Початок див. блог від 7, 21 квітня 2013 р.
Тогди, в тьижкий усюди час, — ґонца гет
потав’йим у новинках
Із лютого 1993 року перейшов працювати художнім
редактором до газети “Срібна Земля”. В ті важкі роки перебудови я повністю поринув у газетний
дизайн.
З самого початку моїм напарником був Роберт
Саллер, але спільно ми пропрацювали не довго. Він звільнився, а на його місце прийшла
Оксана Юрковецька. І так ми в парі ділили роботу між собою, спочатку
макетування та оформлення окремих шпальт чи реклами. А згодом уже — у
“ФЕСТі” — нам запропонували почергово робити фотоколажі на першу
сторінку. Мені подобався своєрідний Оксанин стиль і це урізноманітнювало та
збагачувало загальне дизайнерське обличчя газети. Так у парі ми працювали аж до
лютого 2006 р., поки я знову не перейшов до видавництва “Закарпаття”, помінявши
газету на книгу.
Праця в газеті подарувала мені певний успішний
прорив у дизайні книги. Адже саме там вперше оволодів комп’ютером і навчився
працювати у програмах СorelDRAW та Photoshop, правда, важкувато довелось, бо перші програми були
тільки англійською мовою. Відтоді “виклейні шрифти” пішли у забуття, як і
багато чого іншого. З тих пір, працюючи над книгою, оволодів ще шістьома
подібними комп’ютерними програмами, включаючи InDesign CS (для верстки).
Досі живе удосконалений мною логотип газети
“Срібна Земля”. Попередній розробив Р. Саллер, використовуючи готичний шрифт.
Я запропонував стилізувати шрифт ближче до кирилиці, але залишити окремі деталі
готичного начерку. Десятки мальованих тематичних малюнків-колажів та сотні
фотоколажів на всю першу шпальту надавали газеті особливого тематичного
акценту. Не фраза “Колаж Миколи Дем’яна”, а сам малюнок графічно відтворював
основну подієву тему номера, закликаючи читача до розмови на газетних шпальтах.
До окремих статей малював карикатури, їх з’явилось в газеті понад сорок. До
цього — ще кілька сотень розроблених реклам і рекламних блоків з
тематичними фотоколажами на перших сторінках у 650 номерах газет (150 —
у “Срібній Землі” і 513 — у “ФЕСТі”). Для власного архіву більшість
номерів газет із цікавими колажами та рекламними блоками перевів у цифрове
зображення.
Навесні 1996 р. перейшов до новоствореної
газети “Срібна Земля-ФЕСТ”. Для неї розробив логотип та
внутрішній дизайн всіх сторінок. Пізніше логотип газети та його внутрішній
дизайн ще двічі змінювали у 1998—2004 рр. Поза цим виконав 11 логотипів та
дизайн 10 різних газет.
У 2003 році “ФЕСТ”, відрядив мене у Київ на
курси підвищення кваліфікації з сучасного дизайну газет. Організатором навчання
була “IREX ProMedia Україна” (Професійна Медіа
Програма для Центральної та Східної Європи, яку здійснює Міжнародна рада з
наукових досліджень та обмінів (IREX). “ПроМедіа” сприяє
розвитку життєздатних незалежних друкованих та електронних засобів масової
інформації в Україні, має прес-центр у Києві. Мені пощастило. На курси з
Ужгорода потрапив лише співробітник із “ФЕСТу”. Змістовні лекції про сучасний
дизайн ЗМІ викладачі поєднували з практичними заняттями та аналізом дизайну
газети, у якій працює курсант. Набуті на курсах знання підштовхнули до
оновлення дизайну “ФЕСТу”. Тому у 2004 р. я розробив новий логотип та дизайн,
який використовує газета і сьогодні.
Попри газетні будні мені ставало все цікавіше
працювати з дизайном книг. Сучасні комп’ютери полегшували клопіткі підготовчі
процеси, розробку ескізів, дозволяли накопичувати варіанти та оперативно
об’єднувати їх у будь-яких комбінаціях. Згодом додатково оволодів комп’ютерними
програмами верстки книги PageMaker та InDesign. Тому можу повністю виконати весь комплекс підготовчих
видавничих процесів, в тому числі створення електронного оригінала для
поліграфічного відтворення у друкарні. Крім художньо-технічного редагування
заверстав на комп’ютері 5 різних книг з ілюстраціями (понад 1000 сторінок),
хоча це не входило до моїх професійних обов’язків. Верстаючи книгу, на моніторі
одночасно виконував техредагування, вносив придумані дизайнерські елементи.
Серед таких книг: “Домбоківський монастир” із серії “Монастирі
Закарпаття”, Б. Порембський “Дивна осінь”, О. Данилишин
“Дзвони пам’яті”, Степан Гостиняк “З історії самооборони”. У верстанні останнього
видання використав “рухомі розділи” з колонцифрами. Всі ці книги в електронному вигляді були передані до друкарні.
Паралельно з роботою в газеті співпрацював з
кількома видавництвами. Це були і надалі “Карпати”, а також новостворені
“Мистецька лінія”, “Гражда”, “Карпатська вежа”, ВАТ “Патент”, а пізніше — “Тimpani”, КП “Ужгородська міська друкарня”. Найбільше цікавих за
дизайном видань — 22 книги — оформив у видавництві “Мистецька лінія”. Це
була пора нових рішень в оформленні книг та дизайнерських експериментів. Адже
мені передавали рукопис майбутньої книги та фото (якщо вони були). І я
продумував як подати читачеві книгу повністю. Підбирав основний шрифт, варіанти
побудови розгортів, розділів, подачу ілюстрацій, підписів тощо. Книги різнилися
між собою складовими елементами і внутрішньою побудовою. Для кожної з них
доводилось придумувати властивий тільки для неї оригінальний дизайнерський хід.
До саме таких книг “Мистецької лінії” належать:
В. Басараб “Тернова ніч”, “В. Жугай “Постаті”. Інтерв’ю
з українцями світу, “Видатні українці світу”, І. Жирош “Шлях
до Олімпу”. Про Йожефа Бецу, М. Белень “Олександр Духнович”, О.
Гаврош “Закарпатське століття: 20 інтерв’ю” та інші.
В ідеалі так треба би створювати більшість
книжок, розробляючи повний індивідуальний дизайн, або як говорить професор
Борис Валуєнко — створювати “архітектуру книги”. А то, зазвичай, верстає
книгу фахівець за своїми уподобаннями, а оформлення замовляють художнику,
котрий не враховує книжкову специфіку, тому виходить нестикування між стилями,
просто — “вінегрет”. Між іншим, завдяки саме продуманому оформленню
книга Василя Басараба “Тернова ніч” в 2001 р. стала переможцем
конкурсу “Ужгородський книжковий Миколай” в номінації “Кращий книжковий
дизайнер”. В оформленні використано колажі з поєднанням графіки
закарпатського художника Павла Бедзіра та фрагментів гравюр французького митця
ХІХ ст. Гюстава Доре…
Так
я пропрацював художнім редактором газети “Срібна Земля-ФЕСТ” до початку 2006
року. Це тринадцять років поспіль — дизайн на шпальтах газет і в той же
час ще й дизайнерська одежина для 50 книг…
А з книжками вводно йи май ліпше
В лютому 2006 року головний редактор тоді ще ВАТ
“Видавництво “Закарпаття”, тепер — ПРАТ “Видавництво “Закарпаття”
Галина Миколаївна Курій запросила мене повернутися в “рідну стихію” — стати
художнім редактором видавництва. Я погодився, бо в газеті “засидівся”… І
остаточно зрозумів, що із книжками мені завжди працюється краще. Відтепер
основним став дизайн тільки КНИЖОК, а як додаток — напрацювання дизайну для
газет “Новини Закарпаття” та “Ремітська новинка”. У “Закарпатті” оформив та
опікувався як художній редактор виданнями: “Під синіми Бескидами”, “Криваві
тіні Кремлю”, “Габровські жарти”, О. Поверинов “Формула
вечности”, “Домбоківський монастир”, “Тернистий шлях до України”, О.
Орос “Грушівський монастир і початки книгодрукування в Європі”,
“Карпатська Україна” та інші, всього понад два десятки книг, окрім
оформлення видань в інших сімох видавництвах Ужгорода.
У 2007 році Українська
академія друкарства (Львів) відзначала 90-річчя кафедри книжкової графіки та
дизайну друкованої продукції. До цієї дати теперішній завідувач кафедри Володимир
Стасенко підготував видання “Спадкоємці першодрукаря” — словник
митців-випускників та викладачів кафедри графіки Української академії
друкарства. На 49-й сторінці вміщені мій фотопортрет, коротка творча біографія
та ілюстрація-фронтиспіс до книги М. Яновського “Срібна пряжка”.
В інтернеті на сайті Вікіпедії
розміщений список провідних художників-графіків — випускників академії — під
назвою, “Особи, пов’язані з Українською академією друкарства”. До переліку
увійшли 73 випускники. Серед них 14-им у алфавітному порядку значиться: Микола
Дем’ян — художник-графік.
10 квітня 2007 року у
видавництво надійшов лист-факс із Національної академії наук України, Інституту
енциклопедичних досліджень з пропозицією помістити окрему статтю про мою
творчість. І в цьому ж році вийшов сьомий том “Енциклопедії
сучасної України”, де на стор. 134 і 365, опублікована стаття Д. Федаки про
книжкового графіка М. Дем’яна. Текст доповнюють фотопортрет та дві ілюстрації до
книги казок “Чарівна торба”...
Продовження біографії-нарису
у наступній подачі
(...В
жовтні 2008 року мене вдруге
запросила на роботу Галина Миколаївна Курій...)
Лицар ордену книги
Від
художньо-технічного оформлення до дизайну книги
(Фрагменти
розділу)
...Проектуючи художнє оформлення теперішніх книг, дизайнер
часом повертається до своїх докомп’ютерних знахідок. Наприклад,
шрифтово-декоративна оправа збірки поезії Василя Кухти “Пава
повстання”, (“Мукачівська вежа”, 2004) композиційно нагадує ті роботи, в
яких організуючим чинником зображальних елементів виступає форма арки — такими
є обкладинки путівника “Музей-садиба Ю. Федьковича”, (“Карпати”, 1984)
та ювілейного видання Михайла Беленя “Олександр Духнович”, (“Мистецька
лінія”, 2003). Якщо у двох останніх роботах арка на площині домінує,
підпорядковує та замикає у собі шрифт і зображення, то у “Паві повстання”
композиційні стосунки тонкої лінії арки та масивної плями шрифту, ув’язаного з
декоративним зображенням, набагато складніші.
Основний шрифтово-декоративний блок, вписаний в
тонку лінію абрису арки, побудований симетрично. Його формують два рядки
заголовка, набраного масивним площинним шрифтом гарнітури “Domkrat”, який
ув’язується із зображальною частиною завдяки дотепно доопрацьованому середньому
вертикальному штриху рядкового накреслення літери “т”. Художник виводить штрих
у вигляді хвильки за межі рядка якраз по осі симетрії і з’єднує ним шрифт із
фрагментом декору гуцульської тарілки зі стилізованими силуетами симетрично
розташованих пав на півдузі орнаменту. Для увиразнення складних силуетів птахів
художник на основі внутрішньої півдуги орнаменту тарелі створює пляму у формі
еліпсу. Таким чином, зображення пав виразно звучать на локальному жовтому
кольорі, а форма арки підтримується грою кількох дуг — овалу, шапочок павичів,
трьох рядів дуг тарелі тощо.
Потенційна
статичність симетрії “Пави повстання” порушується складною декоративною
вертикальною хвилею, що формується з кіл, які в свою чергу утворені лінійною
спіраллю. Три різні за розміром зірочки у лівому нижньому
куті та вертикально закомпонований біля масивних рядків заголовка делікатний
шрифтовий блок, що виходить за межі арки, руйнують строгу симетрію та
полегшують масивні графічні форми.
Контраст локальних кольорів (синій, жовтий,
білий), складна супідрядність основних і додаткових елементів, тонких ліній і
масивних плям, симетрія основних елементів і її незначне порушення, перегук
дуг, овалів і кіл, які наче обертаються по горизонталі та вертикалі навколо
центральної осі, творять складну урочисту гармонію.
Наступна
поетична збірка Василя Кухти “Гуцульський Париж”, (Ужгородська
міська друкарня, 2007) має іншу художню мову (див. кольорову вкладку). Фоном обкладинки слугує карпатський пейзаж. Комп’ютерне опрацювання
перетворює фотографію на стилізоване декоративне зображення у холодній
синьо-зеленій гамі. На передньому плані художник вибудовує композицію з трьох
вертикально витягнутих пірамідальних силуетів різних рівнів і різної маси —
гуцульської церкви (фрагмент живописної роботи лауреата Національної премії
України імені Т. Г. Шевченка Юрія Герца), Ейфелевої вежі та шрифтового блоку, вирішених
за контрастом до фону в теплій гамі. Композиція обкладинки досить перенасичена
складними за формою зображальними елементами.
Набагато легшим і вишуканішим є розгорнутий
чорно-білий титул збірки, складений майже з тих самих елементів, але без
карпатського пейзажу — його роль беруть на себе рядки змісту, закомпоновані
вертикально, наче ліс, навколо опрацьованих у програмі “Fotoshop” трикутних
силуетів гуцульської церкви та Ейфелевої вежі — дуже цікава знахідка, яку
художник у подальшій творчості більше ніде не повторює. У розгорнутому титулі
збірки “Гуцульський Париж” Микола Дем’ян, як і в інших кращих своїх титулах, успішно
досягає справжнього синтезу шрифту і зображення...
Надія Пономаренко,
заслужений художник
України, доцент кафедри дизайну
Закарпатського художнього інституту
Немає коментарів:
Дописати коментар