пʼятниця, 17 травня 2019 р.

Вдягни вишиванку – зроби цей день яскравим!







  «Україна Шевченкова квітне, бо  вишивана у неї душа»






Одягну я зранку білу вишиванку,
Заплету у косу я червоний мак,
Вмиюся росою з гілля на світанку
І піду між люди так. 
Хай усі навколо день новий стрічають.
Хай співають гучно радісних пісень,
Бо сьогодні свято (Українці знають)
 Весело святкують Вишиванки день!


 Щороку третій четвер травня  відзначають Всесвітній день Вишиванки. У цей день фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а й далеко за кордоном.  День вишиванки сьогодні проходить у багатьох містах.
Голос трембіти скликав мешканців міста на День вишиванки, який проходив у святковій залі Центральної районної бібліотеки. Розпочалося свято флешмобом «Я люблю вишиванку!», який провели юнаки та дівчата ЗОШ №3 І-ІІІ ст. До бібліотеки завітало багато мешканців міста, користувачів бібліотеки та членів клубу за інтересами «Співрозмовник».

Під звук трембіти ведуча бібліограф ЦРБ Яворенко Марія декламувала вірш «Заграйте трембіти!», який написала Надія Гуцуляк та запросила всіх на свято «Вишиванки».  Розпочала захід таким словами: «Ми з вами зустрічаємось сьогодні у дуже складний для нашої країни час, хоча доля України завжди була непростою. Хто тільки не хотів підкорити її собі, і мабуть, саме події Майдану, анексія Криму та війна на Сході країни відчутно вплинули на ставлення до всього українського. У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Тож сьогодні і ми з  Вами поговоримо про українську вишиванку.»
Бібліотекар ЦРБ Кокіш-Мельник Олена розповіла, що українська вишиванка – це свого роду сімейний оберіг, символ, який пройшов крізь покоління, єднає рід і вшановується як святиня. Українська вишиванка — це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Українці одягли весь світ у вишиванки. Вишиванки сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки.
Таємничою мовою вишивки  передано безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала. Українська вишиванка – біла вишита сорочка в червоно-чорних кольорах. Символічними кольорами – червоними і чорними, як у пісні, пройнята вся історія нашого народу. Мирон Білінкевич, член клубу за інтересами «Співрозмовник», під музику прочитав вірш  Дмитра Павличка « Два кольори».
З літературною композицією «Я по світу іду у вишиванці» виступили старшокласники ЗОШ №3 І-ІІІ ст., які декламували вірші українських поетів  «День вишиванки», «Моя вишиванка», «Розкажи, вишивальнице-юнко», «Українська вишиванка», «Сорочку донці мати вишивала», «Українська вишиванка», «Мамина вишиванка», «Сорочка – оберіг».
Говорячи про везучу людину, що «народилась в сорочці», ми згадуємо ту саму доленосну вишиту сорочку – символ здоров’я, краси, чистоти помислів і єднання з душею предків. Вишиті сорочки та вишиванки оберігають  нас, наділяти силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому, дійшли до наших днів і зараз використовуються для оздоблення сучасних вишиванок. 
На прохання бібліотекарів Оксана Йонаш-Тодер, гумористка із с. Костилівка, написала два вірші «Знов вишиванка у моді» та «Ночі недоспані», які сама декламувала. Присутні щиро сміялися та весело аплодували.
Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка вишиванка – є головним оберегом людини. Святе покривання, яке найближче до тіла, - це, звісно, своя сорочка. Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.  
Активну участь у святкуванні взяли учасники народного оркестру гуцульських народних інструментів РБК, художній керівник якого Іван Мисинчук. Надія Гуцуляк виконала дві пісні «Виший мені мамо, білу сорочину» та «О, садочку мій, вишневий», Юстина Годинко грала на дримбі, Марія Шемота виконувала свої улюблені мелодії на сопілці, Янюк Василь, вигравав на трембіті, Ганна Шумнєгра організувала виставку вишиванок «Своє життя я вишила нитками», де були її власні роботи та роботи бібліотекаря Кокіш-Мельник Олени.
Наталія Василівна Піпаш – член клубу за інтересами «Співрозмовник», прочитала вірш свого тата - нашого земляка, сина синьоокої Гуцулії  Василя Піпаша Косівського «Вишивальниця» та подарувала книгу творчій людині Мирону Білінкевечу сказавши: «… татко би був дуже радий, що книга попала в хороші руки».
Цікаво пройшло карооке «А сорочка мамина» слова і музика Наталії Май, в якому взяли участь всі присутні.
Шануймо свої традиції! Пам`ятаймо, що ми - українці!
На завершення Мирон Білінкевич декламував вірш  «Моя Україна» автора Гаріка Бірчі. 
Методист ЦРБ Ганна Зварич організувала фотосесію «Моя вишиванка найкраща». Фотографувалися бібліотечні працівники та гості бібліотеки в прикрашеній квітами та вишивками фото зоні. На протязі всього заходу звучали пісні «Україна - вишиванка», «Моя сорочка вишиванка», «Мамина сорочка», «Бабусина вишиванка», «Вишиваночка». 
Одразу по закінченні заходу Оксана Йонаш-Тодер написала відгук 
«…Віши́ванки День. 
Я знов в бібліотеці 
Читаю два свої вірші. 
Туди мене кличут від щирого серцьи.
І пишу я їм від душі…»

«Якщо ми не знаємо свого минулого, у нас немає майбутнього» - такі слова разом з щирою вдячністю та захопленням почули бібліотекарі та гості від одного з запрошених -  Єгора Брюханова.

Марія Яворенко
бібліограф ЦРБ









Немає коментарів: