четвер, 28 травня 2015 р.

Вони прославили свій край. Микола Дем’ян — митець з гуцульського Парижа, частина 13

Продовження публікації, початок див. блог:


ЛИЦАР ОРДЕНУ КНИГИ
Від художньо-технічного оформлення
до книжкового дизайну

Надія Пономаренко,
заслужений художник України,
доцент кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту


...Наприкінці 80-х Микола Демян разом з автором — фотохудожником і мандрівником Тібором Гасичем — та ведучими редакторами Вікторією Вишневською і Леонідом Годованим працював над фотокнигою “Іду Карпатами”. Тоді він розробив цікаве художнє оформлення та виконав оригінал-макет складного видання із чорно-білими світлинами. На жаль, для книговидавців настали важкі часи, книга так і не потрапила на виробництво...



пʼятницю, 22 травня 2015 р.

Браво, нова книга краєзнавча!

22 травня в м. Рахів, на площі біля районного будинку культури,  відбулась вулична акція «Браво, нова книга краєзнавча», метою якої була популяризація краєзнавчої книги, реклама бібліотеки та бібліотечних послуг.
Активну участь у організації та проведенні акції взяли члени клубу за інтересами «Гуцульщина», який діє при краєзнавчому секторі Рахівської центральної районної бібліотеки. 
До уваги рахівян було організовано виставку нових краєзнавчих надходжень, представлено книги з різних галузей знань: історії, природничих наук, туризму, мистецтва, культури, фольклору рідного краю. Зокрема, широко було висвітлено художню літературу відомих закарпатських авторів та нові актуальні  книги про Гуцульщину.

середу, 20 травня 2015 р.

Гуцульщина – перлина у барвистому намисті України

 Шановні читачі, дозвольте запропонувати віртуальну виставку книг, яка відкриє Вам історію, культуру, традиції, цікаві факти побуту та самобутнє мистецтво нашого краю. В запропонованих виданнях також можна ознайомитись з біографіями та життям відомих постатей Гуцульщини, які прославили наш край, як на території України, так і за її межами, вписали Гуцульщину у незабутню книгу пам'яті народу, що залишиться назавжди у віках.

Гуцульщина. Перлина Українських Карпат: Альбом / Ред. Старосольська У. – В-во: Українське гуцульське товаристо «Черемош» Філадельфія, 1998. – 500с.
Мета гуцульського альбому – коротко подати історію, культуру, побут і звичаї гуцулів – верховинців, мешканців українських Карпат. В цьому альбомі автори намагаються подати чужинецькому світові вірний образ Гуцульщини, її минувшини, історії та культури, але також зберегти духові та матеріальні надбання гуцулів та їхні традиції для нашого майбутнього покоління.

Лаврук, Марія
Гуцули Українських Карпат (етнографічне дослідження): Монографія. – Львів: Вид.центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 288с.
У монографії обґрунтовано концептуальні засади і методику етнографічних досліджень – комплексного географічного вивчення етнічних спільнот.
Гуцули – самобутня група (субетнос) українців, разом з територією їхнього проживання, вперше розглядаються як єдиний соціальний етнографічний комплекс – етнографічний район, цілісність якого забезпечується геопросторовими і генетичними чинниками, історією розвитку, культурними зв'язками.

пʼятницю, 15 травня 2015 р.

Свято матері, матусі


День матері—одне з найбільш зворушливих свят, тому що всі ми з дитинства і через все життя до своїх останніх днів несемо в своїй душі єдиний і неповторний образ — образ своєї матері, яка все зрозуміє, пробачить, притисне до серця і буде самовіддано любити свою дитину незважаючи ні на що.
     Дуже цікавим було свято «День матері» 14 травня 2015 року в Рахівській районній бібліотеці, яке підготували та провели вихованці та педагоги  Рахівського районного реабілітаційного центру для інвалідів та дітей-інвалідів, працівниця Інтернет-Центру бібліотеки та учасники вокального ансамблю «Гармонія» РБДЮТ під керівництвом Беркели О.В.
      У надзвичайно теплій атмосфері вихованці нашого центру привітали своїх мам з цим чудовим святом.

четвер, 14 травня 2015 р.

Вони прославили свій край. Микола Дем’ян — митець з гуцульського Парижа, частина 12

Продовження публікації, початок див. блог:

ЛИЦАР ОРДЕНУ КНИГИ
Від художньо-технічного оформлення
до книжкового дизайну

Надія Пономаренко,
заслужений художник України,
доцент кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту

  
...У 2006 році... — він знову художній редактор, але вже у ВАТ “Видавництво “Закарпаття”, а з 2008 року працює у новоствореній Закарпатській філії видавництва “Знання” (Київ).


пʼятницю, 8 травня 2015 р.

Ваш подвиг житиме в віках


Ніхто не забутий... На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
-------------------------------------------
Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!

    Травень... Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень... А ще це місяць, коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Освітянська профспілка Рахівщини

На прохання Миколи Івановича Ткача, відомого історика нашого краю, публікуємо його дослідження становлення та розвитку освітянської профспілкової організації на Рахівщині. Матеріали подаються в авторському оригіналі.


Чи були профспілкові організації або хоча б осередки в освітянському середовищі у Рахівській окрузі наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть, відомостей немає, хоча на території  історичного Закарпаття в окремих містах в цей період вони вже діяли. Відчутною могла би бути їхня роль у 20-30-х роках, особливо там, де за чехословацький період були відкриті неповні середні школи, звані горожанками, у Ясінях, Рахові, Великому Бичкові та Солотвині, яке до кінця 50-х років ХХ століття належало  до Рахівщини. Але історична література свідчить, що більшість тогочасних вчителів, які відстоювали українські національні інтереси, були членами крайового Педагогічного товариства, створеного в 1924 році та «Просвіти» [2, с.360, 4, с. 120-123.].
Таким чином, освітянські профспілки на Рахівщині почали зароджуватися тільки після звільнення краю від нацистів у вересні – жовтні 1944 року і підписанням радянсько-чехословацького договору про возз’єднання Закарпатської України з матір’ю-Україною 29 червня 1945 року та схвалення цього акта сьомою сесією Верховної Ради УРСР [1, с. 60.].  Цей рух незабаром набув такого розмаху, що це зумовило необхідність об’єднання розрізнених первинних осередків шкіл в окружну профспілкову організацію. Цьому сприяло й те, що 22 січня 1946 року в складі України створено Закарпатську область з центром у м. Ужгород [1, с. 60.]. Відбулося це на початку 1946 року, де було обрано окружний комітет освітянської профспілки [4, с. 413.]. Його головою на громадських засадах став один із інспекторів окружного відділу освіти (він був із Наддніпрянщини і прізвище його забулося). Пізніше функціональні обов’язки голови виконували інспектори шкіл окрвно (з 1953 року райвно) М. А. Грицак, П. П. Стрічик, І. І. Хорький, завідуюча РМК відділу народної освіти М. М. Волощук.

Вони прославили свій край: Вчитель з великої букви

Ткач Микола Іванович народився 8 жовтня 1942 року в Рахові (прис. Вільховатий, тепер село Костилівської сільської ради) за Угорщини. Його батько, Іван Ткач, працював бригадиром лісорубів, а мама Анна із родини Семенюків була домогосподаркою.
У жовтні 1944 року, на третьому році життя, у ході боїв за визволення Рахівщини під час артилерійських і мінометних обстрілів, розривом одного із вибухових розрядів був поранений. 
1 вересня 1949 року він стає учнем 1-го класу Вільховатської початкової школи, яку закінчив 1953 року. Протягом 1953 – 1956 років вчиться в Костилівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Далі поступає у 8 клас Діловецької середньої школи, але, у зв’язку з матеріальними нестатками багатодітної сім’ї, змушений залишити навчання і в чотирнадцять років іде на лісорозробки. У цей же період допомагає батькам у домашньому господарстві, зокрема випасає ягнят, овець, корів, під час чого самотужки  вчиться грі на дримбі, сопілці, мандоліні, скрипці, гармоніці і знайомився з багатьма творами художньої літератури. Працюючи лісорубом, помічником пилорамника Костилівського лісозаводу, завідуючим бібліотекою і клубом с. Вільховатий, у 1959 – 1963 роках здобуває середню освіту в Костилівській вечірній школі сільської молоді. У 1963 – 1964 рр. брав участь у будівництві Братської ГЕС та Братського лісопромислового комплексу в Іркутській області як монтажник-висотник, де здобув суміжні професії: електрозварника, газозварника і різальника металу. Там іноді йому доводилось у межах 50° морозу працювати на висоті до 200–250 м.

четвер, 7 травня 2015 р.

Бібліографія як засіб освоєння сучасного інформаційного простору

На базі Рахівської ЦРБ нещодавно відбувся семінар бібліотечних працівників району 

„Бібліографія як засіб освоєння сучасного інформаційного простору”. 

Завідуючими відділами ЦРБ було надано ряд консультацій присутнім та проведені практичні заняття з бібліографічного опису документу, відбулось професійне спілкування за темою Співпраця бібліотеки з владою, населенням і громадськими організаціями” та був проведений так званий „акваріум” „Інформаційні зони в бібліотеках: формування та використання”.

 

        

вівторок, 5 травня 2015 р.

Нові надходження краєзнавчої літератури до книжкового фонду бібліотеки

Рац-Стоїлкович, Саманта
 Десь близько.– Львів: Тиса, 2014. – 44с.: іл.
«Десь близько» - перша збірка – білінгва руснацької поетеси Саманти Рац-Стоїлкович. Минулого року в Сербії вийшла її збірка руснацькою мовою «Чарна русалка».
Поетка дарує нам власну історію духовного розвитку жіночої істоти, її специфічної самотності, що починає наростати у кожній жіночій душі від першої хвилини її самостійного вдиху за межею материнського тіла.
Пісні – тексти особливо цінні ще й тому, що тут не просто розгортається споконвічна жіноча драма – сприйняття кохання в собі, тут залишається простір для неї самої, її глибокої зацікавленості в таємницях Всесвіту.

Філіпов, Олексій
Кельти на берегах Латориці: Ранній залізний вік (ІІІст. До н.е. – 65 р. до н.е.). Краєзнавчий нарис. – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2013. – 48с.: іл..
Опідум (городище) кельтів займає близько 15 га на горах Галіш (237 м над рівнем моря) і Ловачка (304м). Він знаходиться на території села Клячаново, що на північно-західній околиці сучасного закарпатського міста Мукачево.
Постановами Кабінету Міністрів України від 1965, 2001, 2009 років опіум внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України національного значення (16).