неділя, 26 вересня 2021 р.

Приємний недільний РОБОЧИЙ день починається з подарунків!

 

Приємний недільний РОБОЧИЙ день починається з подарунків!

До бібліотеки завітав гість з Чехії Erik Lukas, який подарував 6 книг про чехословацького філософа, політичного і державного діяча, першого президента Чехословаччини Томаша Гарріга Масарика, які опубліковані за сприяння Spolek přátel První republiky та Masarykovo demokratické hnutí

Дякуємо дарувальнику за поповнення книжкового фонду бібліотеки такими цінними виданнями!

Запрошуємо любителів історії до нашої бібліотеки!




пʼятниця, 10 вересня 2021 р.

Літературний ярмарок нових надходжень «Прочитай сам, зацікав іншого!»


Саме влітку відбуваються найефективніші вуличні акції з популяризації читання і бібліотек. Для тих хто ще не зміг  завітати до нас і ознайомитися з новинками літератури, які нещодавно надійшли, бібліотекарі  креативно відтворили бібліотеку під відкритим небом. 

 Для нас є звичним і приємним дарувати читачам, відвідувачам, мешканцям громади нові враження.

Що ж саме протягом літа запропонувала публічна бібліотека перехожим? Одразу можна зазначити, що це безліч нових книг. Пропонуємо вашій увазі лише частинку цього різнобарв’я.

 Перехожі змогли ознайомитися та взяти книги, які їх зацікавили додому!

Чекаємо на Вас в бібліотеці!



четвер, 5 серпня 2021 р.

А чи знаєте Ви, що сьогодні, 5 серпня, - ЮВІЛЕЙ?!!!


Олександр Масляник - славний гуцул Рахівщини, 

Почесний громадянин Рахова, відзначає 65-річчя


Колектив бібліотекарів щиро вітає неймовірно талановиту особистість, письменника, редактора, публіциста, видавця, знаного на всю Україну та далеко за її межами.

Творчі зустрічі з паном Олександром неодноразово проходили в стінах нашої бібліотеки.

Маємо за честь вітати його сьогодні та сподіваємось на подальшу співпрацю.

У святковому відео також розміщено вітання від поетеси з Квасів Гафії Ковбаснюк.


вівторок, 3 серпня 2021 р.

Акція «Читаюча людина – успішна людина!»

 

В Україні впевненою ходою іде літо - пора сонця, тепла і відпочинку. Але українським сучасним бібліотекарям це лише на руку! Адже для бібліотеки літо - це період  цікавих акцій, розваг просто неба, читання і моря позитивних емоцій.


Читати не тільки модно, а й круто!

Читаюча людина завжди на крок попереду від нечитаючої! І це довели  рахів`яни, долучившись до вуличної акції «Читаюча людина  - успішна людина!».

На галявині був організований книжковий пікнік, де кожен бажаючий міг почитати книги та переглянути газети і  журнали. Також продовжує набирати обертів розпочатий минулого року Буккросинг . На стенді «Навіщо читати книги?» всі бажаючі могли віднайти для себе переваги читання, а також висловити свою думку з цього приводу. 

По завершенню заходу, працівники бібліотеки запросили всіх охочих до бібліотеки, познайомили з новими надходженнями і побажали всім гарного літа з цікавими книгами.

На  згадку про вуличну акцію учасники отримали книжкові закладки.

Колектив бібліотеки переконаний, -  що книга, незважаючи на високі новітні технології, залишатиметься хорошим другом для кожного; читання даруватиме радість, успіх,  приємні миті та наснагу до пізнання нового.


пʼятниця, 25 червня 2021 р.

День Конституції України- свято для України

 

Святкується щорічно з 28 червня 1996 року на честь прийняття Конституції. Конституція увійшла в спільне життя як головний оберіг державності, демократії і особистості України. Основний Закон, що гарантує права та свободи, наблизив Україну до країн з розвинутою демократією та остаточно утвердив незалежність нової європейської держави.

Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства.

Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.

25 червня з нагоди 25 – ї річниці прийняття Конституції України в читальній залі  Рахівської публічної бібліотеки, оформлена книжкова виставка «Символ відродження» - до Дня Конституції України. На книжковій виставці представлена література, з якої можна дізнатися більше про цю визначну подію з історії нашої держави.

Сьогодні свято на моїй Вкраїні,

І ми про нього можем написати вільно,

Свобода слова і права людини-наш закон,

Із чим вітаємо Вас шановні читачі щиро!





середа, 23 червня 2021 р.

Життя в єдності з творчістю (до 100-річчя з дня народження Ю.Ю. Керекеша)

 


Юрій      Юрійович    Керекеш   народився 26 червня 1921  року в с. В. Лучки поблизу м. Мукачева.

  У 1926 р.  сім'я  Юрія Юрійовича виїздить на заробітки до Америки. Через 15 років, після того як батько підірвав здоров'я на вугільних шахтах    Пенсильванії,   сім'я повернулася додому.

У 1944 р. Юрій закінчує медичний факультет      Будапештського    університету.  Але лікарем з незалежних від нього причин не став.

         У цей же час починає писати вірші, стає редактором газети «Закарпатська правда».  Мав літературний псевдонім — Ю. Барвінок. Згодом працює директором кінотеатру у рідному селі. За виступи проти примусової   колективізації позбувся роботи.

        Але водночас знаходить у собі сили і заочно закінчує українську філологію в     Ужгородському університеті.     Починає учителювати.

        У роки «перебудови»  та особливо після відновлення незалежності України у     1991 р.  активно включається у громадське життя.    Активно діє в Товаристві української мови ім. Т. Г. Шевченка та згодом — у    «Просвіті», довгими роками був відповідальним секретарем цих організацій.

       Юрій    Керекеш — член    «Пласту».    У 1997 р. обраний головою єдиного на Закарпатті  Ужгородського осередку      уладу   пластунів-сеньйорів.                        З нагоди 75-ліття Пласту на Закарпатті очолив організаційний комітет, який провів міжнародну науково-практичну конференцію.

        Літературну діяльність розпочав наприкінці 1939 р.    Вірші публікував у газетах   «Русская   правда» (1940),   «Русское слово» (1940, 1942), «Карпаторусский  голос»   (1941),   в  журналі «Літературна неділя» (1942, 1943)  під   псевдонімами   Г. Лазурин,   Ю. Барвінок   та   Керекеш-Барвінок,   у збірнику   Мукачівської літературної школи   «Живая струя»   (1940)   та збірнику   «Перед сходом» (1943).    Добірка віршів,   написаних у 1940-1943 рр.,   увійшла    пізніше   до збірника    «Віщий вогонь» (1974),   ще   три  вірші – до антології   «Поети Закарпаття» (1965) року.

        Юнацькі поетичні спроби Ю. Керекеша   особливого успіху не мали,      проте справжнім покликанням письменника була проза.

      

понеділок, 14 червня 2021 р.

Коли робота як свято

 

Для бібліотекарів Рахівського району 10 червня був дуже насиченим днем. По-перше, в Рахівській публічній бібліотеці відбувся семінар Основні напрями довідково-бібліографічної та інформаційної роботи: теорія і практика, а по-друге всі бібліотекарі мали змогу взяти участь у презентації книг Марії Кокіш-Гриник „Магія Білої Тиси” та „Зачарована горянка”.

Бібліотекарі прослухали виступи:

завідувачки методико-бібліографічним відділом Єви Дідик - „Бібліотека – інформаційний центр розвитку громади в умовах ОТГ”, 

бібліографа Марії Яворенко - „Довідково-бібліографічне та інформаційне обслуговування бібліотек в умовах децентралізації”,

заступника директора по роботі з дітьми Марії Бронтерюк - „Довідково-бібліографічне обслуговування читачів-дітей”,

понеділок, 7 червня 2021 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Там, де Чорна Тиса Білу доганяє

 ОНОВЛЕНО


Там, де Чорна Тиса Білу доганяє і, звідти тече ріка Тиса по території Рахівщини

         Разом з нашими горами 23 млн. років тому назад, так само як і вони, поступово, почала утворюватися й річка Тиса (на лат. Tissa, Patissus), якій   старогрецький історик Пліній (23-79 рр.) теж дав майже одинаку з римлянами  назву  Патіс (Patis). Виходячи з цих античних термінів можна зробити висновок, що ця назва, очевидно, походить від реліктових дерев під назвою Тис, які вижили тут під час холодів останнього льодовикового періоду, що відбувалося приблизно 46-12 тисяч років тому назад, а в 11 тисячолітті рослинний і тваринний світ поступово ставав таким як тепер і рік почав ділитися на чотири природні цикли. Ці дерева росли навколо нашої головної водної артерії  щонайменше 2 тисячі років,  тобто з часу згадки її Плінієм.

         І як же вона виникла? Можемо лише припустити, що в окремих місцях утворених вулканами гір, в тому числі й з-під магматичних вершин, з підземних джерел починала  витікати вода, утворюючи маленькі  потічки (поточинки), що текли до низу. Протікаючи певну віддаль вздовж  вимитих ними заглибинах, вони поступово почали з’єднуватися у поточини більш наповнені водою, поки в тих чи інших місцях вони не зливалися в повноводні потоки. Їх місцеві люди стали називати «зворами» (в однині просто «звір»), від гулу під час їх течії, що нагадувало їм ричання хижих тварин, зокрема, можливо ведмедів чи вовків, адже ця велика вода разом з ґрунтом скачувала вниз й  каміння, особливо, під час затяжних дощів, що нагадувало селеві зсуви і, все це клекотіло немов  якесь ревіння. 

"За рідне слово!". Частина 1. Полеміка з русофілами. Мукачево, 1937 р. (книга он-лайн)

 

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: пам’ятні події в історії Закарпатської Гуцульщини

Ще про дві, чомусь теж дещо призабуті, пам’ятні події в історії Закарпатської Гуцульщини


 У 2020 році минули ще дві інші події в історії нашого гірського краю про які чомусь майже ніхто теж так і не згадав. Вони, як і попередні, надруковані на шпальтах «Зорі Рахівщини» 31.10.2020, також відіграли велику роль, як давньої так і сьогоднішньої нашої людності в цивілізаційному розвитку, початки якої у глибоку давнину (майже 9 тисяч років тому) спричинила поява овець. Тоді люди помаленьку починали проживати вже осілим способом, споруджуючи для цього примітивні житла, адже в результаті догляду за вівцями вони більш-менш, разом з полюванням, збиральництвом та рибальством, забезпечували себе, як на той час,  необхідним для існування. Звичайно, певну роль у дальшому шляху цивілізації відіграли для них поява щонайменше 7 тисяч тому пішого торгового переходу через головний Карпатський перевал в межах теперішнього Ясіня, який вони протоптали своїми ногами вздовж Тиси і Прута до Галичини, а потім і возової дороги, яка з часом стала  сучасним шосе, а також прокладання залізниці та лісорубство й сплав лісу Тисою. Згадані та деякі інші події мали вагомий вплив на поступовий вихід тодішніх жителів нашої місцевості з гірської, лісової та людської  ізоляції. Але, як свідчить аналіз розвитку згаданих тогочасних подій, цього явно було недостатньо. Та що ж це за такі дві нові пам’ятні події в історії Закарпатської Гуцульщини про які майже також всі призабули у 2020 році, або просто не звернули на них уваги, як інколи в житті буває, особливо в наш період під час переоцінки цінностей та ще в часи пандемії коронавірусу, які, як і попередні, немов би могли відбутися також самі по собі? Але це знову ж таки далеко не так!

Першою з них, якій 1 вересня 2020-го  виповнилося 100 років є, згідно рішення Паризької мирної конференції по підсумках Першої світової війни, входження Закарпаття (під назвою Підкарпатська Русь), в тому числі і Рахівщини, в склад Чехословаччини. Це мало важливе значення, адже мова чехів і словаків була для основної частини місцевого населення більш зрозумілою ніж мови людей в попередніх державах, у складі яких вони були.

понеділок, 31 травня 2021 р.

Найщиріші вітання з ЮВІЛЕЄМ!

Працівники Рахівської публічної бібліотеки щиро вітають  з ювілейним днем народження

 Володимира Шепету  

заслуженого працівника культури України, 

завідувача сектору культури, молоді і спорту 

Рахівської міської ради



середа, 26 травня 2021 р.

„Загадкова Європа” – вебтурне до Дня Європи в Україні

      Щороку у третю суботу травня Україна відзначає День Європи.  

Для українців  – це особливий день, адже нашу країну та ЄС єднають спільні цінності, історія та культура.


Напередодні свята, 14 травня,  фахівці Рахівської публічної бібліотеки Рахівської міської ради спільно з фахівцями Рахівської районної філії Закарпатського ОЦЗ провели  засідання клубу Блогерів. Така довгоочікувана зустріч відбулася вперше цього року і емоції переповнювали всіх учасників засідання.

Під час засідання учасники заходу знайомились з такими поняттями як ЄС, Рада Європи, декларація Шумана, устрій Європейського Союзу.

Весело провести час і дізнатись багато нового допомогли дві вікторини, які значно розширили коло знань учасників про Європу. Юні європейці також продемонстрували свою ерудованість і хороші знання географії.

Не обійшлось і без бліц-турніру, в ході якого Блогери  показали свою обізнаність історією, культурою та географією України. Також здійснили гастрономічну подорож до Італії, та дізнались більше про культуру найромантичнішої країни Європи – Франції.

вівторок, 27 квітня 2021 р.

Година-спомин "Порожня зона, край мовчання"

 

26 квітня 1986 року - чорний день в історії України. В актовій залі закладу пройшла година-спомин "Порожня зона, край мовчання" до 35-роковин від дня трагедії Чорнобильської катастрофи та Міжнародного дня пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф. Цей захід спільно підготували працівники шкільної та Рахівської публічної бібліотеки із залученням учнів 9-В класу (класний керівник Капчук Л.М.).

Ведучими заходу були Дьордяй Іван та Вішован Діана. Вірші про Чорнобильську трагедію "Чорнобиль", "Зона", "Гіркий чорнобильський полин", "26 квітня 1986" декламували Семенюк Марко, Губко Станіслав, Новаковський Михайло та Молдавчук Наталія.

Завідувачка відділом обслуговування Рахівської публічної бібліотеки Титор Ірина Петрівна здійснила озвучення слайдів презентації "Порожня зона, край мовчання".

пʼятниця, 23 квітня 2021 р.

До гір високих Рахів притулився, а в ньому Василь Кухта народився

 

22 квітня 2021  року  за участі молоді ЗОШ І-ІІІ ст. №1 відбувся вечір – портрет «Співець і трембітар Гуцульщини», приурочений  65–ій річниці з Дня народження поета, публіциста,  почесного громадянина   міста Рахова  Кухти  Василя Васильвича.

Організаторами заходу були працівники Рахівської публічної та шкільної бібліотеки.

Слайд – розповідь  про життєвий та творчий шлях  поета, його біографію «Співець і трембітар Гуцульщини» озвучила завідувачка краєзнавчим сектором  бібліотеки   Романюк Магдалина Василівна.

Активну участь у проведенні вечора взяли учні, які читали поезії  поета – земляка: «Я народився…»,  «Моя хата», «Матері»,  «Гуцульська столиця»,   «Малому Василькові»,   «Понад Ужем».

    В приміщенні актового залу  школи оформлено книжкову  виставку - персоналію «До гір високих Рахів притулився, а в ньому Василь Кухта   народився», яку озвучила завідувачка шкільною бібліотекою Ворохта Марія Василівна.

   Вечір пройшов у дружній, теплій атмосфері. Учні багато цікавого дізналися  про нашого  земляка та виявили бажання ближче познайомитися з його творчістю. Для них бібліотекарі оформили книжкову виставку у вестибюлі школи, яка буде діяти до кінця дня 23 квітня.


Щиро вітаємо Василя Васильовича з знаменною датою!

четвер, 22 квітня 2021 р.

Порожня зона, край мовчання (до 35 - річниці Чорнобильської катастрофи)

 Шановні користувачі нашої бібліотеки.

Для Вас працівники  Рахівської публічної бібліотеки підготували презентацію "Порожня зона, край мовчання", яка приурочена 35-ій річниці найбільшої у світі техгногенної катастрофи у Чорнобильській зоні.

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде,

Лиш пам'ять, лиш пам'ять про все пам'ятає.

О. Матушек




середа, 7 квітня 2021 р.

ВУЛИЧНА АКЦІЯ „ЗУПИНИМО КОРОНАВІРУС РАЗОМ”

 

Сьогоднішня ситуація у світі спонукає нас задуматись і почати діяти. Від кожного з нас залежить перемога над вірусом COVID-19, від кожного з нас залежить життя людей.

Наше місто, як і все Закарпаття в числі регіонів, де найвищий червоний рівень епідемічної небезпеки поширення інфекції коронавірусу. Ситуація критична, лікарні переповнені. Терміново потрібно розірвати ланцюг інфікування. Червона зона є інструментом для того, аби ми приборкали цю хворобу, дотримувались карантинних правил.

У Рахові стартувала вакцинація проти коронавірусу. Вакцинуватися – означає жити. Щеплення проти коронавірусу вберігає від тяжкого перебігу хвороби. Чи буде успішною вакцинація проти COVID-19 – залежить безпосередньо від кожного з нас, від нашої свідомості і відповідальності.

У зв’язку з загрозливою ситуацією, що склалася внаслідок поширення світом епідемії коронавірусу COVID-19, уряд заборонив знаходитися в місцях загального користування без захисних масок та респіраторів, тому працівники методико-бібліографічного відділу Рахівської публічної бібліотеки приєдналася до міжнародної акції підтримки в часи пандемії COVID-19 «Вірус без корони - все буде добре».

середа, 31 березня 2021 р.

А ви любите книжки?

 

Всеукраїнський тиждень дитячого та юнацького читання  - 2021

 

«Люди перестають мислити, 

коли перестають читати» 

Дені Дідро


Справді, мислення неможливе без отримання нової якісної інформації, що спонукає людину до аналізу, роздумів, мислення в широкому розумінні, впливає на світогляд людини, на сприйняття дійсності та власного місця в ній. Однак чи багато ми читаємо?

Нині, в століття новітніх технологій, чимало моїх знайомих стверджують, що читають багато, проте здебільшого використовують не класичні, паперові носії, а електронні, чи то онлайн – версії книжок.

Проте для справжніх поціновувачів читання віртуальні тексти навряд чи замінять насолоду від живого читання друкованих видань.

Щороку, навесні до бібліотек України приходить традиційне і довгоочікуване свято – Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. 

Зазвичай кожен день Тижня читання має свою тематику, традиційне  відкриття та закриття; чимало запрошених гостей відвідують бібліотеку в ці дні: поети, письменники, громадські діячі, члени клубів за інтересами ЦРБ.

 В центрі заходів Тижня – книга та її читач. Для бібліотекарів це свято є чудовою нагодою для популяризації серед дітей та підлітків читання і власне, бібліотеки.

пʼятниця, 26 березня 2021 р.

Мандрівка у творчість Марійки Підгірянки

 

















29 березня 2021 року виповнюється140 років від дня народження відомої галичанки, української поетеси та освітянки Марійки Підгірянки (справжнє імя - Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська).

 

Я – самоук, несміливе дитя Підгір’я.

Списувала, що мені старі ліси розказували.

Та не знаю, чи розуміла добре смерекову мову…

А писала, бо чула душевну потребу…

По батькові – німкиня, українка по матері. Закінчила шість класів, а знала 10 мов…У тринадцять років були перші спроби пера. Спочатку Марійка писала польською, але читання “Кобзаря” Тараса Шевченка привернуло її до української мови. Марія впроваджувала нові правила в шкільну практику. Свої уроки вона розділяла на дві частини, з восьмої до дванадцятої і з чотирнадцятої до шістнадцятої. Тривалість уроку – шістдесят хвилин, які поділені на дві частини, письмову і усну по тридцять хвилин кожна. Зранку навчалися діти третього і четвертого року одночасно. Коли чортирирічки займалися усно, трирічки в той час займалися письмом, і навпаки. Зошити учнів на перевірку вона брала додому, виставляла оцінки.

Марійка Підгірянка присвятила дітям усе життя: і своїм чотирьом, і тисячам своїх школяриків. Писала легкі, веселі, добрі, повчальні вірші, і мало хто з читачів здогадувався, що в її житті не все так безтурботно.

 Народилася Марійка Підгірянка (справжнє ім’я — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Івано-Франківщині в сім’ї лісничого. Зростала розумною, талановитою дівчинкою, тягнулась до науки. З дитинства поринула у світ літератури, а сприяв цьому дідусь по матері, священик Микола Волошин. Дід мав велику бібліотеку, навчав улюблену внучку читати не тільки українською, а й кількома іноземними мовами. Батько Омелян Ленерт дістав службове призначення в лісництво села Уторопи Косівського повіту. Восени 1888 року Марійка стала ученицею другого класу місцевої школи. Вчилася легко і охоче. Пам’ять у неї була дуже добра, прочитавши будь яке оповідання, могла переказати його ледь не дослівно.

понеділок, 22 березня 2021 р.

Увага! Розіграш книги нашого земляка, лауреата Національної премії України ім. Тараса Григоровича Шевченка Мирослава Дочинця «Криничар. Горянин»!

 


Друзі! Ми раді повідомити вам хорошу новину - оголошується розіграш! 

У вас є чудовий шанс отримати в дарунок книгу.

В рамках проведення Тижня дитячої та юнацької книги оголошуємо літературну онлайн - вікторину «Тисяча мудрих сторінок»!

 Умови участі дуже прості:  відповісти на 10 запитань онлайн – вікторини правильно і отримати в бібліотеці книгу в дарунок!


Важливо! Вкажіть Ваше прізвище та ім’я, а також вік. Відправляючи форму з відповідями, Ви даєте згоду на обробку персональних даних та їх використання для оголошення переможця вікторини!

Переможець буде оголошений 30 березня.


"Я вибрала долю собі сама", - Ліна Костенко

 19 березня любителі поезії відомої української поетеси Ліни Костенко, святкують її 91-й День народження. ЇЇ ім’я звучить не тільки на планеті Земля, а в космічному просторі. Іменем Лінакостенко назвали малу планету Сонячної системи №290127.

До святкування долучилась бібліотекар Рахівської публічної бібліотеки Миланюк Марія, та записала відео, в якому декламує улюблений вірш поетеси "Я егоїстка".

Також у читальній залі влаштовано виставку книг Ліни Костенко. які є у книжковому фонді нашої бібліотеки. Проте багато книг знаходяться «на руках» у наших читачів, поціновувачів живого слова.

«Безумовний класик, чиї твори давно увійшли до навчальних програм, стали піснями, символами, мемами й оточили нас з усіх боків.

Безкомпромісна, принципова, вперта, вимоглива, горда. Часом різка, гостра, як бритва, з блискавичною реакцією і неабияким почуттям гумору», - так про Ліну Костенко говорять сьогодні. Більш детальну інформацію про біографію поетеси можна прочитати на сайті "Українська правда" за посиланням, а також на сайті Хмельницької обласної бібліотеки для дітей ім. Т.Г.Шевченка "Поетеса епохи: біобібліографічна довідка для користувачів-учнів 5-11 кл."

YouTube канал "Українська правда" створив чудовий біографічний ролик


Поетичний марафон «Поезія - слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!»

 

«Слово, моя ти єдиная зброє.     

Ми не повинні загинуть обоє

Леся Українка

Напередодні Всесвітнього дня поезії в Рахівській публічній бібліотеці оформлена книжкова виставка «Поезію народжує душа» - до Всесвітнього дня поезії. Це свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення).  Традиція святкування Дня поезії була започаткована 1999 року та ухвалою 30-ої сесії генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.  А в Україні вперше відзначено з 2000 року.



На тематичній книжкові виставці представлена література знайомить читачів з ліричними творами Лесі Українки, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Анни Ахматової, Бориса Олійника, Надії Кир'ян, Поль Валері, Олександра Білаша та поезії сходу та ін.

Поезія – багатомовна, як і багатомовне людство на планеті Земля. Кожен народ свої почуття і сплески своєї душі висловлює поетичними рядками своєю мовою.

Кажуть, що поезія – це голос істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершину руху, згуртувати не лише націю, а й об'єднати людство.

Активні користувачі нашої бібліотеки, любителі поезії та рими, долучились до поетичного марафону в честь святкування Всесвітнього Дня поезії «Поезія - слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!», декламуючи вірші улюблених українських поетів на сторінці бібліотеки в мережі Facebook. 


Поезія – це завжди крок вперед

від суєти, буденної нудоти

у стан душі, окриленої в лет,

до неба слів, до вільної свободи.

О. Олех




пʼятниця, 19 березня 2021 р.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Як Угорщина напала на Радянський Союз і Рахівщина (оновлено)

 

Все далі віддаляється від нас закінчення війни у Європі, яка була складовою частиною Другої світової війни. Припинилися вбивства і каліцтва людей, які спричинили нацисти Німеччини та її союзники і їх злочинні дії засудив Нюрнберський міжнародний трибунал. Здавалося б, що все вияснено та досліджено і на цьому поставлено крапку. Але, як виявляється, не все так просто, адже і по сьогодні дослідниками встановлюються все нові і нові факти цієї найбільшої трагедії в історії людства на нашій планеті під назвою Земля, в ході якої загинуло близько 60 млн. людей. І ось таким незвіданим фактом є вступ Угорщини у ту війну своїм нападом на тодішній Радянський Союз.

Не маючи змоги висунути до СРСР територіальні претензії, 26 червня 1941 р., очевидно, угорські військові літаки бомбардували міста Кошіце, Мукачеве та містечко Рахів, під час чого немовби загинуло 30 осіб і 285 отримали поранення. Як після війни розповідали старожили, що в Рахові тоді загинула корова і двоє чи троє ягнят (на щастя отари людських овець були вже на полонинах) і декілька чоловік було поранено, адже бомби впали тільки десь на околиці. А деякі очевидці цієї події казали, що тоді над Раховом кружляв лише один літак. На відламках авіаційних бомб урядова комісія немовби віднайшла тавро Путиловського заводу з м. Ленінград на підставі чого було зроблено висновок, що вони радянського виробництва. Цього ж дня на засіданні Ради міністрів було прийнято рішення про оголошення війни Радянському Союзу. 27 червня 1941 р. угорський прем’єр Л. Бартоші оголосив про це рішення уряду на засіданні Національних Зборів (парламенту Угорщини), як би обминаючи регента королівського престолу адмірала Хорті, хоча очевидно, що без його згоди таке рішення прийняти було абсолютно неможливо, за що він потім поплатився, адже потрапив в угорську тюрму після державного перевороту т. зв. »чорних мадярів», який очолив міністр внутрішніх справ Угорщини Салаші, на війні загинув його син, а дружини теж не стало. Вже вранці 27 червня 1941 року, лише на 6-й день нападу нацистів на СРСР, 8-ий та 9-ий авіаційні полки, немовби у відповідь, завдали удару по Лавочному, Коломиї та Надвірній. В той же день підрозділи 8-ї угорської прикордонної бригади атакували радянські прикордонні військові частини, що охороняли кордон в межах  Татарського і Яблуницького перевалів, які знаходяться в межах Ясіня. 28 червня 1941 року з боями розпочалося сухопутне вторгнення угорських військ від Ужоцького до Яблуницького перевалів, тобто через весь головний Карпатський хребет, а також і через  Чорногірський масив, який здійснювали 8-ма прикордонна бригада та 1-ша гірська стрілецька бригада в напрямку на Коломию і Станіславів. 1-го липня 1941 р. до них приєднався мобільний корпус в складі двох механізованих бригад та однієї кавалерійської. Потім прибула сформована окрема армійська «Карпатська група» загальною чисельністю 93 тис вояків і офіцерів, значна частина, якщо не половина, пройшла й проїхала через територію Рахівщини, яка тоді не мала статусу округу і входила у склад Марамороської адміністративної одиниці-експозитури з головним центром в м. Хуст, й до кінця 1941 р. воювала проти радянських військ. З часом на фронт було відправлено цілі угорські армії.

         Але чому тодішнє угорське керівництво так не поспішало із вступом у війну проти СРСР? Мабуть тому, що в деяких історичних джерелах йдеться про сусідське проживання  русичів з уграми протягом ХІІІ-ІХ століть, які тоді перебували між Волгою і Уральськими горами, де і по сьогодні в Росії проживають їх далекі сородичі. Крім того князі Владимиро-Суздалдьського князівства, а потім й Московського. певний період на своїх гербах, прикріплених до їх шапок, носили окремі  угорські символи.  Тому  для оправдання потрібні вагомі аргументи і вони, на їх думку, віднайшли, але не без нацистської Німеччини. 

    Однак за свою участь у війні Німеччини проти Радянського Союзу тодішнє угорське керівництво неодноразово вимагало від гітлерівців значні території Галичини, більш ніж очевидно, мова могла йти про північну і східну частини сьогоднішніх Карпат з їх лісами і рослинністю, корисними копалинами та фауною. А це значні частини теперішніх Верховинського, Надвірнянського із м. Яремче,  Богородчанського, Долинського, Рожнятівського районів Івано-Франківської та Стрийського, Дрогобицького, Сколівського й Турківського районів Львівської областей, мотивуючи це тим, що сусідство зі слов’янами буде для них небезпечне. А так як угорці у березні 1939 року окупували Карпатську Україну, яку 22 червня 1940 року анексували, включаючи і південні схили Карпат, то вони претендували на всі сьогоднішні Українські Карпати. На це, теж неодноразово, отримували від гітлерівського керівництва відповіді, що їм не слід цього боятися бо самі там будуть, тобто, як уже відомо з історії, вони не збиралися відновлювати в Україні державність.  

Але тут виникає декілька запитань. Так, звідки в угорців були бомби радянського виробництва? Можливо, якщо і були, то їм підкинуло літаком німецьке військове керівництво, адже йшов уже п’ятий день їх війни проти Радянського Союзу і всі польові аеродроми поблизу кордону із виведеними з ладу літаками та складами з бомбами вже були в їх «руках». У той же день, тобто 26 червня 1941 р., відбулося бомбардування літаками міст, була створена угорська урядова слідча комісія, яка тут же встановила, що то були бомби радянської вироби, і це її члени зробили за сотні кілометрів від місця падіння бомб? Чому ніхто із сучасників тодішньої події у Рахові не побачили на крилах літаків червоні зірки, які прилетіли із північного-заходу, а не з боку головного Карпатського хребта, тобто з боку угорсько-радянського кордону? Очевидно тиск на угорське керівництво з боку німецьких нацистів з приводу негайного вступу Угорщини у війну про СРСР був настільки сильним, що це було зроблено так, як було зроблено. І останнє. Чи ще охороняли радянські прикордонники кордон у межах Яблуницького і Татарського перевалів на шостий день війни? Відповідь може бути позитивною, бо прикордонники могли не отримати наказ про відхід із-за виведення ліній зв’язку та й чи був виданий такий наказ й тим більше, що до тих пір там  ніхто не наступав? А про те, що вони обороняли свій рубіж, як кажуть військові, до останнього подиху, частково свідчать оповіді старожилів з обох боків Яблуницького перевалу   про одного прикордонника. Він у бою втратив обидві ступні ніг від розриву снаряда, але пересилюючи страшний біль і перетягнувши кінцівки ременями із своїх пояса і портупеї щоб не стекти кров’ю, точніше те, що залишилося від них, йому вдалося відповзти у безпечне місце, де через певний час його непритомного  знайшли старенькі й одинокі місцеві жителі. А так як вони жили високо в горах, майже під самим перевалом, що був далеко від села, то їм вдалося непомітно його перенести до своєї хатини, оголосивши, що то  нарешті повернувся їх син, але став калікою, бо підірвався на міні, яких тоді було чимало. Обробивши рани розпеченим майже до білого кольору на вогні ножем і перев’язавши їх (ґазда знався у цій справі, бо приймав участь у Першій світовій війні і був знаним вівчарем, де йому так  доводилося рятувати людей та худобу від загибелі) , господарям хати вдалося привести його до тями, а часом і підлікувати та підгодувати. Так минуло більше трьох років. А у вересні - жовтні 1944 року, із звільненням Галичини від нацистів, радянським бійцям на головній шосейній дорозі, з обох боків оточеній хвойним лісом, віддавала честь людина стоячи на саморобних протезах, час від часу прикладаючи руку до своєї голови   прикритій кашкетом (фуражкою) зеленого кольору, кольору тодішніх прикордонників. Про цю подію восени 1977 року розповів в м. Миргороді автору цього повідомлення, що вчив там дітей музики, колишній старший сержант 768 полку 138 стрілецької дивізії, бійці якої визволяли Рахівщину, Гіренко Анатолій Олександрович, свідком якої був і який після війни викладав дітям географію у Миргородській середній школі № 1 імені Панаса Мирного. Про цей факт у 50-х роках ХХ сторіччя також розповідали старожили с. Лазещина, що на Закарпатській Гуцульщині, яке розташоване у підніжжі Яблуницького перевалу в межах якого і відбувся бій 28 червня 1941 року між наступаючим угорським військом та радянськими прикордонниками .

Ткач Микола – історик, краєзнавець

Література

1.    Носовскский Г.В., Фоменко А.Т. Империя. Москва, 2004.

2.    Поп І., Поп Д. Підкарпатська Русь в часи Другої світової війни (1939-1945). Інтер видання.

3.    Поп  Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород. 2004.

4.    Спогади очевидців і сучасників.