Майбутня доля мислити Соборно

 

«Майбутня доля мислити Соборно», під такою назвою відбулась історико-патріотична година, присвячена Дню Соборності України, історичній події, яка стала зерном національної державності, що проросло з тривалого руху національно-визвольної боротьби українського народу, мрій, прагнень, зусиль багатьох поколінь до створення власної держави, незалежності, соборності. У цьому заході взяли участь вчитель історії Козурак Галина Петрівна, педагог-організатор Рошко Марія Юріївна, учні 9-11 класів ЗЗСО№3 та бібліотекар читальної зали Рахівської ПБ Юришинець Наталія.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві було урочисто проголошено об'єднання у єдину соборну Україну двох державних частин. Тих частин, що постали на уламках різних імперій.  Як писав видатний українсько-канадський історик Орест Субтельний:

«уперше західно- і східноукраїнські націоналісти, які протягом поколінь проголошували існування між ними братерських зв'язків, увійшли в контакт між собою в масових масштабах».   

Палка розповідь Галини Петрівни про цю визначну подію в житті нашого українського народу, дозволила глибше дізнатись про історичні факти та передумови підписання Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, закріпленого в Універсалі Директорії УНР. Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України, були розірвані, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини.

Тож споконвічною мрією українців було об'єднання роз'єднаних частин України в межах однієї держави.

Під час заходу Копич Яна та Юліана декламували вірші, що стали поетичною родзинкою цього свята.

Увага, перереєстрація!

 

Шановні жителі міста, користувачі Рахівської публічної бібліотеки!

Запрошуємо Вас прийти на 

перереєстрацію та огляд нових надходжень до книжкового фонду нашої бібліотеки!

 

Приходь! Обирай! Читай!

Я говорю вустами міліонів (історично-біографічна довідка+відео)

6 січня виповнюється 85 років від дня народження Василя Стуса – видатного українського поета, перекладача, літературознавця, правозахисника, борця за незалежність України у ХХ столітті. Це митець, який належить до когорти світочів національної культури й золотого світового фонду поезії  ХХ століття. Його поетичне слово нікого не залишає байдужим і є, безумовно, актуальним для сьогодення

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині, був четвертою дитиною в сім'ї. У 1939 році батьки – Семен Дем'янович та Ірина (Їлина) Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині – Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів. Ще через рік (1940) батьки забрали туди своїх дітей.

У 1944–1954 роках Василь навчався в Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Потому вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно й наполегливо працював у бібліотеці, був членом літературного об'єднання «Обрій».

Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки проходив службу в армії на Уралі. Під час навчання і служби почав писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке, переклав близько сотні їхніх творів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. У 1959 році в «Літературній Україні» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка.