До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Русь, руські, русини. Чи проживали до ІХ століття русини на Закарпатті?

«Руський да живет народ!»

Олександр Духнович

«Гімн підкарпатських русинів»

Переселенські процеси, які проходили на території Європи від появи Людини розумної (Homo sapiens), вплинули і на наші землі. Археологічні дослідження V-ІХ століть та збережені писемні джерела дають можливість ідентифікувати більшість середньовічних народів, в тому числі і слов’янських, яких у той період було понад 50, включаючи і руських. А чи були серед них до ІХ століття так звані « закарпатські русини»?

Відомо, що слов’яни досить масово заселили Карпатську котловину уже наприкінці VI століття, тобто після  падіння гунської держави Аттіли, в складі війська якого були також сармато-слов’янські племена язигів і аланів. Після падіння Аварського каганату у VIII столітті вони тут остаточно утвердилися. Перед тим вони сюди вирушили з Полісся і дісталися Центральної Європи і Закарпаття зокрема, просувалися Нижнім Дунаєм вгору або через Моравські ворота. Припускають, що якась частина слов’ян перейшла Карпати через перевали. З приводу цього в деякій історичній літературі, - зокрема в праці о. Иринея Кондратовича «Исторія Подкарпатской Руси для народа», - йдеться, що то «переходили сюда руські племена», а також, що «середньовічні латинські грамоти багато пишуть за семигородських «біссенів», під якими тільки руських і треба розуміти» (цитати). Виходячи з цих висловів можна стверджувати, що руські люди до приходу мадярів таки проживали на Закарпатті, що заперечується деякими угорськими істориками, які заявляють про  автохтонність мадярів на цій території. Це переселення частково могло відбуватися і через перевал у межах сьогоднішнього смт. Ясіня, що на Рахівщині, який пізніше названо Татарським, адже тут піший перехід був відомий щонайменше сім тисяч літ  в період історичної епохи під назвою «Мезоліт» (11-7 тис. років тому назад). Крім того тут, починаючи ІІ століття, тобто після розгрому римлянами у 106-107 роках фракійсько-слов’янської держави Дакії, її втікачі поступово почали переселятися на території у межах Дунаю і Тиси, тобто в Трансільванію, крайньою північно-східною стороною якою є сьогоднішнє закарпатське смт. Солотвино (звідси починався соляний водний шлях по р.Тиса), а потім і у Прикарпаття, за якою з часом теж закріплювалася назва Русь або «Русія» (так названа ця територія в західноєвропейських мапах ще у ХVIII ст.). Звідси вони через певний період поверталися разом з місцевими людьми на Закарпаття уже під назвою «руські». Виходячи  із наведеного, можна зробити висновок, що ні про яких русинів тоді мова не йшла, бо приходили в Карпатську котловину люди руські від поняття «Русь» та фракійсько-слов’яни із Балканського півострова, які набагато раніше перейшли у цю місцевість через Малу Азію з Пересі (з 1953 року Іранське нагір’я). Там тоді перебували «арієзовані» (заряджені новими знаннями і навичками) племена у тодішній так званій «Мідії» або «Лідії», звідки переселилися на р. Дон сармати, предки руських народів.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Рахівщина у Другій світовій війні

 

       

  Уже 74 років минає з того часу як завершився розгром фашистської Німеччини і її сателітів учасниками Антигітлерівської коаліції. Людські жертви – немислимі, близько 60 млн. чоловік. Ця війна визнана найжорстокішою з поміж інших, які відбувалися коли-небудь за всю відому історію людства.

        

Майже 76 літ тому лінія радянсько-німецького фронту у ході Другої світової війни докотилася до Карпат. Тут заново було сформовано IV Український фронт після визволенням ним від окупантів Криму. Його учасникам потрібно було подолати чотири оборонні лінії, особливо, сильно укріплену третю, так звану «лінію Арпада», яка в межах Ясіня проходила дещо віддалено від головного Карпатського хребта.   

 Уже відомо про жорстокі бої 17-го гвардійського стрілецького корпусу, зокрема 8-ї стрілецької дивізії, за визволення тодішнього с. Ясіня, околиці якого були складовою частиною згаданої лінії. Але це не просто так собі укріплення, а міцний оборонний вузол, напевно найміцніший у Карпатах, який пролягав по лінії: полонина Гловчиська – присілок Лопушанка – висота Костирівка – присілок Свидовець – полонина Драгобрат і до них слід додати ще й перевал Околе та г. Стіг. В угорській історичній літературі, де йдеться про «лінію Арпада» написано, що їхній оборонний вал у межах Карпатського хребта складався з опорних пунктів. І такими пунктами були  околиці села, які з’єднувалися між собою здебільшого траншеями й окопами, тобто польовими укріпленнями. У цих пунктах були в наявності майже всі види тогочасного озброєння із великим запасом боєприпасів, і, головне, з добре підготовленими вояками, які належним чином володіли тією зброєю. Тому головні бої тут відбувалися, як покаже дальший розвиток подій, не за населений пункт і присілки, а за опорні пункти, які були поблизу них.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Рахів у лютому 1939 року свідченнями англійського очевидця

Англійський письменник і кореспондент Майк Вінч у своїй книзі-спогаді «Одноденна держава:…» писав таке:

- Між виборами (які відбулися в Карпатській Україні 12 лютого 1939 року) та першим засіданням Сойму (Парламенту Карпатської України) очікувався період затишшя. Ми вирішили втекти від виснажливої атмосфери, інтриг у Хусті та поїхати на декілька днів до Рахова, де мали б можливість ознайомитися з роботою одного з найбільших державних лісництв, в якому загалом працювало понад 75% населення (мабуть 75% від загальної кількості всіх працюючих в окрузі). (С. 195).

- Підготовка до першого засідання Парламенту була в розпалі. Група лібералів прибула до Рахова та вже накреслила плани. Засідання мало відбутися в Рахові, оскільки, з огляду на пов'язаність цього міста з повстанням в Ясіню, воно вважалося тісніше поєднаним з Українським Рухом, аніж Хуст. Оскільки іншого придатного приміщення не було, вирішили пристосувати для цієї потреби відпочинковий зал чеського готелю для туристів. (С. 216).

                                                  *  *  *

 Першого вечора в Рахові ми (разом з польським фотокореспондентом) майже нічого не побачили, крім темної вулиці, на якій будинки мали кращий вигляд, ніж у Хусті, і де все було набагато чистішим. Тут стояла велика тріумфальна арка, збудована до виборів, та гуртожиток для туристів, недавно споруджений чеським туристичним товариством, в якому ми зупинилися. Він був набагато кращим, ніж «Коруна» готель у м. Хуст. Нам дали невелику чисту кімнату на піддашші з двома білими ліжками, килимовою доріжкою та краном з водою, і цей кран був несподіваною розкішшю, - навіть не зважаючи на те, що з нього текла лише холодна вода. На першому поверсі був простий, але добрий ресторан, в якому було повно чеських службовців. Страви були чудовими, і я почав усвідомлювати, що чим довше перебував у Карпатській Україні, - тим більше мені подобалося все чеське. На верхньому поверсі була навіть ванна. Обслуга, нажаль, не була чеською, тому скористатися ванною ми не змогли. Хоча адміністратор і пообіцяв організувати нам ванну, він так і не зміг заставити покоївку кинути пару полінець у вогонь, аби підігріти воду. (С. 204).

Вони прославили свій край: Юрій Беркела – один з будівничих освіти на Рахівщині

Народився 18 лютого 1947 р. в с. Розтоки, що на Закарпатській Гуцульщині. Його батько, Микола Юрійович, був першим директором Розтіцікої семирічки, якого тодішня районна влада у 1953 р. перевела з посади директора на посаду вчителя трудового виховання Лугівської семирічки, із-за розкуркулення його батька та наявності в житловому будинку ікон, а мати, Анна, займалася домашнім господарством. 

Юрій успішно навчався в місцевій семирічній та Рахівській середній школах. У 1969 р. закінчив фізичний факультет Ужгородського державного факультету. Потім почав працювати вчителем фізики Видричанської восьмирічки. У 1974 році переїздить у с. Богдан, де очолив колектив місцевої середньої школи. Через рік одружується з вчителькою із школи с. Видричка Людмилою Іванівною. У 1981 р. призначений завідувачем районного відділу освіти Рахівського райвиконкому, а згодом його же начальником райдержадміністрації, який очолював понад 20 років. Саме тут на всю повноту і широчінь розкрився його творчий талант педагога, керівника-управлінця, лідера й організатора освітянської галузі Рахівщини.

Свято «У мові наш Всесвіт» - до Міжнародного дня української мови

Українська мова…. Яка вона співуча, мелодійна і ніжна…  Безсмертні твори Котляревського, Шевченка, Франка і Лесі Українки донесли до нас її первозданну красу. У чудових піснях народу збереглися колорит, своєрідність і життєрадісність рідної мови.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де люди наша слава,

Слава України

21 лютого Рахівська центральна районна бібліотека відсвяткувала День рідної мови, на яке завітали учні Рахівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 з соціальним педагогом Браною  Ганною Василівною та педагогом організатором  Дорундою Оленою Василівною. 

В рамках заходу бібліотекарі Юришинець Наталія та Миланюк Марія розповіли  історію започаткування свята та тяжку долю нашої співучої української мови. На святі  декламувались вірші про українську мову,  в яких було передано красу та багатство фольклору українського народу.

Для присутніх на святі було проведено цікаву літературну вікторину «Українська мова  - диво калинове»,

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Наш край у роки Першої світової війни

Вбивство сербськими націоналістами наслідника трону Ференца Фердинанта Габсбурга в Сараєві 28 червня 1914 року стало важливою віхою в історії європейської цивілізації. Закінчилась так звана «прекрасна епоха» досить тривалого миру і вкинуло старий континент у вир подій. Загальна мобілізація (31 липня 1914 р.) відірвала десятки тисяч русинів, так же як і чоловіків інших національностей Австро-Угорщини, від їх сімей, і кинула на лінії фронтів у Галичині, Буковині, на Балканах, а пізніше і в Італії.

Уже у вересні 1914 року австро-угорські війська відступали під натиском російських армій із  Галичини і Буковини до карпатських перевалів – Лубківському, Дуклянському, Ужоцькому, Верецькому, Торунському, Татарському, Яблуницькому і Зиміро-Вороненківському, до кордонів Угорщини і її підкарпатських комітатів, населення яких переважно було слов’янським. Прорив карпатських перевалів відкривав російській армії шлях в Дунайську котловину. Тому бої в Карпатах по своїх масштабах і впертості для обох воюючих сторін Австро-Угорщини і Росії, були чи не найбільш важливою подією Першої світової війни. У кінці вересня 1914 року росіяни зайняли всі карпатські перевали. Їх верховне командування (Ставка) опублікувало заклик до народів Австро-Угорщини, в тому числі до русинів, включаючи й Рахівщину, в якому обіцяло звільнення пригнічених народів і забезпечення їх вільного національного розвитку. Заклик був лицемірним, бо в самій Російській імперії національний гніт, в тому числі й слов’янських народів, українців, поляків та інших було порівняно більш жорстким ніж у конституційній монархії Габсбургів.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Наш край в Австро-Угорській монархії 1867-1918рр.

18 лютого 1867 року на засіданні угорських Державних зборах урочисто проголосили указ імператора і угорського короля Франца Йосипа І про відновлення правової й історичної спадковості Угорського королівства. Було утворено дуалістичну державу в Дунайському басейні, Австро-Угорщину і прийнято ряд законів на наступних зборах, які відновлювали і зміцнювали систему централізації на території королівства. Одночасно парламент відкинув признання яких-небудь особливих прав національних меншин (закон №XLIV/1868). Їм залишалося задовольнятися конституцією, що «кожний громадянин вітчизни…користується всіма правами без врахування його належності до якої-небудь етнічної групи». Хоча Законом дозволялося в школах навчати дітей на рідній мові, а також функціонування мов національних меншин, але в ньому не було передбачено ніяких гарантій демократичних прав, ніяких санкцій за їх порушення, чим користувалися угорські чиновники на всіх рівнях по відношенню до національних меншин. Таким чином австро-угорська угода 1867 року і утворення Австро-Угорської монархії відкрило шлях для прискореної мадяризації неугорських народів королівства, адже вважалося, що крім угорців рівноправними з ними можуть бути тільки асимільовані представники національних меншин. На території Закарпаття завданням модернізації дуже активно використовував єпископ греко-католицької Мукачівської єпархії Штефан Панкович (1867-1874 рр.). Він домігся вигнання із товариства св. Василія Великого А. Добрянського, а із народних шкіл звільнення русинських вчителів та із редакцій газет русинських журналістів. Він також заборонив навчання у віденських школах семінаристів із нашого краю, в тому числі із Рахівщини, щоб вони там не заразилися «слов’янським духом». Єпископ Ш. Панкович практично відмовився від прямої юрисдикції Ватикану над єпархією, що відбулося в 1771 році і признав панування угорської католицької церкви над підкарпатськими греко-католиками. Майже в кожному селі Рахівської округи, зокрема, в Рахові, Ясінях, Великому Бичкові, Берлибаши (Костилівці), Квасах, Білині, Лузі, Косівській Поляні, Кобилецькій Поляні, Лазещині, Чорній Тисі, Трибушанах (Діловому), Богдані, Верхній Апші (Верхньому Водяному) та деяких інших населених пунктах, були побудовані греко-католицькі церкви та парафіяльні будинки, з участю як держави так і місцевого населення, починаючи з 1870 року. У Рахові та Ясінях почали діяти католицькі костьоли.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Рахівщина за Мадярщини

Велика Моравія у період правління князя Святоплука (871-894рр.) досягла найбільшої могутності і приєднала в свій склад західну і центральну частини Історичного Закарпаття. Долину Тиси, включаючи й Рахівщину та південну частину Закарпаття ,підкорив собі болгарський цар Сімеон І. Внаслідок цього в останній третині ІХ сторічя територія краю була розділена між Великою Моравією і Болгарським царством.

У кінці ІХ сторіччя Карпати перейшли мадярські племена під орудою князя Алмоша і за згодою з великоморавським князем Моймиром ІІ зайняли Потиську низину в якості федератів (союзників) морав’ян. Велика Моравія, послаблена боротьбою за владу між синами князя Святоплука, зовнішнім впливом Франкської держави і Болгарії, гостро потребувалася у союзникові. Певний період союз між морав’янами і мадярами діяв. Одначе після приходу наступної хвилі мадярських племен на чолі з вождем Курсаком і їх союзників кабар (хозар) виділена їм територія Потисся стала недостатньою. Союзницькі відносини були перервані й мадярські військові загоди почали систематично нападати на основну територію Великої Моравії. На початку Х сторіччя вони остаточно розгромили військо Муймира ІІ. Велика Моравія припинила своє існування. Після її падіння дружини мадяр починають походи проти карпатської Білої Хорватії, Греції, Італії, Німеччини. Тільки в 955 році вони зазнали нищівної поразки на річці Лех у Німеччині від військ  німецького короля Оттона І і чеського князя Болеслава І. У 970 році війська Візантії перемогли об’єднані дружини мадярів і київського князя Святослава у Адріанополі. Ці битви мали вирішальне значення в історії народів Центральної Європи, в тому числі й у  білих хорватів.

Казки та легенди нашого краю

Усі ми вийшли із казки. Кожна людина. А загалом людство, наш світ виросли на міфах та легендах. На цих трьох китах буйної уяви і фантазії стоїть і сама історія народів. Минуле і нинішнє, реальність і вигадка, слово мовлене і писане переплітаються у чарівливе тло, на якому віками триває життя на землі. 
(http://osvita.ua/)

Пропонуємо Вашій увазі підбірку казок, легенд та переказів Закарпаття, які знаходяться у краєзнавчому книжковому фонді нашої бібліотеки. 

Щоб прочитати вподобані Вами книги, відвідайте бібліотеку!

Гаврош, О.

Легенди Срібної Русі / Олексанжр Гаврош; іл.. Олександри Гаркуші. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2015. – 96с.: іл.

Змінилися покоління, змінився увесь світ, а високі мури середньовічних закарпатських замків і досі оберігають пам'ять про події, оповиті легендами і нерозгаданими таємницями. Письменник ніби став свідком далекої епохи, коли на тлі грізних часів люди так само любили і ненавиділи, зраджували і вмирали за свої переконання і свободу. Події, про які розповів автор, захоплюють гострим сюжетом, а напружена емоційна струна звучить до останньої сторінки книги.

Для широкого кола читачів.

Гаврош, О.

Дідо-Всевідо. Книга моторошних історій / Олександр Гаврош; худож. – оформлювач С. Фесенко. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. – 78с.

Не варто самому заходити далеко в гори, де жоден чередар отару не пасе, а ліси такі густі, що пройти ніхто не годен. Ану ж бо там щось трапиться і не виберешся з нього до настання темряви? А може, тільки так можна зустріти діда, що все відає. Він тобі не одну моторошну казку розкаже: і про мертвяків та упирів, і про чортів та босоркань, і про бісів-гультяїв та зарубаного вояка, і про яноша Кудлоша, Крікуса-Какуса та ще про багато чого. А може, й не казки це?.. Тож наберись, цімборику, духу і, коли не дуже боїшся, послухай-но…

 

Гнатюк, В.

Казки Закарпаття / В.М. Гнатюк; упоряд., підготовка текстів, вступ. стаття, приміт. та словник І.В. Хланти. – Ужгород: Карпати, 2001. – 382 с.

До книги ввійшли кращі зразки народних казок Закарпаття у записах видатного українського фольклориста Володимира Гнатюка, зроблених наприкінці минулого століття.

Легенди України. Частина перша. Карпати. – Львів: Апріорі, 2015. – 168 с.: іл.

Збірка найкращих і найколоритніших карпатських легенд та переказів. Згруповані у розділи: гори, ріки та озера, рослини, персоналії, замки, храми, кожен з яких починається історичною довідкою. Для широкого кола читачів.

Моя Гуцульщина - окраса України

4-го липня бібліотекарі Рахівської центральної районної бібліотеки провели  в Рахівському районному будинку культури зустріч з дітьми, які відпочивають у літньому таборі на базі «Наталі» (с. Білин). Як стало відомо, діти, що оздоровлюються на Рахівщині, родом з Тернопільщини. Вони є земляками начальника відділу культури Шепети Володимира Леонідовича, який виступив з вітальним словом і побажав дітям гарного та цікавого відпочинку, а також набратись міцного здоров'я, яке дарує природа Рахівщини.

Бібліотекарі підготували цікавий екскурс Гуцульщиною: історія, традиції та особливості побуту місцевих жителів, страви, відпочинок, цікаві факти з їхнього життя.

Сорочечко косичкова, яка ти барвиста, як пісенька колискова – ласкава і чиста (віртуальна виставка)

Як вберутсі дівчатонька у гуцульську ношу

То так файно виглядають, як в квітнику рожа.

Сорочечка вишивана дрібненько, дрібненько,

Як писанка виглядає, як глипнеш зблизенька.

   

     
   
    Одним з предметів гордості гуцулів є вишивка. Гуцульщина – це те місце, де традиції вишивання збереглись найкраще в порівнянні з рештою населення Закарпаття. Тут вишивка і зараз є невід'ємним елементом побуту майже у кожній родині. І тут ще й досі вдягаються в народне вишиване вбрання, переважно на свята або до церкви.
      На скільки колоритна, мальовнича сама Рахівщина, на стільки й різняться барвами та візерунками вуставки майстринь-вишивальниць з різних сіл нашого краю. Ви маєте можливість ознайомитись онлайн з вуставками, які  знаходяться у альбомі в міні-музеї краєзнавчого сектору нашої бібліотеки за допомогою інфографіки, поданої нижче:

Ой надіну у неділю, у неділю й зранку,

саму файну, саму файну свою вишиванку.

Вишивала вишиванку із ранку до ночі,

та коли її надіну, гублят хлопці очі.

Я у своїй вишиванці файна тай красива,

Ой любіть ня легіники, аж поки буду сива.

   


 Шановні читачі, пропонуємо вашій увазі книги цієї тематики, що знаходяться у фонді нашої бібліотеки:

Герцег,  Н.Ф.

     Оксамитовий світ вишивки. – Ужгород: ВАТ «Патент», 2004. – 152с. : іл.

Пропонована книга присвячена творчості вишивальників Закарпаття. ЇЇ завдання – дати поштовх для відродження та активного розвитку традиційного виду мистецтва – вишивки, розкрити творчий потенціал краян, що стане гарним прикладом для їх наслідування та кроком до зближення різних культур, адже у виданні представлено роботи не лише етнічних українців, але й представників інших етнічних груп та національностей, які населяють даний регіон.

Вони прославили свій край. І.В. Доробан "Художник Карпат"

7 вересня 2013 року в залі Рахівської районної державної адміністрації, де виставлено понад 100 картин художника І.Доробана, відбулась презентація його книги "Художник Карпат", що нещодавно вийшла з друку. Іван Васильович розповів присутнім про задум та народження книги, прочитав вірш. Про зображене на полотнах та написане в книзі оспівав ансамбль "Чотири струни". В ході презентації багато запрошених гостей вітали автора.

ВИХІД ВІВЧАРІВ НА ПОЛОНИНИ РАХІВЩИНИ – СВЯТО ЗІ СМАЧНИМИ ТРАДИЦІЯМИ!

Зовсім небагато часу залишилося до свята виходу вівчарів Рахівщини на полонину! Адже саме після Пасхи настає час пастухам збирати свої отари та відправлятися на пасовиська далеко у гори, де вони й пробудуть аж до осені. Цю визначну подію у Карпатах називають «Вихід на полонину».

Зелені Карпати: ТУРИСТИЧНА ПРИВАБЛИВІСТЬ КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

Карпатський біосферний заповідник володіє величезним туристично-рекреаційним потенціалом. Це обумовлено як наявністю на його території значної кількості природних феноменів, так і великою представленістю тут культурної та історичної спадщини.

З історії міста Рахів....

Історія датує заснування міста Рахова 1447 роком, хоча тут знайдено скарб мідно-бронзових предметів пізньо-бронзової доби (кінець ІІ – початок І тисячоліть до нашої ери), що свідчить про людську діяльність на цьому місці більше 3 тис. років тому.Є декілька легенд і версій про походження його назви. Вони пов’язані з рухом опришків, які нібито   в цій місцевості відібране у багатіїв добро рахували та ділили його між бідняками. Інша версія:  купці на шляху з Трансільванії та Угорщини до Галичини спинялися тут і рахували свої прибутки. Можливо, назва походить від власного імені Рах або Рахо.

Першими поселенцями Рахова були селяни з Галичини та Закарпаття, що тікали в гори від гніту багатіїв. Населення займалося в основному скотарством, зокрема вівчарством, а також рибальством, мисливством, бджолярством та частково землеробством. Проживали в курних хатах-колибах, згодом будували хати-гражди.

З ІХ по ХІ століття територія майбутнього міста входила до складу Київської Русі, у ХІІ-ХІІІ віки – до Галицько-Волинського князівства, а з кінця ХІІІ століття Угорщина оволоділа гірськими районами Закарпаття, в тому числі і поселенням на місці Рахова. Поступово сюди стали прибувати угорські феодали, що приводило до посилення національного гноблення. У ХVІ столітті Рахів потрапляє в кріпосну залежність від Великобичківської казенної доменії, а з ХVІІ століття його приписують до Хустської казенної домінії. Жителі Рахова їм сплачували податки, поставляли деревину, м’ясо. Після поразки угорсько-чеської армії в битві з турками під Могачем у 1526 році Угорщина розпалася. Більша частина Закарпаття, в тому числі і Мараморський комітат, в який входив також Рахів, відійшла до Семиградського князівства, але згодом стало васалом  турецької імперії, а решта території опинилася під владою Австріїі. В кінці ХVІІ століття всією територією краю заволоділи Габсбурги.

Вони прославили свій край. ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ АБОРИГЕНИ*. Василь Кухта.

Ексклюзив від автора!!!

 
 Рахів у красному письменстві

                                                                  Василь Кухта

                                        ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ  АБОРИГЕНИ*

         З усіх сущих українських письменників і редакторів журналів лише мені одному поталанило народитися  в центрі Європи. Географічному. Тобто поміж Прагою і Будапештом, неподалік Відня і Бухареста. Саме тому я, напевно, занадто гоноровий: таку ваду  вже ось тридцять літ приписують моїй особі графомани, яким не випало надрукуватися в редагованих мною виданнях. О, той центральноєвропейський  гуцульський гонор споконвік не перестає завдавати комусь клопоту!

Увага КОНКУРС!!!!!

Конкурс

електронних презентацій

«Краса і велич нашого краю»

Метою конкурсу є підвищення рівня обізнаності краян щодо історико-культурних надбань, формуванню та вихованню любові до краси та незрівнянної самобутності нашого краю; заохочення до поглиблення знань з використання комп’ютерного обладнання.

Конкурс є відкритим. Організація та проведення конкурсу здійснюється Інтернет-Центром Рахівської центральної районної бібліотеки.

Учасники конкурсу. Участь у конкурсі можуть прийняти всі бажаючі, незалежно від віку, статі та національної приналежності, які проживають в Рахівському районі.

Умови конкурсу:

1. Електронна презентація може бути створена як і на власному комп’ютерному обладнанні, так і   на обладнанні бібліотеки.

2.  Проект створюється в програмі MO PowerPoint, кількість слайдів до 15.

3. Електронна презентація повинна відповідати темі конкурсу. Учасники презентують своє бачення краси та величі нашого краю. Це може бути історія, культурні та мистецькі цінності, природнича краса, відомі люди, які прославили Рахівщину, а також сучасні проблеми краю, до яких учасник хоче привернути увагу громади краю.

4. Найкращі роботи будуть опубліковані на блозі Рахівської центральної районної бібліотеки за адресою rakhivcrb.blogspot.com.

5. Реєстрація учасників проводиться до 25 квітня 2012 року.

6. Презентація робіт відбудеться 27 квітня 2012 року,  конкурсна комісія визначить та оголосить переможців конкурсу. Переможці конкурсу нагороджуються цінними призами та почесними грамотами.

Координатор конкурсу «Краса і велич нашого краю»:

Інтернет - Центр Рахівської центральної районної бібліотеки

м. Рахів, вул. Горького, 5.

Наталія Юришинець

тел. (031 32) 2 29 02, моб. тел. 096 27 808 25

Конкурсна робота «Від перших поселенців – гуцулів до наших часів» (учениці 9-В кл. Рахівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1)

Нарис-опис міста Рахів

«Від перших поселенців – гуцулів до наших часів»

місто Рахів – адміністративний центр Рахівського району Закарпатської області. Знаходиться у північно-східній частині краю на берегах річки Тиса,за 209 км від обласного центру.Розміщене місто на висоті 430 м над рівнем моря в гірській котловині,в самому центрі Українських Карпат. Рахів є одноразово і залізничною станцією.Площа міста – 524,2 га. Тут перехрещуються торгові шляхи із Галичини та Буковини до Угорщини і Румунії,Словаччини і Чехії,а також інших країн Центральної Європи. Має пряме автомобільне сполучення з ними та найбільшими містами Західної України:Львовом,Чернівцями,Івано-Франківськом. Населення становить 17 тисяч чоловік,в тому числі українців – 76% , угорців – 11% , росіян – 5 % , представників інших національностей – 7%.

Вони прославили свій край. Гуцульські душі (відомі люди Рахівщини)

Сьогодні ми святкуємо зародження нової Бібліотечно - Інтернетної сім’ї

 

Ми зустрічали гостей гуцульськими  мелодіями

 ...

13 вересня 2011 року в центральній районній бібліотеці м.Рахова та бібліотеках району - Білин, Костилівка, Ділове відбулись урочисті церемонії з нагоди відкриття  Центрів вільного доступу до Інтернету та початку надання нових сервісів в рамках конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» програми «Бібліоміст».