(Рахівська територіальна громада, 2014-2024 роки)
Просимо всіх, хто володіє більш детальною інформацією або бачить, що потрібне уточнення певних даних (все взято з відкритих джерел), стосовно біографій загиблих Воїнів - Героїв, звернутися до бібліотеки для доповнення цієї сторінки.
Бабіжаєв Михайло Володимирович
22.02.1964 – 25.04.2023
Народився в місті Рахів.
Закінчив школу у Владикавказі, що в Північній Осетії. Згодом навчався у
лісотехнічній академії ім. С.М. Кірова. По навчанні повернувся на рідну
Рахівщину. Працював у Рахівському лісокомбінаті. З 1993 по 2012 рік – служив у
Рахівській державній митниці.
Командир 2 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти військової частини А7081
капітан Михайло Бабіжаєв з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно
приєднався до територіальної оборони м. Рахова, а пізніше – до лав ЗСУ.
За час проходження служби був вірний військовій присязі. Гідно виконував
бойові завдання та разом з побратимами обороняв українську землю від російських
загарбників.
Загинув 25 квітня у 65 ВМГ міста Дружівка Донецької області.
Похований у місті Рахів.
Бендак Роман Михайлович
22.04.1974 – 25.01.2023
Народився в місті Рахів.
Закінчив Рахівську загальноосвітню школу з відзнакою.
Був призваний до лав ЗСУ. Строкову службу проходив у Чорноморському флоті,
був морським піхотинцем. Навчався в Тернопільській академії народного
господарства. Працював менеджером у різних компаніях, любив подорожі. Разом з
дружиною виховував двох синів. Разом із сім’єю проживав у Тисмениці.
З перших днів війни став на захист держави. Був водієм-слюсарем ремонтного
взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського
озброєння ремонтно-відновлювального батальйону однієї з військових частин.
Командир відділення штурмової піхоти 107-го механізованого батальйону 63-ї
бригади, загинув внаслідок важких поранень несумісних з життям, отриманих в
результаті ворожого мінометного обстрілу позиції ЗСУ неподалік села Іванівське,
Бахмутського району Донецької області.
Меморіальна дошка в честь Воїна-Героя розміщена на фасаді ЗОШ №3 м. Рахів,
де навчався Роман.
Поховали захисника 4-го лютого у місті Тисмениця.
Варга Едуард Вікторович
06.08.1997 – 21.03.2022
Народився в селі Ділове.
Навчався в Діловецькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.
Після закінчення школи відразу пішов на військову службу до Державної
прикордонної служби, з якої звільнився у 2019 році. Однак, вдома сидів не довго
– хотів служити своїй Батьківщині у Збройних Силах України.
З грудня 2021 року проходив військову службу в 10-й окремій
гірсько-штурмовій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України, як командир
гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти, в/ч
А3892.
Загинув захищаючи Україну від російських окупантів та виконуючи свій
військовий обов’язок в селі Тетерівське Вишгородського району Київської
області.
25 березня 2023 року відбулася церемонія прощання з полеглим воїном в
рідному Діловому на Рахівщині. Похований з всіма військовими почестями на
сільському кладовищі.
Вшановуючи пам’ять загиблого воїна відкрито меморіальну дошку на фасаді
Діловецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на Рахівщині.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Варцаба Роман Васильович
02.04.2189 – 06.02.2024
Народився в місті Рахів.
Навчався в ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 міста Рахів.
Зростав у багатодітній сім'ї і змалку допомагав родині у всьому. Будував
плани на майбутнє, мріяв про щасливе життя на рідній землі.
Він боронив українську землю ще з часів початку АТО.
У страшні дні війни став на захист України разом зі своїм братом.
Загинув 6 лютого 2024 року під час мінометного обстрілу в районі населеного
пункту Новоданилівка Запорізької області.
Роман був відданий військовій присязі на вірність Українському народу та
мужньо виконував свій військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та
незалежність.
На фасаді школи, де навчався Роман встановлена меморіальна дошка пам'яті в
честь Воїна-Героя.
Веклюк Микола Миколайович
13.05.1994 – 19.06.2023
Народився в місті Рахів.
Зростав у багатодітній сім'ї, у ранньому віці залишився без батька. Ходив
до Лазівської школи початкові класи, а потім навчався у Костилівській школі.
Закінчивши школу, займався вівчарством, дуже любив коні і вівці. Коли йому
виповнилось 17 років, померла мама. У 18 років був призваний до лав ЗСУ.
У 2020 році одружився і через рік народилася дочка Софійка.
У квітні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після війни мріяв відкрити
свою ферму. Дуже його любили і поважали побратими.
Загинув від дрона Камікадзе в селі Новоданилівка Запорізької області.
Нагороджений медаллю за участь у російсько-українській війні.
Похований у місті Рахів по вулиці Лазівській на новому кладовищі.
16 листопада 2023 року у Рахівській ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 відбулось
відкриття меморіальної дошки на честь захисника України.
Власенко Павло Миколайович
03.10.1990 – 30.09.2022
Народився в місті Рахів.
Був призваний на службу 20.05.2022 року навідником десантно-штурмового
взводу.
Загинув в Харківській області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Меморіальна дошка пам'яті про Героя встановлена на фасаді ЗЗСО І-ІІІ
ступенів №2 міста Рахів, де навчався Павло.
Гаджа Петро Миронович
Народився в місті Рахів.
Проживав у Києві, на Преображенській вулиці.
З перших днів був на Майдані, займався нічними чергуваннями, входив в
восьму сотню.
Помер від опіку бронхів і легень газом невідомого походження, який
застосували для розгону активістів під час подій під Верховною Радою. Учасник і
захисник Євромайдану, один із загиблих Небесної Сотні.
У нього залишилась дружина Марина, син Костянтин та старенька мати Марія
Миколаївна (1938 року народження).
Був похований у Києві, але на прохання матері, з Києва тіло було перепоховане
в Рахові.
Герой України.
Геніш Тимофій Йосипович
21.03.1983 – 17.12.2017
Народився в місті Рахів.
Одружений не був, батьки померли.
Навчався у Рахівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.
Підписав контракт із ЗСУ 12.12.2016 року.
Служив старшим солдатом у 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді. Загинув
під час обстрілу позицій бригади в районі смт. Зайцеве (Горлівська міська рада,
Донецька область) внаслідок влучання міни в бліндаж.
Похований 6 квітня 2018 року в місті Рахів.
Меморіальна дошка пам'яті про Героя встановлена на фасаді ЗОШ №1 м. Рахів,
де вчився Тимофій.
Годван Михайло Михайлович
Народився в місті Рахів.
У 2014 та 2015 роках разом з 128-ю бригадою брав участь у бойових діях,
потім демобілізувався, однак дома не міг сидіти і прийшов знову.
З 2016 року служив, неодноразово брав участь у бойових діях у складі 128-ї
бригади.
З перших днів війни прийшов добровольцем до ТЦК, свої називали його
«Мішаня», бо був безмежно добродушним та позитивним, біля нього завжди хотілося
усміхатися.
У 2014 та 2015 роках разом з 128-ю бригадою брав участь у бойових діях за
незалежність України, потім демобілізувався, однак вдома не зміг сидіти і
прийшов знову.
З 2016 року служив та приймав участь у бойових діях у складі 128-ї бригади.
Старший солдат, стрілець мотопіхотного взводу мотопіхотної роти
мотопіхотного батальйону в/ч А1556 у 128-й гірсько-штурмовій бригаді.
Загинув під час бою за н.п. Калина і Зоря Запорізької області в бою за
Батьківщину.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Меморіальна дошка пам'яті про Воїна-Героя встановлена на фасаді ЗЗСО І-ІІІ
ступенів № 3 міста Рахів, де навчався Михайло.
Горан Василь Миколайович
10.10.1977 – 31.08.2022
Народився у місті Рахів.
Навчався в Рахівській ЗОШ №1, закінчив вісім класів. Після шкільних років
навчався в колгоспі на столяра.
В 2003 році одружився з Оленою, з якою прожив 19 років, виховував трьох
доньок.
Солдат у перші дні війни прибув до Рахівського ТЦК та СП для призову на
військову службу.
28 лютого 2022 року поїхав в Мукачево, звідти переїхали на Волинь, потім в
Рівне, а вже дальше в Миколаївську область, де і був до кінця серпня.
Навідник 2-ї механізованої роти 105-го механізованого батальйону солдат
в/служби по мобілізації зарахований у списки в/ч А0342 28.02.2022 року, вірний
військовій присязі.
Загинув в результаті важких поранень, отриманих внаслідок підриву МТЛБ в
районі с. Максимівка Миколаївського району Миколаївської області.
17 листопада у місті Рахів відбулось відкриття меморіальної дошки на честь
захисника України.
Гріджак Віталій Іванович
24.10.1980 – 08.10.2022
Народився в селі Ділове.
Закінчив сільську школу, мав спеціальність радіотехніка.
Воював у складі 115-ї окремої бригади, був стрільцем-помічником
гранатометника 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї
механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А4053.
Загинув неподалік села Опитне Покровського району Донецької області.
14 березня в селі Ділове по вулиці Трибушанська 14, в закладі ЗОШ І-ІІ
ступенів, де навчався Віталій, встановили меморіальну дошку загиблому Воїну-Герою.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився в селі Костилівка.
Загинув захисник поблизу села Водяне село Очеретинської селищної громади Покровського району Донецької області.
Калинюк Олексій Сергійович
30.03.1993 – 03.07.2014
Народився в місті Рахів.
Зростав у багатодітній сім'ї.
У 2010 році закінчив Рахівську загальноосвітню школу.
Весною 2011 року був призваний на строкову службу в ЗСУ, а 15 липня 2011
року уклав контракт на проходження військової служби терміном на 3 роки.
Проходив службу у Десні, Виноградові, Ужгороді. Пройшов військову підготовку у
169-му навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ в/ч А0665.
З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході
України.
Солдат, механік-водій зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного
артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч А1778 128-ї окремої
гірсько-піхотної бригади.
Загинув під час обстрілу зі стрілецької зброї та мінометів в районі села
Нижня Вільхівка Луганської області.
6 липня похований на кладовищі міста Рахів.
Після смерті залишилися мати, п'ять братів та сестер.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рахова» (посмертно).
У квітні 2016 року у місті Рахів вулицю «Заводська» переіменовано на вулицю
«Олексія Калинюка».
Встановлений портрет на меморіалі у Києві «Стіна пам‘яті полеглих за
Україну», секція 1, ряд 9, місце 15.
Капчук Василь Михайлович
10.04.1991 – 12.10.2022
Народився в селі Чорна Тиса.
З 2015 року проживав у місті Рахів.
21 березня 2022 року призваний до ЗСУ.
Старший солдат, номер обслуги 3-го штурмового відділення 2-го штурмового
взводу 7-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону, який проходив військову
службу у складі в/ч А4010.
Загинув в н.п. Майорск Донецької
області.
У загиблого захисника залишилася дружина (рідна сестра загиблого Героя
Василя Козурака), маленькі донечка та син.
Козурак Василь Васильович
16.11.2001 – 14.05.2022
Народився в місті Рахів.
Закінчив Рахівську ЗЗСО І-ІІІ ступенів №4.
Солдат-стрілець 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї
стрілецької роти в/ч А7081, призваний на військову службу при загальній
мобілізації 26 лютого 2022 року Рахівським РТЦК та СП.
Загинув під час бою внаслідок мінометного обстрілу в Бахмутському районі
Донецької області.
Після загибелі залишились батьки.
20 листопада 2023 року на фасаді школи, де навчався Василь, відкрили
меморіальну дошку на честь Воїна – Героя.
Нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Миланюк (Манілець) Микола Миколайович
1980 – 27.12.2023
Народився у присілку Вишний Вільховатий села Костилівка.
Був одружений, виховував двох доньок.
Загинув під час мінометного обстрілу поблизу н.п. Новоандріївка Запорізької
області.
Поховали захисника з усіма військовими почестями на кладовищі с.Костилівка.
Мартинюк Василь Васильович
22.11.1990 – 14.08.2014
Народився в місті Рахів.
З 1197 по 2008 рік навчався в ЗОШ І-ІІІ ступенів «2 міста Рахів.
Навесні 2009 року був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив в
160-ій зенітній ракетній Одеській бригаді ПС ЗСУ, в/ч А2800, село Жовтнева
Революція Білявського району Одеської Області.
Навесні 2010 року звільнений зі Збройних сил України в запас.
З 14 липня 2011 року проходив військову службу за контрактом у 128-й
окремій Гвардійській гірсько-піхотній Закарпатській бригаді в/ч А1778 м.
Ужгород. Переведений у 24-у залізну імені князя Данила Галицького окрему
механізовану бригаду сухопутних військ в/ч А0998 м. Яворів.
З весни 2014 року приймав участь в антитерористичній операції на сході
України.
Загинув в результаті мінометного обстрілу в районі смт. Новосвітлівка
Краснодарського району Луганської області під час операції з блокування м.
Луганська.
20 серпня 2014 року похований на міському кладовищі міста Рахів.
У Василя залишилися батьки, брат, сестра.
Меморіальна дошка встановлена на фасаді ЗОШ №2 м. Рахів, де навчався
Василь.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Почесний громадянин Рахова (посмертно).
Його портрет розміщений на меморіальній стіні пам’яті полеглих за Україну у Києві, секція 2, ряд 6,
місце 35.
Марфіч Михайло Васильович
13.03.1972 – 25.08.2014
Народився в селі Богдан.
З 1979 по 1989 року навчався в Рахівській ЗОШ №2.
З 1990 по 1991 роки проходив строкову службу в Оренбурзі.
З 1993 по 2006 роки працював рятувальником в ДПРЧ-3 м. Рахів РВ УМНС
України в Закарпатській області.
Спільно з дружиною виховував двох синів.
20 червня 2014 року був призваний по мобілізації Рахівським РВК та
направлений для проходження військової служби в 51-у ОМБР, де був навідником
оператора гранатометного взводу 2-о механізованого батальйону.
Загинув старший сержант ЗСУ у бою біля с. Стила Донецької області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посметно).
Почесний громадянин міста Рахів з 18.12.2014 року.
Його портрет розміщений на меморіальній стіні пам'яті полеглих за Україну у
Києві секція 3, ряд 10, місце 4.
На його честь переіменовано вулицю «Комарова» на «Михайла Марфіча» у місті
Рахів.
Похований на центральному кладовищі рідного міста.
Морочило Андрій Юрійович
16.03.1998 – 14.05.2022
Народився в місті Рахів.
Навчався в ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 міста Рахів, закінчив середню освіту,
автошколу. В багатодітній сім'ї Морочилів, де зростало 7 дітей (5 хлопців і 2
дівчини) був наймолодшим.
В січні 2022 року разом з братами поїхав працювати до Чехії. Не пройшло і
місяця, як почалась війна, і всі брати повернулись до України. 26 лютого пішли
у ТЦК, а 28-го були зараховані до тероброни міста Рахів. В березні їх перевели
до Полтави, згодом у Суми.
Служив у 69-у батальйоні 101-ї бригади. Він був солдат, водій-електрик 2-ї
радіостанції інформаційно-телекомунікаційного взводу підрозділу забезпечення
в/ч А7081.
30 квітня загинув брат Іван, після похорону Андрій повернувся на місце
служби. Його перевели в Бахмут.
Загинув від снаряду, який прилетів у окоп під час бою внаслідок мінометного
обстрілу в Бахмутському районі Донецької області. Це сталось через 3 тижні
після загибелі брата.
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
20 листопада 2023 року на фасаді школи, де навчався Андрій, встановили
меморіальну дошку на честь Воїна-Героя.
Морочило Іван Юрійович
04.10.1994 – 20.04.2022
Народився в місті Рахів.
Своє життя прожив нелегко. Був шостою дитиною в сім'ї, з братами і сестрами
були дуже дружніми, поважав батьків і любив робити різні роботи. Навчався у
початковій школі №4, потім закінчив середню і автошколу. Був одружений,
виховував сина.
З 26 лютого 2022 року був зарахований у склад тероборони міста Рахів, а вже
з середини березня до 128-ї бригади.
Кулеметник 3-го відділення 3-го взводу 2-ї механізованої роти механізованого
батальйону, солдат, прийнятий на військову службу по мобілізації 27.02.2022
року у в/ч А0342 через Рахівський РТЦК та СП.
Загинув в результаті мінометного обстрілу.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
20 листопада 2023 року на фасаді школи, де навчався Іван, встановили
меморіальну дошку на честь Воїна-Героя.
Панін Андрій Юрійович
13.12.1987 – 08.07.2022
Проживав в селі Костилівка.
Молодший сержант, старший стрілець, помічник гранатометника 2-го
мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти
мотопіхотного батальйону в/ч А0998.
Загинув у важкому бою в районі н.п. Спірне.
Після смерті воїна залишився батько, діти.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
21 березня в селі Костилівка встановили пам'ятну дошку на честь
Воїна-Героя.
Попадич Василь Васильович
12.08.1983 – 29.08.2022
Народився в селі Ділове.
Після закінчення загальноосвітньої школи в рідному селі, у 2001-2003 роках
проходив строкову службу в ЗСУ.
31 липня 2014 року був мобілізований в складі 128-ї окремої
гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Брав участь у бойових діях під час АТО на сході України, у боях за
Дебальцеве, Авдіївку, станицю луганську та інші села та містечка України.
Старший солдат, обіймав військову посаду механіка-водія гірсько-штурмового
взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону в/ч А1556.
З початком війни перебував на передовій.
Загинув у важких боях за Херсон.
Похований у рідному селі 13 жовтня 2022 року.
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні», орденом «За мужність»
ІІІ ступеня (посмертно).
14 березня в селі Ділове відкрили меморіальну дошку загиблому Воїну-Герою.
Сенич Володимир Володимирович
26.02.1993 – 27.06.2023
Народився в місті Рахів.
Був молодшим сином у сім'ї. Отримав середню освіту в Рахові, в місцевій
школі, згодом в Червоненському ВПУ на професію електрогазозварювальник.
Одружився, виховував сина.
На початку війни прийняв рішення, що йде добровільно захищати Україну, хоча
був вже на той час комісований за станом здоров'я.
06.03.2022 року прийняв присягу у ТРО Рахівського району 101-а бригада 69-й
батальйон 1-а рота солдат-кулеметник. Майже рік бував у різних частинах України
для участі у бойових діях та навчанні.
На момент загибелі Володимир проходив службу у Сумській області, де досить
часто були важкі обстріли.
24.06.2023 року перевели на «нульову» позицію, де були часті прориви та
наступи. Нажаль за декілька днів, Володимир загинув.
Похований на кладовищі у «затінках» в місті Рахів.
Шемота Василь Васильович
21.02.1985 – 27.04.2023
Народився в селі Білин.
У 1991 році пішов у перший клас Білинської ЗОШ І-ІІ ступенів, де здобув
базову освіту, отримав свідоцтво з відзнакою, похвальним листом за навчання та
грамотами за різні спортивні досягнення.
Середню освіту здобув у Рахівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення
школи був призваний на строкову службу в ЗСУ, яку проходив у місті
Дніпродзержинськ. Після демобілізації закінчив школу поліції при Львівському
Державному Університеті внутрішніх справ та заочно здобув спеціальність
соціального педагога в Прикарпатському Національному Університеті імені Василя
Стефаника. Більше 13-ти років працював у поліції Рахівського УМВС України,
маючи звання «старший лейтенант». Тривалий час працював охоронцем у супермаркеті
«Ду-мен».
Був одружений, виховував двох дітей.
28 лютого 2022 року був розподілений до Рахівської ТРО, згодом охороняв
кордони в Сумській області. Брав участь у боях за Попасну, Покровське,
Костянтинівку, Бахмут Донецької області.
Солдат, старший стрілець-оператор 2-го стрілецького відділення 1-го
стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 69-го батальйону 101-ї бригади
в/ч7081.
06.12.2022 року був нагороджений грамотою від командира в/ч 7081 полковника
Юрія Ковалюка.
Загинув в результаті мінометного обстрілу в місті Бахмут Донецької області.
Похований у рідному селі Білин.
17 листопада 2023 року відбулось відкриття меморіальної дошки на честь
захисника України.
Шітив Василь Михайлович
18.07.1976 – 27.12.2023
Народився в місті Рахів.
Стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти в/ч
А7320.
Загинув біля міста Бахмут Донецької області.
Похований у Київській області.
Батьки проживають у місті Рахів.
16 листопада у Рахівській ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 загиблому земляку,
випускнику школи, встановили меморіальну дошку.
Шміло Андрій Миколайович
22.04.2000 – 20.03.2022
Народився в місті Рахів.
Закінчив Рахівську ЗОШ І-ІІІ ступенів №4.
28.04.2019 року в 19 років добровільно вступив на військову службу за
контрактом до складу 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, перебував на
передовій.
Старший солдат, стрілець 3-го механізованого відділення 1-го механізованого
батальйону в/ч А0998.
Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу
поблизу н.п. Рубіжне.
Чин прощання проходив 2 квітня 2022 року в рідному місті.
У загиблого залишився батько. Андрій був наймолодшим сином у родині.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
20 листопада 2023 року на фасаді школи, де навчався Андрій, встановили
меморіальну дошку на честь Воїна-Героя.
Юрак Михайло Іванович
Народився в селі Костилівка.
Молодший сержант, командир гранатомета протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону, 13.06.2022 року призваний на військову службу по мобілізації Бучанським РТЦК та СП Київської області.
Михайло загинув в результаті здійснення противником штурмових дій позицій підрозділу поблизу н.п.Вугледар Волноваського району Донецької області.
Нагороджений медаллю "За хоробрість в бою", відзнакою "За оборону Бородянки", відзнакою Президента України "За оборону України"
Спасибі, Воїне. Впаду тобі до ніг
І буду твої руки цілувати.
Щоб Ангел завжди поруч був з тобою,
Я буду щиро всіх святих благати.
Спасибі, Воїне, за ясний день,
За тиху нічку, зоряну й щасливу,
За ласку матері і рук її тепло,
За посмішку веселу, не зрадливу.
Спасибі, Воїне, за Новий рік,
Різдво святе, народження Ісуса,
Який нас любить, мир нам принесе,
З сльозами щиро я йому молюся.
Спасибі, Воїне, за мирний сон,
Хоч ти вже другий рік недосипаєш,
Стоїш в снігу, калюжі, хуртовині
Та ворога сміливо відбиваєш.
Спасибі, Воїне, за серце вірне,
За руки мозолясті, що в мазуті
Тримають автомат замість букета,
І не заснуть, одягнені, обуті.
Спасибі, Воїне, на світі ти один,
Хто береже так вірно Батьківщину.
Батьків, дружину, діточок залишив,
Щоб ворог не присвоїв Україну.
Марія Кокіш – Гриник
«Нескорені Лицарі Срібної Землі», 2024 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар