Вони прославили свій край: Йосип Романюк

Йосип Романюк – доктор фізико-математичних наук

Романюк Йосип Іванович народився 15.03.1952 р. в с. Костилівка на Закарпатській Гуцульщині. Його батько, Романюк Іван, працював водієм лісовозу у Великобичківському лісокомбінаті, а мама, Марія, була працівником торгівлі. Змалку любив спостерігати за зоряним небом, а як пішов до місцевої восьмирічки, то уже мріяв віднайти «місячний камінь». 

Навчаючись, проявляв здібності до точних наук, особливо з фізики і математики. У середній школі с. Ділового, крім згаданих предметів, особливо захопився  астрономією, любов до якої привив йому вчитель Антосяк Михайло Михайлович. У 1970-1975 роках навчається в Ужгородському державному університеті на кафедрі астро-фізики фізичного факультету. Після успішного закінчення вишу один рік працює вчителем фізики у Косівськополянській СШ. А далі із своїм колишнім сокурсником Юрієм Балегою їдуть на Кубань у станиця Зеленчук Карачаєво-Черкеської АР. Тут, за 17 км від станиці, на одній із вершин, знаходиться спеціальна астрономічна обсерваторія РАН, на якій вони влаштувалися на роботу, і почали проживати у науковому містечку Буково. У обсерваторії, де Йосип Іванович почав займатися науковою роботою, пройшов шлях від старшого лаборанта до ведучого наукового співробітника. 

У 1987 р. у Московському університеті ім. М. Ломоносова захистив кандидатську, а у 2010 р. – докторську дисертації з дослідження магнітних полів зірок. Ним у 1995 р. відкрита молода зірка (вік близько 1 млн. років) у сузір’ї Оріона, що зробив за допомогою тоді найбільшого у світі телескопа.

Зараз очолює колектив лабораторії дослідження зіркового магнетизму астрофізичної обсерваторії РАН. Як доктор фізико-математичних наук і професор читає студентам курс лекцій з астро -фізики в університеті м. Ростов-на-Дону, написав близько 150 наукових праць, абсолютну більшість з яких опубліковано. Вільно володіє, крім рідної української, російською, англійською, угорською мовами, приймає участь у міжнародних наукових конференціях у США, Індії, Канаді, Німеччині, Франції, Греції та деяких інших країнах з проблем зоряного неба, дає інтерв’ю на прес-конференціях з цих питань.

Однак, де би він не перебував, його постійно тягне до рідних Карпат. Свідченням цього є те, що він щоліта зі своєю дружиною Іриною приїздить до села де народився, до своєї сестрички Марії, до своїх альма-матер, де педагоги навчили його основ наук і привили любов до зірок Всесвіту. Зустрічається з односельцями і в бесідах з ними захоплено розповідає про зоряне небо, та так дохідливо і зрозуміло, що окремі з них починають думати про нього як про космонавта, який спостерігав ці зірки з космічного корабля.

Микола Ткач – історик, краєзнавець