
«В
останній день мого перебування в Ясіню (місцевий житель) Іван
(Попадюк) повів мене на сільське весілля. Ми прибули о дев’ятій годині
ранку, щоб виявити, що гості вже танцюють, - і провели там цілий день. Може видатися, що це
довго, та навіть за цей час ми й близько не побачили торжество від початку і до
кінця, оскільки коли селянин одружується, це триває принаймні два дні і дві
ночі; якщо ж він багатий, - то три дні і три ночі!
З початку нас запросили до
дому нареченого. Молодші гості якраз починали танцювати в сінях, а в той час
старші були зайняті розмовами за столом у вітальні. Усі були у своїх звичних
яскравих повсякденних яскравих строях. Мене посадили за столом поруч із
чоловіком , який працював колись на австро-угорській залізниці в Галичині і,
відповідно, знав польську. Ми розмовляли про географію та сільське
господарство. Він приблизно знав, де знаходиться Німеччина та Росія, але про
Англію він навряд чи коли-небудь чув: і якщо люди там не вирощують кукурудзу, то
як вони примудряються жити?