Вони прославили свій край. Микола Дем’ян — митець з гуцульського Парижа, частина 14

 Закінчення фрагментів книги — автобіографічного нарису та науково-аналітичного дослідження творчості, початок див. блог:

Частина 1       Частина 2      Частина 3     Частина 4     Частина 5    Частина 6 
Частина  7      Частина 8      Частина 9    Частина 10    Частина 11   Частина 12   Частина 13

ЛИЦАР ОРДЕНУ КНИГИ

Від художньо-технічного оформлення

до книжкового дизайну

Надія Пономаренко,

заслужений художник України,

доцент кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту

Майстер
закарпатського книжкового дизайну

Сучасну закарпатську книгу неможливо уявити без прізвища Миколи Дем’яна. Обдарований митець служить лише книзі, формує її обличчя впродовж останніх тридцяти років, не залишає цього заняття й нині. Але й книга навзаєм формує його особистіть і допомагає реалізовувати свій творчий потенціал, що є найважливішим для людини, особливо людини мистецької професії. Разом з книгою він долає довгий і нелегкий шлях, пройшовши від не вельми умілого молодого радянського фахівця до авторитетного українського майстра книжкового дизайну.

 Він — один із перших закарпатських книжкових дизайнерів, хто поєднав сучасні комп’ютерні можливості з класичними знаннями та вмінням художника книги докомп’ютерної епохи.

Впізнаваному художньому почерку майстра притаманні такі основні ознаки:

■ розуміння важливості цілісного підходу до розв’язання проблем архітектоніки книги;

■ використання єдиного композиційного принципу, що пронизує усі складові книги у кожному окремо взятому виданні;

■ застосовування виразних засобів набору на обкладинці, титулі та у всьому книжковому блоці;

■ увага до краси кожного без винятку елементу книги — від найважливіших до нібито додаткових — колонцифр, колонтитулів, сторінок зі службовими відомостями тощо.

В особі Миколи Дем’яна маємо фахівця, котрий останні двадцять років, набувши фахової зрілості, дещо усамітнено, але поруч з іншими ужгородськими майстрами книжкової справи з гідністю формує нове явище закарпатського книжкового дизайну.

Попереду ще роки й роки улюбленої праці, цікаві пошуки й знахідки — гіркі й солодкі плоди шляхетного служіння книзі. Побажаймо здоров’я і творчих успіхів закарпатському лицарю ордену Книги.

Книга форматом  60х90/16, 145х215 мм, обсягом 280 сторінок складається із шести тематичних розділів. Це багато ілюстроване репродукціями видання (понад тисячу ілюстрацій) з кольоровою вкладкою на 16 сторінках. Автор виконав: художнє оформлення, дизайн, загальне упорядкування ілюстрацій, художньо-технічне редагування, електоронне опрацювання ілюстрацій та комп’ютерну верстку.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ ДО ЕЛЕКТРОННОЇ ВЕРСІЇ КНИГИ Миколи ДЕМ’ЯНА «МИТЕЦЬ З ГУЦУЛЬСЬКОГО ПАРИЖА, або ОЙ НА ПЛАЮ… «КНИЖКИ ПАСУ»

ЯК «ШЕЛЕСТЯТЬ» СТОРІНКИ ЕЛЕКТРОННОЇ КНИГИ?

Микола ДЕМ’ЯН,

автор

Чесно зізнаюся: коли брався за підготовку книги, яка підсумовувала на певному етапі мою творчість, аж ніяк не сподівався на її електронний варіант. Але на паперовий ніяк не вдавалося віднайти кошти, отож життя несподівано внесло свої корективи. Спільно з видавничим редактором Леонідом Годованим ми радо відгукнулися на пропозицію ведучої блогу Рахівської центральної бібліотеки Наталії Юришинець продовжити публікацію фрагментів книги, започатковану кілька років тому. Таким чином, поповнивши попередні п’ять частин, 27 лютого ц.р. на стрічу до читача прийшла шоста за рахунком  її частина, в червні — чотирнадцята. Вони в сукупності й сформували своєрідну електронну версію.

Несподівано перед зором реципієнтів  постала виставка моїх творчих робіт у повнокольоровому відтворенні ілюстрацій на весь монітор, замінивши експозицію традиційного виставочного залу, де художнику-графіку доводиться долати ряд труднощів... Прискіпливий читач помітить, що в попередніх п’ятьох частинах переважали за обсягом  текстові матеріали, а  ілюстрації подавалися переважно разом із текстом чорно-білими окремими розгортами книжкових сторінок, тому зображення на моніторі виглядали дрібнувато. Однак у 6-14 частинах (основа електронної версії) текстова частина менша, зате зроблений акцент на  перегляд ілюстративного ряду. Для електронної заверстки книги довелося готувати всі матеріали з першопочатку.  Відрадно, що ознайомитися з електронною версією книги «Митець з гуцульського Парижа, або Ой на плаю… «книжки пасу» змогла значна кількість користувачів Інтернету. З 27 лютого по червень 2015 р. блог відвідали близько 14 тисяч читачів. Такі «тиражі» традиційній книзі сьогодні можуть лишень снитися!

Інформація про електронний варіант книги (з посиланням на Рахівський блог) набула широкого розголосу:  вона розміщена на головній сторінці сайту Закарпатської наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка, сайтах «Vivat Library!», «Библиоблоги —Украина, Россия и др.». На сайті газети «Срібна Земля» обнародувано також матеріали про «газетний» період моєї творчості. Інформація про третю частину (з посиланням на Рахівський блог) є й на «Рамблері»,  в перекладі російською мовою (з ілюстраціями) — на сайті в «Яндексі». На сайті «Закарпаття-онлайн» презентована стаття Івана Ребрика «Відкрита книга Миколи Дем’яна» (авторський блог).

Стаття Надії Пономаренко, яка увійшла до названої книги в скороченому вигляді, під назвою «Микола Дем’ян — творець закарпатського книжкового  дизайну» розміщена також на сайтах Національної бібліотеки України імені І.В. Вернадського та Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Раніше ця стаття побачила світ у друкованому вигляді у «Віснику Харківської державної академії дизайну і мистецтв» : збірка наук. пр. — Харків. Мистецтвознавство. Архітектура., 2013 р. — №3. — С. 18—22. Інший варіант цієї статті «Микола Дем’ян: «Від художнього оформлення до книжкового дизайну» надрукований у «Науковому віснику Закарпатського художнього інституту,  № 3». — Ужгород. Ґражда. 2013, с. 65—89.   

Повідомлення про мою співпрацю з блогом Рахівської ЦРБ  опублікували закарпатські обласні газети «Фест» (стаття з кольоровою ілюстрацією «Електронна книга цікавіша від паперової», 10-16 квітня ц.р.), «Новини Закарпаття» (стаття з ілюстрацією «Книжковий художник-графік та його… комп’ютерні «топанки» (18 квітня  ц.р.) та районна газета «Зоря Рахівщини» (стаття з ілюстрацією  «Книжкові «плаї» Миколи Дем’яна» (25 квітня ц.р.).

Як «шелестять» (на відміну від традиційної) сторінки електронної книги,  якими є її переваги і мінуси — питання, що потребують постійного вивчення. Скажімо, паперовий варіант містить значно більше розділів, обширнішу інформацію. Важливо, що робота над вивершенням, удосконаленням електронної версії не припинятиметься доти, доки прагнутиме самовдосконалення, розширюватиме власні творчі обрії її автор. Лишень за останній час вдалося долучити до власної книжкової «отари» кілька нових видань:

243. Василь Кухта “Deus ex machina“, поезії. Львів, Ліга-Прес, 2015, 216 с., 300 пр., 60х84/16, шрифтово-декорат. обкл., авантитул, фронтиспис, титул, 7 заставок і кінцівками з фотографікою, макет заверстки ілюстрацій і тексту, художньо-технічне редагування. В оформленні використано роботу І. Панейка.

244. М.П. Лукашевич, С.М. Мошак, Ф.Ф. Шандор “Соціологія туризму“, підручник. Київ, Знання, 2015, 304 с., 60х90/16, шрифтово-декорат. обкл. На поліграфічному виробництві.

245. Василь Кухта “Іти й не озиратися“, есе, поезії. Львів, Ліга-Прес, 2015, 88 с., 300 пр., 75х90/32, шрифтово-декорат. обкл., авантитул, фронтиспис, титул, макет заверстки, художньо-технічне редагування. В оформленні використано роботу В. Гангура.

Отож, до нових зустрічей у нескінченних лабіринтах світової павутинки!

Умовна духмяність електронної книги

Леонід  ГОДОВАНИЙ,

журналіст, багатолітній редактор видавництва «Карпати»

Присвятив півсотні літ видавничій редакторській праці. Здавалось, часу і обсягу роботи для експериментальних справ, незвичних новацій у створенні паперової книги було більше ніж досить. Можливість творити і творчо «вирощувати»  кожну окрему книгу віддячувала професійним задоволенням самому собі, дарувала потенційному читачеві можливість впізнати (або не побачити взагалі) редакторські потуги, допомагала йому зануритися у зміст видання та ще й дістати справжнє пізнавальне та морально-етичне задоволення. Звичайно, як у кожній повсякденній справі, результати були різними, але їх межу завжди визначали якості дизайну, друкарських фарб і паперу, можливості поліграфічного верстата…

Так було (подекуди є ще і досі) до тих часів, коли планету Земля оповили тенета Всесвітньої павутини. У тих тенетах також «заплуталася» традиційна паперова книга –дитя Йогана Гутенберга та Івана Федорова. Проте паперову книгу не спіткала доля мухи у тенетах павука. Вона вижила, трансформувалася і призвичаїлася до життя-буття у новітньому середовищі, здобувши сучасні дизайнерські шати, припавши до смаків та уподобань сьогоденного ІТ-покоління.

Для мене подібне перевтілення — це робота над електронною версією книги Миколи Дем’яна «Митець з гуцульського Парижа…». Виявилося, що електроніка володіє власними ноу-хау, які дозволяють здобутки паперової версії книги зробити виразнішими, цікавішими, а для читача почасти іноформаційно насиченішими, бо дозволяють побачити ілюстрації у кольорі максимально великими (в межах екрану монітора) і у необмеженій кількості (паперова версія у цьому випадку має технологічні обмеження). Електронна версія (на відміну від паперової) дозволяє художньому редактору використати громаду фантазії у дизайні, а літературному редактору повправлятися у  смислових акцентах через розмір, накреслення і колір текстових фрагментів. Словом, мені — кондовому редактору паперової версії книги — стало цікавіше працювати над електронним варіантом, бо давало більше моментів достукатися до душі і серця читача.

Якщо Микола Дем’ян із своєю книгою став першопрохідцем електронного видання книг — можливо на Закарпатті, а може й поза його межами — то це пошанування його починанню. Втішуся й сам, що був причетним до цього.

…Коли з друкарні надходить сигнальний примірник книги і ти здійснюєш контрольний перегляд, то соловієш (по-російськи балдеешь) від першозустрічі з видавничо-друкарським витвором, та ще й від пахощів друкарської фарби. Саме цього мені бракує при спілкуванні з  електронною книгою. Вода з кринички-копанки смакує більше, ніж дистильована аква з аптеки. Може у цьому і полягає благодатна двоєдиність істини про паперову та електронну книгу...

КНИЖКОВІ  МЕТАМОРФОЗИ

Надія ПОНОМАРЕНКО,

заслужений художник України, лауреат закарпатської обласної премії в галузі образотворчого мистецтва імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі, доцент кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту

     Протягом віків книга — об’єкт з подвійною природою — як викінчений матеріальний предмет зі своєю виробленою століттями формою та конструкцією, і як носій зафіксованих певним чином знань, не раз змінювала свою форму. Все залежало від рівня матеріальної й духовної культури тієї чи іншої доби суспільного прогресу.

      От і сьогодні ми є свідками народження і становлення нової форми передачі інформації — електронної книги. Остання з’явилася з приходом ПК, але особливо активного розвитку і поширення набула з початку ХХІ століття. Дешева, доступна, зручна, екологічна електронна книга має перед паперовою книгою-кодексом безліч переваг. Та… вона втратила подвійну природу своєї попередниці і вже не є матеріальним  предметом, а тільки носієм зафіксованих знань.

      Що стосується матеріальності — електронну книгу не можна потримати в руках, насолодитись особливим запахом свіжої поліграфічної фарби, відчути під пальцями вощений крейдований, чи шорсткий офсетний папір, вона не ховає у своєму корінці тоненькі шовкові нитки шитва… І, зрештою, в електронній книзі відсутній важливий культурно-мистецький пласт, який у паперовій творив її, служив їй, перетворював текстовий зміст у мистецьке явище. Я маю на увазі художників книги: ілюстраторів, оформлювачів, шрифтовиків, художніх і технічних редакторів, дизайнерів. Електронній книзі вони не потрібні, вона задовольняється звичайним верстальником.

      Є певний парадокс у тому, що Микола Дем’ян — фахівець, який віддав творенню книги саме як предмета матеріальної культури понад тридцять років,  внаслідок нинішньої фінансової кризи репрезентує власну книгу-підсумок, яку підготував до свого ювілею, упорядкував і дизайн якої розробив, у вигляді електронної версії.  Паперова книга про мистецтво книги проситься у прийми до електронної, яка сама для свого функціонування  мистецтва не потребує!

      Як із винайденням фотографії не зник живопис, а з розвитком кінематографу не щез театр, так із появою електронної книги паперова не помре. Звісно, поле розповсюдження звузиться, окремі її види повністю перейдуть в електронну форму, а ті, що залишаться, змушені будуть трансформуватися. Через зменшення тиражів та збільшення собівартості така книга набуде ознак дорогоцінності та елітарності, майже як у середньовіччі. Її видавці потребуватимуть високофахових професіоналів —  ілюстраторів, дизайнерів, шрифтовиків. Тож  професія «художник книги» має усі шанси на успішну реалізацію...

      І все ж, не можу не погодитися з доцільністю розміщення книги Миколи Дем’яна на І-нетівському блозі. Можливо, тому, що в нашому випадку, котрий є швидше винятком, а не правилом,  електронну версію  витворив сам автор, традиційний книжковий графік, який досконало оволодів комп’ютерним мистецтвом. Виразність зорового ряду є вражаючою! Важливим є й те, що врешті-решт масовий читач (в тому числі й студенти художніх закладів) отримав якісний, вартий високого поцінування продукт.                 

Щиро бажаю колезі, аби навздогін за електронною, чимшвидше з’явилася на світ його вимріяна і вистраждана, себто паперова, книга…

РОДЗИНКА НАШОГО БЛОГУ

Наталія ЮРИШИНЕЦЬ,

блогер, бібліотекар Рахівської центральної районної бібліотеки

Тішимося співпрацею з нашими славними земляками, вихідцями із закарпатської Гуцульщини, людьми, які зробили значний внесок у розвиток культури рідного краю, України загалом. Серед них — відомий закарпатський художник-графік, уродженець села Богдан Микола Дем’ян. Електронна версія книги пана Миколи стала справжньою родзинкою нашого блогу.

Спільно ми звели до нуля проміжні ланки між автором та читачем; знівелювали «питання часу», адже книгою та фантастичними ілюстраціями можемо насолоджуватись вже тепер, не чекаючи друку, сучасне покоління читачів (себе я теж до них приєдную) високо цінує такі переваги електронної книги як доступність, оперативність і особливо зручність у користуванні.

Наша співпраця досягла високих результатів, і я на власному досвіді переконалась, що майбутнє у електронної книги є! Лишень за період з 27 лютого по нинішній час з нею познайомилося близько чотирнадцять тисяч користувачів Інтернету. Всі вони, судячи з відгуків, щиро вдячні за подаровану автором можливість прилучитися до таємничої професії «кравця книжкових шат». Безперечно, особливо цінною, повчальною є названа книга для нас, бібліотекарів. З нетерпінням чекаємо на нові дописи М. Дем’яна і його творчих побратимів.

І-НЕТІВСЬКА СТЕЖИНА ДО ЧИТАЧА

Василь КУХТА,

письменник, журналіст, лауреат всеукраїнських літературних премій імені Павла Тичини, імені Бориса Нечерди, «Князь Роси» імені Тараса Мельничука, закарпатської обласної премії імені Федора Потушняка, літпремії ІІІ тисячоліття «Лицар слова» (Румунія) та ін., почесний громадянин міста Рахова

 Завдяки блогу  Рахівської  ЦРБ, зокрема його модератора Наталії Юришинець, завершується своєрідна «публікація» електронної версії  названої книги Миколи Дем’яна. Мандруючи розлогими, щедро ілюстрованими сторінками (складається з 14 частин), напевно, не лишень я здобув черговий досвід: до читача потрібно торувати не одну (а принаймні кілька, в тому числі І-нетівську) стежину. Як зауважує побіжно сам автор, болюча для сучасних видавців проблема дрібних тиражів тут вирішується, так би мовити, в кліп ока. Потрібно лишень, щоби матеріал був змістовний, цікавий, візуально ефектний. Переконаний, що ці ознаки сповна притаманні книзі М. Дем’яна. Хотів би наголосити на ще одному: здається, це перша спроба в Україні (а на Закарпатті поготів) книжкового графіка прийти до читацької аудиторії таким робом. І, як бачимо, вона видалася вельми успішною. Отже, Микола Дем’ян  знову приміряв до себе роль піонера-першовідкривача, що не раз - не два траплялося  під час  багатолітньої мистецької практики…

Для мене, рахів’янина за походженням,  земляка пана Миколи, з яким єднають нас роки творчої співпраці і проживання в обласному центрі Закарпаття, особливо важливим є те, що обнародування електронної версії книги «Митець з гуцульського Парижа, або Ой на плаю… «книжки пасу» має саме рахівську «прописку». Таким чином  ефектніше, за локальним принципом, спрацює  правило повторення досвіду: хтозна, чи не з’являться (після ознайомлення з публікацією)  юні послідовники Миколи Дем’яна, представники закарпатської Гуцульщини, які  й собі по часі поповнять славний Орден Лицарів Книги. А якщо такого й не відбудеться, все ж у дитячій свідомості вкарбується одна з перших істин: дбати про велич, розвій малої батьківщини можна  навіть на неблизькій відстані…

Щиро бажаю автору, аби множилося число його читачів, останнім — не проминути увагою в І-нетівському морі унікальну книгу, яка утверджує у нашому повсякденному, часто-густо затуманеному різним побутовим дріб’язком, житті високі мистецькі вартості.

БОҐДАНУ ЧЕСТЬ!

З автобіографічного нарису...

Вперше село Богдан згадується в 1770—1777 рр., коли сюди переселилися вихідці з Рахова та інших куточків Гуцульщини

...Богдан знаходиться за 15 км від Рахова між знаними вершинами Карпат — Попіваном Мармароським (1936 м н.р.м., по-місцевому Пьитріс Квасньинський, за ним — уже Румунія) та Петросом (2020 м) і Попіваном Чорногірським (2022 м, інша назва — Чорногора, з руїнами колишньої обсерваторії на вершині) та найвищою горою Карпат — Говерлою (2061 м). Із сільської гори Борщевиці видно всі ці вершини, та й дорога до них проходить через Богдан. Протікає  крізь село Біла Тиса та її притока річка Богдан. У 70-х роках село озна́́́чили як селище міського типу, хоча пізніше, в 1992 р., на прохання односельців, повернули попередній статус. Тепер Богдан населяють близько 4000 жителів і площа становить 12,9 кв. км…

...Створив понад сотню картин, натюрмортів (олією на полотні і картоні, акварелі, пастелі), станкові графічні роботи, які в основному розійшлися як дарунки серед родичів, сусідів, друзів, колег та знайомих...

P.S. Завершуючи подачу електронної версії книги «Митець з гуцульського Парижа, або Ой на плаю… «книжки пасу»,  автор, художник-графік Микола Дем’ян, а також видавничий редактор Леонід Годований зауважують: по часі, можливо, буде продовження в іншому форматі, насичене іншими цікавими фактами та подіями.  Водночас висловлюють щиру подяку Рахівській центральній районній бібліотеці за люб’язно надану можливість розмістити фрагменти книги на сторінках її блогу, як і всім користувачам І-нету за увагу до названої публікації.

Зауваги, враження та пропозиції автор просить надсилати на електронну адресу: nikmytec@gmail.com