«Будь великодушним і добрим. У великодушності справжня краса людини»

12  вересня в читальній залі районної бібліотеки пройшов День інформації «Будь великодушним і добрим. У великодушності справжня краса людини», який підготувала бібліограф Яворенко Марія Василівна. У заході взяли участь: члени клубів за інтересами центральної районної бібліотеки молодіжного спілкування «Діалог» та краєзнавчий клуб «Гуцульщина», вчителі та учні 11 класів ЗОШ №3 І-ІІІ ст.., голова районного Товариства Червоного Хреста Мартин Марія Юріївна. Обговорювалось найцінніше, вічний людський скарб : Доброту. Людяність. Милосердя. Добро… Усього кілька літер, а як багато вони важать…

Добро не можливе без любові до ближнього, до себе, до життя. Допомогти іншому – це значить принести дрібку добра, шматочок сердечності, крапельку милосердя.

Ще з стародавніх часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалось допомагати знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Не говори про доброту, 

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду,

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово –

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

 Ніж чисте сяйво доброти.

            ( О. Довгий)

Прадавні моральні засади втілені у заповідях Господніх, одна з яких навчає: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі».

   Священна думка-заповіт стала молитвою і  ожила у Тарасовому слові:

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Життя не вічне, і людина не вічна. Часто нам здається, що для того, щоб зробити добро для дорогої людини, ще  є час,  що життя довге. І тільки тоді приходить запізніле каяття, коли ми втрачаємо дорогу нам людину, але повернути вже нічого не можна. Тож не соромтеся вже сьогодні сказати добрі, лагідні слова своєму батькові, мамі, поцілувати рідні очі, не забудьте допомогти їм у роботі.

Бережіть своїх батьків. Не завдайте їм прикрощів. Вони у вас – єдині.

З давніх  давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались, як набат для сповіщення про якесь лихо. Сьогодні дзвони б'ють на сполох. Закликаючи нас до МИЛОСЕРДЯ, ДОБРОТИ, бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

Друзі, Добродії ! Поряд з нами живуть, а може доживають останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми: я, ви, наші сусіди або колеги, зараз, сьогодні,бо завтра може бути пізно.

Представник районної організації «Червоний Хрест»  Мартин Марія Юріївна, розповіла присутнім про волонтерський рух на Рахівщині, в Україні, а також за її межами, поділилась інформацією про допомогу  переселенцям із зони АТО, про тих, хто сьогодні найбільше потребує допомоги і як кожен з нас може долучитися до цієї справи,  запросила всіх стати волонтерами Червоного Хреста.

В цей день ми не могли оминути ті події, що відбуваються в Україні.  З кожним днем смертей все більше й більше… Якщо вас справді засмучує ненависть у світі, не плачте і не втрачайте надії, а зробіть щось, хай навіть маленьке!

Не можемо не згадати Майдан… Героїв Небесної сотні… Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне. Кожен із Небесної сотні, як ми з вами мали сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їх душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. 

Вчитель історії Козурак Галина Петрівна, як справжній фахівець своєї справи, з характерним їй гарячим запалом, донесла до присутніх розуміння великого значення цих подій в житті кожного українця, провела паралелі між історичним минулим України та сьогоденням, важливість присутності в минулому та сучасному житті справжніх патріотів, "української еліти", яка завжди була рушійною силою до великих перетворень у всіх сферах суспільного життя та формувала нашу  історію. Така ж "українська еліта" сьогодні складає нову історію сучасної України.

В скорботі схилимо низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття. І саме тут, скажемо: «Люди, бережіть серця, щоб не стали каменем. Розбудуйте в душах Божий храм».

            Героям Майдану, героям впавшим за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання та запалюється свічка.

В Україні йде неоголошена війна. У цій війні народжуються герої. Вони кожного дня, кожної години, хвилини бачать смерть в обличчя. Кожна область  України відправила свої синів на Схід захищати незалежність нашої держави. Їх героїзм ми будемо пам’ятати завжди, бо що може бути благороднішим, ніж покликання жертвувати собою заради інших. Вони завжди житимуть у наших серцях…

…наші рахівчани Олексій Калинюк, Василь Мартинюк, Михайло Марфич…

Ми закликаємо Вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртовує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі,у жалобі схилимо голови. У цей скорботний час ми щиро співчуваємо рідним та близьким військовослужбовців, які загинули в зоні АТО, поділяємо їх біль і сумуємо разом із ними.

  Світла пам’ять Героям!

Хотілося б, щоб ваші думки поповнилися добротою, чуйністю, гуманним ставленням до людей похилого віку, інвалідів, дітей – сиріт… Не будьте скупими на добрі вчинки, поради. Творіть і цінуйте добро. Поки маєте час…

А ми бажаємо Вам всім світлих днів і нехай вам щастить. Будьте добрими, милосердними, терпеливими. Нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть серце від усього злого, відкрийте серце назустріч доброті і чуйності.

Яворенко Марія Василівна

Бібліограф Рахівської ЦРБ