пʼятниця, 13 травня 2016 р.

«Стежина до храму душі материнської»

 Засідання клубу за інтересами „Співрозмовник”
Рахівської центральної районної бібліотеки присвячене Дню матері

Україна… Де ще є на світі така земля – квітуча, солов’їна, барвінкова,із ясними зорями і синім небом?! У якім краю почуєш такі пісні – урочисті і жартівливі, сумні і веселі,ніжно задушевні і мелодійні?! У якій стороні зустрінуть вас так гостинно – хлібом-сіллю на вишитім  рушнику, щирим словом, щедрим столом?!Чи є ще на планеті народ, такий багатий чудовими традиціями та звичаями, сповненими краси і поезії?!І яка жінка світу зрівняється з українкою – вродливою і співучою, ніжною і вірною, господинею і рукодільницею, Берегинею і Матір’ю?!
Свято матері – це свято Божої Матері, Матері-України і нашої земної Матері. Вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.
6 травня в читальній залі Рахівської центральної районної бібліотеки, в зворушливій атмосфері зустрілися члени клубу за інтересами «Співрозмовник», який діє при бібліотеці. Тема зустрічі «безмежна, вона, як Всесвіт, куди б ти не пішов, де б ти не був завжди повертаєшся до матері і словом і всім своїм єством» - сказав Володимир Волічек, член клубу. Завідувачка методико-бібліографічним відділом Єва Дідик та бібліотекар - консультант Інтернет-центру Наталія Юришинець з нотками хвилювання, любові, тривоги в голосі вкотре нагадали присутнім, що мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого.
Материнські руки… Чи вдивлялися ми в них? Можливо, що й ні. Бо нема коли. Бо вони завжди в роботі. То перуть, то шиють, то печуть нам запашні хлібини чи тістечка, то вишивають рушники, сорочки. Піснею «Два кольори» Микола Михайлюк передав всю чистоту почуттів, глибину  материнської любові до своїх дітей.

Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь. Рідна Мати і рідна Україна – два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов. Багато чого довелося вистраждати матерям, винести суворі випробування в роки Другої Світової війни. Матері, сестри, кохані чекали і не дочекалися своїх синів братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. Про долю матері, яка безоглядно пожертвувала своїм життям заради дітей, йдеться у кіноповісті Олександра Довженко «Мати», яку прочитала методист Ганна Зварич.
Багато теплих, чуйних, хвилюючих, пронизаних безмежною любов’ю слів було сказано і почуто. Вірші Бориса Олійника «Пісня про матір», Олександра Олесь «Моїй матері» про материнську любов, яка вся з тривог, сподівань прочитали Мирон Білінкевич та Олена Кокіш-Мельник.
 Проходять роки, і ми, неначе лелеки у вирій, вилітаємо з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня в наших серцях. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, вишневим садом, солов’їною мовою, пахучістю трав, кучерявою вербою над водою… Віршем «Не турбуйся матусю» (сповідь дорослої дочки) Марія Яворенко звернулася до своєї матері Олени Козурак, яка дала їй дорогу в життя, розкрила їй крила.
Відтінком смутку і краси, радості і печалі були пронизані пісні та вірші, що звучали впродовж години. Михайло Дьордяк від хвилювання навіть не зміг дочитати вірша до кінця. «Це багатого стоїть, коли мужчина не може говорити без сліз» - зауважив Володимир Волічек.



Ганна Зварич
методист Рахівської ЦРБ









Дописати коментар