Вони прославили свій край. Микола Дем’ян — митець з гуцульського Парижа, частина 9

 Продовження публікації, початок див. блог від 7, 21, 30 квітня 14, 24 травня 2013 р., 27 лютого, 6, 18 березня  2015 р.

ЛИЦАР ОРДЕНУ КНИГИ

Від художньо-технічного оформлення

до книжкового дизайну

Надія Пономаренко,

заслужений художник України,

доцент кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту

Період, відданий пресі

Перше десятиліття після розпаду Радянського Союзу та утворення незалежної України — часи хаосу й руйнації державних виробничих структур, серед яких були і видавництва. Але це й часи відміни цензури, часи впровадження нових інформаційних технологій, початок ери комп’ютеризації. Усе разом дало поштовх для розвитку різноманітних інформаційних виробництв, серед яких — газетне й книжкове. Гинуло старе, велике, державне, зате множилося нове, невеличке, приватне. Це були роки імпульсивних спроб, експериментів, ризику, нових починань. Тоді утворювалося багато приватних газетних, видавничих та друкарських бізнесів, які на сьогодні або щезли, або вистояли і зміцніли.

  

Микола Дем’ян був змушений покинути улюблені “Карпати”, які без необхідного державного фінансування занепадали на очах. Здавалося, це був його професійний крах. Та працелюбність, відповідальність, повага до себе й до будь-якої роботи, за яку б не взявся — риси натури, генетично притаманні вихідцеві з рахівської Гуцульщини, дали змогу встояти і вийти на новий професійний рівень. Порятунком стала робота художнім редактором у газеті “Срібна Земля” та “Срібна Земля-ФЕСТ”. Вона дала нові знання і допомогла виробити нові художні прийоми, які згодом митець з успіхом застосував у своєму подальшому, тепер уже комп’ютерному книжковому дизайні.

Саме працюючи у “Срібній Землі”, оволодів комп’ютером і освоїв перші програми “CorelDRAW” та “Photoshop”. Відтоді багато “хитрих прийомів” радянського художника книги на кшталт виклеєних шрифтів, фотоколажів з виклеюванням на планшетах, виклеювання макетів для друкарень тощо відійшли у минуле.

Газеті “Срібна Земля” художник надав нового обличчя: усю її першу сторінку почали займати тематичні малюнки-колажі та комп’ютерні фотоколажі, які висвітлювали основну тему номера (таких колажів було виконано сотні). Попереднє готичне накреслення логотипа (автор Роберт Саллер) замінив на нове (01.01.1994 р. № 1 (62), в якому поєднав шрифти — готику з кирилицею (такий варіант логотипа продовжує існувати в газеті й зараз). До окремих статей малював малюнки-карикатури.

Також, працюючи з 1996 року в новоствореній газеті “Срібна Земля-ФЕСТ”, повністю сформував її візуальний ряд — розробив новий логотип та внутрішній дизайн усіх сторінок. Пізніше логотип газети та її дизайн довелося ще двічі змінювати — у 1998 та 2004 роках. Останній логотип та дизайн газети “ФЕСТ” використовується й досі.

Готуючи газету на комп’ютері, розробив кілька сотень тематичних рекламних блоків для “Срібної Землі” (150 номерів) та “ФЕСТу” (513 номерів).

У порівнянні з версткою закарпатських газет радянського періоду дизайн, запропонований Миколою, вирізняється декоративною красою, побудованою на контрасті різноманітної поліграфічної акциденції. Дизайнер наче купається у можливостях, які надає комп’ютер. Його газетному дизайну притаманне активне застосування фотоколажу та крупних площинних заголовкових шрифтів (часто з окантуванням), декоративно вирішені колонтитули з акцентованими геометричними елементами (крапка, квадрат, трикутник), які, зазвичай, заверстуються у верхньому куті на полі або вертикально на бокових полях внизу. Велику роль відіграють широкі декоративні лінійки, на яких виворіткою подається підзаголовкова інформація. Текстові колонки заверстані з виділенням важливих думок жирним шрифтовим накресленням.

Газетна сторінка стає своєрідною графічною композицією, у якій художник вибудовує свою ієрархію важливого і другорядного, масивного і легкого, великого і малого, простого накреслення шрифту і з окантуванням тощо. Окрім візуальної краси, такий дизайнерський хід несе в собі необхідну функціональність — руйнує монотонність подачі інформації та полегшує читання.

Деякі газетні дизайнерські знахідки плавно перетечуть у майбутній книжковий дизайн, якого Микола ніколи не залишав.

Загалом за період, відданий пресі, Микола Дем’ян створив одинадцять газетних логотипів та розробив посторінковий дизайн газет “Срібна Земля”, “Срібна Земля-ФЕСТ” (1996, 1998, 2004), “Фест-агро”, “Агрофест”, “Автосвіт”, “ТУРЄВРОЦЕНТР”, “Новини Закарпаття”, “Ремітська новинка”, “Вісті Ужгородщини” (тільки логотип).

(Продовження фрагментів науково-аналітичного дослідження творчості

Надії Пономаренко «ЛИЦАР ОРДЕНУ КНИГИ. Від художньо-технічного оформлення
 до книжкового дизайну» у наступній подачі.)