Він гаряче палав за Україну.
Від нині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Їх в мирі, Господи, прийми до себе
І шлях високий Боже, освяти.
За чисті душі, що злетіли в небо,
Небесній Сотні шана й молитви.
Він гаряче палав за Україну.
Від нині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Їх в мирі, Господи, прийми до себе
І шлях високий Боже, освяти.
За чисті душі, що злетіли в небо,
Небесній Сотні шана й молитви.
А серце б'ється, ожива, Як їх почує!»
(Тарас Шевченко)
Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в
нашій славній Україні. Тут жили наші
прадіди, діди, живуть наші батьки
– тут коріння роду українського. І де б ми не
були, скрізь відчуваємо поклик
рідної землі, хвилюємося аж до
сліз, зачувши рідне слово.
21 лютого відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
Мова – це той інструмент , який єднає
націю, народність, народ до
єдиного цілого. Це великий скарб, який
треба шанувати, берегти і розумно
збагачувати.
22 лютого в читальній
залі відбулось свято рідної мови під назвою «Мова - це нації, спільність і час»,
в якому взяли участь учні 9-го класу Рахівської ЗЗСО№3 під керівництвом вчителя
української мови та літератури Калинської Галини Володимирівни, бібліотекаря
Рахівської ЗЗСО№3 Томашук Ганни Іванівни та ведучої нашого свята Колачук
Любові. Організатор заходу – працівниця Рахівської публічної бібліотеки
Юришинець Наталія.