Я самоук, несміливе дитя Підгір'я

- 145-річчя від дня народження відомої галичанки, педагогині і чудової української поетеси - казкарки Марії Підгірянки

«Вірші М. Підгірянки не можуть залишити байдужим читача, який має серце, не можуть не викликати глибоких роздумів про наше минуле, про нашу сучасність, про наше майбутнє. Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса”

М. Рильський

Марія Омелянівна Ленерт – справжнє ім’я Підгірянки – народилася у селі Білі Ослави, що на Івано-Франківщині 29 березня 1881 року. По батькові – німкеня, українка по матері. Сім’я була великою, коштів на навчання всім не вистачало. Тому до школи відправили тільки братів Марії, а вона вчилася вдома. В цьому їй допоміг дідусь, батько матері, який був греко-католицьким священником. Вона його дуже любила, а він їй розповідав силу-силенну казок. І про метеликів, і про бджілок, про тварин і природу. За зиму вона підросла, порозумнішала, могла читати й писати, а також рахувати до десяти. Тоді того було достатньо для вступу у початковий клас. А згодом вона отримала стипендію, що дозволило їй навчатися у середній школі для дівчаток. Вчилася легко й охоче, пам’ять у неї була дуже добра – прочитавши будь-яке оповідання, могла переказати його ледь не дослівно. Через шість років дівчина вирішила продовжувати навчання самостійно. Вчитель, побачивши її здібності, допомагав опановувати програму старших класів.

У тринадцять років були перші спроби пера. Спочатку Марійка писала польською, але читання “Кобзаря” Тараса Шевченка привернуло її до української мови. Марійчині сестри часто знаходили її вірші й зберігали їх.

У 19 років успішно склала іспити в учительській семінарії у Львові, отримала диплом на вчителювання. І з того часу протягом 40 років пропрацювала у сільських школах Закарпаття і Прикарпаття. Там в одному із сіл знайшла свою долю. У селі Рибне, де саме працювала, зустріла колегу, також педагога місцевої школи Августина Домбровського, з яким одружилася за рік по тому. По чоловікові вона стане Марія Ленерт-Домбровська. А він у майбутньому буде громадським діячем і послом Української Національної Ради – конституанти ЗУНР у 1918 році.

21 березня Всесвітній день поезії

«Поезія допомагає людині визначитись, 

побачити всі шляхи, 

зробити правильний вибір»                                                                                                                                                          Василь Кухта

Поезія... Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, закликати людину мислити образами, допомагає спілкуванню, розширює кругозір.

Напередодні Всесвітнього дня поезії бібліотекар Рахівської публічної бібліотеки Миланюк Марія спільно з вчителем української мови та літератури Рогожан Мар’яною Іванівною та учнями 8-А класу Рахівської ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 провели літературний вечір «Вечірній дзвін…Я слухаю його» - до Всесвітнього дня поезії. 

На вечорі було розгорнуто життєвий і творчий шлях наших талановитих земляків, які у своїй поезії передали красу і ніжність жінки, багатогранність рідної мови та любов до рідної Гуцульщини. Учні читали вірші поетів рідного краю: Василя Кухти, Олександра Масляника, Гафії Ковбаснюк, Василя Густі, Марії Кокіш-Гриник, Гафії Данишек, Василя Піпаша-Косівського та Юлії Волощук. 

Поезія – це чарівний  світ про кохання, красу природи, а також відродження сучасних подій. Цінність поезії в тому, що кожен читач знаходить тут щось своє. Вона входить в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця.

Всеукраїнський тиждень читання

 

«Завжди сучасний Шевченко»

Справжній талант краще видно на відстані часу, а творчість митця не міліє в очах нащадків, не втрачає своєї актуальності.

Тарас Григорович Шевченко — національний геній українського народу, мислитель планетарного рівня. А ще Поет, Філософ, Борець, Пророк, Син рідної землі, Кобзар, Людина з великої літери.  

Його поезія була написана понад століття  тому, але залишається актуальною і досі, адже вірші та поеми Тараса Шевченка – це джерело невичерпної мудрості, сили та віри у незалежність рідної землі.