4 лютого виповнилось 105 років від дня народження Івана Антоновича Марґітича – священнослужитель, душпастир рахівських гуцулів.
Народився 4 лютого 1921 року в селі Велика Чингава (нині село Боржавське Виноградівської громади Берегівського району)
Початкову освіту Іван Марґітич здобував у рідному селі, а в 1932 році продовжив навчання у Севлюшській горожанській школі. Під час навчання в Хустській реальній гімназії долучився до Пласту. У 1941 році після закінчення Хустської гімназії вступив до Ужгородської Богословської Академії, яку закінчив у 1946 році. Під час навчання захоплювався викладами улюбленого професора Теодора Ромжі. Мріяв про навчання в Римі, та цьому перешкодили воєнні події. Під час угорської окупації в числі патріотичної української молоді богослов І. Марґітич був ув’язнений у 1942 році і засуджений на 2 роки до в'язниці у місті Вац. Звільнений через півроку за клопотанням єпископа О. Стойки по амністії і продовжив навчання.У 1946 році прийняв ієрейські свячення в целібаті з рук єпископа Теодора Ромжі та призначений помічником у місті Виноградів, а згодом переведений на богослужіння в місто Рахів.
Через репресії комуністичної влади у 1951 році о. І. Марґітич та о. І. Роман були заарештовані та ув'язнені на 25 років позбавлення волі та відправлено до таборів ГУЛАГу в Омській області. З настанням амністії звільнений із ув'язнення у 1955 році о. Іван Марґітич повернувся до рідного села Боржавське. Вдень працював у колгоспі, а вночі обслуговував вірників у катакомбній церкві по всьому Закарпатті, в тому числі й на Рахівщині. З того часу вже не залишав рахівських вірян аж до своєї смерті.Він також став двигуном богослужіння українською мовою в МГКЄ від часу легалізації ГКЦ 1989 р., заснування першої української громади в м. Ужгород в Кафедральному соборі в 1993 році. Цього ж року апостольським Престолом владика Іван Марґітич був призначений Синкелом для вірників української ідентичності МГКЄ і таким чином до кінця свого життя захищав і виражав духовні інтереси переважної більшості вірників МГКЄ.
Помер 7 вересня 2003 року, похований у рідному селі Боржавське Виноградівської громади Берегівського району.
Використана література: Масляник О., Ткач М. 300 імен Рахівщини









.jpg)




















