Юрій Юрійович Керекеш
народився 26 червня 1921 року в
с. В. Лучки поблизу м. Мукачева.
У 1944 р. Юрій закінчує
медичний факультет Будапештського університету. Але лікарем з незалежних від нього причин не
став.
У цей же час починає писати вірші,
стає редактором газети «Закарпатська правда».
Мав літературний псевдонім — Ю. Барвінок. Згодом працює директором
кінотеатру у рідному селі. За виступи проти примусової колективізації позбувся роботи.
Але водночас знаходить у собі сили і
заочно закінчує українську філологію в
Ужгородському університеті.
Починає учителювати.
У роки «перебудови» та особливо після відновлення незалежності
України у 1991 р. активно включається у громадське життя. Активно діє в Товаристві української мови
ім. Т. Г. Шевченка та згодом — у
«Просвіті», довгими роками був відповідальним секретарем цих
організацій.
Юрій
Керекеш — член «Пласту». У 1997 р. обраний головою єдиного на
Закарпатті Ужгородського осередку уладу
пластунів-сеньйорів. З нагоди 75-ліття
Пласту на Закарпатті очолив організаційний комітет, який провів міжнародну
науково-практичну конференцію.
Літературну діяльність розпочав
наприкінці 1939 р. Вірші публікував у
газетах «Русская правда» (1940), «Русское слово» (1940, 1942),
«Карпаторусский голос» (1941),
в журналі «Літературна неділя»
(1942, 1943) під псевдонімами Г. Лазурин,
Ю. Барвінок та Керекеш-Барвінок, у збірнику
Мукачівської літературної школи
«Живая струя» (1940) та збірнику
«Перед сходом» (1943). Добірка
віршів, написаних у 1940-1943 рр., увійшла
пізніше до збірника «Віщий вогонь» (1974), ще
три вірші – до антології «Поети Закарпаття» (1965) року.
Юнацькі поетичні спроби Ю.
Керекеша особливого успіху не
мали, проте справжнім покликанням
письменника була проза.
