Життя в єдності з творчістю (до 100-річчя з дня народження Ю.Ю. Керекеша)

 

Юрій      Юрійович    Керекеш   народився 26 червня 1921  року в с. В. Лучки поблизу м. Мукачева.

  У 1926 р.  сім'я  Юрія Юрійовича виїздить на заробітки до Америки. Через 15 років, після того як батько підірвав здоров'я на вугільних шахтах    Пенсильванії,   сім'я повернулася додому.

У 1944 р. Юрій закінчує медичний факультет      Будапештського    університету.  Але лікарем з незалежних від нього причин не став.

         У цей же час починає писати вірші, стає редактором газети «Закарпатська правда».  Мав літературний псевдонім — Ю. Барвінок. Згодом працює директором кінотеатру у рідному селі. За виступи проти примусової   колективізації позбувся роботи.

        Але водночас знаходить у собі сили і заочно закінчує українську філологію в     Ужгородському університеті.     Починає учителювати.

        У роки «перебудови»  та особливо після відновлення незалежності України у     1991 р.  активно включається у громадське життя.    Активно діє в Товаристві української мови ім. Т. Г. Шевченка та згодом — у    «Просвіті», довгими роками був відповідальним секретарем цих організацій.

       Юрій    Керекеш — член    «Пласту».    У 1997 р. обраний головою єдиного на Закарпатті  Ужгородського осередку      уладу   пластунів-сеньйорів.                        З нагоди 75-ліття Пласту на Закарпатті очолив організаційний комітет, який провів міжнародну науково-практичну конференцію.

        Літературну діяльність розпочав наприкінці 1939 р.    Вірші публікував у газетах   «Русская   правда» (1940),   «Русское слово» (1940, 1942), «Карпаторусский  голос»   (1941),   в  журналі «Літературна неділя» (1942, 1943)  під   псевдонімами   Г. Лазурин,   Ю. Барвінок   та   Керекеш-Барвінок,   у збірнику   Мукачівської літературної школи   «Живая струя»   (1940)   та збірнику   «Перед сходом» (1943).    Добірка віршів,   написаних у 1940-1943 рр.,   увійшла    пізніше   до збірника    «Віщий вогонь» (1974),   ще   три  вірші – до антології   «Поети Закарпаття» (1965) року.

        Юнацькі поетичні спроби Ю. Керекеша   особливого успіху не мали,      проте справжнім покликанням письменника була проза.

      

     Перша збірка оповідань  «Парубкова дочка»   з’явилася 1958 року, коли   за плечима  автора  був уже   значний   життєвий досвід.       Літературна громадськість  тепло привітала автора,  відзначаючи насамперед  його нахил до тем з сучасного життя.

     Потім з’явилися   інші  книжки  - «Горішки»(1960 року),  «Заради сина» (1963 року), «Оповідання з Верховини»( 19654 року),  «Христина»(1967 року ), «Незвичайна любов» (1972 року).

     Потім з’явилися   інші  книжки  - «Горішки»(1960 року),  «Заради сина» (1963 року), «Оповідання з Верховини»( 19654 року),  «Христина»(1967 року ), «Незвичайна любов» (1972 року).

 

               Молодий     письменних    прекрасно   знає   минуле   і   сучасне   закарпатського   села.   Це  дало  йому  змогу   написати яскраві твори,  в   яких   зображено трудящих області   з   їх     долями  .   Автор   вчителює   в гірському   селі    на   Хустщині — Нижній   Бистрий.                                      Безпосередній зв'язок з лісорубами,   колгоспниками,   сільською інтелігенцією дав Ю. Керекешу   прекрасний матеріал для написання гостро-сюжетних   оповідань.

         Твори   молодого   прозаїка   характеризуються   глибиною   психологічного проникнення.        Мова оповідань    яскрава. 

  

 Роман «Блукання в порожнечі» присвячено актуальні і складній темі  - зображенню і осудженню євангельських християн-баптистів.   Водночас у творі  виведено ряд образів –гранично простих і підпорядковані одній темі  : показатим як фанатична віра калічить людей, призводить до моральної та  фізичної загибелі, обкрадає їх молодість, перетинає шляхи  до розкриття їх природного обдарування.

       Книга   Юрія   Керекеша    «Блукання в порожнечі», видана  видавництвом «Карпати»    1981 року  містить  однойменний роман письменника та  повісті

«Христина» та «Чотири дні відпустки». До речі , 1967 роком  датовано перший великий твір письменника «Христина», в якому піднімається проблема   верховинського села, життя сільської вчительки,а також боротьба з  пережитками   минулого у   свідомості людей.    Можна вважати  повість  одним із кращих творів письменника, в якому автор глибоко досліджує    іі  та втілює в художніх образах ті складні процеси , що відбуваються у верховинському селі.

    Другим  великим твором   Ю. Керекеша   стала повість  «Чотири дні відпустки»,  де автор відкриває   питання присвячені  зв’язку   з   отчою землею.  Композиція повісті досить оригінальна: має  чотири глави ( чотири дні).   Події , змальовані у повісті , спонукають читача до роздумів про місце людини в житті, про вибір своєї дороги, про цінності матеріальні й духовні.

    Юрій Юрійович спробував сили  і у драматургії . На початку сімдесятих почав працювати над драмою «Два кольори».  Закарпатський обласний український музично – драматичний театр   виступив з цією  виставою понад 160 разів.   Друга п’єса   «Медовий місяць» відображає взаємини людей у період розвитку ринкових відносин у суспільстві молодої незалежної Української держави.

Керекеш відомий і як перекладач. Крім української, він добре володів  російською, угорською та чеською мовами .    

 

Дробинки  поета  протягом  багатьох літ з’являлися на сторінках місцевої періодики.  Назбиралося їх більше  восьми  сотень. Настала пора зібрати і видати окремою книжкою.               У 2006 році з’явилися вони під назвою «Думки-дробинки». «Дробинки, – зазначає   Ю.  Керекеш, – це від слова «дрібний», але й від слова «дріб» (дрібні свинцеві кульки для стрільби з мисливської рушниці). Отже,   я задумав свої «дробинки» не лише  як дрібні, стислі, але й різкі, дошкульні,   в’їдливі» . Афоризм   називають   «прислів’ям інтелектуалів».    Будучи   необмеженими   тематично,   афоризми легко синтезуються з іншими жанрами – епітафіями,   пародіями,   прислів’ями,   приказками, парадоксами,   каламбурами,    епіграмами.   Афоризми   узагальнюють досвід   людини   в   різних   сферах   життя,   тому   ніколи   не   втрачають своєї    актуальності,   свого    просвітницького   значення.   Ю.Керекеш  уклав їх   за тематикою.   Зробити   це   було   нелегко,   бо перешкоджала   в   багатьох   випадках,    за словами письменника,   «багатозначність    цього    жанру».     Розміщення   афоризмів   за тематикою   полегшує     їх   сприйняття

Це видання присвячене пам’яті Юрія Юрійовича Керекеша, відомого на Закарпатті поета, прозаїка, драматурга,  перекладача, публіциста, педагога , творчого наставника багатьох поколінь, відомих нині  майстрів мистецтва, вчителів, громадсько – культурних діячів  який залишив вагомий внесок та творчу спадщину нинішньому поколінню .

 Юрій   Керекеш є автором багатьох нарисів, статей, рецензій , передмов до книг молодих письменників.

 

Нагороджений орденом «За заслуги» третього ступеню(2002).

Член Спілки письменників України 1960 року.  Помер 17 серпня 2007 року

За життя Юрій Керекеш часто повторював слова Сократа, давньогрецького філософа і письменника четвертого століття до нашої ери, які навічно запам’ятались  йому: “ Яка б не була жорстока батьківщина, яких би жертв не вимагала від тебе, вона має бути для тебе дорожчою за батьків, милішою за дітей».

    

 Джерела:

1.      Закарпатська поезія ХХ століття :   Анталогія  / загальне упорядкування та передмова В.П. Густі. – Ужгород:ВАТ  «Видавництво  «Закарпаття»,2003.-504 с.

2.      Письменники Срібної Землі.  До 60-ти  річчя Закарпатської організації Національної  спілки письменників/ Упорядник П.М.   Ходанич. – Ужгород : КП «Ужгородська міська  друкарня,2006.-672 с.

Керекеш Ю.Ю. Блукання в порожнечі : Роман, повісті / [  Вступ. Стаття О.В. Мишанича ] / -  Ужгород: Карпати,1981.-624 с..

3.      Сайт ЗОДЮТ – видавнича діяльність

www.zodub.uz.ua/vydav/pusmennuku2.html.

4.      Сайт  Керекеш Юрій Юрійович. Парубкова дочка https://retrokniga.com/allproduct/books/kerekesh-yur%D1%96y-parubkova-dochka