Добре знати про сві край,
Де ти всьо знайоме.
Але добре ще би знати
Про людей відомих.
Про людей, які туй жили,
Стали знамениті.
Й про одну таку людину
Треба говорити.
В Берлибаши, в Костилівці,
Нині йи 100 годів,
Як Іван Жегуц відомий
Наш земляк си родив.
Ходив в школу берлибаську,
Добре ю закінчив,
Після того в горожанці
В Рахові си вівчив.
Він поїхав заграницю,
В гімназії вчивси.
Аж у Чехії під Прагов
Іван опинивси.
У Німеччину Івана
Война відогнала,
Яка вже вітак з годами
Ріднов хатов стала.
На чужині всьо непросто,
І тьижка дорога.
Але мав велику поміч
Від Господа Бога.
Вчивси в Мюнхені Жегуц
В університеті.
Секретарем, в філософськім,
Робив факультеті.
Ступінь доктора дістав.
Вікладав науки.
Вченим він з годами став.
Знают то й правнуки.
Через 50 лиш годів
В Берлибаш вернувси.
Рідних ввидів, братів, сестрів,
Файно там набувси.
Про Гуцульщину писав
Велику роботу.
Земляків ще залучав,
Шо мали охоту.
І з Канади, Амеріки,
Австралії тоже,
Земляки му помагали
Писати похоже.
Про тото, як в селі жили
В книжках розказав він.
Як гуцули говорили
Словник написав він.
Книжки відав нам на памньить.
Лишив добрий спадок.
Аби кождий ним гордивси
Жегуців нащадок.
На Николи він дарив
Подарунки в школі
Наш земляк – Іван Жегуц -
Вчений та історик.
Він у Ужгород послав
Гроші немаленькі
Аби пам’ятник поклали
Тарасу Шевченку.
Вмер в Німеччині. І там
Йвана поховали.
Але памньить в нашім краї
Й нині не пропала.
Оксана Йонаш-Тодер
Немає коментарів:
Дописати коментар