Бібліотека, фітнес і комунальне майно

На початку було Слово, а Слово

в Бога було, і Бог було Слово (Ів. 1:1)

Бібліотека  – один з найстародавніших культурних інститутів. Це мозковий, інформаційний центр, в якому зосереджене та зберігається духовне  надбання людства. Вона є важливою багатофункціональною соціальною інституцією. Перелік та з’ясування її функцій наводити не будемо, адже це окрема, дуже широка тема, яка, до речі, добре висвітлена в науковій літературі.

Нас турбує ряд інших питань, які потребують свого висвітлення. Передусім, це проблема, яка виникла в територіальній громаді села Богдан у зв’язку з бажанням нової сільської влади перенести із будинку культури сільську бібліотеку в адмінбудинок сільської ради, а у вивільненому приміщенні розмістити фітнес-центр, а по суті – спортзал.  

Не думаю, що люди,  які задумали цю ідею, мають на меті вчинити зло. Це породжено скоріше нефаховістю в культурній сфері, бракові гуманітарного світобачення. Оскільки межу ще не перейдено, то сконцентруємося не на критиці людей, що реалзовують цей проект, а на самій ідеї. І не стільки критиці, скільки аналізові, ідентифікації, прогнозуванню можливих наслідків. Тим самим дамо можливість стороні переосмислити свій задум та внести корективи. І це буде не так болісно сприйматися.

Зазначена проблема є багатоскладовою, тому  треба  її розібрати по частинах.

Насамперед, перенесення бібліотеки і влаштування спортивного закладу буде фактичним руйнуванням будинку культури, який є одним із небагатьох цілісних комплексів села, розміщених у  будівлі з цільовим призначенням. Це буде поєднання двох не дуже органічних для співжиття сфер людської діяльності . Скрізь культура, мистецтво, наука відмежовані у просторі від спортивної діяльності. Так само не комфортно буде себе почувати бібліотечний заклад в адміністративній установі, де домінує ділова атмосфера, а бібліотечній установі потрібні тиша, спокій. До того ж обмін пропонується непаритетний. В сільській раді пропонують приміщення набагато менше за площею. Розмістити зручно книжковий фонд для читачів не буде де. А розташувати читальний зал у наявній площі є нереальним. Тому презентації, культурно-мистецькі вечори проводити буде неможливим. Статус бібліотеки фактично знизиться до рівня складського приміщення, рівня комори, набитої книгами.

По-друге, це буде демонстрація зневаги до духово-інтелектуальної, культурної сфери взагалі. Це буде викликом не лише для богданців, але й усієї спільноти, причетної до сфери освіти, науки і культури.

І на завершення потрібно дати запитання: де сільська рада розмістить бібліотеку після проведення адміністративної реформи? Адже, за планом пропонується створення Богданської об’єднаної територіальної громади. Необхідно буде розмістити додаткові служби, розшириться адміністративний апарат органу місцевого самоврядування.

Також вартує нагадати, що у формування сільської бібліотеки вкладали свою душу, любов багато ентузіастів. Насамперед, бойова медсестра Другої світової війни родом із Запорізької області Колачук (Шепотько) Ніна Кузьминична, яка, власне, і була організатором даної бібліотеки. Допомагала їй у 60-х роках сьогодні відомий в Україні літературознавець, провідний науковий співробітник Шевченківського національного заповідника в Каневі, заслужений працівник культури, лауреат премії імені Вернадського Тарахан-Береза Зинаїда Панасівна, яка починала свою трудову діяльність з Богдана. І тому навіть самі стіни сільської бібліотеки насичені аурою любові. А руйнування закладу  через його перенесення власне і буде означати не що інше, як посягання  на цю самовіддану любов до справи, вияв «пошани» до його організаторів, ентузіастів.  

Другим важливим блоком аргументів на користь збереження та розвитку бібліотечної системи  є  факти  з нової та новітньої історії України та краю. Саме становлення українського національного руху, національно-визвольного руху проходило під дією українського Слова, або, інакше, національної духовно-інформаційної системи. Не буду наводити його весь перелік. Достатнім доказом є те, що в употужненні українського національного руху є факт тої великої ролі, яку відіграли читальні товариства «Просвіта», які, по суті, були бібліотеками, організованими товариством. Українське відродження Закарпаття  20-30-х років ХХ століття проходило під активною дією інститутів українського Слова: читалень товариства «Просвіта», книговидавництва, української періодики. 

Та й богданський досвід яскраво ілюструє те саме. Так, за матеріалами польових етнологічних досліджень, в селі Богдан в 30-х роках минулого століття діяв осередок Протиалкогольного товариства Підкарпатської Русі, яке у краї очолював Степан Росоха. Активні його члени, молоді хлопці, демонстрували тверезий спосіб життя, займалися самоосвітою в читальні товариства «Просвіта». У критичний момент боротьби за реалізацію української національної ідеї вони стали її захисниками, борцями. Всі вони були в лавах Карпатської Січі у боротьбі проти угорської агресії  на Закарпаття в 1939 році. Далі осередок переріс в мережу ОУН. Його активні члени продовжили боротьбу за Україну. Так,  Дмитро Котлан був у похідній групі ОУН на СУЗ. Доля виявилася милостивою до нього, лишився живим, все післявоєнне життя прожив у Великобританії, помер у 1996 році. Доля іншого його побратима, Михайла Костана, була жорстокішою. Активний підпільник в умовах угорської окупації краю, а далі, з 1943 року, вояк 14 гренадерської української дивізії «Галичина». Після битви під Бродами перейшов в УПА. Родині передали інформацію, що загинув в бою з військами НКВС у 1945 році на території сусідньої Галичини, мав позивне псевдо «Канюк». Отож, борцями за реалізацію української національної ідеї стали ті, хто в першу чергу тренував свої мізки і накопичував знання.

І сьогодні бібліотеки в Україні є важливим ресурсом духовного, інтелектуального розвитку, чинником національної безпеки і тому повинні мати державну підтримку. Але, водночас, треба бути чесним і не дурити себе. Якщо б за роки незалежності повноцінно, якісно, а не формально, в Криму і на Донбасі функціонували бібліотеки разом з іншими важливими суспільними інститутами, то, мабуть, «русский мир» не мав би там такої великої підтримки, а отже, може б і вбереглися від «русской весны». Бібліотеки сьогодні виявилися неготовими діяти в нових суспільних та технологічних обставинах. Останні 20-25 років держава перестала активно рекламувати бібліотечні фонди. Сучасні глобалістичні процеси, пов’язані з технологічним бумом в галузі інформаційних технологій, формують суспільство маніпулятивного типу. Медіа-холдинги, індустрія розваг захопили в полон величезну кількість населення. Це є світова духовна криза, аналог римського суспільства з його гаслом «хліба і видовищ». Про негативний  вплив на суспільство сучасної популярної масової технократичної культури задовго попереджали передові мислителі світу, зокрема О. Шпенглер, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, Х. Ортега-і-Гассет та ряд інших. Телевізійний ящик у багатьох родинах витіснив книгу. Відбулося загальне різке падіння читацької аудиторії. І це в світових масштабах.  

Саме  ці процеси і спокушають на такі модернізації, які задумала нова місцева влада села Богдан. Якщо керуватися формальною логікою, то всі бібліотеки потрібно позакривати. Читачів мало, значить вони непотрібні. Але справа не стоїть у одній лише кількості. Інститути Слова формують еліту суспільства, потенціал нації. Власне про цю частину людей говорив Ісус Христос у своїй знаменитій Нагірній проповіді, називаючи їх «Ви сіль землі», «Ви світло для світу». І тому не дуже треба перейматися тим, що бібліотеки відвідує не така вже і велика кількість читачів, головне те, щоб мала можливість відвідувати її активна меншість .

Але, тим не менше, роботу бібліотечних закладів треба істотно модернізовувати. Бібліотечні працівники повинні чітко розуміти, що працюють у високо конкурентному світі, світі конкуренції на ринку інформації. Під лежачий камінь вода не тече. Свій інформаційний продукт треба просувати. Насамперед бібліотекарі самі повинні бути добрими читачами, щоб добре володіти змістом наявних книжкових фондів, щоб вміти запалити до читання іншого. Вони повинні   рекламувати, інформувати про наявні фонди, новинки, бетселери громадян, учнівську молодь. Має бути тісна співпраця з навчальними закладами, особливо з вчителями гуманітарного циклу. Треба вчити працювати в бібліотеках, опрацьовувати літературу. На жаль, сьогодні навіть шкільні реферати просто скачуються з інтернету. А тим часом, навіть, у сільських бібліотеках для пошукової роботи є маса оригінальної літератури. Так, лише у краєзнавчому фонді  Богданської сільської  бібліотеки є більше як 550 одиниць літератури. Основна маса, це нові добротні видання історичного, літературного, мистецького характеру, яких не знайдеш через пошукову систему інтернету. Отож бібліотечним працівникам треба йти в «народ», а не чекати читача лише в приміщеннях бібліотек.

А тепер два слова про фізичну культуру і зокрема фітнес. Щоб не виглядало, що я є противником  розвитку спорту, фізичної культури. Насправді, ідея розмістити в селі фітнес-центр є доброю. Це додаткова можливість культивування здорового способу життя. Неправильним вважаю лише розташування його за рахунок інших життєво важливих ділянок суспільного функціонування, зокрема таких, як заклади культури. Його треба розміщувати на незайнятих площах комунального майна. Тоді це не буде напружувати ситуацію в громаді, сприйматиметься усіма як добрий вчинок. В селі, в установах села є низка підвальних приміщень. Також у спільній власності територіальних громад Закарпатської області перебуває комунальне майно, що розміщене на території села більше двадцяти років. Воно належить комунальному підприємству ЗОВО «Фармація». Будівля велика, використовується для розміщення аптеки десь на 1/3 всієї наявної площі. Решта площі пустує та, відповідно, псується, руйнується. Ще декілька років такого господарювання – і будівля цілком розвалиться.  Відповідно до ч.3 п.10 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рекомендую сільській раді звернутися  до Закарпатської обласної ради про передачу будівлі у власність територіальної громади. Думаю, що обласна рада з розумінням поставиться до порушеного питання і передасть об’єкт громаді села. А далі ремонтуйте і розміщуйте, що хочете, в тому числі і фітнес-центр.

Враховуючи вищенаведене, сподіваюся, що автори проекту відмовляться від задуманого. Посади посадових осіб органу місцевого самоврядування прирівнюються до державної служби. Тому як державних службовців прошу керуватися державними, а не електоральними інтересами. Перенесення бібліотечного фонду із залу сільської бібліотеки села Богдан буде не простою помилкою. Це буде злочин, який не простять не те що сучасники, але й «мертві» і «ненароджені».   

Джерело: http://zakarpattya.net.ua/Blogs/149234-Biblioteka-fitnes--i-komunalne-maino