вівторок, 8 вересня 2020 р.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ'ЯТНИХ ДАТ НА 2021 РІК. Рекомендовано для бібліотек Рахівської ЦБС

 

Нові книги в бібліотеці!

 


Шановні користувачі нашої бібліотеки!

Раді Вам повідомити про нове надходження літератури до нашої бібліотеки. Тут знайдете книги найцікавіших жанрів, що стануть хорошим доповненням при проведенні вільного часу.

При відвідуванні бібліотеки на забувайте одягати маску та рукавички. 

Будьте здорові!


 

Макс Кідрук

Заради майбутнього


  Про книгу: Це збірка різних історій. Більшість написано задовго до виходу книги, найдавніші — ще 2011-го, але три з десяти — «Р61», «Знову і знову» та «Заради майбутнього» — опубліковано вперше. У збірці є все: горор, техно, містика, гостросоціальні та гумористичні оповідання. Не раз упродовж читання у вас паморочитиметься голова від зміни настрою і темпу оповіді. Але зрештою хороша збірка оповідань якраз і має вражати своєю неоднаковістю, інакше це вже буде не збірка, а… Неважливо. Просто перегорніть першу сторінку і почніть.

Видавництво: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019р.

 


Макс Кідрук

Твердиня

Про книгу: Вирушаючи в легку експедицію-подорож, п’ятеро друзів не здогадувалися, що зможуть знайти загублене місто інків. Сімдесятиметрова Твердиня майже повністю напхана золотом. Та чи буде в цієї історії щасливе закінчення? Адже часом життя набагато цінніше за золото…

Видавництво: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019р.

 

четвер, 3 вересня 2020 р.

Історія бібліотек Рахівщини


До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Технологія формування лісосплаву та сплав лісу на Закарпатській Гуцульщині

 

Правові норми сплаву лісу річками

«Гайташ» (аварія) у Рахові під мостом

Лісосплав відігравав важливу роль у господарському житті гуцулів, давав чи не найбільший, як на той час, на Рахівщині заробіток. Удосконалення інших видів транспорту, насамперед розширення мереж, як ширококолійної так і вузькоколійної залізниць, прокладання шосейних доріг призвело в 70-х роках ХХ століття до припинення лісосплаву по Тисі як нерентабельного. Історична і культурно-етнологічна цінність сплаву була усвідомлена відразу після його занепаду, зокрема, виданням низки дослідницьких праць та організацією на Закарпатті унікального Музею лісу і сплаву.

У ХІХ столітті, передусім у другій його половині, сплав лісу став одним із найважливіших і найбільш поширених видів народного транспорту та допоміжних занять населення Українських Карпат. Цьому сприяли, з одного боку, прискорений розвиток лісової промисловості та торгівля лісом, з другого – будівництво на річках штучних водозбірників і регуляція русел водних артерій, тоді ж виникла потреба врегулювати правові норми користування річками як лісотранспортним засобом. Першим законодавчим актом за Австрії, в якому зазначено технологію сплаву, обов’язки купців і сплавників, був Указ річної поліції від 1842 року, затверджений австрійським урядом. Загальнодержавний лісовий Закон від 3 грудня 1852 року, який уже згадувався в роботі, що містив уже окремий розділ «Про транспортування лісової продукції», в якому майже два десятка статей  безпосередньо стосувалися лісосплаву в Австрійській імперії, в тому числі й в Карпатах. Від тоді ліс на Гуцульщині сплавляли лише на підставі виданих австрійськими властями спеціальних патентів («концесій»), термін дії яких обмежувався трьома роками [статті – 13, 26-43]. У «концесії», яку отримував її власник, зазначалися способи і час сплаву, місця складання лісу, параметри плотів, маршрути транспортування деревини, порядок використання лісосплавних споруд, обов’язки персоналу гідротехнічних споруд і сплавників, спорудження мостів, кладок тощо. Вказано також річну норму сплавлювального лісу, початок і кінець навігації. Загалом кажучи, таке врегулювання правових норм мало позитивне значення, оскільки масштабний промисловий лісосплав часто завдавав шкоди населенню прирічкових територій, знищував ділянки державних і громадських доріг, млини, мости, руйнував берегові укріплення, замулював русла річок, які потрібно було компенсувати. Все це негативно відбивалося на водних ресурсах Рахівщини зокрема та нерідко призводило до численних конфліктів.

Сплав лісу по річках Гуцульщини став регулярним із зведенням різних за конструкцією і функціональним призначенням гідроспоруд: водозбірників («гатей», «клявз», «запруд») і колодовиловлювачів («ришіток», які на Рахівщині називали «граблями») та лісопропускних каналів.