Зачарований красою ( методичні матеріали до 150-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського)

Коцюбинський Михайло Михайлович

народився 5 вересня (17 вересня) 1864, Вінниця; помер 12 квітня (25 квітня) 1913) — український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства тарасівців.

Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. М.Коцюбинський одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Ще і дотепер деякі дослідники про модернізм М.Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністом у літературі.

Сучасник письменника, критик С. Єфремов так сказав про нього: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…». Був дуже акуратний, благородний, внутрішньо дисциплінований.

Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.

Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885).

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. На початку 1891 р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця (бухгалтера цукрозаводу) з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», повість «На віру», віршована казка «Завидющий брат». Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий письменник.

На початку 90-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнятої ліберально-просвітительськими ідеями, утворює організацію «Братство тарасівців», з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв'язок. Цей зв'язок відбився на його творчості. У казці «Хо» (1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвітительської діяльності.

Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів «Для загального добра» (1895), «Пе-коптьор» (1896), «Посол від чорного царя» (1897), «Відьма» (1898), «В путах шайтана» (1899), «Дорогою ціною» (1901), «На камені» (1902), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904). Одним із свідчень того, що Коцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальних проблем, є те, що його повість «Для загального добра» була надрукована в перекладі російською мовою у журналі «Жизнь» (1899, кн. 12).

Багата творчими здобутками п'ятирічна служба у філоксерній комісії стала періодом інтенсивного зростання письменника Залишивши роботу в комісії, він після безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила сім'я, їде до Житомира і займає різні посади в редакції місцевої газети «Волынь». На початку 1898 р. Коцюбинський нарешті дістає роботу в чернігівському земстві.

Важливим моментом світоглядно-письменницької еволюції Коцюбинського було оповідання «Лялечка» (1901). У «Лялечці» Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості Коцюбинського.

Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу — «На крилах пісні» (1895) і «Дорогою ціною» (1901). Їх єднає романтично-піднесена, героїчна тональність.

Новела «Цвіт яблуні» була в українській літературі новаторською за темою: порушувалась проблема ставлення письменника до дійсності, говорилося, що митець за будь-яких обставин не може забувати про свій громадянсько-професійний обов'язок, повинен боліти чужим горем, як власним.

До теми «Цвіту яблуні» Коцюбинський повертається ще не раз (цикл мініатюр «З глибини», поезія в прозі «Пам'ять душі», незавершений твір «Павутиння», новели «Intermezzo» і «Сон»). Виражене у цих творах ідейно-мистецьке кредо декларується й у листі-відозві М. Коцюбинського і М. Чернявського 1903 р. до українських письменників. Наступний розвиток української літератури Коцюбинський бачив у розширенні її тематичних та ідейних обріїв, пошукові нових художніх форм.

У п'ятиліття перед революцією 1905 — 1907 рр. Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata Morgana» (Киевская старина, 1904), в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися під час революції. Революція остаточно відкрила світові нове село, а Коцюбинський без будь-якого втручання в текст оповідання продовжив його як другу частину повісті. Друга частина повісті «Fata morgana» (опублікована в квітневому номері «Літературно-наукового вісника» за 1910 р.) належить до найвизначніших творчих досягнень Коцюбинського, пов'язаних з подіями першої російської революції (1905—1907).

Провідним жанром малої прози Коцюбинського після 1901 р. стає соціально-психологічна новела.

У 1906 — 1912 рр. крім другої частини «Fata morgana» М.Коцюбинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911).

Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горьким, взимку 1911 — 1912 рр. навіть жив у нього і написав там «Коні не винні» та «Подарунок на іменини».

Художні нариси «Хвала життю!» й «На острові», написані влітку 1912 р., — останні твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества життя над смертю пройнятий нарис «Хвала життю!». Лейтмотивом нарису «На острові» також є ідея безперервності, вічності людського буття.

Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературу і власні спостереження. Це допомагало йому глибше, по-філософськи сприймати навколишній світ, краще збагнути і точніше відтворити життя людини в органічному зв'язку з усім світом. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.

Мовна практика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову.

Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

Літературна година

"Зачарований красою"

    15 серпня виповнюється 150 років з дня народження М.М. Коцюбинського. Не можна залишити поза увагою цю дату, бо надто відомий письменник навіть найнедбалішому учневі.

    Та сьогодні ми поговоримо про письменника дещо в іншому плані, проминувши його біографію і аналіз творів, заданих вчителями. Навіть наш захід пройде під назвою "Зачарований красою". І ось чому.

    Михайла Коцюбинського називали сонцелюбом, сонцепоклонником. Сонце, людина, природа - три кити його творчості. "Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів - хто знає, що вийде з того насіння? Може вогні? Ти дороге для мене. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілюющий напій, п'ю, як дитина молоко з материних грудей..."- так освічується Коцюбинський сонцю в новелі "Інтермецо". "У хвилини розчарування мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи", - зазначав письменник в автобіографічному листі до Михайла Мочульського.

    Любити прекрасне малого Михайлика навчила мати Гликера Максимівна. "Особливо з матір'ю...ми були у великій приязні, і власне їй я завдячую за нахил до всього гарного та любов і розуміння природи", - писав Коцюбинський у листі до видавництва "Вік".

    Одержимий любов'ю до квітів... Таким постає Михайло Коцюбинський зі спогадів сучасників. "Він особливо ніжно любив свою Україну і часто відчував запах чебрецю там, де його не було. А якось, побачивши під білою стіною рибальського будинку блідо-рожеві мальви, - весь засяяв усмішкою і, скинувши капелюх, сказав до квітів: - Здоровенькі були! Як живеться на чужині?" (М.Горький) "Не привезені з Америки і зріднені з Капрі агави, не середземноморські сосни пініі і чинари, не пишні іриси і тюльпани притягували і збуджували його радість, а полин і чебреці, які тулились скрізь навкруги по пустирях..." (Олексій Золотарьов). "З огляду на те, що він дуже любив квіти і збирав їх під час наших прогулянок, я почала носити йому щодня по оберемку квітів, які сама збирала в сусідньому ліску."

"Найбільш він любив цикламени, що вогниками горіли в своїй матовій зелені. їх пахощі сповняли кімнату нашого письменника..." (Вікторія Чикаленко).

    Квіти супроводили Коцюбинського все життя. Недаремно приятель письменника Михайло Жук малював його серед квітів. У 1907 році художник створив один з кращих портретів М.Коцюбинського: письменник зображений на фоні своїх улюблених квітів червоної красолі. Інший портрет (1925 р.) оздоблений рослинним орнаментом.

    Повертаючись із далеких доріг, Коцюбинський привозив насіння квітів, цікаві рослини. З Капрі Михайло Коцюбинський привіз на Україну насіння гвоздики, яка в науковій літературі відома як "гвоздика Коцюбинського".

Різноманітними квітами і кущами буяв чернігівський сад письменника. Про це з любов'ю згадує його донька Ірина Михайлівна: "Він любив квіти, з захопленням вивчав їх, ботанічні знання були у нього досить великі. В садочку, що оточував наш будинок, яких тільки квітів не було. Батько дуже любив садок і разом з матір'ю насаджував дерева і квіти Михайло Михайлович чомусь не любив жоржин. Вони здавались йому бездушними, їх пишність була позбавлена в його очах принадності будь-якої маленької польової квітки".

    Михайло Чернявський розповідає про прекрасну червону лілею, що цвіла в саду Коцюбинського: "Блідими перед її вродою були всі квіти, що розквітали поруч неї. Вульгарною й буденною була гра їх кольорів. А вона стояла в святобливливому ореолі, ніжна красуня, і взивав її Коцюбинський і його родина - "царинею саду".

    На одній вечірці Коцюбинського назвали соняхом, на що він відповів: "Дійсно, я сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнуся до сонця".

Мало сказати, що Михайло Коцюбинський любив квіти. Він широко використовував у творах і листах назви близько 200 різних рослин - квітів, дерев, кущів, городніх і польових культур. В українській літературі не було письменника, який виявив би такі солідні ботанічні знання. Назви рослин зустрічаємо вже в перших поезіях Коцюбинського ("Наша хатка", "Вечір", "Завидющий брат").

    Із творів, які не друкувалися за життя письменника, слід назвати автобіографічне оповідання "Дядько та тітка", в якому автор змальовує рідну подільську природу. І хай це перші несміливі спроби, але саме з них починався Коцюбинський-майстер,   який   згодом   дав   чудові   зразки пейзажу.

    У ряді творів Коцюбинського ("21-го грудня,  на ввєдєніе", "П'ять казочок", "Маленький грішник", "З глибини", "Поєдинок", "Сміх") назви рослин відсутні. До творів, у яких назви рослин зустрічаються рідко віднесемо "Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма", "Він іде", "Невідомий", "Посол від чорного царя", "Хвала життю", до "рекордсменів" належать; "Дорогою ціною", "На віру", "Тіні забутих предків".

    Так у повісті "Дорогою ціною" використано назви 18 рослин, з них комиш згадується 44 рази, очерет - 21. Різноманітністю назв рослин відрізняється повість "На віру", де 89 разів зустрічаються назви 38 рослин. У "Тінях забутих предків" названо 25 рослин, з них - смерека - 37 разів.

Треба зазначити, що велика кількість назв рослин у творах не переобтяжує їх. Це пояснюється тим, що кожну назву письменник вживає не випадково.

Говорячи про майстерність Коцюбинського, хочеться зупинитися на новелі "Інтермецо", яку автор присвятив Кононівським полям. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. В складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний Ісав".

    Досить часто Коцюбинський вживає в одному тексті як українські народні назви рослин, так і наукові.

    Коцюбинський завжди цікавиться, які рослини зустрічаються в тій чи іншій місцевості. Так працюючи над "Тінями забутих предків", письменник не лише глибоко і вдумливо штудіював етнографічні збірники, які йому надсилав Володимир  Гнатюк,  а  й  записував  відомості про флору
Гуцульщини.

    "... Треба було бачити, як його очі іскрилися і гуляли з утіхи, коли, переходив царинкою, засіяною сотками різних років квітів... не міг здержатися, щоб не запитати про їх місцеву назву. Дуже радий був знати, чи уживається квітка до того та чи не зв'язане з нею яке народне вірування".

Дослідників творчості Михайла Коцюбинського вражала його здатність помічати найтонші нюанси не лише в людських характерах, а й у природі. На цю особливість вказує письменник Роман Іванничук "Коцюбинський, який провів усього кілька десятків днів, навчив слухати, як "чорні смереки безперестанку спускають сум у Черемош", бачити "смерекові чорні ліси з їх синім духанням", спостерігати, як "виглядають з-за смерекові галузки зажурені гори, напоєні сумом тіней до хмар, що все стирали бліду усмішку царинок".

    Михайло  Коцюбинський - живописець не лише української природи. З його творів постають краєвиди Молдавії, екзотика італійського острова Капрі.

    З листа до дружини: "Скрізь маса агав, американських і сірих, таких великих, що кожний листок мало не вдвоє більший за мене. В садах так багато червоної герані, що вони аж горять на сонці".

    Одного разу художник Микола Прахов запропонував Михайлові Михайловичу відвідати місця, "де по пояс розрослись полин, молочай і рута, де сотні великокрилих метеликів, гріючись на сонці, ліниво тріпотіли прозорими величезними крильцями". Письменник, милуючись красою, довго мовчав. "Тепер я розумію, чого мені скрізь на Капрі чується якийсь рідний запах, - нарешті сказав Коцюбинський, - це рута. Тільки в нас вона росте маленькими кущиками, а тут, на чужині, в теплі он як розрослась".

Капрійські враження послужили основою для написання таких творів, як "Сон", "Хвала життю". Саме на Капрі Коцюбинський побачив агаву, яка "тільки раз розцвітає квіткою смерті", яка "цвіте, щоб померти, і умирає, щоб жити".

    Розповідь про агаву - лебедина пісня письменника, прекрасна в прозі, яку можна поставити поряд з такими перлинами української літератури, як "Рожі" Ольги Коцюбинської, "Твої листи пахнуть зов'ялими трояндами" Лесі Українки, "Моє слово" Василя Стефаника.

    Письменник помирав. І ніякі лікарі не могли його врятувати. Він це добре розумів. "Пора вже настала, здається, обертатися в дерево або в горох", - пише він В.Гнатюку 19 лютого 1913 року.

    Михайла Коцюбинського відвідували друзі та знайомі, приносили все, що він любив - "квіти, книги, самих себе".   "Палата,  в  якій  він  лежав,  скидалася  на  квіткову крамницю".

    В останню путь письменника проводили з квітами. Зі спогадів Олександри Аплаксіної: "Хтось приніс кошик біло-рожевого цвіту яблуні". "Цвіт яблуні!" - скорботно промайнула думка... Я згадала, що Михайло Михайлович писав мені з Капрі під час своєї подорожі, як приємно йому там побачити розквітлу яблуню. Я притиснула до себе кошик з гілками розквітлої яблуні і швидко сплела вінок з самого цвіту яблуні. Він був найкращий від усіх вінків," Потім саме цей вінок хтось поклав у труну в головах письменника.

    У вінницькому саду Михайла Коцюбинського розпустився ніжний тамариск, який письменник у 1895 році привіз з Криму. Зацвіла вічнозелена мопонія подуболиста, яку він теж посадив. Зеленіє острівцем у глибокому снігу, як невмируща душа людська, як пам'ять про великого письменника - Михайла Михайловича Коцюбинського.

Твори Михайла Коцюбинського

Харитя (Лопатинці, 1891)
На віру. Повість (Лопатинці, 1891)
Ялинка (Лопатинці, 1891)
П'ятизлотник (Лопатинці, 1892)
Ціпов'яз (Вінниця, 1893)
Маленький грішник (Вінниця, 1893)
Помстився (Вінниця, 1893)
Хо. Казка (Вінниця, 1894)
На крилах пісні (Вінниця, 1895)
Для загального добра (Вінниця, 1895)
Пе коптьор (Алупка, 1896)
Посол від чорного царя (Вінниця, 1897)
Відьма. (Чернігів, 1898)
В путах шайтана. Нарис (Чернігів, 1899)
По-людському (Чернігів, 1900)
Лялечка. Етюд (1901)
Дорогою ціною (1901)
На камені (Сімеїз, Крим, 1902)
Поєдинок (1902)
Цвіт яблуні. Етюд (1902)
З глибини: Хмари (1903), Утома (1903), Самотній (1904), Сон (1904)
У грішний світ. Новела (1904)
Під мінаретами (1904)
Сміх (1906)
Він іде! (1906)
Невідомий. Етюд (1907)
Persona grata (1907)
В дорозі (1907)
Intermezzo (1908)
Як ми їздили до Криниці (1908)
Дебют (1909)
Fata morgana (З сільських настроїв) (1 ч. – 1902-1903, 2 ч. - 1910)
Що записано в книгу життя (Чернігів, 1911)
Сон (Чернігів, 1911)
Тіні забутих предків (Чернігів, 1911)
Лист (о. Капрі, 1911)
Подарунок на іменини (о. Капрі, 1912)
Коні не винні (о. Капрі, 1912)
Хвала життю (Чернігів, 1912)
На острові (дата і місце написання твору точно не відомі)
Pack-storm
Нюренберзьке яйце
Ранок у лісі
Сім'я Равлюків


 

Бібліографія статей
(подано у зворотній хронології)

2013

Григорчук М. Портрет зі столітньої віддалі [Текст] : (Іще раз про роман Михайла Слабошпицького) / М. Григорчук // Літературна Україна. - 2013. - 30 трав. (№22). - С. 4. Про книгу Михайла Слабошпицького "Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші"

 Коцюбинська Н. Сто літ пам'яті [Текст] / Н. Коцюбинська // Літературна Україна. - 2013. - 16 трав. (№20). - С. 1, 2. Він - вишуканий естет і жрець краси, до глибини душі відданий українській літературі

Павленко С. Квіти на могилу Коцюбинського [Текст] / С. Павленко // Голос України. - 2013. - 27 квіт. (№82-83). - С. 9. У Чернігові письменники, представники влади, громадськості вшанували пам’ять Михайла Коцюбинського. З нагоди 100-річчя від дня його смерті на Болдиній горі біля могили письменника відбувся мітинг-реквієм. Як зазначив у своєму виступі голова облдержадміністрації Володимир Хоменко, саме тут, на чернігівській землі, розквітнув талант майстра художнього слова, який презентував перлину Полісся всьому світові. Настоятель П’ятницької церкви протоієрей отець Мирон відправив заупокійну літію

Скрипник В. Віра Вовк вклонилася пам’яті Михайла Коцюбинського [Текст] / В. Скрипник // Голос України. - 2013. - 27 квіт. (№82-83). - С. 20. Лауреати мистецької премії «Глодоський скарб»-2013 Віра Вовк (Бразилія) та Ліда Палій (Канада) 19 квітня відвідали Вінниччину

2012

Коцюбинський М. На камені [Текст] / М. Коцюбинський // Дніпро. - 2012. - №9. - С. 48-55.
Сапон, Володимир. Класик Коцюбинський і «напівкласик» Тичина? [Текст] = http://www.litgazeta.com.ua/node/2826 / Сапон, Володимир // Українська літературна газета. - 2012. - 24 лют. (№4). - С. 4. Михайло Коцюбинський і Павло Тичина - класики української літератури, і чернігівці пишаються тим, що вони жили сто років тому у нашому місті. Та однозначне «але» розрізняє їхню творчість. Коцюбинський писав геніальну прозу і пішов із життя ще у неповні п’ятдесят років. Тичині ж принесла славу його перша поетична збірка «Сонячні кларнети» та деякі пізніші вірші і цикли.

2010

Скорик К. Михайло Коцюбинський під мікроскопом професора Ягеллонського університету [Електронний ресурс] = http://www.litgazeta.com.ua/node/436 / К. Скорик // Українська літературна газета. - 2010. - 18 лют. - С. Михайло Коцюбинський був ключовою постаттю національної літератури, одним із тих, хто заклав основи модерної естетики і сформував канон української прози ХХ століття. Однак у багатьох українських вузах і школах досі викладають застарілі оцінні судження щодо його творчості. Тому дослідження професора Ягеллонського університету Ярослава Поліщука відіграє свою роль в модернізації тієї частини історії української літератури, яка стосується творчості цього майстра української прози

Тютюнник Є. Там, де агава, наче цвіт долі... [Текст] / Є. Тютюнник // Урядовий кур'єр. - 2010. - 27 лют.(№38). - С. 11. Прошкуючи вулицею Михайла Коцюбинського, де на перехресті з однойменним провулком розташований літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського, подумала, що у цьому переліку немає винятків - мій співрозмовник, Ігор Юлійович, - теж Коцюбинський. Він - правнук письменника і директор музею у своєму родовому гнізді та ще й у четвертому коліні. До нього на цій посаді були брат, донька і внук Михайла Михайловича. Ігор Юлійович, творча і віддана своїй справі людина, лауреат літературних премій ім. Дмитра Нитченка (2002 рік) та Олекси Гірника (2004 рік). Не беруся судити, наскільки він подібний до Михайла Михайловича зовнішністю. А от внутрішньо... Вже з перших слів розмови переконуюся: гени є гени

2009

Бородюк Н. Наш неперевершений Коцюбинський [Текст] / Н. Бордюк // Урядовий кур'єр. - 2009. - 17 вер.(№170). - С. 1. Нині виповнюється 145 років від дня народження Михайла Коцюбинського, який по праву посідає одне з чільних місць в історії української літератури. Це ще одна нагода привернути увагу до творчої спадщини письменника, перегорнути сторінки його життєвого шляху, подумати про те, що він значить для України. "Світлі прагнення письменника Михайла Коцюбинського, його сподівання свідомого громадянина на побудову кращого суспільного життя та думки про майбутнє України, що знайшли своє втілення в його активній громадянській позиції, передаються іншим поколінням через творчий спадок, - пише очільниця уряду у своєму зверненні до шанувальників літературної творчості письменника. - Хай інтерес до вивчення доробку Михайла Коцюбинського, пізнання глибин психології його творів і образів назавжди залишаються невичерпними джерелами наповнення духовної культури українського народу".

Павлоцький В. "Пришли мені, голубонько, кілька карбованців, щоб не пропасти з голоду", - писав М.Коцюбинський своїй дружині [Текст] / В. Павлоцький // Голос України. - 2009. - 10 черв.(№105). - С. 21. Хоч як дивно, але за кордоном талант Коцюбинського цінували більше, ніж удома. Мабуть, саме тому "Тіні забутих предків" перетворив на кіношедевр не українець Параджанов. Твори Коцюбинського і досі видають за кордоном, перекладаючи на десятки іноземних мов. Можливо тому, що головна тема письменника - боротьба живої душі людини з конформізмом і пристосуванством - залишаються актуальними донині. Причому глибини знання цієї теми у Михайла Коцюбинського не віднімеш. Адже вся його біографія (як і доля його дітей) може служити своєрідною ілюстрацією одвічної боротьби між прагненням людського духу до досконалості і людського тіла - до ситого і комфортного життя

2008

Мацевко-Бекерська, Лідія. Наративна конфігурація малої прози Михайла Коцюбинського кінця XIX - початку XX ст. [Текст] / Мацевко-Бекерська, Лідія // Дивослово. - 2008. - №12. - С. 37 - 42. Широко вживане тепер літературознавцями поняття наратор зближується то з поняттям оповідач, то з розповідач. Складне переплетіння гострої соціальної і моральної проблематики пов'язане з присутністю гетердієгетичного наратора в оповіданні М.Коцюбинського "По-людському"

Нечаєва П. Листи кохання [Текст]: про одну таємницю з життя українського класика / П. Нечаєва // День. - 2008. - 17 груд.(№230). - С. 7. «Серце моє, моя голубко», - так звертався у листах до своєї коханої Шурочки (Олександри Аплаксіної) Михайло Коцюбинський. Була в житті Коцюбинського таємниця, на розкриття якої наклала заборону не лише тодішня влада, а й молодша донька Михайла Михайловича — Ірина: про стосунки її батька з Олександрою Аплаксіною. Письменник упродовж восьми років палко й ніжно кохав цю жінку, молодшу за нього на 16 років. І її почуття було не менш глибоке й вірне, адже Олександра залишилася самотньою назавжди. На час їхнього роману Коцюбинський мав велику сім’ю — дружину й чотирьох дітей. Він розривався між почуттям любові до Аплаксіної й почуттям обов’язку перед родиною, що, звичайно, вкорочувало віку письменникові. Зустрічі Михайла Михайловича і урочки у провінційному Чернігові були нечасті й майже завжди короткі

Померанцев, Игорь. Моя революционная деятельность в 1968 году [Текст] / Померанцев, Игорь // Иностранная литература. - 2008. - №12. - С. 237 - 241. В 1968 г. Ігор Померанцев був студентом провінційного університету на Україні і прийняв посильну участь у буренних подіях 1968 року в Чехословаччині. Вже тридцять років письменник живе в Празі і не перестає дивуватися містом
Сюндюков І. Ціна прозріння [Текст]: новела Михайла Коцюбинського «Сміх» як художнє пророцтво / І. Сюндюков // День. - 2008. - 11 січ.(№3). - С. 8.

2007

Зґамбаті, Емануела. Італія Михайла Коцюбинського та Лесі Українки [Текст]: два обличчя одного міфу / Зґамбаті, Емануела // Всесвіт. - 2007.- №7-8. - С. 156-167. Про українські переклади творів Р.М.Рільке

Коцюбинська Н. Ще раз про родину Коцюбинських [Текст]: повертаючись до надрукованого / Н. Коцюбинська, О. Єрмоленко // Голос України. - 2007. - 6 жовт.(№180). - С. 12-13. Наукова точка зору на порушені у статті В.Югова питання

Кундивус В. "...Таких, як ми, не буде" [Текст]: дні М.Коцюбинського на Вінниччині / В. Кундивус // Літературна Україна. - 2007. - 1 лист.(№42). - С. 8. Ось уже третій рік поспіль за сприяння Спілки письменників України та місцевої влади радують нас Дні літератури Михайла Коцюбинського на Вінниччині, які стали справжнім святом українського духу
Чебан О. Дім Коцюбинського і тепер гостинний [Текст] / О. Чебан // Урядовий кур'єр. - 2007. - 21 лист.(№218). - С. 8. Вінницький літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського відзначив свій 80-й день народження

Югов В. Чорне століття роду Коцюбинських [Текст]: літературні нотатки на полях / В. Югов // Голос України. - 2007. - 15 черв.(№104). - С. 20-21. Долі дітей Михайла Коцюбинського

Ярощук С. Імпресіонізм як явище мистецтво [Текст]: Розгляд особливостей стилю в малярстві, українській і європейських літературах / С. Ярощук, Н. Кухарук // Дивослово. - 2007. - №11. - С.12-16. Ознайомити учнів з особливостями імпресіонізму як напряму в мистецтві та його ознаками в живопису й літературі

2006

Бондаренко, Ю. Про першопочатки історії людства у повісті "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського [Текст]: розвиток історичної свідомості школярів засобами літератури / Ю. Бондаренко // Дивослово. - 2006.- №12. - С. 4-10

2005

Панченко, В. "Мені краще бути самотнім..." [Текст]: Михайло Коцюбинський у листуванні з дружиною / В. Панченко // День. - 2005.- 26 листоп.(№219). - С. 7. - Початок. Закінчення див. "День" від 3 грудня, № 219, ст. 7.
Балабко, О. Острів Капрі [Текст]: відкриття Коцюбинського / О. Балабко // Вечірній Київ. - 2005 .- 12 січ.(№4). - С.13.

2004

Піддубняк О. Тернистим шляхом [Текст]: до історії ювілейного видання у 1929 р. повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" / О. Піддубняк // Дзвін. - 2004. - №11-12. - С.150-162.

Література про життя та творчість

Михайло Коцюбинський - письменник сонячний.
І не тільки тому, що «носив у душі сонце»,
як сам про себе казав… Уся його проза, попри
соціально загострені драматизм і трагізм, - це
світлий, відкритий простір для душі й духу.

О. Логвиненко

Борщевський В.М. Вивчення творчості Михайла Коцюбинського в школі [Текст]: посібник для вчителів / В. М. Борщевський. - К.: Радянська школа, 1975. - 199 с
Грицюта М. Михайло Коцюбинський [Текст]: літературний портрет / М. Грицюта. - К.: Держлітвидав, 1958. - 118 с.

Дорошенко К.П. Мова і стиль повісті "Фата Моргана" М.Коцюбинського [Текст]: стенограма лекції / К. П. Дорошенко. - К. : Т-во для поширення політичних та наукових знань, 1951. - 48 с  

Иванов Л. Михаил Коцюбинский [Текст]: критико-биографический очерк / Л. Иванов. - К.: Гослитиздат, 1956. - 184 с.

 Калиниченко Н.Л. Михайло Коцюбинський [Текст]: нарис життя і творчості / Н. Л. Калиниченко. - К.: Дніпро, 1984. - 189 с.

Костенко М.О. Художня майстерність Михайла Коцюбинського [Текст] / М. О. Костенко. - 2-е вид., доп. - К.: Радянська школа, 1969. - 272 с.

Коцюбинська-Єфіменко З.Х. Михайло Коцюбинський [Текст] / З. Х. Коцюбинська-Єфіменко. - К.: Держлітвидав, 1955. - 288 с.

Коцюбинська, Михайлина. Мої обрії [Текст]. Т. 1 / Коцюбинська, Михайлина. - К.: Дух і літера, 2004. - 336 с

Кузнецов Ю.Б. Слідами феї Моргани [Текст]:вивчення творчості М.М.Коцюбинського в школі:Посібник для вчителя / Ю.Б.Кузнецов, П.І.Орлик.-К:Радянська школа, 1990. - 208 с.

Міщенко Д. Розвиток реалізму в творчості М.Коцюбинського [Текст] / Д. Міщенко. - К.: Держлітвидав, 1957. - 179 с.

Михайло Коцюбинський [Текст]: життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах: Альбом / Упоряд. М.М.Потупейка, Л.Є.Прокопенка; Вступна стаття і додатки М.М.Потупейка. - К.: Радянська школа, 1970. - 320 с

Музей М.М.Коцюбинського в Чернігові [Текст]: фотоальбом / Уклад. І.М.Коцюбинська; Парал. укр., рос., англ. - К.: Мистецтво, 1978. - 94 с.

Потупейко М. Михайло Коцюбинський [Текст]: ранній період життя і творчості / М. Потупейко. - К. : Радянський письменник, 1964. - 184 с

Хінкулов Л. Письменник жив у Києві [Текст]: літературно-критичні розповіді / Л. Хінкулов. - К. : Дніпро, 1982. - 350 с.

Шева О. "Fata morgana" М.М.Коцюбинського [Текст]: джерела та творча історія / О. Шева. - К.: Держлітвидав, 1956. - 100 с.

Інтернет – ресурси

http://www.day.kiev.ua – сайт газети «День»

http://www.ukurier.gov.ua – сайт  газети «Урядовий кур’єр»

http://www.dt.ua – сайт тижневика «Дзеркало тижня»

http://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

http://kreschatic.kiev.ua – сайт газети «Хрещатик»

http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»

http://www.eveningkiev.com/ – сайт газети Вечірній Київ

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети „Сільські вісті”

http://fb2.booksgid.com/content/29/mihaylo-kocyubinskiy-dorogoyu-cnoyu-zbrka-opovdan/1.html - online книги Коцюбинского

http://www.ukrlit.vn.ua/biography/kocubinsky1.html    М.Коцюбинський

http://www.youtube.com/watch?v=bc1sMKRjUVU  «Дорогою ціною» в театральній постановці

http://greatukrainians.com.ua/print/country/ukraine/314.html Коцюбинський Михайло

http://www.ukrlit.vn.ua/biography/kocubinsky1.html    Михайло Коцюбинський

http://www.ukrlitzno.com.ua/mixajlo-kocyubinskij-biografiya-skorocheno/  Михайло Коцюбинський

http://schoollit.com.ua/biografiya-mixajla-kocyubinskogo/  М.Коцюбинський

http://litplayer.com.ua/authors/kotsyubynskyi Твори Коцюбинського на аудіобібліотеці litplayer

http://www.gorod.cn.ua/print/city_674.html  Слід в історії. НЕЗНАНИЙ КОЦЮБИНСЬКИЙ

http://bibl-kotsubynskogo.edukit.cn.ua/podii_1/vechir_pamyati_talant_osvyachenij_lyudyanistyu_do_100-richchya_vid_dnya_smerti_mihajla_mihajlovicha_kocyubinsjkogo/ Вечір памяті Коцюбинського

http://chodtrk.com.ua/?p=9245  До 100-річчя від дня смерті Михайла Коцюбинського

Матеріал підготувала

Є.Дідик