"Знаю,
що правду пишу..."
Так говорив про свою творчість
поет - байкар, белетрист, прозаїк, видавець і громадський діяч Євген Гребінка.
У лютому 2012 року виповниться 200 років
від дня його народження.
Про
відзначення цієї дати на державному рівні йдеться у постанові Верховної Ради
України.
У
фондах публічних бібліотек творчість Євгена Гребінки представлена зібранням
творів у 5-ти та 3-х томах, вибраними творами, збірниками, літературно - критичними
матеріалами. Його байки, написані алегоричною мовою, за своїми літературними та
повчальними якостями стоять на одному рівні з аналогічними творами Григорія
Сковороди та Івана Крилова. Найвідоміші з них: «Ведмежий суд», «Зозуля да
Снігир», «Сонце да Хмари», «Рожа да Хміль», «Школяр Денис», «Грішник», «Ворона
і Ягня», «Вовк і Огонь». Заслуговують на увагу також «Малороссийские
присказки», повісті «Записки студента», «Кулик», «Заборов» та «Приключения
синей ассигнации», романи «Чайковський», «Доктор». Захоплюючими виходили
нариси, наприклад, «Петербургская сторона». А про переклади взагалі окрема мова
— варто лишень прочитати поему Пушкіна «Полтава», яку Гребінка переклав
українською.
Популяризації творчості видатного
письменника сприятимуть літературні години та огляди, виставки та літературно -
музичні вечори. Для школярів добре було
б організувати "Захист" байки Євгена Гребінки.
Пропоную
такі теми для висвітлення:
-
"Люблю я тебе, мила Батьківщино!": Україна і
Київ у житті і творчості Євгена Гребінки;
-
Шляхи сподівань Євгена Гребінки;
-
Естетичне світобачення у прозі Євгена Гребінки;
-
Євген Гребінка: сучасне прочитання.
Євген Гребінка був відомий і як
автор слів низки популярних пісень. Серед них «Казак на чужбине», «Молода ещё
девица я была...», «Ні, мамо, не можна нелюба любить!».
Писав Є. Гребінка українською й
російською мовами. Серед російських віршів значне місце посідають переспіви
українських народних пісень. [Зубков, С. Євген Гребінка. – К.: Дніпро, 1980].
Але саме вірш «Очі чорнії» привернув увагу своєю пристрасністю й ліризмом та
незвичним для російського читача поетичним образом. Журналіст і поет - лірик
Юрій Татаренко дав прекрасний варіант гребінківських «Очей» українською:
Очі чорнії, аж палаючі,
Очі пристрасні та жадаючі!
Як люблю я вас! Як боюсь я вас!
Певно, стрів я вас у недобрий час.
Темний погляд ваш – як морська глибінь.
По душій моїй в нім жадоби тінь.
Бачу пломінь я переможний в нім:
Серце спалене у вогні страшнім.
Та жену журбу і печаль свою
На мою судьбу я не ремствую:
Найдорожче все, що Господь дав нам,
Я пожертвував огняним очам.
Хрещатик. -
1998. - 22 грудня
І, звичайно, прикрасою заходів,
присвячених творчості Є. Гребінки, стануть музичні твори на його слова.
Євген Павлович Гребінка народився
21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині (тепер
село Мар'янівка Гребінківського району) в сім'ї відставного штаб - ротмістра
Павла Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У
1825—1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав
писати вірші. 1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В
чужие сани не садись». 1829 року почав працювати над перекладом на українську
мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів,
складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича,
Г.Гребінки. 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского
альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш
«Рогдаев пир».
У вересні 1831 року повітове
дворянство відрядило Гребінку у званні обер - офіцера у 8-й резервний
Малоросійський полк, сформований для придушення польського повстання, але полк
з Пирятина не вийшов, і у вересні, після поразки повстанців у Варшаві, Гребінка
вийшов у відставку. 1834 року Гребінка переїздить до Петербурга, де восени
вийшла його збірка байок «Малороссийские приказки», працює у комісії духовних
училищ. 1836 року вийшов переклад поеми Пушкіна «Полтава» українською мовою. У
червні 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. З 1837
року працює вчителем російської мови у Дворянському полку. Бере участь в
організації викупу Т.Шевченка з кріпацтва, збирає твори українською мовою й
клопочеться про випуск їх у додатках до журналу «Отечественные записки».
Одержавши відмову, із зібраних для додатків матеріалів укладає альманах
«Ластівка», який вийшов 27 квітня 1841 року. 1840 року Гребінка допоміг
Шевченкові у виданні «Кобзаря». Того ж року в журналі «Отечественные записки»
вийшла Гребінчина повість «Записки студента», а в «Утренней заре» — повість
«Кулик». 1842 року пише повість «Сеня». У 1843 році Гребінка відвідав Україну,
був у Харкові, разом з Шевченком побував у маєтку Т.Волховської в селі Мосівці.
Того ж року в журналі «Отечественные записки» надруковано роман «Чайковський» з
епіграфами, взятими із Шевченкових творів. 1844 року Гребінка одружився з
Марією Василівною Ростенберг. Того ж року вийшов його роман «Доктор». 1845 року
познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона». У 1847 році
відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне
училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та
«Приключения синей ассигнации». З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання
своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів. Помер Гребінка
3 грудня 1848 року в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали.
Творчість
Українське суспільство у 20—30-х
роках, коли зростав талант Євгена Гребінки, розвивалося в умовах загострення
суспільно-політичних відносин, зростання ліберальних і радикальних настроїв.
Після наполеонівської війни 1812 року, коли багато громадян Росії та України
ознайомилися з життям Європи й порівняли його зі своїм середньовічним
кріпацтвом, почали виникати таємні політичні товариства, з яких 14 грудня 1825
року виросло декабристське повстання в Петербурзі. 28 грудня це повстання
відбулося в Україні, під Васильковом, де збунтувався піхотний полк, загітований
декабристами. Новий спалах національної самосвідомості після придушення
декабристського руху відбувся під час польського повстання 1830 року, яке
знайшло жвавий відгук у середовищі радикально настроєного українського
громадянства. Прояви українського національного відродження, зініційовані
польським визвольним антиросійським рухом, ширилися на Лівобережній Україні.
Водночас на Правобережній Україні, на колишніх українських землях Польщі,
розвиток національної самосвідомості відбувався під впливом української школи
польських письменників, найяскравішими представниками якої були Северин
Гощинський, Богдан Залеський, Антоній Мальчевський, Юліуш Словацький, Тимко
Падура. У ті часи починали свою діяльність Микола Костомаров, Пантелеймон
Куліш, Микола Гулак, Опанас Маркович. Уже було видано славнозвісний збірник
українських пісень Михайла Максимовича. Надзвичайною популярністю користувалася
«Енеїда» Івана Котляревського, яка започаткувала нову українську літературу,
писану живою народною мовою. Ці прояви національного відродження в часи
царювання Миколи І викликали непримиренну ворожість. Царизм в усіх проявах
національного життя вбачав сепаратизм і вживав заходів щодо остаточної
асиміляції українських провінцій.
У таких умовах виник так званий
романтичний напрям української літератури дошевченківського періоду, яка
живилася подіями народного життя й надихалася ідеями національного відродження.
Євген Гребінка, як і багато хто в українській, російській та польській
літературі, вдавався в умовах миколаївської реакції до жанру байки, яка мала в
Україні давні традиції й досягла найвищого рівня у XVIII столітті в «Баснях
Харьковских» Григорія Сковороди та в російських байках Івана Крилова. Гребінка
творчо переосмислив здобутки попередників у жанрі байки й надав їм ширшого
жанрового звучання, ввівши в них українські реалії та думки, що відображають
світогляд українського селянина. У байках Гребінки відбито соціальні
суперечності тогочасної дійсності. Езопівською, сповненою алегорій мовою, він,
бачачи соціальну й національну несправедливість тогочасної царської Росії,
наважувався говорити сувору і сміливу правду. Майже в усіх його байках хижакам
і гнобителям протистоїть простий чоловік, який має здоровий глузд і мораль, і
цим протиставляється автором багатим, крутіям, здирникам, чинодралам.
Наприклад, у байці «Ведмежий суд» він викриває тогочасні порядки, продажність і
корупцію в судових установах миколаївської Росії, де судді, Ведмеді та Вовки,
за доносом Лисиці готові розтерзати жертву, бідолашного Вола, за те, що той лиш
«їв сіно, і овес, і сіль». Вола за скоєні злочини «справедливий» суд постановив
…четвертувать І м'ясо розідрать суддям на рівні часті, Лисичці ж ратиці оддать.
Більшість байок Гребінки —
«Зозуля да Снігир», «Сонце да Хмари», «Рожа да Хміль», «Школяр Денис»,
«Грішник», «Ворона і Ягня», «Вовк і Огонь» та інші — своїм корінням сягають у
народну творчість і побудовані на зіставленні двох моралей — панської і
народної, хижацької і гуманної. Для своїх байок Гребінка використовує
традиційні в народній творчості персонажі Ведмедя, Вовка, Лисиці, Орла, а з
другого боку постають Віл, Зозуля, Снігир, Ягня, Конопляночка. Завдяки цьому
образи й ідеї його творів були зрозумілими для народу й виконували свою
моралізаторську та повчальну роль. В одній з кращих своїх байок — «Вовк і
Огонь» Гребінка у досить сміливій критичній формі так висловлює характер
взаємовідносин між багатими і бідними:
З панами добре жить,
Водиться з ними хай тобі господь
поможе,
Із ними можна їсти й пить,
А цілувать їх — крий нас боже!
У своїх байках, коротких
мініатюрах, побудованих, як у драматичних творах, на протиставленні й зіткненні
характерів, добра і зла, Гребінка досяг простоти й легкості стилю, влучності
характеристики персонажів, завдяки чому його твори стали явищем в українській
літературі того часу. Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк, автор
історичних повістей, нарисів та роману «Чайковський», присвяченого подіям
визвольної війни 1648—1654 років. Цей роман Іван Франко називав улюбленим
твором галицько-руської молоді 60—70-х років. Створено його на основі родинних
переказів, оскільки мати Гребінки походила з роду Чайковських. У «Чайковському»
Гребінка, продовжуючи лінію М.Гоголя, творами якого тоді зачитувалися Росія й
Україна, створив широке епічне полотно, зобразив суворе життя козаків, їхню
мужність і вірність у дружбі. Гребінка звертався й до так званих злободенних
тем, дуже гостро вирішуючи тему маленької людини у жорстокому суспільстві.
Недарма його роман «Доктор» майже через півстоліття після смерті Гребінки
А.Чехов називав серед кращих творів тогочасної літератури, гідних для
перевидання й народного читання. Велику популярність у другій половині XIX століття
мали також повісті Гребінки «Приключения синей ассигнации» та «Кулик», в яких
він у традиціях гоголівських творів показав жорстоку владу грошей у тогочасному
суспільстві. Окремою, а, може, з сьогоднішнього погляду, найяскравішою гранню
творчості Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами.
Кращі з поміж українських поетичних мініатюр — «Українська мелодія» («Ні, мамо,
не можна нелюба любить») стала народною піснею. А російський романс на слова
Гребінки «Очи черные, очи страстные» приніс Гребінці ще й світову славу. В
історії української культури Гребінка залишився навічно ще й як щирий учасник у
вирішенні Шевченкової долі, коли брав участь у викупленні його з кріпацтва та
допоміг видати «Кобзар» 1840 року.
Твори
Будяк та коноплиночка
Ведмежий суд
Горобці да вишня
Дядько на дзвониці
Кулик (1840)
Лебедь і гуси
Пшениця
Рибалка
Українська мелодія
Чайковський (1843)
Човен (1833
Записки студента (1841)
Нежинский полковник Золотаренко (1842)
Богдан (1843)
Приключения синей ассигнации (1847)
Творчий
набуток Є. Гребінки
1.Гребінка Є.П. Твори: У 3 - х т. /Редкол.: С.Д.Зубков
(голова) та ін. -К.: Наук. думка, 1980 - 1981
2.Гребінка Є.П. Твори: У 5 - х т. /Упоряд.
С.Д.Зубков. -К.: Худ. література, 1957
3.Гребінка Є.П. Вибране /Упоряд. С.Д.Зубков. -К.:
Музична Україна, 1976. -224 с.
4.Гребінка Є.П.Чайковський. Романи та повісті
/Пер. з рос. Д.Бобиря. - К.: Дніпро, 1966. - 516 с.
5.Гребінка Є.П. Байки. Поезії /Авт. передм.,
приміт. С. Д.Зубков .-К.: Дніпро, 1990. -247 с.: іл.- (Б - ка укр. класики
«Дніпро»)
6.Гребінка Є.П., Гулак - Артемовський П. Поетичні
твори. Повісті та оповідання. - К.: Наук. думка, 1984. - 608 с. -(Б - ка
української літератури)
7.Гребінка Є.П., Глібов Л. — Донецьк: Донбас,
1986. -183 с. -(Шкільна б - ка). Українська байка /Упоряд. та передм. Б.Д.
Деркача, В.Т. Косяченка. — К.: Дніпро, 1983. -463 с.
Література
про життя і творчість Є.П. Гребінки
1.Деркач Б.А. Євген Гребінка. Літ. портрет. - К.:
Дніпро, 1974. -149 с.
2.Гребінка Євген Павлович //Українські
письменники: Біо - бібліографічний словник: У 5-ти т. /Гол. ред. колегії О.І.
Білецький. — К.: Худ. література, 1963. -Т. 2. — С. 223 - 236.
3.Євген Гребінка (1812-1848) //Історія української
літератури (Перші десятиріччя ХІХ століття) :Підручник /П.П.Хропко, О.Д.Гнідан,
П.І.Орлик та ін. -К.: Либідь, 1992. -С. 284 - 327
4.Українська література у портретах і довідках:
Давня література — література ХІХст.: Довідник /Редкол.: С.П.Денисюк,
В.Г.Дончик, П.П.Кононенко та ін. — К.: Либідь, 2000. - 360 с.
5.У Петербурзі він був українцем (До 200-річчя від
дня народження Є.П.Гребінки) //Календар знаменних і пам’ятних дат. - 2012. -№
1. -С. 79-87
6.Брайко О. Екзистенціал бажання й дискурс
культури в малій прозі Євгена Гребінки //Слово і час. -2004. -№ 9. -С. 31 - 44
7.Брайко О. Дискурс естетичного світобачення у
прозі Євгена Гребінки та проблеми символічної автобіографії //Слово і час. -
2004. -№ 10. -С. 57-70
8.Брайко О. Роман Євгена Гребінки «Доктор», як
соціальний наратив: текст та інтертекст //Слово і час. -2005. -№ 3. -С. 51-64
http://uk.wikipedia.org/wiki
Існує монета НБУ присвячена Євгену Гребінці
Немає коментарів:
Дописати коментар