«Моя мала Батьківщина»
Виховання почуття патріотизму починається з любові
до своєї «маленької Батьківщини», до місця де народився і провів дитячі та
юнацькі роки, нерозривно пов’язано з вивченням рідного краю та його традицій.
І особливу роль тут відіграє бібліотека – осередок
культури в селі.
На даний час у Рахівському районі
обслуговують румунське населення чотири бібліотеки філії сіл Б. Церква, Сер.
Водяне та присілків Плаюц і Чуга.
У роки відродження в народній
свідомості вирізьблюється ідеал людини – громадянина, який традиційно втілює в
собі м’якість і ніжність вдачі, пісенність і музичність, доброту і милосердя,
стійкість і незламність духу, вірність заповітам батьків і дідів та ін. Ці
якості людини, її волелюбної душі і сонячної духовності є ніби ідеальним
відображенням її буття, матеріальної основи життя.
Ідеали, інші духовні цінності рідного народу є
водночас і загальнолюдськими цінностями. Національне і загальнолюдське – це не
альтернативні, а взаємно проникаючі аспекти виховання як суспільного явища.
Цілі і завдання національного
виховання реалізується такими основними шляхами, засобами:
1. Рідна мова. Румунська мова має багатовікову історію свого розвитку,
тому скарбниця її виражальних заходів, пізнавально - навчальних прийомів
практично невичерпна. Засвоюючи рідну мову з найбільш раннього віку, діти
поступово стають носіями національного змісту, духу: засобами мови батьків і
дідів, в них найефективніше формуються національна психологія, характер,
світогляд, свідомість і самосвідомість та інші компоненти духовності народу.
2. Родовід. Від роду до народу, нації – такий природний шлях розвитку
кожної дитини, формування її гуманістичної суті, патріотичної спрямованості,
національної самосвідомості і повноцінності, громадянської зрілості.
3. Рідна історія. З історії родоводу починається історія рідного
народу. Всебічне знання історії румунів Рахівщини – невичерпне джерело історичної
пам’яті і мислення.
4. Краєзнавство. Беручи активну участь у багатогранній краєзнавчій
роботі, діти з раннього віку прилучаються до героїки минулих епох, трудових
подвигів, справ і мистецьких традицій дідів і прадідів. Не можна допускати, щоб
історичні події забувалися, пам’ятні місця занедбувалися, національні герої
зневажалися.
5. Природа рідного краю. Виховна мудрість народу стверджує, що любов
до всього живого на землі починається з раннього дитинства: чуйного ставлення
до кожної билини і комашки, тонкого сприймання великої тайни розвитку флори і
фауни рідного краю, пізнання втаємниченої душі природи, її одухотворення. Народ
має величезний досвід виховання дітей у дусі любові до природи, збереження і
примноження її багатств.
6. Національна міфологія. Легенди, притчі, міфи є найпоширенішими
жанрами народної міфології, що втілює в собі могутній пізнавальний і виховний
потенціал. Міфологія – чисте і незамулене пізнішими нашаруваннями, політичними
віяннями джерело, що буде вічною скарбницею знань про найбільш ранні етапи
історичного розвитку народу.
7. Фольклор. У думах, піснях, прислів’ях і приказках, скоромовках,
лічилках та інших фольклорних перлинах у високопоетичній і глибоко ліричній
формі відображено весь культурно - історичний, мистецький шлях народу.
8. Національне мистецтво. Народний досвід естетичного виховання
полягає в тому, що діти навчаються мистецьких умінь, смаків у практичній
діяльності, шляхом продовження творчих традицій батьків, дідів і прадідів.
Оволодіваючи мистецтвом, народними ремеслами, діти засвоюють духовність,
ідейність, моральність, естетику рідного народу.
9. Народний календар. Народний календар – це система історичного
обумовлення дат, подій, свят, традицій, звичаїв та обрядів, які в певній
послідовності відзначаються всім народом протягом року. Народний календар –
енциклопедія життя, трудової діяльності, культури, побуту і дозвілля народу,
могутній і гармонійний комплекс ідейно - моральних, емоційно - естетичних
засобів виховання підростаючих поколінь. Щодо молоді народний календар виконує
роль серцевини природовідповідної програми національного виховання.
10. Національна символіка. Національні символи – герб, прапор, гімн, в
історичній пам’яті народу символізують державну, політичну, економічну і
національну незалежність.
Завдяки етнічним в свідомості
кожного виникають дорогі серцю образи дитинства, рідного краю, батьківської
хати, родинного вогнища. Народна символіка має велике значення в етнізації
дітей, формуванні в них історичної пам’яті, свідомості.
11. Народні прикмети, вірування. В народних прикметах, віруваннях
відображено зміст і особливості народного світосприймання, знання, які
виконують у житті орієнтуючу, регулюючу і прогнозуючу функції. Накопичені народні
спостереження, передбачення часто зафіксовані в крилатих виразах, усталених
висловлюваннях. У прикметах та віруваннях сконцентровано результати
багаторічних спостережень дідів і прадідів над явищами природи, порами року,
флорою і фауною рідного краю.
Народні прикмети та вірування одухотворяють
природу, вчать дітей берегти та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони
є складовою частиною багатьох галузей народних знань – народної біології,
астрономії, медицини, метеорології, тощо. Глибоке знання народних прикмет
сприяє підготовці молоді до самостійного життя, успішної трудової.
господарської діяльності в майбутньому.
12. Релігійні виховні традиції. Віра наших предків утверджує
загальнолюдські ідеї та ідеали добра, правди, краси, справедливості,
благородства, милосердя тощо. Під впливом релігії у молоді, як правило,
формуються гуманні погляди на людину, природу, суспільство. Такі діти не можуть
зробити зла, шкоди іншій людині. При цьому батькам та громадськості необхідно
проявляти високу тактовність, толерантність у ставленні до дітей, батьки яких
належать до різних релігійних конфесій та церковних громад.
13. Родинно - побутова культура. Одне з найважливіших і невідкладних
завдань – відродження багаточисленних традицій родинно - побутової культури. Її
основу складають глибока і всеперемагаюча любов, материнська і батьківська, до
дітей, шанобливе ставлення до бабусі і дідуся, інших родичів, прив’язаність до
отчого дому, специфічне, у відповідності з традиційним розумінням краси і
затишку, оформлення хати, садиби, дбайливіше ставлення до природи, людей інших
національностей.
14. Національні традиції, звичаї і обряди. В основі понять “народ”,
“нація” лежать стійкі віковічні традиції – трудові, моральні, естетичні та ін.
Традиції, звичаї й обряди об’єднують минуле і майбутнє народу, старші і молодші
покоління, інтегрують етнічну спільність людей у високорозвинену сучасну націю.
Практично прилучаючись до традицій, звичаїв і обрядів народу, молодь вбирає в
себе їхній філософський, ідейно - моральний, психологічний і естетичний зміст,
поступово стаючи невід’ємною частиною рідного народу, нації.
15. Національна творчість. Національна система виховання створює всі
умови для того, щоб розкривалися природні задатки, формувалися нахили,
здібності, вироблялося творче, самобутнє світобачення кожної особистості,
реалізовувався її творчий потенціал. Кожен вихованець залежно від природних
задатків, ступеня їх розвитку, стає співучасником, творцем культури, історії
рідного народу, його державності.
Бібліотечний фонд – головне
джерело задоволення інформаційних потреб як суспільства в цілому, так і окремих
його громадян. Культура національного відродження – це великий скарб,
національне надбання. Тому значення бібліотеки як осередку стає дедалі більш
важливим – активно вести діяльність по збереженню для нащадків багатої історико
– культурної спадщини краю популяризувати літературу з питань відновлення
історичної пам’яті.
Організація
бібліотечного фонду неможлива без чіткого розділення напрямків роботи, який
включає в себе: кількість надходжень, розподіл за видами, мовами; облік
надходжень (як сумарний, так і індивідуальний, перевірка правильності
розстановки на полицях, попередження та ліквідація читацької заборгованості);
вивчення та очищення фонду; організація і ведення ДБА – все це потребує чіткої
тактики та професійних знань.
Довідково
– бібліографічне обслуговування є традиційно важливою роботою бібліотеки і
разом з тим і найскладнішою сферою бібліотечно – інформаційної діяльності.
Бібліотеки даного регіону заявили
про себе як загальнодоступні центри регіональної інформації, просвітницької
діяльності, як осередки по відродженню культурного та національного
відродження. Створено куточки «Бібліотека і влада», ведуться картотеки
індивідуальної та групової інформації, організовано довідковий фонд, створено
архів виконаних довідок.
Необхідно
домовитись із головами сіл про сприяння роботі ЦРІ і систематично надсилати
копії рішень, розпоряджень, які можуть зацікавити жителів села.
Матеріал збирається у теки
– накопичувачі краєзнавчого характеру, створити тематичні куточки та полички «Роде наш красний», «Традиції румунів»,
«Одяг румунів», «Румунська вишивка пройшла крізь віки». Проводити уроки
народознавства, турніри знавців, свята рідної мови, літературні мандрівки: «Знай своє село, а в ньому себе», «Відкрий
для себе рідний край», «Гіркий хліб письменника – письменника – емігранта».
Необхідно проводити різноманітні
літературні вечори присвячені видатним діячам, румунським письменникам та
поетам різних епох, особливо маловідомих, проводити заходи пов’язані із
звичаями, до знаменних і пам’ятних дат, літературні години з румунської
літератури, народознавства, етнографії. Ознайомлювати читачів із незаслужено
забутими сторінками історії і культури румунського народу через книжкові
виставки.
Під
час проведення дитячих заходів бібліотекарі повинні пояснювати дітям, що поряд
живуть люди іншої національності, іншого віросповідання і спілкуватися з ними
потрібно починаючи з доброти і бажання дізнатися про свого співрозмовника, про
традиції і звичаї його народу.
У діяльності бібліотек для дітей
та юнацтва краєзнавчий напрямок набув особливого значення у зв’язку з
активізацією процесів національно – культурного відродження нації.
Виконуючи
ці завдання ми керуємось Указом Президента України „Про заходи щодо підтримки
краєзнавчого руху в Україні”. В Указі підкреслено „важливу роль краєзнавчого
руху у відродженні традицій та історичної пам'яті народу, національно –
патріотичному вихованні молоді”.
Бібліотеки
працюючи з дітьми та молоддю повинні визначити такі напрями краєзнавчої роботи,
що сприяють національно – патріотичному вихованню:
- формування краєзнавчого фонду документами, присвяченими
видатним особам;
- документами, пов’язаними з краєм своїм походженням;
- спогади відомих краян, нариси про історію краю, рукописні
краєзнавчі матеріали, тощо.
Але краєзнавчий фонд
використовується інтенсивно, різнобічно лише тоді, коли він адекватно
відбивається у краєзнавчому довідково – бібліографічному апараті. Враховуючи
зміни в соціально – політичному житті краю і запити читачів, до краєзнавчої
картотеки мають вводитися нові тематичні рубрики, наповнюватися три основні
частини:
персональна – документи про видатних
осіб, чиє життя та діяльність пов’язані з краєм;
топографічна – документи про окремі
населені пункти, об’єкти, географічні території;
систематична – що висвітлює такі теми:
край в цілому; природа і природні ресурси краю; екологія; історія; етнографія,
економічний розвиток; сільське господарство; освіта та наука; молодіжні організації
та рухи; фізична культура і спорт; суспільно – політичне життя; культурне
життя; образотворче мистецтво; край у творах образотворчого мистецтва;
літературне життя краю; край у творах художньої літератури; місцеві
письменники, їх твори і література про них.
Постійна робота з краєзнавчими
документами повинна передбачати організацію їх активного використання.
Краєзнавчий фонд рекомендується розміщувати окремо. Розстановку краєзнавчого
фонду рекомендується будувати відповідно до прийнятої бібліотечної
класифікації. Слід забезпечити можливість відкритого доступу до цього фонду,
починаючи з довідкових, інформаційних видань, де є згадки про село, район,
тощо. У таких виданнях робляться відповідні вставки, закладки тощо, що поліпшує
роботу з ними. Далі розміщуються видання краєзнавчого змісту за різними
галузями знань, художні твори, присвячені краю.
Доповненням до краєзнавчого фонду
є роботи місцевих художників – аматорів, народних умільців.
У розбудові нашої держави важливу
роль відіграє формування особистості громадянина, господаря і патріота своєї
землі. Бібліотечне краєзнавство має свою специфіку у досягненні своєї мети.
Серед ефективних форм популяризації літератури про край – краєзнавчі дні,
зустрічі з відомими людьми краю, вченими, краєзнавцями; клуби та об’єднання
краєзнавців, уроки пам'яті, історичні екскурсії, вечори історичного портрету
тощо.
Ефективною формою популяризації
краєзнавства є також любительські об’єднання читачів – краєзнавців, які
ставлять собі за мету широку пропаганду творчості місцевих письменників,
вивчення історії краю. Все це безумовно має велике виховне значення – пробуджує
почуття гордості за свою малу батьківщину, її людей. Етнографічне краєзнавство
може бути представлено оформленим у бібліотеці „Фольклорним календарем”, де б демонструвалася література про свята
українського народу, а також місцеві звичаї, експонувалася атрибутика різних
свят – писанки, крашанки, вишивки та ін. Бібліотека може проводити конкурси
серед дітей, виставки їхньої творчості, тематичні засідання клубу „Господарочка”, уроки народних ремесел,
домашнього майстра тощо.
Вихованню громадянина – патріота
сприяє велика просвітницька робота з екології краю. Екологічна ситуація в краї
орієнтує нас на поєднання зусиль бібліотек з державними природоохоронними та
громадськими організаціями з екологічної просвіти молоді для розв’язання
екологічних проблем на місцевому, регіональному, державному рівнях.
Практична дослідницька та
пошукова краєзнавча робота має одержати у роботі інформаційну підтримку.
Необхідно облаштовувати по – можливості музеї, кутки, кімнати, інформаційні
зали, де влаштовувати виставки народних умільців, художників; бібліотекарі
мають приймати активну участь у днях села та різноманітних етнографічних
масштабних заходах та фестивалях.
Активізації краєзнавчого руху та
поширенню науково – дослідницької роботи з вшанування бойових подвигів
захисників Батьківщини та трудівників тилу у боротьбі з фашизмом, вихованню
молоді на прикладах бойових подвигів старших поколінь в ім’я миру та волі
українського народу і незалежності нашої держави.
Мамина пісня, батьківська хата,
бабусина вишиванка, дідусева казка – усе це наша пам’ять, символи, історія,
велична і все стверджуюча. Не вивітрити з пам’яті, зберегти ці символи
людського духу від забуття й байдужості – головне завдання в роботі бібліотек.
З цією метою у бібліотеках потрібно організувати кутки народознавства, виставки
творчих робіт місцевих умільців. Біля них можна проводити:
- уроки народознавства „Побут
наших прадідів”, „Веселий ярмарок звичаїв та обрядів”;
- бесіди „Свята,
обряди, звичаї рідного села”, „Моє село – мій рідний дім”, „Подорож у минуле
нашого села”, „Моє село – любов моя”;
- урок – мандрівка „Література
нашого краю”;
- краєзнавчі читання „Де
найкраще місце на землі”;
- цикл краєзнавчих годин „Мандрівки вулицями села”.
Проведенню цих заходів повинна
передувати підготовча робота
бібліотекаря та користувачів: їхні бесіди із старожилами села, збір
матеріалів про життя села в різні періоди історії, про визначних людей села,
краю, тощо.
Постійнодіючі
книжкові виставки „Моє село: то пісня з
долею своєю”, „Зачарований край”, „Нашому роду – нема переводу” дають
можливість представити наявну в бібліотеці краєзнавчу літературу, систематично
знайомити користувачів з новими друкованими матеріалами з краєзнавства, про
відомих людей краю, творами місцевих письменників, поетів, художників.
Гра „Подорож по рідному краю” дозволяє поєднати інтерес до рідної
місцевості з літературою щодо неї. У процесі гри за допомогою книги
стимулюється прагнення дізнатися про історію краю та закріплюються знання,
отримані під час реальних подорожей.
Такий комплексний захід, як вечір
цікавого краєзнавства, - дуже перспективний у плані залучення дітей та молоді
до читання науково – популярних книг із цих питань.
Зараз у зв’язку з відзначенням
трагічних подій Голодомору 1932 – 1933 років в Україні активізувалася пошукова
діяльність зі встановлення списків померлих мешканців сіл.
У
рамках роботи з літературно – мистецького краєзнавства радимо влаштувати
поетичні години, мандрівки за книгами, вечори поезії, літературно – мистецькі
калейдоскопи краєзнавчого змісту. Доповненням до кожного з цих заходів стане
конкурс поетичних обдарувань.
Організовуючи
індивідуальну і масову роботу бібліотеки повинні враховувати інтереси
користувачів, віддаючи перевагу активним формам масових заходів: вечори –
зустрічі з цікавими людьми, конкурси, презентації книг, вечори історичної
пам’яті, засідання клубів за інтересами, тощо. Для заходів краєзнавчого
характеру бібліотекарі повинні використовувати всі групи краєзнавчих джерел:
-
письмові (книги, брошури, статті в збірниках, журнальні,
газетні публікації, ін.);
-
матеріальні (будівлі, пам’ятники, предмети побуту і т.
п., що краще допомагають зрозуміти умови життя і атмосферу відповідного часу в
історії краю);
-
усні (мова, розповіді старожилів, усна народна творчість
літературно – художнього змісту, пісні, приказки і т. п.)
Традиційними залишаються книжково
– ілюстративні виставки, краєзнавчі кутки, музейні кімнати тощо. Для розкриття
змісту окремих розділів виставок варто використовувати фактографічну інформацію
про ту чи іншу подію, пам’ятку, особу тощо з використанням відповідних
фотографій та ілюстрацій. Так, цікавою буде фото – книжкова виставка „Стара фотографія розповідає...”, де
демонструватимуться світлини з історії даного регіону.
Рольова гра
«Що ти знаєш про своє село»
Бажано,
щоб основними учасниками заходу були учні 5 – 8 класів, котрі вже ознайомлені з
основами народознавства, що викладається у школі.
Учасники
гри розподіляються на 2 групи (команди), в кожній з яких визначається керівник.
Заздалегідь
формується журі зі складу бібліотекарів, вчителів – істориків, ін.
У
стінах бібліотеки влаштовується виставка „Пам’ять рідної землі”, де за основною
хронологічною послідовністю представляються відповідні краєзнавчі матеріали,
фотографії. Впізнати пам’ятні місця, вулиці, будинки, що на них зображено, може
стати одним із завдань для учасників краєзнавчого заходу.
І етап:
Кожна група отримує декілька
запитань. Встановлюється термін виконання завдання. Відповіді оформлюються у
письмовому вигляді. При їхній оцінці враховується час, витрачений на підготовку,
вміння користуватися потрібними джерелами.
Важливим
є добір завдань. Вони повинні бути загального плану і стосуватися, в основному,
села, де мешкають учасники гри. Окремі загальні питання можуть відноситись і до
області в цілому. Передбачається, що учасники заходу в основному ознайомлені із
запропонованою тематикою.
ІІ етап:
Команди обмінюються запитаннями
за темою гри. Переможцем визначається та команда, яка зуміла поставити більше
цікавих запитань та точно і швидко відповісти на запитання суперника.
За
підсумками двох етапів журі визначає команду – переможця.
Практикується
заохочення учасників заходу грамотами, цінними подарунками, книгами, тощо.
Матеріали
турніру узагальнюються і вміщуються на відповідному стенді у бібліотеці.
„Моя мала
Батьківщина”
краєзнавчий
конкурс
Конкурс радимо проводити серед
учнів 5 - 8 класів. Це буде сприяти пожвавленню інтересу до історії рідного
села. Ознайомленню учасників із широким колом літератури та різних матеріалів
краєзнавчої тематики.
За ініціативою бібліотеки
формується робоча група та склад журі. До робочої групи доцільно включати, крім
бібліотекаря, - клубних працівників, вчителів, ін. Ними розробляються план
підготовки та сценарій проведення конкурсу.
Конкурс передбачає такі види творчого
змагання, як: створення письмового твору (вірш, поема, ін.), малюнка, саморобок
присвячених рідному краю.
За 10 днів до початку проведення
конкурсу матеріали виставляються на спеціальному стенді. У цей період з
експозицією можуть ознайомитися мешканці населеного пункту, залишити свої
попередні відгуки.
Слід передбачити заохочувальні
призи для переможців конкурсу.
Одним із завдань конкурсу може
стати створення банку краєзнавчих цікавинок „Хто є хто у нашому селі”, матеріали до якого мусить добирати кожен
учасник конкурсу самостійно. Ця робота теж оцінюється, і критерієм буде
кількість включених імен, повнота викладеного матеріалу, ілюстрований супровід.
Фінал конкурсу починається з
виступу бібліотекаря, яка дає загальну характеристику представлених робіт,
розповідає всі етапи проведення заходу.
„Вулиці нашого села”
історико – культурна експедиція – творчий конкурс
Захід організовується з метою
привернути увагу дітей до історії свого села, його вулиць; допомогти їм
дізнатися про важливі події, що тут відбувались, людей, які мешкають у даній
місцевості, ознайомитися з її топонімікою, археологічними відомостями,
легендами, пов’язаними з цією територією.
Успіх проведення такого заходу
залежить від бібліотекаря. Він повинен зібрати великий підготовчий матеріал, з
яким слід ознайомити учасників експедиції, спрямувати їх на подальші пошуки. До
участі доцільно залучити вчителів, місцевих краєзнавців та ін., котрі можуть
стати консультантами, членами журі.
Крім ознайомлення з попередніми
матеріалами, конкурсантам треба здійснювати самостійні розвідки. Це можуть бути
опитування мешканців із записами їхніх спогадів, проведення генеалогічних
досліджень, котрі можна розпочати з вивчення історії своєї сім’ї – „Дерево мого роду”.
Діти мають проявити свої творчі
здібності: написати оповідання, вірші, нариси, зробити малюнки вулиці, яку
вивчали, людей, котрих опитували, тощо.
По закінченні підготовчої роботи,
завершенні пошукової експедиції у бібліотеці проводиться фінальна частина
заходу. ЇЇ сценарій можна побудувати таким чином:
- вступне слово бібліотекаря щодо проведеної учасниками
конкурсу роботи, виявлених ними матеріалів;
- виступи учасників із розповідями про свої дослідження,
отримані результати, демонстрацією ілюстративного матеріалу, зокрема своїх
малюнків, тощо;
- читання написаних школярами оповідань, віршів, нарисів;
- підбиття підсумків експедиції – конкурсу, визначення
переможців.
Після заходу отримані матеріали
розміщуються на відповідних стендах, групуються у папках, тощо.
Примірна
схема підготовки та проведення презентації
Можна
влаштувати презентацію однієї книги, декількох книг одного автора або декількох
книг різних авторів румунів.
По –
можливості бажана присутність на презентації автора книги, або родичів.
У
бібліотеці, чи місці де проводиться презентація, встановлюється спеціальний
стенд чи організовується книжкова виставка, в центрі яких розміщується книга,
або декілька книг, які представляються, а поряд портрети автора, його
біографічні дані, відгуки та рецензії про твори, а також інші видання письменника.
У
план проведення презентації включають також розповідь бібліотечного працівника
про автора та його творчість, виступи.
Якщо
презентація проводиться за участю автора, то він теж розповідає про себе,
творчі плани, відповідає на питання.
Експозиція
супроводжується бібліографічним оглядом чи бесідою бібліотекаря чи вчителя. До
співбесіди слід залучити присутніх користувачів, які прочитали твори і мають
свою думку, зроблять певні зауваження, тощо.
У
тому випадку, коли презентуються твори авторів, які вже померли, спогадами про
них поділяться близькі родичі, друзі, колеги.
Презентацію
можна завершити конкурсом серед присутніх на знання змісту творів, біографії
автора.
Матеріали
на допомогу проведенню конкурсів краєзнавчої тематики
Такі
конкурси є одним із популярних і дієвих способів поєднати інтерес до краю із
залученням до читанням літератури про нього. Їхня мета – розширення краєзнавчих
знань про свою малу Батьківщину, виховання гордості за неї.
Бажано,
щоб конкурс присвячувався одній темі, одному напряму, наприклад: „Коли і як був заселений наш край”, „Природа краю”, „Герої війни – наші земляки”
та ін.
Це
творче змагання може проводитися поетапно для дітей різного віку.
Для
учнів 1 – 4 класів раджу провести гру – конкурс, брейн – ринг „Що ми знаємо про наш край”, 7 – 9 класів – прес – конференцію
юних краєзнавців „Історії забуті
сторінки”.
Від
віку учасників залежить і складність запитань та завдань, але здебільшого вони
мають бути у межах шкільної програми.
Для
популяризації конкурсу заздалегідь влаштовуються виставки краєзнавчих
документів, проводяться бібліографічні огляди літератури, що допоможе взяти
участь у заході. Окремо оформлюються стенди з цікавими фактами, вміщеними у
книгах, довідниках, місцевих періодичних виданнях.
Мета
конкурсу – сприяти розширенню знань, вихованню любові до рідного краю, його
природи, людей. Він може бути проведений як заключний етап місячника „Мій край – моє серце”, циклу екологічних
читань, брейн – рингу „Юні робінзони”
або екологічного марафону „Знавці
природи”.
Конкурс,
присвячений природним багатствам даної місцевості, доцільно провести у вигляді
екскурсії „Чи знаєш ти природу рідного
краю?” або вікторини „Йдемо до рідної
природи” за межами бібліотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар