понеділок, 20 лютого 2017 р.

Вечір – реквієм «В нашій пам`яті їхнє життя»

"Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку – героями Небесної сотні, яких було вбито у мирний  цивілізований час ХХІ століття", - такими словами 20 лютого в читальній залі райбібліотеки ведучі Савляк  Любов та  Німчук Злата, учениці 11 класів ЗОШ № 2, розпочали вечір–реквієм «В нашій пам`яті їхнє життя», на якому були присутні учні  10- х класів ЗОШ №2, вчителі Дорунда Олена Василівна, Горбач Оксана Іванівна та користувачі бібліотеки. 
З болем у серці та сльозами на очах слухали розповіді про події тих кривавих днів та переглядали на екрані відеоролики: «Небесна сотня. Поіменно», «Не спи моя рідна земля», «Пливе кача по тисині», «Воїни свєта». Бібліотекарі декламували вірші «Лист до матері», «Майдан ридав», «Українська революція», «Ніколи не вмре Україна, «Мамо не плач». Біля фотовиставки ведуча запалила лампадку. 

вівторок, 7 лютого 2017 р.

Міжнародний день дарування книг


У День св.. Валентина в багатьох країнах світу відзначають ще й Міжнародний день дарування книжок (International Book Giving Day). Основна мета цього свята полягає в тому, щоб надихнути людей подарувати дітям якомога більше книжок.
У цей день, зазвичай, прийнято дарувати книжки один одному та членам родини, залишати книжки в людних місцях, надавати знижки в книгарнях, організовувати волонтерські кампанії зі збирання книжок, жертвувати твори друку бібліотекам і благодійним організаціям.


За три роки свого існування ініціатива отримала підтримку в усьому світі та продовжує знаходити нових ентузіастів і учасників. Просуванню свята сприяла підтримка відомих авторів, блогерів та дитячих письменників. З кожним роком все більше книжок, як уже прочитаних, так і зовсім нових, вирушає в дорогу в усі куточки світу.



Довідково: Міжнародний день дарування книжок (International Book Giving Day) – одне з наймолодших свят у календарі, яке об’єднує всіх, хто дарує книги дітям і прищеплює їм любов до читання. Його започаткувала американка Еммі Бродмур у 2012 році. Ідею підказав її маленький син, який запитав маму, чому немає особливого дня, коли люди дарують один одному книги.



Як можна відсвяткувати Міжнародний день дарування книг?
  •   Презентуйте книгу перехожому по дорозі на роботу;
  •   Виберіть книжки зі своєї домашньої бібліотеки і подаруйте друзям;
  • Завітайте з книжковими подаруночками до дитячого садка, школи, лікарні;
  •  Подаруйте книги бібліотеці;
  •  Залучіть до цього свята друзів через соціальні мережі;
  •  Приєднайтесь до буккросингу ("прочитав – передай іншому");
  •  І не забувайте розповісти про свої результати у соцмережах з хештегом #bookgivingday.


Дарувати книги так само приємно, як і отримувати їх!


Якщо Ви подаруєте книги бібліотеці, то вони стануть доступні нашим читачам!

Тож звертаємось до Вас з проханням, якщо маєте вдома книги, які вже прочитали і не користуєтесь ними – підпишіть їх гарними побажаннями і подаруйте їх нашій бібліотеці! 
Ми впевнені, якщо цю добру справу зробить кожен, багатшим стане наш бібліотечний фонд, а подаровані книги прочитають інші! 




понеділок, 6 лютого 2017 р.

ТУТ ЮНЬ ПРЕКРАСНА І СВЯТА ВСТЕЛИЛА ЗЕМЛЮ В МИТЬ ЄДИНУ


          «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього», - говорить народна мудрість. І це дійсно так,бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим.

Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле, а історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути.
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.

Світова історія знає багато жертв в ім'я ідей, але аналогічної Крутам не було. 99 років відділяють нас від подій 29 січня 1918 року. Та вони живуть в душі українського народу, ятрять його серце,надихають наших сучасних воїнів на славні подвиги на честь Батьківщини.
ТУТ ЮНЬ ПРЕКРАСНА І СВЯТА ВСТЕЛИЛА ЗМЛЮ В МИТЬ ЄДИНУ - під такою назвою в актовій залі ЗОШ № І- ІІІ ст. проходив День пам’яті борців за долю України, що полягли під Крутами у січні 1918 року.

четвер, 19 січня 2017 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Попович Василь Васильович

Попович Василь Васильович
                             

      Народився 22 травня 1959 року в селищі Великий Бичків на Рахівщині у робітничій сім’ї. Його батьки: Василь Васильович Попович (нар. 20.10.1929 - †16.07.2004) – робітник тарного, потім скляного цеху, пізніше художник-оформлювач Великобичківського лісохімкомбінату, мати – Євдокія Василівна Попович (дівоче Локота) ( нар. 06.11.1938 р.) – домогосподарка, згодом робітниця-пробовідбірник, потім лаборант Великобичківського лісохімкомбінату.  
  Василько з дитинства мав гарний голос і мріяв стати добрим музикантом. Без відома батьків, при підтримці першої вчительки початкових класів Марії Юріївни Руснак, після другого класу успішно склав вступні екзамени в місцеву музичну школу і став її учнем.
  З 1968 по 1974 роки навчався грі на баяні у Великобичківській ДМШ (викладач Г.Л.Візел). Протягом навчання брав активну участь у шкільних конкурсах з фаху, а також був учасником та солістом шкільного хору Малобичківської восьмирічної школи №2 (керівник В.В.Пекарюк).

неділя, 1 січня 2017 р.

Бібліотека в новорічному вбранні

Шановні користувачі. 

Щиро вітаємо Вас з Новим Роком та Різдвом Христовим!

Бажаємо Вам здоров"я, радості, 
хороших книг в новому році та 
запрошуємо вас відвідати святково вбрану бібліотеку!

Нехай зимній сніговик, 
принесе багато книг!)

четвер, 24 листопада 2016 р.

За чисті душі, що злетіли в небо


Минуло 3 роки від того часу коли найкращі сини України, одні з перших, віддали своє життя в боротьбі за самовизначення нації. Це сталося в Києві під час Революції Гідності. Вони стали символом самовідданості для всіх українців.
Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатами. Це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
І вони не спали.  Вийшли і повстали, тому що вперше в історії незалежної України були прийняті закони, які як висловилася Міжнародна організація Transparency International: «знищать будь-які прояви громадської непокори в Україні, покладуть початок репресій і перетворять Україну на диктатуру".

22 листопада в читальній залі Рахівської центральної районної бібліотеки зустрілися члени клубу за інтересами «Співрозмовник», щоб в скорботі й з великою вдячністю згадати Героїв Революції Гідності.

субота, 19 листопада 2016 р.

І редактор, і духовний побратим...

                                      

Трапляється,  Всевишній винагороджує  стрічею  з людьми, яким судилося  зіграти в нашому житті особливу роль. Роль друга, або ж, як писав незабутній Василь Симоненко, «по духу брата». Саме ним – духовним побратимом-однодумцем, старшим колегою-наставником, вірним у великому і малому, був для мене редактор-книговидавець Леонід Дмитрович Годований. 19 листопада 2016 р. йому б виповнилося б славних вісімдесят. Проте доля розпорядилася по-іншому: відійшов у вічність 28 січня ц.р. Нагадую краянам про цей сумний ювілей, щоб ще раз вклонитись світлій  пам’яті людини, яка залишила яскравий слід в історії вітчизняного книговидання, піднесла книгу, особливо туристично-краєзнавчого спрямування, на високий не лишень змістовий, але й мистецький рівень. Зрештою, про людські якості,  високий професіоналізм  Л.Д. Годованого, його особливе художнє чуття детально  йдеться в автобіографічному нарисі моєї книги «Митець з гуцульського Парижа». 

понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Рекомендаційний список веб-сайтів європейської інформації та інформації про євроінтеграцію України


 Список основних установ ЄС та їхні веб-адреси





Європейський Союз (European Union)


Загальна інформація про ЄС.
___________________________________________________________




Рада Європейського Союзу (The Council of the European Union)


Вся інформація про Раду ЄС; актуальна інформація про головування та теми засідань.
_______________________________________________________





Європейський парламент (The European Parliament)


Актуальна інформація про склад, комітети та діяльність Європейського парламенту, що обирається громадянами-членами ЄС.
_____________________________________________________


четвер, 20 жовтня 2016 р.

Торкнутись словом до душі... (допис 2)

Авторська рубрика поетеси
 Наталії Гузнак

Бабусині руки


Буває, так туга за нею здолає.
Лиш очі закрию і бачу її.
І наче прожитих тих років немає,
Бабуся жива і обід на столі.
Всміхнеться і скаже: « Поїж же онучко.
Ось борщик з сметаною і пиріжки».
А я підведуся з стільця свого рвучко,
Її обніму, припаду до руки.
Притисну до себе ті руки трудящі,
В мозолях, у вузликах прожитих літ.
Вони найніжніші у світі, найкращі!
Бо скільки ж мене рятували від бід.
… Так щемко на серці. Бабусі немає.
Покинула нас, і пішла за межу…
Та навіть і звідти мене зберігає,
І бачить, як я по життю все біжу.



Калинова моя Україна



Калинова моя Україна!
Край пісенний, мій край чарівний!
Де від прадіда-діда родина,
Тато з мамою прихисток мій.

Рідне місто – перлина в степах.
Перший крок, перше слово, кохання.
Запах хліба, колиска в житах,
Перші сльози, і перше зізнання.

Кожен клаптик тут рідний такий,
Все з дитинства своє і знайоме.
Стежка та, що веде у світи,
І щоразу вертає до дому.

Рідний дім, моя рідна земля,
Де моя пуповина зарита.
Я дитина, я донька твоя,
І душа моя завжди відкрита.

Калинова країно моя!
Хіба краща у світі буває?
Я дитина, я донька твоя!
Моє серце для тебе співає!



вівторок, 4 жовтня 2016 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Йосип Романюк

Йосип Романюк – доктор фізико-математичних наук


Романюк Йосип Іванович народився 15.03.1952 р. в с. Костилівка на Закарпатській Гуцульщині. Його батько, Романюк Іван, працював водієм лісовозу у Великобичківському лісокомбінаті, а мама, Марія, була працівником торгівлі. Змалку любив спостерігати за зоряним небом, а як пішов до місцевої восьмирічки, то уже мріяв віднайти «місячний камінь». 
Навчаючись, проявляв здібності до точних наук, особливо з фізики і математики. У середній школі с. Ділового, крім згаданих предметів, особливо захопився  астрономією, любов до якої привив йому вчитель Антосяк Михайло Михайлович. У 1970-1975 роках навчається в Ужгородському державному університеті на кафедрі астро-фізики фізичного факультету. Після успішного закінчення вишу один рік працює вчителем фізики у Косівськополянській СШ. А далі із своїм колишнім сокурсником Юрієм Балегою їдуть на Кубань у станиця Зеленчук Карачаєво-Черкеської АР. Тут, за 17 км від станиці, на одній із вершин, знаходиться спеціальна астрономічна обсерваторія РАН, на якій вони влаштувалися на роботу, і почали проживати у науковому містечку Буково. У обсерваторії, де Йосип Іванович почав займатися науковою роботою, пройшов шлях від старшого лаборанта до ведучого наукового співробітника.