пʼятниця, 25 січня 2013 р.

Про нього не можна не згадати, його не можна забути....Висоцький...



Мне меньше полувека — сорок с лишним.
Я жив, тобой и Господом храним.
Мне есть что спеть, представ перед Всевышним,
Мне есть чем оправдаться перед Ним.







Володимир Семенович Висоцький 
(25 січня 1938, Москва, СРСР - 25 липня 1980, там же) - російський музикант, актор, поет, радянського періоду, автор сотень пісень на власні вірші.


25 січня 2013 виповнилося б 75 років Володимиру Висоцькому, людині, біографію якого розповідати, напевно, не варто - він сам розповів про себе у своїх піснях. 

З дня смерті актора пройшло 32 роки і вражаюче, що інтерес до персони Висоцького не проходить кілька поколінь поспіль і досі Жеглов не зійшов з екрану, «Канатчикова дачу» і «Великий каретний» все так само із задоволенням співають, а на слова з віршів «Я звичайно повернуся, не пройде і півроку», можна відповісти, що Висоцький так нікуди і не йшов.


Лирическая песня
Здесь лапы у елей дрожат на весу,
Здесь птицы щебечут тревожно.
Живешь в заколдованном диком лесу,
Откуда уйти невозможно.
Пусть черемухи сохнут бельем на ветру,
Пусть дождем опадают сирени,
Все равно я отсюда тебя заберу
Во дворец, где играют свирели.


Твой мир колдунами на тысячи лет
Укрыт от меня и от света.
И думаешь ты, что прекраснее нет,
Чем лес заколдованный этот.
Пусть на листьях не будет росы поутру,
Пусть луна с небом пасмурным в ссоре,
Все равно я отсюда тебя заберу
В светлый терем с балконом на море.


В какой день недели, в котором часу
Ты выйдешь ко мне осторожно?
Когда я тебя на руках унесу
Туда, где найти невозможно?
Украду, если кража тебе по душе,
Зря ли я столько сил разбазарил.
Соглашайся хотя бы на рай в шалаше,
Если терем с дворцом кто-то занял.


Соглашайся хотя бы на рай в шалаше,
Если терем с дворцом кто-то занял.



Скалолазка

Я спросил тебя: "Зачем идете в горы вы? -
А ты к вершине шла, а ты рвалася в бой, -
Ведь Эльбрус и с самолета видно здорово..."
Рассмеялась ты - и взяла с собой.

И с тех пор ты стала близкая и ласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя, -
Первый раз меня из пропасти вытаскивая,
Улыбалась ты, скалолазка моя!

А потом за эти проклятые трещины,
Когда ужин твой я нахваливал,
Получил я две короткие затрещины -
Но не обиделся, а приговаривал:

"Ох, какая же ты близкая и ласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя!.."
Каждый раз меня по трещинам выискивая,
Ты бранила меня, альпинистка моя!

А потом на каждом нашем восхождении -
Но почему ты ко мне недоверчивая?! -
Страховала ты меня с наслаждением,
Альпинистка моя, гуттаперчевая!

Ох, какая ты не близкая, не ласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя!
Каждый раз меня из пропасти вытаскивая,
Ты учила меня, скалолазка моя.

За тобой тянулся из последней силы я -
До тебя уже мне рукой подать, -
Вот долезу и скажу: "Довольно, милая!"
Тут сорвался вниз, но успел сказать:

"Ох, какая ты близкая и ласковая,
Альпинистка моя, скалоласковая!.."
Мы теперь одной веревкой связаны -
Стали оба мы скалолазами!

1966







«Життя — це рана, яка виліковується сама. 
Мені дорогі страждання, тому що з них народжуються радості»
— В. Висоцький



Я не люблю себя, когда я трушу,
Обидно мне, когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют»
— Володимир Висоцький



Великий актор, поет і співак Володимир Висоцький народився в Москві 25 січня 1938 року. Рідний батько Володимира пішов з сім'ї, коли тривала Велика Вітчизняна війна. Після цього мати вдруге вийшла заміж, але стосунки з вітчимом у Володимира Висоцького не склалися. За деякий час після другого заміжжя матері він пішов жити до батька. Три роки Володимир разом з новою родиною батька жив у Німеччині, а потім знову повернувся до Москви.


У 1955 році Володимир Висоцький вступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Однак перспектива стати інженером не надто приваблювала хлопця, тому він покинув навчання і вступив до МХАТ. Через 4 роки Володимир Висоцький зіграв свою першу роль у фільмі — це була картина «Однолітки». У 1959 році на сцені студентського клубу МДУ прозвучали перші пісні Висоцького.

За своє життя Володимир Висоцький зіграв близько 30 ролей в кіно. Його найвідоміші фільми — «Вертикаль», «Небезпечні гастролі», «Дон Жуан», «Единственная», «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив». Але найголовнішою роллю в його житті стала роль Глеба Жеглова у телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна».

«Мы многое из книжек узнаём, 
А истины передают изустно: 
«Пророков нет в отечестве своём», — 
Да и в других отечествах — не густо»
— Володимир Висоцький

Володимир Висоцький грав в театрі на Таганці, написав і виконав майже 700 пісень. Його музика була неймовірно популярною і залишається такою дотепер. Висоцького обожнювали за глибокий сенс його пісень і неймовірну енергетику, якою він надихав людей.

Третьою дружиною та музою Висоцького стала Марина Владі. Борючись з режимом, Володимир Висоцький  захопився алкоголем і наркотиками. Це згодом і вбило його.


«Но ясновидцев — впрочем, как и очевидцев — 
Во все века сжигали люди на кострах»
— В. Висоцький




Останні дні й смерть

Пам'ятна табличка на будинку по вулиці Мала Грузинська, у якому жив Володимира Висоцький.
Могила Висоцького на Ваганьковськом цвинтар14 липня 1980 року виконується одна з останніх пісень «Смуток моя, туга моя... Варіація на циганські теми» у НДІ Пастера (Москва). Через два дні відбувся останній концерт Володимира Висоцького в підмосковному Калінінграді (нині місто Корольов).
18 липня 1980 р. Висоцький останній раз з'явився у своїй найвідомішій ролі в Театрі на Таганку, у ролі Гамлета - однойменній постановці по Шекспіру.
25 липня 1980 року, в 4:10 ранку, Висоцький помер у сні у своїй московській квартирі. За версією Анатолія Федотова, причиною смерті з'явився інфаркт міокарда. За версією Станіслава Щербакова й Леоніда Сульповара - асфіксія, удуха, як наслідок надмірного застосування седативних засобів. Проте, справжня причина смерті Висоцького дотепер залишається невідомою.
Поховано Володимира Семеновича 28 липня 1980 року на Ваганьковському цвинтарі.
Висоцький умер під час літніх Олімпійських ігор, що проходили в Москві. Напередодні Олімпійських ігор з Москви були виселені багато жителів, що мали серйозне кримінальне минуле. Місто було закрито для в'їзду радянських громадян і затоплені міліцією. Повідомлень про смерті Володимира Висоцького в радянських засобах масової інформації практично не друкувалося (з'явилося лише повідомлення в «Вечерній Москві» 28 липня й, можливо після похорону, стаття пам'яті Висоцького в «Радянській Росії», для ряду громадян СРСР засобами масової інформації були закордонні радіостанції, що оперативно випустили в ефір пісні Висоцького, по «Голосу Америки», наприклад, пролунала «Той, хто раніше з нею був»). І проте в Театру на Таганку, де він працював, зібралася величезна юрба, що перебувала там протягом декількох днів (у день похорону були також залюднені дахи будівель навколо Таганської площі). Висоцького ховала, здавалося, вся Москва, хоча офіційного повідомлення про смерть не було. Тільки над віконцем театральної каси було вивішене скромне оголошення: «Умер актор Володимир Висоцький». Жодна людина не здала назад квиток - кожний зберігає його в себе як реліквію...









Інтернет-центр

Дописати коментар