Під чарами рідної мови

 

Як парость виноградної лози, 

Плекайте мову. 

Пильно й ненастанно 

Політь бур’ян. 

Чистіша від сльози 

Вона хай буде. 

Вірно і слухняно 

Нехай вона щоразу служить вам, 

Хоч і живе своїм живим життям.

М.Рильський.

Міжнародний день рідної мови — день "підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності" проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня - 17 листопада 1999 року в Парижі. Відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

     Мова — живий організм, який розвивається за своїми законами. Це нетлінний скарб століть, що передається від покоління до покоління і об’єднує минуле й прийдешнє. Це - спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.           

                   

        У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

        20 лютого у нашій бібліотеці відбулося свято «Під чарами рідної мови». В заході взяли участь користувачі Інтернет-центру бібліотеки, які продекламували вірші та гуморески. Ведучі Дьордяк Михайло та Іллавська Марія розповіли присутнім про виникнення української  мови, про диво написаного слова, яке пережило століття й покоління. Учасники заходу мали нагоду послухати вірші про мову, які декламували користувачі бібліотеки, та ознайомитися з книжковою виставкою «Українське слово золоте слово».  Книжкова виставка складається з таких розділів: «Розмовляємо українською», «Душа народу бринить у слові», «Коріння слова сягає глибини віків».

 Будем леліяти нашу чудову 

Мову Бояна, Тарасову мову, 

Лесину мову, мову Франкову, 

Ліни Костенко і Стусову мову! 

Мову, сотворену в працях і битвах, 

В любощах ніжних, у щирих молитвах, 

В гніві й сльозах, кайданами куту, 

на чужині, в Соловках не забуту, 

нашу Дажбогову, мудру скарбницю, 

ту, що ненавидять люто ординці, 

ту, без якої ми – Не українці.

(уривок з вірша О.Орач)