пʼятниця, 25 червня 2021 р.

День Конституції України- свято для України

 

Святкується щорічно з 28 червня 1996 року на честь прийняття Конституції. Конституція увійшла в спільне життя як головний оберіг державності, демократії і особистості України. Основний Закон, що гарантує права та свободи, наблизив Україну до країн з розвинутою демократією та остаточно утвердив незалежність нової європейської держави.

Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства.

Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.

25 червня з нагоди 25 – ї річниці прийняття Конституції України в читальній залі  Рахівської публічної бібліотеки, оформлена книжкова виставка «Символ відродження» - до Дня Конституції України. На книжковій виставці представлена література, з якої можна дізнатися більше про цю визначну подію з історії нашої держави.

Сьогодні свято на моїй Вкраїні,

І ми про нього можем написати вільно,

Свобода слова і права людини-наш закон,

Із чим вітаємо Вас шановні читачі щиро!





середа, 23 червня 2021 р.

Життя в єдності з творчістю (до 100-річчя з дня народження Ю.Ю. Керекеша)

 


Юрій      Юрійович    Керекеш   народився 26 червня 1921  року в с. В. Лучки поблизу м. Мукачева.

  У 1926 р.  сім'я  Юрія Юрійовича виїздить на заробітки до Америки. Через 15 років, після того як батько підірвав здоров'я на вугільних шахтах    Пенсильванії,   сім'я повернулася додому.

У 1944 р. Юрій закінчує медичний факультет      Будапештського    університету.  Але лікарем з незалежних від нього причин не став.

         У цей же час починає писати вірші, стає редактором газети «Закарпатська правда».  Мав літературний псевдонім — Ю. Барвінок. Згодом працює директором кінотеатру у рідному селі. За виступи проти примусової   колективізації позбувся роботи.

        Але водночас знаходить у собі сили і заочно закінчує українську філологію в     Ужгородському університеті.     Починає учителювати.

        У роки «перебудови»  та особливо після відновлення незалежності України у     1991 р.  активно включається у громадське життя.    Активно діє в Товаристві української мови ім. Т. Г. Шевченка та згодом — у    «Просвіті», довгими роками був відповідальним секретарем цих організацій.

       Юрій    Керекеш — член    «Пласту».    У 1997 р. обраний головою єдиного на Закарпатті  Ужгородського осередку      уладу   пластунів-сеньйорів.                        З нагоди 75-ліття Пласту на Закарпатті очолив організаційний комітет, який провів міжнародну науково-практичну конференцію.

        Літературну діяльність розпочав наприкінці 1939 р.    Вірші публікував у газетах   «Русская   правда» (1940),   «Русское слово» (1940, 1942), «Карпаторусский  голос»   (1941),   в  журналі «Літературна неділя» (1942, 1943)  під   псевдонімами   Г. Лазурин,   Ю. Барвінок   та   Керекеш-Барвінок,   у збірнику   Мукачівської літературної школи   «Живая струя»   (1940)   та збірнику   «Перед сходом» (1943).    Добірка віршів,   написаних у 1940-1943 рр.,   увійшла    пізніше   до збірника    «Віщий вогонь» (1974),   ще   три  вірші – до антології   «Поети Закарпаття» (1965) року.

        Юнацькі поетичні спроби Ю. Керекеша   особливого успіху не мали,      проте справжнім покликанням письменника була проза.

      

понеділок, 14 червня 2021 р.

Коли робота як свято

 

Для бібліотекарів Рахівського району 10 червня був дуже насиченим днем. По-перше, в Рахівській публічній бібліотеці відбувся семінар Основні напрями довідково-бібліографічної та інформаційної роботи: теорія і практика, а по-друге всі бібліотекарі мали змогу взяти участь у презентації книг Марії Кокіш-Гриник „Магія Білої Тиси” та „Зачарована горянка”.

Бібліотекарі прослухали виступи:

завідувачки методико-бібліографічним відділом Єви Дідик - „Бібліотека – інформаційний центр розвитку громади в умовах ОТГ”, 

бібліографа Марії Яворенко - „Довідково-бібліографічне та інформаційне обслуговування бібліотек в умовах децентралізації”,

заступника директора по роботі з дітьми Марії Бронтерюк - „Довідково-бібліографічне обслуговування читачів-дітей”,

понеділок, 7 червня 2021 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Там, де Чорна Тиса Білу доганяє

 ОНОВЛЕНО


Там, де Чорна Тиса Білу доганяє і, звідти тече ріка Тиса по території Рахівщини

         Разом з нашими горами 23 млн. років тому назад, так само як і вони, поступово, почала утворюватися й річка Тиса (на лат. Tissa, Patissus), якій   старогрецький історик Пліній (23-79 рр.) теж дав майже одинаку з римлянами  назву  Патіс (Patis). Виходячи з цих античних термінів можна зробити висновок, що ця назва, очевидно, походить від реліктових дерев під назвою Тис, які вижили тут під час холодів останнього льодовикового періоду, що відбувалося приблизно 46-12 тисяч років тому назад, а в 11 тисячолітті рослинний і тваринний світ поступово ставав таким як тепер і рік почав ділитися на чотири природні цикли. Ці дерева росли навколо нашої головної водної артерії  щонайменше 2 тисячі років,  тобто з часу згадки її Плінієм.

         І як же вона виникла? Можемо лише припустити, що в окремих місцях утворених вулканами гір, в тому числі й з-під магматичних вершин, з підземних джерел починала  витікати вода, утворюючи маленькі  потічки (поточинки), що текли до низу. Протікаючи певну віддаль вздовж  вимитих ними заглибинах, вони поступово почали з’єднуватися у поточини більш наповнені водою, поки в тих чи інших місцях вони не зливалися в повноводні потоки. Їх місцеві люди стали називати «зворами» (в однині просто «звір»), від гулу під час їх течії, що нагадувало їм ричання хижих тварин, зокрема, можливо ведмедів чи вовків, адже ця велика вода разом з ґрунтом скачувала вниз й  каміння, особливо, під час затяжних дощів, що нагадувало селеві зсуви і, все це клекотіло немов  якесь ревіння. 

"За рідне слово!". Частина 1. Полеміка з русофілами. Мукачево, 1937 р. (книга он-лайн)

 

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: пам’ятні події в історії Закарпатської Гуцульщини

Ще про дві, чомусь теж дещо призабуті, пам’ятні події в історії Закарпатської Гуцульщини


 У 2020 році минули ще дві інші події в історії нашого гірського краю про які чомусь майже ніхто теж так і не згадав. Вони, як і попередні, надруковані на шпальтах «Зорі Рахівщини» 31.10.2020, також відіграли велику роль, як давньої так і сьогоднішньої нашої людності в цивілізаційному розвитку, початки якої у глибоку давнину (майже 9 тисяч років тому) спричинила поява овець. Тоді люди помаленьку починали проживати вже осілим способом, споруджуючи для цього примітивні житла, адже в результаті догляду за вівцями вони більш-менш, разом з полюванням, збиральництвом та рибальством, забезпечували себе, як на той час,  необхідним для існування. Звичайно, певну роль у дальшому шляху цивілізації відіграли для них поява щонайменше 7 тисяч тому пішого торгового переходу через головний Карпатський перевал в межах теперішнього Ясіня, який вони протоптали своїми ногами вздовж Тиси і Прута до Галичини, а потім і возової дороги, яка з часом стала  сучасним шосе, а також прокладання залізниці та лісорубство й сплав лісу Тисою. Згадані та деякі інші події мали вагомий вплив на поступовий вихід тодішніх жителів нашої місцевості з гірської, лісової та людської  ізоляції. Але, як свідчить аналіз розвитку згаданих тогочасних подій, цього явно було недостатньо. Та що ж це за такі дві нові пам’ятні події в історії Закарпатської Гуцульщини про які майже також всі призабули у 2020 році, або просто не звернули на них уваги, як інколи в житті буває, особливо в наш період під час переоцінки цінностей та ще в часи пандемії коронавірусу, які, як і попередні, немов би могли відбутися також самі по собі? Але це знову ж таки далеко не так!

Першою з них, якій 1 вересня 2020-го  виповнилося 100 років є, згідно рішення Паризької мирної конференції по підсумках Першої світової війни, входження Закарпаття (під назвою Підкарпатська Русь), в тому числі і Рахівщини, в склад Чехословаччини. Це мало важливе значення, адже мова чехів і словаків була для основної частини місцевого населення більш зрозумілою ніж мови людей в попередніх державах, у складі яких вони були.