Я самоук, несміливе дитя Підгір'я

- 145-річчя від дня народження відомої галичанки, педагогині і чудової української поетеси - казкарки Марії Підгірянки

«Вірші М. Підгірянки не можуть залишити байдужим читача, який має серце, не можуть не викликати глибоких роздумів про наше минуле, про нашу сучасність, про наше майбутнє. Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса”

М. Рильський

Марія Омелянівна Ленерт – справжнє ім’я Підгірянки – народилася у селі Білі Ослави, що на Івано-Франківщині 29 березня 1881 року. По батькові – німкеня, українка по матері. Сім’я була великою, коштів на навчання всім не вистачало. Тому до школи відправили тільки братів Марії, а вона вчилася вдома. В цьому їй допоміг дідусь, батько матері, який був греко-католицьким священником. Вона його дуже любила, а він їй розповідав силу-силенну казок. І про метеликів, і про бджілок, про тварин і природу. За зиму вона підросла, порозумнішала, могла читати й писати, а також рахувати до десяти. Тоді того було достатньо для вступу у початковий клас. А згодом вона отримала стипендію, що дозволило їй навчатися у середній школі для дівчаток. Вчилася легко й охоче, пам’ять у неї була дуже добра – прочитавши будь-яке оповідання, могла переказати його ледь не дослівно. Через шість років дівчина вирішила продовжувати навчання самостійно. Вчитель, побачивши її здібності, допомагав опановувати програму старших класів.

У тринадцять років були перші спроби пера. Спочатку Марійка писала польською, але читання “Кобзаря” Тараса Шевченка привернуло її до української мови. Марійчині сестри часто знаходили її вірші й зберігали їх.

У 19 років успішно склала іспити в учительській семінарії у Львові, отримала диплом на вчителювання. І з того часу протягом 40 років пропрацювала у сільських школах Закарпаття і Прикарпаття. Там в одному із сіл знайшла свою долю. У селі Рибне, де саме працювала, зустріла колегу, також педагога місцевої школи Августина Домбровського, з яким одружилася за рік по тому. По чоловікові вона стане Марія Ленерт-Домбровська. А він у майбутньому буде громадським діячем і послом Української Національної Ради – конституанти ЗУНР у 1918 році.

21 березня Всесвітній день поезії

«Поезія допомагає людині визначитись, 

побачити всі шляхи, 

зробити правильний вибір»                                                                                                                                                          Василь Кухта

Поезія... Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, закликати людину мислити образами, допомагає спілкуванню, розширює кругозір.

Напередодні Всесвітнього дня поезії бібліотекар Рахівської публічної бібліотеки Миланюк Марія спільно з вчителем української мови та літератури Рогожан Мар’яною Іванівною та учнями 8-А класу Рахівської ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 провели літературний вечір «Вечірній дзвін…Я слухаю його» - до Всесвітнього дня поезії. 

На вечорі було розгорнуто життєвий і творчий шлях наших талановитих земляків, які у своїй поезії передали красу і ніжність жінки, багатогранність рідної мови та любов до рідної Гуцульщини. Учні читали вірші поетів рідного краю: Василя Кухти, Олександра Масляника, Гафії Ковбаснюк, Василя Густі, Марії Кокіш-Гриник, Гафії Данишек, Василя Піпаша-Косівського та Юлії Волощук. 

Поезія – це чарівний  світ про кохання, красу природи, а також відродження сучасних подій. Цінність поезії в тому, що кожен читач знаходить тут щось своє. Вона входить в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця.

Всеукраїнський тиждень читання

 

«Завжди сучасний Шевченко»

Справжній талант краще видно на відстані часу, а творчість митця не міліє в очах нащадків, не втрачає своєї актуальності.

Тарас Григорович Шевченко — національний геній українського народу, мислитель планетарного рівня. А ще Поет, Філософ, Борець, Пророк, Син рідної землі, Кобзар, Людина з великої літери.  

Його поезія була написана понад століття  тому, але залишається актуальною і досі, адже вірші та поеми Тараса Шевченка – це джерело невичерпної мудрості, сили та віри у незалежність рідної землі. 

Буть захищеним у Мережі Інтернет

Шановні мешканці громади, за ініціативи Діа. Освіта, ВГО Українська бібліотечна асоціація запрошує долучитися до масштабної просвітницької кампанії. 

Більшість українських підлітків та дорослих не можуть уявити своє життя без Інтернету. Тепер це джерело знань, можливостей та спілкування, але разом із цим він несе велику небезпеку: кібергбулінг, шахрайство, вірусні атаки та витік особистих даних. Тому кожен з нас, а особливо діти повинні знати про основні правила безпеки в Інтернеті.

В Рахівській публічній бібліотеці впорядкована інформаційна зона «Кібербезпека та захист інформації», яка допоможе розібратися, що таке кібергбезпека, які є напрями й чому сьогодні так важливо знати правила захисту робочих чи особистих даних від кібергатак. А також готові для розповсюдження буклети «Кібергбезпека в мережі». Крім того рекомендуємо переглянути освітні серіали на порталі Діа. Цифрова освіта: «Основи кібергігієни» та «Експрес тест на цифрову грамотність» та ін. 

Запрошуємо підлітків та всіх бажаючих завітати в бібліотеку та переглянути інформаційну зону. Разом будуємо безпечне цифрове майбутнє!

Контакти для повідомлення про кібергзлочин!

Телефон:0800 50 51 70 

Приймальня: +380 (44) 374 3713

Канцелярія Департаменту кіберполіції: 

+380 (44) 365 3751,           

+380 (44) 365 3750

+380 (44) 365 3746

Електронна пошта: callcenter@cyberpolice.gov.ua

Поліція: 102

«Рідна мова у піснях, віршах великої Українки» - 155-річчя від дня народження Лесі Українки

 Хоч би хто напастував нас,

Хоч би хто посмів грозити – 

Дай нам силу, дай відвагу,

Рідну мову боронити.

        Дай діждатись пошанівку

        Рідного святого слова,

        Щоб цвіла на славу Божу

        Наша українська мова!

                                Юрій Шкрумеляк

Рахівська публічна бібліотека спільно з вчителем української мови та літератури Тетяною Новаківською та учнями 9-Г класу Рахівської ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 підготували поетичну годину «Рідна мова у піснях, віршах великої Українки» - до 155-річчя від дня народження української поетеси Лесі Українки та до Міжнародного дня рідної мови.

«Люди, як зорі, залишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе, в душі кожного народу Леся Українка» такими словами відкрила захід Тетяна Дмитрівна.

В святково вишитих сорочках учні повели розмову про життя, творчість ювілярки та рідну мову такими словами: «Українська мова… Яка вона співуча, мелодійна, ніжна. Безсмертні твори Л. Українки, Т. Шевченка, І. Франка та Д. Павличка донесли до нас первозданну красу. У чудових піснях народу збереглися колорит, своєрідність і життєздатність рідної мови».

 

День Героїв Небесної Сотні

 ГЕРОЇ першої перемоги у битві, що триває!

Ви мріяли про щастя, про прекрасне:

Надіялись і вірили, творили і жили,

Любили Україну, рідну землю – матір,

І справжніми дітьми її були!

20 лютого ми відзначаємо героїчну і надзвичайно болісну для всіх дату – День Героїв Небесної Сотні. Саме цей день у 2014 році став найдраматичнішим і переломним етапом Революції гідності, днем масових розстрілів мирних демонстрантів у Києві. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молодь, ті, хто лише починав жити. Вони не побоялися глянути смерті у вічі заради утвердження національної ідеї. Йшли вони під кулі не задля слави чи з особистих мотивів, а щоб вибороти гідне майбутнє своєму народові.

З нагоди 12  - річниці вшанування Героїв Небесної Сотні у бібліотеці та  актовому залі ЗЗСО №2 проведено годину – спомин «Зима, що змінила країну» та розгорнуто книжкову виставку "Розстріляні мрії", на якій представлені книги, що висвітлюють події під час Революції гідності, розповідають про мужність і героїзм її учасників. 

Народний Єпископ Іван Марґітич

 4 лютого виповнилось 105 років від дня народження Івана Антоновича Марґітича – священнослужитель, душпастир рахівських гуцулів.

Народився 4 лютого 1921 року в селі Велика Чингава (нині село Боржавське Виноградівської громади Берегівського району)

Початкову освіту Іван Марґітич здобував у рідному селі, а в 1932 році продовжив навчання у Севлюшській горожанській школі. Під час навчання в Хустській реальній гімназії долучився до Пласту. У 1941 році після закінчення Хустської гімназії вступив до Ужгородської Богословської Академії, яку закінчив у 1946 році. Під час навчання захоплювався викладами улюбленого професора Теодора Ромжі. Мріяв про навчання в Римі, та цьому перешкодили воєнні події. Під час угорської окупації в числі патріотичної української молоді богослов           І. Марґітич був ув’язнений у 1942 році і засуджений на 2 роки до в'язниці у місті Вац. Звільнений через півроку за клопотанням  єпископа О. Стойки по амністії і продовжив навчання. 

У 1946 році прийняв ієрейські свячення в целібаті з рук єпископа Теодора Ромжі та призначений помічником у місті Виноградів, а згодом переведений на богослужіння в місто Рахів. 

Через репресії комуністичної влади у 1951 році о. І. Марґітич та о. І. Роман були заарештовані та ув'язнені на 25 років позбавлення волі та відправлено до таборів ГУЛАГу в Омській області. З настанням амністії звільнений із ув'язнення у 1955 році  о. Іван Марґітич повернувся до рідного села Боржавське. Вдень працював у колгоспі, а вночі обслуговував вірників у катакомбній церкві по всьому Закарпатті, в тому числі й на Рахівщині. З того часу вже не залишав рахівських вірян аж до своєї смерті.

Він також став двигуном богослужіння українською мовою в МГКЄ від часу легалізації ГКЦ 1989 р., заснування першої української громади в м. Ужгород в Кафедральному соборі в 1993 році. Цього ж року апостольським Престолом владика Іван Марґітич був призначений Синкелом для вірників української ідентичності МГКЄ і таким чином до кінця свого життя захищав і виражав духовні інтереси переважної більшості вірників МГКЄ.

Помер 7 вересня 2003 року, похований у рідному селі Боржавське Виноградівської громади Берегівського району.

  Використана література: Масляник О., Ткач М. 300 імен Рахівщини

107 років з Дня проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР

 Велична і свята, моя ти Україно, 

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!

Сьогодні в читальній залі Рахівської публічної бібліотеки в черговий раз відзначено річницю з Дня проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР, який відзначаємо 22 січня, як День Соборності України. Історико-патріотичну годину «Мій край частина України», проведено спільно з Годван Любов Миколаївною – вчителем української мови та літератури Рахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 та учнями 10-Б класу. 

Захід відкрила заввідділом обслуговування бібліотеки – Титор Ірина Петрівна.  Продовжила свою розповіть про історични факт Любов Миколаївна, такими словами «Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил має змогу об’єднатися».

Акт Злуки мав глибоке історичне коріння і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за кілька століть він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.

Свято починається з тепла та подарунків — і воно вже тут, у нашій бібліотеці

Напередодні різдвяних свят чарівні працівниці Карпатського біосферного заповідника провели  майстер-клас для користувачів бібліотеки зі створення різдвяного віночка. 

В роботу із виготовлення  були залучені всі хто був в бібліотеці, для створення використовувалися підготовлені гілля ялинки, шишки, стрічки та бусинки створюючи власноруч чудові роботи та різдвяний настрій.

Атмосфера зробила свою справу натомість з’явилися чудові, красиві та абсолютно різні різдвяні віночки. Такі, що прикрасять   оселю або стануть ідеальним подарунком  рідним та друзям. 

Як Ви думаєте, що символізує різдвяний вінок?

Знайте!

-вічне життя та нескінченність (його кругла форма);

-надію, радість і захист від злих сил;

- вічнозелені гілки — безсмертя душі;

-зелений колір — життя й розвиток;

- червоний — кров Христа. А ще — гостинність і запрошення додому. 

Традиція  прийшла до нас із західної культури, сьогодні різдвяний вінок впевнено оселився в наших домівках: 

на дверях, вікнах, стінах і навіть на святковому столі.

І тепер його виготовляють не лише з хвойних гілок, а й із шишок, мотузок, квітів і навіть лози — фантазія без меж!

Спочатку був Майдан…

"Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій"

                                                                                            Й.В. Гете

Щороку, 21 листопада у нашій країні відзначають одне зі знакових подій у новітній історії – День Гідності та Свободи, що встановлено Указом Президента України Петра Порошенка у 2014 році. Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, що стали учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років.

Минає 12 років від тих трагічних подій на Майдані в Києві.

«Небесна Сотня» - вони це символ людської жертви заради кращого майбутнього країни. Завдячуючи майданівцям, їхній неймовірній силі духу, гідності, мужності та тим трагічним подіям, які відбулися тоді, російсько - українській війні, яка триває вже три роки, стійкості та відважності наших воїнів ЗСУ, про Україну знають в усьому світі.

В бібліотеці проведено годину-реквієм «Ви навіки піднялися в небо, мужні і сміливі вояки» - приурочена 12-й річниці Дня Гідності та Свободи.

З кожною новою річницею Майдану ми маємо змогу осягнути більш повну картину того, що сталося. Але, щоб пазл склався повністю, має пройти ще чимало часу.

Вулична акція «Ми хочемо Миру! Ми хочемо Перемоги!»

 

День миру засновано 1981 року, а перший Міжнародний день миру був проведений у вересні 1982 року. 7 вересня 2001 року ГА ООН запропонувала розширити його значення, закликавши ворогуючі сторони в усьому світі оголосити щорічний Всесвітній день припинення вогню і відмови від насилля. Починаючи з 2002 року, Міжнародний день миру щорічно відзначається 21 вересня.

Мир в Україні – це найбільша цінність для кожного жителя нашої держави, про яку сьогодні ми говоримо особливо щиро й одностайно. У час, коли країна виборює своє право на вільне та щасливе життя, прагнення до миру об’єднує мільйони сердець.

Працівники бібліотеки, організували вуличну акцію «Ми хочемо Миру! Ми хочемо Перемоги!»», до якої доєдналися жителі нашого міста.

Кожен учасник акції мав змогу висловити свою думку: що для нього означає слово «Мир». У відповідях звучало найголовніше: найбільше щастя – це жити в злагоді й спокої, коли земля не здригається від вибухів, коли немає сліз і горя. Саме таке прагнення та мрія об’єднують сьогодні всіх українців.

Про мир в Україні варто говорити щодня, адже він — найбільша мрія нашого народу!

Жити попри все: розповіді жінок про війну 2014 та 2022 рік (презентація книги)

 

Сьогодні в Рахові презентували книгу "Жити попри все: розповіді жінок про війну  2014 та 2022 рік" - це збірка історій одинадцяти жінок-українок, які пережили трагічний досвід війни з 2014 року, включаючи полон, окупацію, втрати рідних та насильство.

ЇЇ видала громадська організація "Східноукраїнський центр громадських ініціатив", яка з 2014 року документує порушення прав людини пов'язані з війною, підтримки людей, які стикаються з подібними випробуваннями, показуючи, що попри все життя триває.

Книгу презентували співавторки Марина Супрун із Чернігівщини, Галина Тищенко із Київщини, Людмила Біленька із Києва. Вагомою частиною їхніх історій є розповідь про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь, і продовжує підтримувати.

Двадцять книг подарували для сільських та шкільних бібліотек Рахівської ТГ та користувачам нашої бібліотеки.

В Рахові відбудеться презентація книги «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» про травматичний досвід війни та пошуки опори

2 вересня о 12:00 год в читальний залі Рахівської публічної бібліотеки ( м. Рахів, вул. Героїв Ато, 5 ) відбудеться презентація книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». В ній 11 українок різних професій, віку та з різних регіонів написали про свій досвід війни та пошуки стійкості. Вхід вільний.

Авторки щиро та відверто написали про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною, тощо. Вагомою частиною їхніх історій є розповіді про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь і продовжує підтримувати. Підсумком видання є розділ від психологині, присвячений питанням відновлення.

На презентації будуть присутні:

Марина Супрун — авторка книги, дівчина з села Ягідне, Чернігівської області, яка неповнолітньою пережила полон росіян в підвалі школи.

Галина Тищенко — авторка книги, представниця SEMA Ukraine об’єднання українських жінок, які постраждали через сексуальне та гендерно-обумовлене насильство внаслідок збройної агресії Росії проти України.

Людмила Біленька — авторка книги, мати, яка 10 років чекає сина з полону чи невідомості, представниця об’єднання рідних зниклих безвісти «Надія».

Книга створена для всіх українців, які переживають свої гіркі досвіди війни та потребують прикладів опори для продовження життя та боротьби. Ініціатором створення цієї книги є громадська організація «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», яка з 2014 року документує порушення прав людини, пов’язані з війною.