Вишиванка – орнамент єдності і нерозривності поколінь

 

Щороку у третій четвер травня  відзначають Всесвітній день Вишиванки. У цей день фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а й далеко за кордоном. 

Святкування Дня вишиванки вже стало традиційним для нашого краю, незважаючи на те, що вишиванка в житті гуцулів є не тільки святом один раз на рік, а повсякденною частиною буденного життя. Проте на свято, як на Великдень чи Різдво, справжній гуцул чи гуцулка одягають найкрасивішу та найбарвистішу вишиту сорочку. І не дивно, тому як кожна гуцульська вишивка є унікальним витвором мистецької душі майстрині – вишивальниці.

Щорічне свято покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. В цей день кожен українець може одягти вишиванку і вийти в ній на роботу, в школу чи садочок, або завітати до бібліотеки, де вас зустрінуть бібліотекарі-красуні в такому ж красивому вбранні.

Не секрет, що вишиванка для українців має велике значення. У скількох піснях вона оспівана! Ніхто не пам’ятає, коли виник цей вид народного мистецтва. Та можна з упевненістю сказати, що сорочка, уквітчана різнобарвними візерунками, - це не просто святковий одяг. Із давніх-давен наші пращури на вишиванках прагнули відобразити не лише велике різноманіття довколишньої флори і фауни, а й вишивали прадавні сакральні символи. Хто зна, чи мали вони вплив на того, хто їх носив, та в народі кажуть, що такі сорочки були оберегами, мали захисні містично-магічні властивості. Усе залежало від того, що на них було зображено і чи вірила людина в чудодійні властивості вишиванки.

Гуцульська вишиванка виділяється багатством, різновидністю технічного виконання.

Повсякденні сорочки прикрашали скромно – вузькими орнаментальними смужками, якими обрамляли нагрудний розріз, поділ та шви. Святкові сорочки вирізнялися багатством вишивки, різноманітністю технічних прийомів, широким використанням матеріалів – вовни, бавовняної пряжі, шовку, бісеру, срібних і золотих ниток, металевих бляшок («леліток»).

У святкових сорочках вишивкою майже повністю вкривали рукава. Елементи узору уставок повторювали на комірці (прошивці), манжетах (брацарах) та на пазусі. Кольорова гама писаних (суцільно вишитих) рукавів жіночих сорочок вказує на території їх походження: закарпатські (рахівські) сорочки визначаються за чорною, червоно-вишневою та синьою гамою.

На скільки колоритна, мальовнича сама Рахівщина, на стільки й різняться барвами та візерунками вуставки майстринь-вишивальниць з різних сіл нашого краю. Ви маєте можливість ознайомитись з вуставками, які  знаходяться у альбомі в міні-музеї краєзнавчого сектору нашої бібліотеки.