четвер, 24 листопада 2016 р.

За чисті душі, що злетіли в небо


Минуло 3 роки від того часу коли найкращі сини України, одні з перших, віддали своє життя в боротьбі за самовизначення нації. Це сталося в Києві під час Революції Гідності. Вони стали символом самовідданості для всіх українців.
Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатами. Це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
І вони не спали.  Вийшли і повстали, тому що вперше в історії незалежної України були прийняті закони, які як висловилася Міжнародна організація Transparency International: «знищать будь-які прояви громадської непокори в Україні, покладуть початок репресій і перетворять Україну на диктатуру".

22 листопада в читальній залі Рахівської центральної районної бібліотеки зустрілися члени клубу за інтересами «Співрозмовник», щоб в скорботі й з великою вдячністю згадати Героїв Революції Гідності.

субота, 19 листопада 2016 р.

І редактор, і духовний побратим...

                                      

Трапляється,  Всевишній винагороджує  стрічею  з людьми, яким судилося  зіграти в нашому житті особливу роль. Роль друга, або ж, як писав незабутній Василь Симоненко, «по духу брата». Саме ним – духовним побратимом-однодумцем, старшим колегою-наставником, вірним у великому і малому, був для мене редактор-книговидавець Леонід Дмитрович Годований. 19 листопада 2016 р. йому б виповнилося б славних вісімдесят. Проте доля розпорядилася по-іншому: відійшов у вічність 28 січня ц.р. Нагадую краянам про цей сумний ювілей, щоб ще раз вклонитись світлій  пам’яті людини, яка залишила яскравий слід в історії вітчизняного книговидання, піднесла книгу, особливо туристично-краєзнавчого спрямування, на високий не лишень змістовий, але й мистецький рівень. Зрештою, про людські якості,  високий професіоналізм  Л.Д. Годованого, його особливе художнє чуття детально  йдеться в автобіографічному нарисі моєї книги «Митець з гуцульського Парижа». 

понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Рекомендаційний список веб-сайтів європейської інформації та інформації про євроінтеграцію України


 Список основних установ ЄС та їхні веб-адреси





Європейський Союз (European Union)


Загальна інформація про ЄС.
___________________________________________________________




Рада Європейського Союзу (The Council of the European Union)


Вся інформація про Раду ЄС; актуальна інформація про головування та теми засідань.
_______________________________________________________





Європейський парламент (The European Parliament)


Актуальна інформація про склад, комітети та діяльність Європейського парламенту, що обирається громадянами-членами ЄС.
_____________________________________________________


четвер, 20 жовтня 2016 р.

Торкнутись словом до душі... (допис 2)

Авторська рубрика поетеси
 Наталії Гузнак

Бабусині руки


Буває, так туга за нею здолає.
Лиш очі закрию і бачу її.
І наче прожитих тих років немає,
Бабуся жива і обід на столі.
Всміхнеться і скаже: « Поїж же онучко.
Ось борщик з сметаною і пиріжки».
А я підведуся з стільця свого рвучко,
Її обніму, припаду до руки.
Притисну до себе ті руки трудящі,
В мозолях, у вузликах прожитих літ.
Вони найніжніші у світі, найкращі!
Бо скільки ж мене рятували від бід.
… Так щемко на серці. Бабусі немає.
Покинула нас, і пішла за межу…
Та навіть і звідти мене зберігає,
І бачить, як я по життю все біжу.



Калинова моя Україна



Калинова моя Україна!
Край пісенний, мій край чарівний!
Де від прадіда-діда родина,
Тато з мамою прихисток мій.

Рідне місто – перлина в степах.
Перший крок, перше слово, кохання.
Запах хліба, колиска в житах,
Перші сльози, і перше зізнання.

Кожен клаптик тут рідний такий,
Все з дитинства своє і знайоме.
Стежка та, що веде у світи,
І щоразу вертає до дому.

Рідний дім, моя рідна земля,
Де моя пуповина зарита.
Я дитина, я донька твоя,
І душа моя завжди відкрита.

Калинова країно моя!
Хіба краща у світі буває?
Я дитина, я донька твоя!
Моє серце для тебе співає!



вівторок, 4 жовтня 2016 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Йосип Романюк

Йосип Романюк – доктор фізико-математичних наук


Романюк Йосип Іванович народився 15.03.1952 р. в с. Костилівка на Закарпатській Гуцульщині. Його батько, Романюк Іван, працював водієм лісовозу у Великобичківському лісокомбінаті, а мама, Марія, була працівником торгівлі. Змалку любив спостерігати за зоряним небом, а як пішов до місцевої восьмирічки, то уже мріяв віднайти «місячний камінь». 
Навчаючись, проявляв здібності до точних наук, особливо з фізики і математики. У середній школі с. Ділового, крім згаданих предметів, особливо захопився  астрономією, любов до якої привив йому вчитель Антосяк Михайло Михайлович. У 1970-1975 роках навчається в Ужгородському державному університеті на кафедрі астро-фізики фізичного факультету. Після успішного закінчення вишу один рік працює вчителем фізики у Косівськополянській СШ. А далі із своїм колишнім сокурсником Юрієм Балегою їдуть на Кубань у станиця Зеленчук Карачаєво-Черкеської АР. Тут, за 17 км від станиці, на одній із вершин, знаходиться спеціальна астрономічна обсерваторія РАН, на якій вони влаштувалися на роботу, і почали проживати у науковому містечку Буково. У обсерваторії, де Йосип Іванович почав займатися науковою роботою, пройшов шлях від старшого лаборанта до ведучого наукового співробітника. 

пʼятниця, 30 вересня 2016 р.

Скарбниця всіх багатств людського духу

                       
     29 вересня 2016р. в читальній залі центральної районної бібліотеки черговий раз зібралися  бібліотекарі Рахівської централізованої бібліотечної системи з нагоди професійного свята - 
Всеукраїнського дня бібліотек.




    Найбільше диво з  див – КНИГА, в якій весь неосяжний світ, як незгасимий смолоскип  освітлює шлях людині. І завжди цей смолоскип був і є у руках бережливих, надійних бібліотекарів.
     Українська бібліотечна асоціація закликала святкувати Всеукраїнський день бібліотек 2016 року під гаслом: «Бібліотек@ - креативна, сучасна, твоя». 

Бібліотеки завжди були осередками, де зберігається  пам’ять поколінь, де надбання людства готові до того, аби їх сприймали нинішні покоління і ставали мудрішими завдяки книжкам та невичерпним джерелам, набували знань і вчилися шанувати  і примножувати культурні, наукові традиції і гуманістичні цінності.


четвер, 29 вересня 2016 р.

Бібліотек@– світ нових можливостей


Напередодні святкування  Всеукраїнського Дня бібліотек, 29 вересня  біля центральної районної бібліотеки відбувся флеш – моб 

«Я люблю свою бібліотеку!», 

приурочений Всеукраїнському Дню бібліотек, мета якого полягала у приверненні уваги до книги, бібліотеки та читання.
 Юні користувачі  разом  вигукували:  «Я люблю свою бібліотеку!» та  подарували бібліотеці книги, взявши участь у щорічній акції «Подаруй бібліотеці книгу».
Бібліотечних фахівців, які все життя зберігають диво людського творіння, скарбницю людських знань – Книгу, привітали вчителі Рахівської ЗОШ №3 № І-ІІІ ст. Козурак  Галина Петрівна та  Калинська Галина Володимирівна, які побажали творчості й натхнення,  щастя,  добробуту та любові від людей і читачів, мудрості у здійсненні планів та мрій, віри у власні сили.

Бібліограф ЦРБ Яворенко М.В. запросила всіх на День бібліографії: «Бібліографія – орієнтир в інформації»,

Вітаємо з Всеукраїнським днем бібліотек!


пʼятниця, 23 вересня 2016 р.

Флешмоби бувають різні... і бібліотечні також

    21 вересня цього року мешканці міста були приємно здивовані звуком трембіти біля пам’ятника Гуцулу в центрі міста Рахів, яка закликала всіх на флешмоб 

«Танцюй разом з нами, танцюй краще нас», 

організований центральною районною бібліотекою. Головною метою було – залучення нових читачів та реклами бібліотеки, адже розвиток інформаційного суспільства диктує нові умови у пропаганді книги та читання.

пʼятниця, 26 серпня 2016 р.

З Україною в серці живу на землі українській

 Україна -  рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
 Володимир Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».
Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками перетворень, що відбуваються в нашій країні, будьмо гідними своїх предків,  бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо  себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
Досвід набутий за роки незалежності, підтверджує. що держава впевнено утверджується на міжнародній арені, наполегливо здійснює свій курс на вступ до Європейського Союзу.
     23 серпня в ЦРБ проходив День інформації «З Україною живу в серці на землі українській», присвячений Дню Державного прапора та 25-ій річниці Незалежності України. 

четвер, 18 серпня 2016 р.

На допомогу фахівцю: „Роль і місце сільської бібліотеки в організації змістовного дозвілля”


Сільська бібліотека була і залишається острівцем збереження національної культури, народних традицій і звичаїв, історії свого села. Вона є територією духовності знань, помічником в освіті, професійному становленню , організації дозвілля.
16 серпня на базі бібліотеки-філії села Розтоки, методико-бібліографічним відділом Рахівської центральної районної бібліотеки, для бібліотекарів філій, був організований та проведений районний семінар за темою „Роль і місце сільської бібліотеки в організації змістовного дозвілля”. Відкрила семінар директор Рахівської ЦБС Галина Приймак.
 З консультацією „Сільська бібліотека: формуємо власний імідж” виступила методист Рахівської центральної районної бібліотеки Ганна Зварич.
Завідувачка відділом обслуговування Ірина Титор підготувала консультацію „Бібліотека як центр спілкування проведення дозвілля дорослих користувачів”. Вона наголосила, що бібліотека зараз – це єдине місце, де можна відпочити душею. „Бібліотека, як „теплий світ”, як „місце гостинності” – ось та метафора, яка має замінити пресловутий процес „обслуговування в бібліотеці”. Ці слова мали б стати девізом для кожної бібліотеки, яка хоче стати справжнім центром спілкування.

вівторок, 16 серпня 2016 р.

Книги в старовинній палітурці: Я вам не как-либо что, а что-либо как!


 Кожен, хто прочитав заголовок допису, розуміє про що йде мова. Багато хто з нас бачили фільм «За двома зайцями», знятий за комедійною п'єсою українського драматурга Михайла Старицького, яка була написана у 1883 році. Але є й такі, які полюбляють прочитати книгу, щоб порівняти що саме у фільмі збігається з оригіналом, а де є відмінності, тому цей допис саме для них.

Довідково: П'єса  «За двома зайцями» Старицького — це переробка комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожемяках». У ній розповідається  про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і, водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі. У п’єсі порушується проблема соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих міщан Києва.

Нікого не залишать байдужими вислови дійових осіб, які стали з часом відомими та ввійшли до словникового запасу багатьох із нас:

v Головне у людини не гроши, а натурально ХВорма, вченість. Потому єжелі людина вчена, так їй вже світ перегортається догори ногами, пардон, догори дибом. І тогда когда тому, одному которому, невченому будітЬ біле, то вже йому, вченому, которому, будет вже як ну рябе!
v Мерсі за компліман!
v Баришня уже лягли і просять.
v Коли чєловєк нє такий как вобщє, потому одін такой, а другий такой, і ум у нього нє для танциванія, а для устройства сєбя, для розвязкі свого сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія, і когда такой чєловєк, єслі он вчьоний, подиміться умом своїм за хмари і там умом своім становітся — подиміться ще вище од Лаврської колокольні, і когда он с тудова глянєт вниз на людей, так вони здаються йому такі, такі махонькіє-махонькіє, всьоодно як пацюкі, пардон як кріси. ПотомуШто ето-же ЧЕЛАВЄК, а тот которий он ета тоже чєловєк нівчьоний, но і……… зачєм же, ето ж вєдь очєнь і очєнь. ДА — Да, …… но НЄТ.

пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Грегорчак Галина Василівна

Заслужена артистка України

Грегорчак  Галина Василівна народилася  6 грудня 1982 року в м. Рахів Закарпатської області другою дитиною в працьовитій сім’ї. Батько Василь Васильович Грегорчак тоді займав посаду начальника цеху заводу «Конденсатор», а мати Дося Іллівна (у дівоцтві Кабаль) була економістом цього ж підприємства. Любов до музичного мистецтва  передалася від діда Василя(по батьковій лінії), який грав на  акордеоні, бабки Марічки, яка любила співати українські народні пісні, від діда Ілька(по маминій лінії), який вигравав на скрипці. Щодо вокальних даних – це від батька, соліста хору, соліста вокально-інструментального ансамблю заводу «Конденсатор».  Все це не могло не вплинути на музичний талант майбутньої співачки.
«Перша вчителька, Волошин Анна Василівна , як перша скрипка, зіграла важливу роль у встановленні мене, як особистості», - розповідає Галинка. Особливо запала в душу нею сказана фраза:"Живіть кожен день так, ніби він останній і тоді ви будете щасливі!". З любов’ю і ніжністю вона нас навчала, виховувала , як своїх рідних дітей».
У 1990-1997 роках навчалася у міській музичній школі по класу фортепіано у викладача Петровці Корнелії Миколаївни, яка першою поринула талановиту дівчинку у світ музики. Улюбленими були  заняття у хоровому класі музичної школи, у  викладача Кобаки Івана Андрійовича, який на той час, працював регентом церковного хору Православної св. Духівської церкви де поталанило тривалий час  співати майбутній зірці.  Навчаючись у 7 класі Рахівської музичної школи, Галинка вперше як вокалістка, успішно виступила на обласному огляді-конкурсі музичних шкіл.  Члени журі були приємно вражені і порадили вступати на вокальне відділення Ужгородського музичного училища ім. Д. Задора. Готувала  талановиту ученицю до вступу,  викладач вокалу Рахівської ДМШ, Мікор Олена Василівна. Наприкінці літа її зателефонували з училища і запитали: «Дитинко, коли ти збираєшся до нас приїздити? Ми ж на тебе чекаємо!». І тоді в родині вирішили: ну, може воно того й варте. І поїхала на вступні іспити.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Алб Іван Васильович

Алб Іван Васильович – 
організатор і керівник фольклорно-танцювального колективу 
«Mugurul»


­         Алб І.В. народився 20 жовтня 1937 року в с. Біла Церква, що в Рахівській окрузі, за Чехословаччини. Його батько, Василь Тодорович, як сміливий і відважний плотогон, був із роду бокорашів і сплавляв дарабами ліс по річці Тисі. Мати, Марія, була із освіченого роду Ціпле і один з її дядьків, Ціпле Юрій Іванович, був директором місцевої школи, а потім – інспектором шкіл Закарпатського обласного управління освіти. Вона, крім домашньої роботи, займалася ще й вишивкою, якою сельчани прикрашали румунський національний одяг. Із звільнення краю від угорських військ радянською армією у жовтні 1944 року, малий Іванко восени 1945 року поступає в 1-ий клас Білоцерківської семирічної школи, яку в складі 12 перших випускників закінчує 1952 році. Одноразово допомагає батькам по господарству, зокрема в заготівлі сіна для годівлі худоби, в обробці нив і грядок, стеріг худобу і при цьому відпрацьовував танцювальні рухи побачених на сільських весіллях, доводячи їх до технічної досконалості. З першого вересня цього ж року йде вчитися у Солотвинську середню школу №2 і в 1955 році здобуває середню освіту. Навчаючись у названих загальноосвітніх навчальних закладах, приймав активну участь у гуртках дитячої художньої самодіяльності, і, як танцюрист й соліст неодноразово виступає на районних і обласних сценах. Потім, ставши майже дорослим, пішов працювати у сільську бібліотеку. А далі, служба в армії в м. Конотопі, де продовжив займатися в художній самодіяльності. Тут, як виконавець пісень на румунській мові, став переможцем конкурсу в Київському військовому окрузі й приймав участь у всеармійському, в Москві, де одним із його суперників був Муслім Могомаєв, у майбутньому народний артист Радянського Союзу. Після служби в армії відчув мозолі шахтаря у Донбасі, як забійник, в м. Торез.

Клуб за інтересами "Співрозмовник" - нам 1 рік!


понеділок, 8 серпня 2016 р.

Школа молодого бібліотекаря

 З 2 по 5 серпня в Рахівській центральній районній бібліотеці відбулась школа молодого бібліотекаря  - чотириденне навчання молодих бібліотекарів системи.  
Консуела Берінде (с. Б.Церква), Маряна Рещук (прис. Лопушанка), Яна Глодян (с. Коб. Поляна) та Адріана Бровчук (прис. Репегів) відвідали ряд навчальних занять в рамках «Школи молодого бібліотекаря». Своїм досвідом із молодими спеціалістами ділились досвідчені фахівці бібліотечної справи, які не один рік життя присвятили улюбленій професії.
Основною метою таких занять є вироблення практичних навичок на основі теоретичного підґрунтя, адже досвід підказує, що справжній професіонал виховується у колективі, де працюють досвідчені фахівці, готові ділитись своїм вмінням з іншими.
Навчання проводились у чотири етапи, кожен з яких був представлений окремою тематикою. Перше заняття відбулось в методико-бібліографічному відділі. З основними принципи роботи сучасного бібліотечного працівника слухачів ознайомила завідувачка відділом Єва Дідик. Також, учасники навчання дізнались про  роль наглядного оформлення бібліотеки для комфортного обслуговування користувачів, ведення регламентуючих документів, анкетування, як засіб моніторингу громадської думки та інші важливі в роботі бібліотекаря нюанси. Методист відділу розповіла слухачам школи про роботу клубів за інтересами в бібліотеці та ознайомила з методикою складання сценаріїв до просвітницьких заходів.