четвер, 24 листопада 2016 р.

За чисті душі, що злетіли в небо


Минуло 3 роки від того часу коли найкращі сини України, одні з перших, віддали своє життя в боротьбі за самовизначення нації. Це сталося в Києві під час Революції Гідності. Вони стали символом самовідданості для всіх українців.
Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатами. Це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
І вони не спали.  Вийшли і повстали, тому що вперше в історії незалежної України були прийняті закони, які як висловилася Міжнародна організація Transparency International: «знищать будь-які прояви громадської непокори в Україні, покладуть початок репресій і перетворять Україну на диктатуру".

22 листопада в читальній залі Рахівської центральної районної бібліотеки зустрілися члени клубу за інтересами «Співрозмовник», щоб в скорботі й з великою вдячністю згадати Героїв Революції Гідності.

субота, 19 листопада 2016 р.

І редактор, і духовний побратим...

                                      

Трапляється,  Всевишній винагороджує  стрічею  з людьми, яким судилося  зіграти в нашому житті особливу роль. Роль друга, або ж, як писав незабутній Василь Симоненко, «по духу брата». Саме ним – духовним побратимом-однодумцем, старшим колегою-наставником, вірним у великому і малому, був для мене редактор-книговидавець Леонід Дмитрович Годований. 19 листопада 2016 р. йому б виповнилося б славних вісімдесят. Проте доля розпорядилася по-іншому: відійшов у вічність 28 січня ц.р. Нагадую краянам про цей сумний ювілей, щоб ще раз вклонитись світлій  пам’яті людини, яка залишила яскравий слід в історії вітчизняного книговидання, піднесла книгу, особливо туристично-краєзнавчого спрямування, на високий не лишень змістовий, але й мистецький рівень. Зрештою, про людські якості,  високий професіоналізм  Л.Д. Годованого, його особливе художнє чуття детально  йдеться в автобіографічному нарисі моєї книги «Митець з гуцульського Парижа».