Побут наших предків

Зважаючи на суспільно-природні особливості середовища життєдіяльності, гуцули виробили власний досвід існування в ньому, основні риси якого  мало змінювались протягом століть.  Кардинальні зміни настали лише у другій половині ХХ століття.

Гуцульський досвід як модель буття або культура життєзабезпечення проявив себе у типі господарювання і відповідному йому розселенні, у стосунках з природними стихіями і між членами спільноти, в одязі і танці, у характері і світогляді.

Гуцульський кінь і круторога вівця, гуслінка і кулеша, кептар і постоли, трембіта і писанка та інші елементи культури є взаємопов’язаними компонентами цілісної відповіді гуцулів на суспільно-природні умови свого життя, результатом якого є їхня самобутня культура.

Складне географічне середовище, в якому проявилась природна специфіка гір (насамперед малодоступність) і суспільно-економічна нерозвинутість периферійної території, спонукала гуцулів до виготовлення усіх необхідних предметів побуту в домашніх умовах. Ось чому домашні промисли і ремесла займали в гуцульській системі життєзабезпечення таке вагоме місце, як ніде більше в Україні.

Цьому сприяла і наявність часу – ще одного важливого ресурсу горянина. Сировину, яку давало гуцулам їхнє господарство і природнє оточення, - вовну, шкіру, деревину, коноплі і льон вони обробляли за прадавніми, відомими слов’янам та іншим народам, технологіями, проте внесли до них чимало власного.

Ткацтво, кушнірство, ковальство та інші ремесла не лише забезпечували гуцулів необхідними у повсякденному житті виробами, але й стали спеціалізацією цього краю завдяки нагромадженню гірськими майстрами досвіду. Що дало їм можливість займати цими промислами не тільки вдома, але й шукати ідентичного заробітку в низинних районах.

Одяг гуцулів – найяскравіший приклад пристосування до умов проживання. Матеріал, з якого шили свій одяг, був визначений рідним довкіллям. Полотно для виготовлення натільного одягу ткали з чисто лляної або конопляної пряжі ручного прядіння. Вовна і шкіра домінували у традиційному гуцульському вбранні і найліпше підходили до гірського клімату.

Усі компоненти традиційного гуцульського одягу добре пристосовані до природного середовища і господарської специфіки: легкі, зігрівають і навіть захищають тіло, не сковують рухів. Спільним елементом чоловічого і жіночого одягу гуцулів є кептар – прямоспинна безрукавка з овечого хутра, який добре захищав від різких змін погоди і водночас був зручним у роботі. Постоли – старовинний тип взуття, який побутував у Гуцульщині до 60-х років ХХ століття, добре вписується у гірські умови пересування. Виготовлені з шкіри постоли добре облягають ногу, легкі, гігієнічні, а в поєднанні з вовняними онучами або капчурами (плетеними вовняними шкарпетками) це взуття ще й тепле та м’яке і дає змогу долати багато кілометрів гірської дороги. Цікавий факт пристосування постолів навіть до зимових умов наводить В. Шухевич. Ногу обмотували м’якою вовняною онучею, а поверх неї – великою грубою вовняною онучею. Надійно утепливши у такий спосіб ноги, зверху їх ще обмотували мокрою пряденою онучею, і, взувши постоли, відразу виходили на двір. Верхня онуча замерзала і подібно до гумових чобіт, яких не знали у той час, не пропускала вологи і холоду. Подібним способом від вологи і холоду оберігались гуцули, працюючи взимку на річках: на вовняні штани одягали вологі полотняні штани (гачі) на яких утворювалась захисна льодяна кірка (за матеріалами книги Лаврук М.М. Гуцули Українських Карпат (етнографічне дослідження): Монографія. – Львів: Вид.центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005.- 288с.)

Як бачимо, вивчаючи історію свого рідного краю, можемо багато цікавого дізнатись про особливості побуту наших предків. Більш детально з цією тематикою, можна дізнатись, відвідавши краєзнавчий сектор нашої бібліотеки. Тут користувачі можуть одержати інформацію про історію, економіку, культуру, природу, мистецтво краю та отримати відповіді на питання, які їх цікавлять. Також значно представлена художня література, поезії відомих поетів, письменників Закарпаття. У відділі зібрано твори майстрів народної творчості, самодіяльних художників та рукодільників Рахівщини. Це зібрання виконує функцію музею етнічної культури Рахівщини, проводиться робота по збереженню скарбів народної культури Закарпатської Гуцульщини. Тим, кого цікавить інформація про наш край та проблеми краєзнавства, сектор пропонує широкий вибір документів – книги, альбоми, збірники нот, каталоги виставок, довідкові і періодичні видання.