Шепета Володимир Леонідович народився 01.06.1971 р. в с.Лісники, яке тепер є мікрорайоном м. Бережани Тернопільської області. Батьки - Шепета Леонід Ількович і Шепета (Павлишин) Ольга Василівна, працювали на Бережанському склозаводі. В сім’ї, крім Володі, було ще двоє дітей і як найстарший допомагав батькам по господарству, зокрема,з семи років, у вільний від навчання час, уже доглядав за коровою на випасі, але з книгою на руках. Він підростав таким собі, як іноді кажуть, різностороннім хлопцем, однак батьки змалку відчували його потяг до музики. Брат Петро, здобувши вищу освіту в Тернопільському університеті, працює в одній із шкіл Тернопільщини вчителем трутового навчання, креслення та образотворчого мистецтва, а сестра Мар’яна, після закінчення Львівської консерваторії, на даний час є заступником директора Бережанської ДМШ.
З дитинства Володимира вчила співати колядки та інші українські народні пісні
бабуся Шепета Пелагія Василівна( 1918 р. н.), яка в свій час мала чудовий голос
і співала у місцевому хорі.
У 1978 р. розпочав навчання
у початковій школі с. Лісники. Після її закінчення продовжує вчитися у ЗОШ 1-3 ст. № 1 м. Бережани. Поступаючи у Бережанську музичну школу по класу «баяна» у кінці серпня 1979 р., він
підтвердив здогадки батьків про свій нахил до музичного мистецтва, особливо бабуся. Навчаючись у музичній школі грає у дитячому
оркестрі народних інструментів, виступає як соліст-інструменталіст, у старших
класах грає в духовому оркестрі (баритон). За період навчання у ДМШ
неодноразово бере участь в обласних конкурсах індивідуальних виконавців. Після
закінчення Бережанської дитячої музичної школи (з відзнакою) у 1985 р. ще два
роки продовжує навчання по баяну у
викладачів Миськів О. П. та Миськів І.
І. і грає у духових оркестрах загальноосвітньої
школи та ДМШ.
У загальноосвітній школі є
активним учасником художньої самодіяльності, зокрема, грає в духовому оркестрі
школи, спочатку на тарілках та малому барабані, з 6-го класу на корнеті , а в
9-му класі на баритоні та тенорі-1. В старших класах керівник оркестру залучає
його до участі у духових оркестрах Побуткомбінату та Лісгоспу м. Бережани. У 9- 10 класах приймає активну участь у
драматичному гуртку Будинку піонерів та школярів й у новостворених ансамблях
бальних танців та ВіА школи.
Неодноразово вчитель музики загальноосвітньої школи
доручає акомпонувати на новорічних
дитячих ранках школи, а також з цією ж метою його запрошують в установи міста. Однокласники,
з якими навчався, були напрочуд музично обдарованими. Так, із 28 – ми учнів більшість була учасниками
вокального ансамблю, шкільного хору, а 8
хлопців були учасники шкільного духового оркестру. Коли організовували вечори
у школі, то самотужки класом могли дати повністю концерт. Під час канікул,
після 8-го та 9–го класів, працює на цегляному заводі № 3, де з 1986 року
заведена трудова книжка.
Під час навчання та після отримання атестату є
активним учасником художньої самодіяльності місцевого клубу с. Лісники
(мікрорайон м. Бережани). Після закінчення школи у 1988 р., організовує із
ровесниками Вертепне дійство (13
учасників), які виступають і на районній сцені.
З вересня 1988 по вересень 1990 рр. працює слюсарем у
ремонтній військовій частині м. Бережани. В цей період стає учасником народної
хорової капели «Боян» (керівник Богдан Кухарук). Репертуар колективу
різноманітний, в основному твори
українських композиторів («Щедрик» М. Леонтовича, «Веснянка» В. Матюк, Д.
Січинського « Лічу в неволі», патріотичні й стрілецькі пісні та інші). Він часто згадує про двохтижневу гастрольну поїздку хору спільно із відомим
гуртом «Світозари» ( керівник Ігор Яснюк) у Пензенську область Російської
Федерації. Репертуар виконували
український, за винятком декількох творів. Місцеві жителі з великим захопленням
сприймали українську пісню, а під час виконання „Червоної рути”
В. Івасюка ВІА „Світозари”, глядачі викликали артистів 5 разів на «біс»
і, стоячи, разом співав весь зал!!!Також бере активну участь у художній
самодіяльності військової частини, зокрема,
співає в їхньому хорі. В цей же період також співає у новоствореному хорі
православної церкви.
У 1990 р. поступає на
навчання у Івано - Франківський педагогічний інститут ім. Василя Стефаника (з
1992 р. Прикарпатський університет), де навчається на музично-педагогічному факультеті
(спеціальність музика та хореографія). Тут його вчать знані педагоги:
- по
класу баяна - заслужений працівник
культури, доцент Фейди Юрій Степанович;
-
по
класу диригування - старший викладач
Стецик Ольга Степанівна;
- хорові
дисципліни : доценти Їжак Василь Омелянович та Нечай Ольга Василівна.
Під час навчання у цьому
начальному закладі стає учасником танцювальної групи самодіяльного народного
ансамблю пісні і танцю «Верховинка», з 2-го курсу і до його закінчення є акомпаніатором та учасником вокального квартету даного
колективу. На 2-гому курсі також створює дует баяністів із однокурсником
Василем Васіруком,який на даний час працює директором Івано-Франківсьої дитячої хореографічної школи.
Також у студентські роки співає у хорах обласного методичного центру культури
та обрядового салону. Дует баяністів неодноразовий лауреат факультетських
конкурсів баянної музики. На 5-му курсі дует баяністів у складі Василя Васірука
та Володимира Шепети спільно із солістом Владиславом Князєвим (нині доцент
інституту мистецтв Прикарпатського університету) під керівництвом наставника
Фейди Юрія Степановича, організовують гастрольний тур із 15 концертів: у Івано-
Франківському, Тернопільському музичних училищах, Теребовлянському, Калуському
культосвітніх училищах, Коломийському й Калуському педучилищах та ряді музичних школах Івано-Франківської,Тернопільськї областей. Такий же концерт ними був даний у
Великобичківській ДМШ і як підсумок державний екзамен - сольний концерт дуету
баяністів.
З 4-го курсу співає у хорі «ЕЛЕГІЯ» (керівник
Юрій Миколайович Серганюк, доцент, заслужений
працівник культури України ), з яким здає державний екзамен по диригуванню. Університет
закінчує у 1995 р. з відзнакою за спеціальністю «Вчитель музики та хореографії, викладач
педучилища по класу баяна».
Одружений. Із дружиною, Надією
Василівною (в дівоцтві Трагнюк), також вчителькою музичного мистецтва, мають троє
дітей: дві доньки - Станну, яка закінчила у 2017р. музично-педагогічний відділ
Прикарпатського Національного університету ім. Василя Стефаника і працює в Івано-Франківській ДМШ й Соломію - студентку медичного
факультету Ужгородського Національного університету та син Олександр - учень
ЗОШ 1-3 ст. с. Ділове, а також Рахіської
ДМШ по класу скрипки.
Шепета Володимир Леонідович після
закінчення Прикарпатського Національного університету продовжив свою трудову
діяльність у Рахівському районі на посаді художнього керівника будинку культури
с. Ділове.
На Рахівщині ним були
організовані нові колективи художньої самодіяльності, зокрема: хореографічний
дитячий колектив, вокально-інструментальний ансамбль „Водограй” будинку культури
с. Ділове, який відразу став учасником районних і обласних фестивалів та творчих звітів.
З
1996 р. Шепета
В.Л. працює на посаді викладача дитячої
музичної школи смт.
Великий Бичків та акомпаніатором самодіяльного
народного ансамблю пісні і танцю
„Лісоруб” під керівництвом заслуженого
працівника культури України Василя Пекарюка. В цей же період у музичній школі Володимир
Леонідович створює дует баяністів у якому приймає і сам участь та отримує
друге місце на обласному конкурсі серед викладачів музичних шкіл. З 1997 р .- завідувач відділом народних
інструментів цієї ж школи. У цей же
період відбувається активна співпраця із
заслуженими працівниками культури України Василем Пекарюком та Мироном
Германом. У складі колективу виступає як соліст - інструменталіст
та акомпонує солістам колективу. .
У 2000 р.
Шепету В.Л. призначено на посаду
викладача по класу баяна Рахівської дитячої музичної школи та паралельно він очолює вокальний квартет
викладачів Рахівської дитячої музичної школи «Кучеряві хлопці», з яким працює і
сьогодні. Він є
неодноразовим переможцем
міжнародних гуцульських фестивалів і
обласного вокального фестивалю
імені Михайла Машкіна та інших.
З вересня 2003 р. Шепета Володимир Леонідович займає
посаду
начальника відділу культури Рахівської
районної державної адміністрації. Працюючи,
Володимир Леонідович спрямовує роботу районного відділу культури,в першу, на
відродження гуцульської
народної творчості, звичаїв і
традицій. За весь
період своєї роботи, він є організатором проведення районних
фестивалів: фестиваль зимового фольклору „ Ой радуйся , земле”, фестивалю
румунського мистецтва „Марцишор”, фестивалів „Берлибаський бануш”, „Лазещинська
ріпа”, „Видричанська вишиванка”, „Бичківські голубці”, фестиваль-ярмарок
„Гуцульська бриндзя” та інші.
Під керівництвом Володимира Шепети аматорські колективи Рахівщини є постійними
учасниками обласних та регіональних фестивалів, зокрема щорічних Міжнародних гуцульських фестивалв. За період діяльності на посаді начальника
відділу Володимира Шепети в районі присвоєно звання „ народний” восьми колективам, а саме: самодіяльному оркестру
гуцульських інструментів будинку культури с. Кваси, самодільяльному драматичному
театру будинку культури с.
Костилівка, самодіяльному фольклорному театру с. Богдан, самодіяльному фольклорному
ансамблю „Мугурел” будинку культури с.Біла
Церква, самодіяльному вокально-інструментальному ансамблю „Синьогори” будинку
культури смт. Великий Бичків, самодіяльному вокальному квартету „Горяни”
Рахівської районнї
лікарні, самодіяльному духовому оркестру „Фермата” Рахівської міської ради та
самодільному вокальному квартету викладачів Рахівської дитячої музичної школи
„Кучеряві хлопці”, фольклорному
колективу «Шовкова косиця» будинку культури с. Чорна Тис,
а також звання „зразковий” дитячому оркестру народних інструментів Великобичківської дитячої музичної школи.
З
2006 р. Шепета В.Л.
- художній керівник самодіяльного
народного ансамблю пісні і танцю
„Лісоруб”. Колектив є одним із кращих самодіяльних народних гуцульських ансамблів пісні і танцю України. Під керівництвом Шепети В.Л. ансамбль пісні і
танцю став
лауреатом Міжнародних_гуцульських фестивалів
у м. Вижниця (2009 р.) та у м. Надвірна (2015 рік). Двічі оркестр колективу та солісти виступали на святкуванні Дня
незалежності України в посольстві України в м. Будапешт (Угорщина).
У 2011 р.
ансамбль брав участь у святковому
концерті з нагоди 19-ї річниці незалежності України у м. Київ.
Народний ансамбль пісні і танцю „Лісоруб” є постійним учасником творчих
звітів Закарпатської області у
нашій столиці . У 2011 р. відбулася творча зустріч колективу із народною
артисткою України, лауреатом Національної премії імені Т.Г.Шевченка, всесвітньо відомим композитором Лесею Дичко. У квітні 2018р. відзначено70-річчя
створення колективу. Керівник ансамблю пісні і танцю
постійно працює над поповненням та
оновленням репертуару, з особливим акцентом на твори закарпатських композиторів - народного артиста України
Миколи Попенка, заслуженого діяча мистецтв України Петра Рака, заслужених
працівниками України Василя Калинюка та Василя Поповича, члена Національної
спілки письмеників України, поета Василя Кухти. Репертуар колективу поповнили
нові хорові,
вокальні твори й танці,
відновлюються твори із золотої скарбниці ансамблю пісні і танцю „Лісоруб”,
авторами яких є заслужені працівники культури України Василь Пекарюк (колишній художній керівник
колективу), Йосип Волощук(колишній
керівник танцювальної групи) та інші.
За
сумлінну й творчу
працю Володимир Леонідович Шепета нагороджений грамотою Міністерства культури і
туризму України, грамотами обласної, районної державних адміністрацій та рад, управління культури
облдержадміністрації, подяками та грамотами профспілок, у 2011 та 2015
роках нагороджений найвищими нагородами
області - нагрудним знаком „За розвиток регіону” та відзнакою Закарпатської
обласної ради та Закарпатської обласної державної адміністрації „За розвиток Закарпаття”. Але чи не найвагомішу нагороду за свою сумлінну працю він отримав коли Указом Президента України від
1 грудня 2017 р. йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України".
Немає коментарів:
Дописати коментар