Історія датує заснування міста Рахова 1447 роком, хоча
тут знайдено скарб мідно-бронзових предметів пізньо-бронзової доби (кінець ІІ –
початок І тисячоліть до нашої ери), що свідчить про людську діяльність на цьому
місці більше 3 тис. років тому.Є декілька легенд і версій про походження його назви.
Вони пов’язані з рухом опришків, які нібито
в цій місцевості відібране у багатіїв добро рахували та ділили його між
бідняками. Інша версія: купці на шляху з
Трансільванії та Угорщини до Галичини спинялися тут і рахували свої прибутки.
Можливо, назва походить від власного імені Рах або Рахо.
Першими поселенцями Рахова були селяни з Галичини та
Закарпаття, що тікали в гори від гніту багатіїв. Населення займалося в
основному скотарством, зокрема вівчарством, а також рибальством, мисливством,
бджолярством та частково землеробством. Проживали в курних хатах-колибах,
згодом будували хати-гражди.
З
ІХ по ХІ століття територія майбутнього міста входила до складу Київської Русі,
у ХІІ-ХІІІ віки – до Галицько-Волинського князівства, а з кінця ХІІІ століття Угорщина
оволоділа гірськими районами Закарпаття, в тому числі і поселенням на місці
Рахова. Поступово сюди стали прибувати угорські феодали, що приводило до
посилення національного гноблення. У ХVІ столітті Рахів потрапляє в кріпосну
залежність від Великобичківської казенної доменії, а з ХVІІ століття його
приписують до Хустської казенної домінії. Жителі Рахова їм сплачували податки,
поставляли деревину, м’ясо. Після
поразки угорсько-чеської армії в битві з турками під Могачем у 1526 році
Угорщина розпалася. Більша частина Закарпаття, в тому числі і Мараморський
комітат, в який входив також Рахів, відійшла до Семиградського князівства, але
згодом стало васалом турецької імперії,
а решта території опинилася під владою Австріїі. В кінці ХVІІ століття всією територією
краю заволоділи Габсбурги.
