Трапляється,
Всевишній винагороджує стрічею з людьми, яким судилося
зіграти в нашому житті особливу роль. Роль друга, або ж, як писав
незабутній Василь Симоненко, «по духу брата». Саме ним – духовним побратимом-однодумцем,
старшим колегою-наставником, вірним у великому і малому, був для мене
редактор-книговидавець Леонід Дмитрович Годований. 19 листопада
2016 р. йому б виповнилося б славних вісімдесят. Проте доля розпорядилася по-іншому:
відійшов у вічність 28 січня ц.р. Нагадую краянам про цей сумний ювілей, щоб ще
раз вклонитись світлій пам’яті людини, яка залишила яскравий слід в
історії вітчизняного книговидання, піднесла книгу, особливо
туристично-краєзнавчого спрямування, на високий не лишень змістовий, але й
мистецький рівень. Зрештою, про людські якості, високий професіоналізм
Л.Д. Годованого, його особливе художнє чуття детально йдеться в
автобіографічному нарисі моєї книги «Митець з гуцульського Парижа».
Ось короткий витяг з нього:
“...Окремо хочу
сказати про співпрацю з одним із старших колег, професіоналом своєї справи,
редактором туристичної та краєзнавчої літератури “Карпат” — Леонідом Дмитровичем Годованим. За весь період співпраці у “Карпатах”
і поза ними (а це понад тридцять років), ми жодного разу не конфліктували, зате
було безліч суперечок, коли змагалися творчі аргументи стосовно підготовки
видань. Він завжди вникає не тільки в текстову частину книги, але вміє
толерантно запропонувати своє бачення дизайну, над яким працював я. Він має
художнє чуття і є першим моїм критиком та порадником. А його коронне питаннячко
“А тепер, Миколо, — “вопрос на засипку…” означало і його захоплення, і
зауваження, і власні сумніви стосовно окремих прийомів дизайну, а взагалі —
наступне допрацювання лише на користь художньому оформленню.
Навчився я у
нього і редакторськиих азів. До прикладу, робота над фотокнигою “Іду
Карпатами”. Первісний — чорно-білий — варіант видання формував насамперед автор
Т. Гасич та я, як художній редактор і автор макета... Аби осучаснити дизайн
теперішньої фотокниги, збагатити її візуальний зміст вирішили додати кольорові
ілюстрації, які б за змістом були близькими до чорно-білих побратимів...
...Без співпраці
з ним нереально було створити дизайн фотокниги саме такого рівня. Було
напрацьовано в цілому понад 600 варіантів розгортів, з яких мені Л. Годований
допоміг відібрати найоптимальніші 172 розгорти для книги...
І ще одне цікаве
спостереження. Вибір варіантів кожного з нас у більшості випадків співпадав
майже на 99 відсотків. Працювати з паном Леонідом — неабияке задоволення. Ми
розуміємося з півслова. Я тільки відкрию вуста, аби виголосити перші слова
своєї сентенції, як він зупиняє мене: “Ну, Миколо, ти знову мене випередив…
Саме так про це подумав…”. Не менше разів траплялися випадки, коли я
“прочитував” думки старшого колеги.
І це тільки
окремі деталі моєї багаторічної співпраці з Леонідом Дмитровичем. Без його
плідної допомоги не було б багатьох цікавих — уже виданих і напрацьованих на
майбутнє видань, художнє оформлення до яких випало створювати саме мені. Навіть
і книги “Митець з гуцульського Парижа...” не було б... ”
До
написаного вище додам тільки, що «екзотична», як вважає дехто, назва мого
творіння має власну передісторію. Спочатку стаття Леоніда Годованого (про мене)
«Митець з гуцульського Парижа» побачила світ в
історико-культурно-краєзнавчому часописі «Ґражда» суспільно-культурного
товариства «Гуцульщина» у Львові (6, 2007), а згодом у всеукраїнському
екологічному журналі «Зелені Карпати» (1-2, 2008).
Електронний
варіант статті
http://zakarpattya.net.ua/Blogs/108729-Mytets-z-hutsulskoho-Paryzha
При формулюванні
назви Леонід Дмитрович відштовхувався від крилатого вислову відомого
громадсько-політичного діяча Закарпаття, уродженця Гуцульщини Степана Клочурака
«…Рахів – гуцульський Париж», опублікованого 1937 р. на сторінках газети «Нова
Свобода», а також книги віршів Василя Кухти «Гуцульський Париж» (2007, до
якої я зробив художнє оформлення). Саме з легкої руки останнього (був
ініціатором і редактором першого видання книги М. Мушинки «Лицар волі»
(1995), до якої увійшла і публіцистика С. Клочурака) ця метафора
стала яскравим (не тільки гуцульським) брендом…
Твердо переконаний, що звістка, яка ощасливила мене наприкінці березня
ц.р., порадувала би і мого духовного побратима, який нечекано відійшов у
засвіти: на засіданні експертної ради Закарпатської облдержадміністрації з
питання видання творів закарпатських авторів із представлених на розгляд 36
рукописів різних жанрів схвалено до друку за кошти держбюджету 16, в тому числі
і книгу Миколи Дем’яна «Митець з гуцульського Парижа», ініціатором і першим
редактором-упорядником якої був незабутній Леонід Дмитрович Годований…
Щира дяка Тобі і вічна пам’ять, мій духовний побратиме!
Микола Дем'ян
художник-графік
Леонід Дмитрович
був причетний, як редактор, до всіх 14 частин публікацій електронної версії книги Миколи Дем'яна «Митець з
гуцульського Парижа» на
блозі нашої бібліотеки. Цього б не сталося без підтримки його
редагування.
Ось, що він сам
про це писав: "...Так
було (подекуди є ще і досі) до тих часів, коли планету Земля оповили тенета
Всесвітньої павутини. У тих тенетах також «заплуталася» традиційна паперова
книга –дитя Йогана Гутенберга та Івана Федорова. Проте паперову книгу не
спіткала доля мухи у тенетах павука. Вона вижила, трансформувалася і
призвичаїлася до життя-буття у новітньому середовищі, здобувши сучасні
дизайнерські шати, припавши до смаків та уподобань сьогоденного ІТ-покоління.
Для мене подібне перевтілення — це
робота над електронною версією книги Миколи Дем’яна «Митець з гуцульського
Парижа…». Виявилося, що
електроніка володіє власними ноу-хау, які дозволяють здобутки паперової версії
книги зробити виразнішими, цікавішими, а для читача почасти іноформаційно
насиченішими, бо дозволяють побачити ілюстрації у кольорі максимально великими
(в межах екрану монітора) і у необмеженій кількості (паперова версія у цьому
випадку має технологічні обмеження). Електронна версія (на відміну від
паперової) дозволяє художньому редактору використати громаду фантазії у
дизайні, а літературному редактору повправлятися у смислових акцентах
через розмір, накреслення і колір текстових фрагментів. Словом, мені —
кондовому редактору паперової версії книги — стало цікавіше працювати над
електронним варіантом, бо давало більше моментів достукатися до душі і серця читача..."
Щоб переглянути
всі частини книги, тисніть тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар