понеділок, 23 лютого 2015 р.

Під чарами рідної мови

 
Як парость виноградної лози, 

Плекайте мову. 
Пильно й ненастанно 
Політь бур’ян. 
Чистіша від сльози 
Вона хай буде. 
Вірно і слухняно 
Нехай вона щоразу служить вам, 
Хоч і живе своїм живим життям.
М.Рильський.


Міжнародний день рідної мови — день "підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності" проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня - 17 листопада 1999 року в Парижі. Відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.
     Мова — живий організм, який розвивається за своїми законами. Це нетлінний скарб століть, що передається від покоління до покоління і об’єднує минуле й прийдешнє. Це - спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.           

                   
        У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.
        20 лютого у нашій бібліотеці відбулося свято «Під чарами рідної мови». В заході взяли участь користувачі Інтернет-центру бібліотеки, які продекламували вірші та гуморески. Ведучі Дьордяк Михайло та Іллавська Марія розповіли присутнім про виникнення української  мови, про диво написаного слова, яке пережило століття й покоління. Учасники заходу мали нагоду послухати вірші про мову, які декламували користувачі бібліотеки, та ознайомитися з книжковою виставкою «Українське слово золоте слово».  Книжкова виставка складається з таких розділів: «Розмовляємо українською», «Душа народу бринить у слові», «Коріння слова сягає глибини віків».

 Будем леліяти нашу чудову 
Мову Бояна, Тарасову мову, 
Лесину мову, мову Франкову, 
Ліни Костенко і Стусову мову! 
Мову, сотворену в працях і битвах, 
В любощах ніжних, у щирих молитвах, 
В гніві й сльозах, кайданами куту, 
на чужині, в Соловках не забуту, 
нашу Дажбогову, мудру скарбницю, 
ту, що ненавидять люто ординці, 
ту, без якої ми – Не українці.

(уривок з вірша О.Орач)








Дописати коментар