Нові книги в бібліотеці!

 

Шановні користувачі нашої бібліотеки!

Раді Вам повідомити про нове надходження літератури до нашої бібліотеки. Тут знайдете книги найцікавіших жанрів, що стануть хорошим доповненням при проведенні вільного часу.

При відвідуванні бібліотеки на забувайте одягати маску та рукавички. 

Будьте здорові!

 

Макс Кідрук

Заради майбутнього

  Про книгу: Це збірка різних історій. Більшість написано задовго до виходу книги, найдавніші — ще 2011-го, але три з десяти — «Р61», «Знову і знову» та «Заради майбутнього» — опубліковано вперше. У збірці є все: горор, техно, містика, гостросоціальні та гумористичні оповідання. Не раз упродовж читання у вас паморочитиметься голова від зміни настрою і темпу оповіді. Але зрештою хороша збірка оповідань якраз і має вражати своєю неоднаковістю, інакше це вже буде не збірка, а… Неважливо. Просто перегорніть першу сторінку і почніть.

Видавництво: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019р.

 

Макс Кідрук

Твердиня

Про книгу: Вирушаючи в легку експедицію-подорож, п’ятеро друзів не здогадувалися, що зможуть знайти загублене місто інків. Сімдесятиметрова Твердиня майже повністю напхана золотом. Та чи буде в цієї історії щасливе закінчення? Адже часом життя набагато цінніше за золото…

Видавництво: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019р.

 

Історія бібліотек Рахівщини

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Рахівщина у Другій світовій війні

 

            У 20-х числах березня 1939 року на захопленій Угорщиною території Карпатської України, для якої війна почалася 15 березня того ж року, була організована «тимчасова адміністрація Карпатської території» на чолі з генералом Белою Новаковічем. Тоді у нашому краї було оголошено військовий стан. Мадярські вояки і жандарми без суду і слідства розстрілювали спійманих січовиків, деяких представників української інтелігенції із рядів галицьких емігрантів і навіть депутатів підкарпатського Сойму (парламенту), бо вважали їх бандитами, а наш край – своєю територією. Такі злочини мали місце і на Рахівщині, зокрема у Великому Бичкові, в урочищі Кузій (Кізій) с. Луг, на подвір’ї тюрми в Рахові, в урочищах Сітний і Кокирчева Поляна й на полонині Менчул с. Кваси, на полонині Татарівка с. Ясіня та Яблуницькому перевалі. Вбивствами займалися також місцеві терористи. Ця бійня була зупинена лише десь у кінці березня, коли А. Волошин і С. Клочурак, підготовили наказ №1 по війську Карпатської України «Карпатська Січ», що перетворював його у регулярну армію. Цей документ ними було представлено керівництву нацистської Німеччини, звідки було надіслано телефонограму в м. Будапешт про те, що за Віденською угодою військовополонених вояків було заборонено розстрілювати.

            22 червня 1939 року угорський парламент прийняв закон №4,6/1939 про об’єднання «Карпатської території» з Угорщиною і ліквідацію в краї військової адміністрації окупаційної системи. На території Карпатської України, приєднаній до Угорщини відповідно Віденському арбітражу-2 у листопаді 1939 року, була утворена особлива жупа на чолі з регентським комісаром в Ужгороді. На території краю було утворено три адміністративні одиниці – експозитури: Ужгородська, Бережська і Марамороська, в останню з яких увійшла і Рахівщина. Центрами жуп стали Ужгород, Мукачево і Хуст. Державними мовами «Карпатські території оголошені угорська і «угроруська». За другою Віденською угодою Північна Трансільванія, яка в складі Румунії перебувала з 1920 року відповідно рішення Паризької мирної конференції, у 1940 році теж була повернута Угорщині, що стосувалося і м. Сиготу та притисянських лівобережних сіл поблизу нього.

Соціологічне дослідження цінностей та орієнтирів молоді

Шановні представники квітучої молоді!

Просимо долучитись до Всеукраїнського соціологічного дослідження

"ПОКОЛІННЯ ЦЕНТЕНІАЛІВ: 
ЦІННОСТІ ТА ОРІЄНТИРИ",

яке займе у Вас декілька хвилин, але відповіді будуть для нас дуже важливими!

Третій міжнародний ярмарок грантів у сфері культури. Culture:Reload

Національне бюро програми ЄС «Креативна Європа» та Український культурний фонд організовує свій традиційний літній захід – 

Третій міжнародний ярмарок грантів у сфері культури. 

Інформаційні партнери –– Громадський простір та Ресурсний центр ГУРТ.  Цього року формат заходу адаптується під сучасні реалії та перейде в онлайн. Віртуальний ярмарок Culture:Reload –– це простір для роздумів, рефлексій та уяви.

 

Як ми можемо розвивати стійкі креативні проєкти? 

Як ми можемо достукатись до нових аудиторій? 

Як можемо обмінюватись досвідом на міжнародному рівні? 

Як можемо підготуватись до невизначеного майбутнього? 

Ці питання лежать в основі віртуального ярмарку, головна мета якого познайомити вас із грантовими можливостями, а також стимулювати бути сміливими, гнучкими та відкритими у ваших ідеях. Незалежно від того, чи стосується це використання нових бізнес-моделей та можливостей фінансування, створення нових партнерств або запозичення методів роботи з інших секторів. Дуже часто найкращий спосіб розвиватися — це вивчення несподіваного.

З чого буде складатися захід 2 липня?

1. Панельні дискусії щодо менеджменту культурних проєктів, майбутнє креативних індустрій та міжнародного досвіду українських заявників.

2. Презентації актуальних грантових програм для українських заявників («Креативна Європа», Український культурний фонд, «House of Europe», Вишеградський Фонд, Український Інститут, Посольство США в Україні, «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді», Міжнародний фонд «Відродження», Фонд родини Загорій та інші)

Зручний сервіс: Оформлення списків літератури онлайн (до уваги аспірантів та студентів)

Шановні читачі!

Пропонуємо до вашої уваги сервіс автоматизованого оформлення списків використаних джерел «Grafiati»: https://www.grafiati.com/.

Сервіс розроблений командою філологів і програмістів, активних учасників освітньо-наукового процесу, а його функціонал пристосований безпосередньо до потреб українського користувача.

Мета ресурсу: скоротити часові витрати аспірантів, студентів та інших користувачів на правильне оформлення списків літератури для дипломних робіт, дисертацій, наукових статей тощо.

Які стандарти підтримуються: сьогодні це ДСТУ 8302:2015 і ДСТУ 7.1:2006 (ВАК) – найпоширеніші стандарти оформлення цитувань в Україні. Однак ми вже працюємо над розширенням переліку міжнародними стандартами.

Які переваги для користувача. 

1. Особистий кабінет користувача з можливістю збереження, редагування, сортування списків джерел. 

2. Зміна стилю цитування для всіх джерел одним кліком. 

3. Створення різних бібліографій для різних робіт. 

4. Швидка та якісна роботу сайту. 

5. Повне адаптування під мобільні пристрої. 

6. Експорт оформлених бібліографій у різних форматах. 

7. Стрімкий розвиток ресурсу і розширення функціоналу.

Європа та її музеї в тебе вдома

Подорожуй Європою разом з інтерактивною мапою Моя Європа на платформі Карти від Google 
https://www.moyaeuropa.com.ua

На Моій Європі можна знайти цікаві фото і статті про міста Європи, карти і віртуальні прогулянки


















Кращі музеї Європи:

Не можеш подорожувати фізично, подорожуй віртуально. Завдяки сучасним технологіям це зробити простіше простого. Переходь за посиланнями і побувай у відомих музеях світу, не виходячи з дому.

Лувр, Париж
Під час онлайн-туру ти побачиш десятки панорам, дізнаєшся цікаві факти про окремі експонати і поринеш в атмосферу величного Лувру.
Де дивитися: https://bit.ly/2WciGBi
https://www.louvre.fr/en/media-en-ligne

Британський музей, Лондон
Один з найбільших музеїв світу пропонує доступ до онлайн-колекції, в якій понад 3,5 млн експонатів.
Де дивитися: https://www.britishmuseum.org

Прадо, Мадрид
В режимі онлайн можна побачити більше 11 000 творів. Є зручний пошук за художникам і темами, так що ти швидко зорієнтуєшся.
Де дивитися: https://www.museodelprado.es

Музеї Ватикану і Сикстинська капела, Ватикан
Звичайно, з допомогою відео важко передати всю велич цих місць, але тим не менш. Зате під час онлайн-туру ти зможеш розглянути деталі елементів оздоблення і фресок. Віртуальну подорож супроводжує чудовий спів, тому вмикайте звук!
Де дивитися: https://bit.ly/2x22acF

Пам’яті Федурці Марії Миколаївни

Гірка звістка про непоправну втрату сколихнула колектив Рахівської централізованої бібліотечної системи: на 81-му році, пішла із життя Марія Миколаївна Федурця.

Відійшла у вічність добра і щира людина. У ці скорботні дні розділяємо невимовний сум і тугу з її рідними і близькими. Світлий, добрий спомин про Марію Миколаївну назавжди залишиться в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із нею.

Молодою, енергійною випускницею Хустського культосвітнього  училища, свою  трудову  діяльність  розпочала на посаді завідувачки  клубом с. Косівська Поляна. Заочно навчалась спочатку в Ужгородському  університеті  на  бібліотечному  факультету, пізніше була студенткою філії Харківського  інституту культури у м. Львів, а закінчила вже Київський  інститут  культури.

У 1966  році  переведена на посаду бібліотекаря в районну бібліотеку  для дорослих, а в 1969  році  стає  завідувачкою бібліотеки.

У 1979  році була  призначена  директором  Рахівської  централізованої  бібліотечної  системи,   яку  очолювала  до  1999  року. Під  її  керівництвом  успішно проводилась  централізація  районної  бібліотечної  мережі.  Її    заслуга - нове  приміщення  бібліотеки  по  вул.  Героїв  АТО 5 (де  бібліотека  розміщена і сьогодні), створення  краєзнавчого   сектору, розширення  штату, придбання  обладнання, підняття  на якісно вищий  рівень роботу бібліотек  ЦБС.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Русь, руські, русини. Чи проживали до ІХ століття русини на Закарпатті?

«Руський да живет народ!»

Олександр Духнович

«Гімн підкарпатських русинів»

Переселенські процеси, які проходили на території Європи від появи Людини розумної (Homo sapiens), вплинули і на наші землі. Археологічні дослідження V-ІХ століть та збережені писемні джерела дають можливість ідентифікувати більшість середньовічних народів, в тому числі і слов’янських, яких у той період було понад 50, включаючи і руських. А чи були серед них до ІХ століття так звані « закарпатські русини»?

Відомо, що слов’яни досить масово заселили Карпатську котловину уже наприкінці VI століття, тобто після  падіння гунської держави Аттіли, в складі війська якого були також сармато-слов’янські племена язигів і аланів. Після падіння Аварського каганату у VIII столітті вони тут остаточно утвердилися. Перед тим вони сюди вирушили з Полісся і дісталися Центральної Європи і Закарпаття зокрема, просувалися Нижнім Дунаєм вгору або через Моравські ворота. Припускають, що якась частина слов’ян перейшла Карпати через перевали. З приводу цього в деякій історичній літературі, - зокрема в праці о. Иринея Кондратовича «Исторія Подкарпатской Руси для народа», - йдеться, що то «переходили сюда руські племена», а також, що «середньовічні латинські грамоти багато пишуть за семигородських «біссенів», під якими тільки руських і треба розуміти» (цитати). Виходячи з цих висловів можна стверджувати, що руські люди до приходу мадярів таки проживали на Закарпатті, що заперечується деякими угорськими істориками, які заявляють про  автохтонність мадярів на цій території. Це переселення частково могло відбуватися і через перевал у межах сьогоднішнього смт. Ясіня, що на Рахівщині, який пізніше названо Татарським, адже тут піший перехід був відомий щонайменше сім тисяч літ  в період історичної епохи під назвою «Мезоліт» (11-7 тис. років тому назад). Крім того тут, починаючи ІІ століття, тобто після розгрому римлянами у 106-107 роках фракійсько-слов’янської держави Дакії, її втікачі поступово почали переселятися на території у межах Дунаю і Тиси, тобто в Трансільванію, крайньою північно-східною стороною якою є сьогоднішнє закарпатське смт. Солотвино (звідси починався соляний водний шлях по р.Тиса), а потім і у Прикарпаття, за якою з часом теж закріплювалася назва Русь або «Русія» (так названа ця територія в західноєвропейських мапах ще у ХVIII ст.). Звідси вони через певний період поверталися разом з місцевими людьми на Закарпаття уже під назвою «руські». Виходячи  із наведеного, можна зробити висновок, що ні про яких русинів тоді мова не йшла, бо приходили в Карпатську котловину люди руські від поняття «Русь» та фракійсько-слов’яни із Балканського півострова, які набагато раніше перейшли у цю місцевість через Малу Азію з Пересі (з 1953 року Іранське нагір’я). Там тоді перебували «арієзовані» (заряджені новими знаннями і навичками) племена у тодішній так званій «Мідії» або «Лідії», звідки переселилися на р. Дон сармати, предки руських народів.

ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ БІБЛІОТЕКИ!

 Кабінет Міністрів України 11 березня 2020 р. прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», яка є обов’язковою до виконання з 12 березня до 3 квітня по всій Україні.

Бібліотека призупиняє обслуговування користувачів до закінчення карантину

Разом з тим інформуємо, що бібліотека надає онлайн послуги, які можна отримати за наступними посиланнями:

Блог Рахівської центральної районної бібліотеки:  https://rakhivcrb.blogspot.com

Віртуальну довідку можна отримати через блог бібліотеки або ж за електронною адресою:
rakhiv.crb@gmail.com

Вони прославили свій край: Мойш Василь Юрійович – заслужений працівник фізичної культури та спорту України

Василь Мойш народився 26 липня 1946 року в с. Біла Церква, що на Рахівщині, в багатодітній сім’ї, в якій було семеро дітей. Змалку, разом із своїми братами і сестрами, допомагав батькам поратися по домашньому господарству, а потім і в їхній роботі в колгоспі. У 1953 році пішов до першого класу Білоцерківської семирічки, а після 4-го – перейшов навчатися до Солотвинської СШ № 1, в якій у 1964-му здобув середню освіту. Тут улюбленим предметом була фізкультура. Тоді ж поступає на факультет фізичного виховання Кишинівського державного університету, який успішно закінчує у 1968 році. Свою трудову діяльність розпочав у Молдові, але із-за стану здоров’я батьків через рік повернувся додому. З 15 серпня 1969 року почав працювати вчителем фізкультури Рахівської середньої школи №1.

         Працюючи вчителем Василь Юрійович домагається високих результатів у своїй роботі. Для заохочення дітей займатися спортом і привити їм до нього любов, він застосовував різноманітні форми і методи занять з ними,  впроваджуючи з цією метою нестандартне обладнання та забезпечуючи необхідний інвентар. І як наслідок  його учні неодноразово були чемпіонами та призерами міських, районних і обласних змагань. Також його вихованці ставали членами збірної команди області з волейболу і приймали участь у Спартакіаді України. Даскалюк Андрій, як капітан юнацької збірної України з волейболу, захищав честь України в 1998 році на Всесвітніх юнацьких спортивних іграх в Москві (під патронатом МОК), де наша збірна здобула срібні медалі, а потім у складі збірної команди країни неодноразово брав участь у Чемпіонатах Європи та Світу, де вона посідала високі місця. Федерація волейболу Закарпаття визнала В.Ю.Мойша одним із кращих тренерів з волейболу області, про що згадується у книжці авторів С.С.Поляк та О.М.Трифан під назвою «Волейбол Закарпаття». Його учні Даскалюк Андрій, Урбан Юрій та Маріонда Іван стали майстрами спорту. Багато його вихованців закінчили факультети фізичної культури вишів і працюють вчителями та тренерами, в тому числі й п’ятеро племінників.

Вінок Шевченкові складаємо з віршів пророчих

10 березня з нагоди святкування 206-річниці від дня народження славетного сина України Тараса Григоровича Шевченка, Рахівська ЦРБ взяла участь в проведенні мітингу «Вшановуємо українського пророка».

 Бібліотекарем Котлан Марією організовано літературно-мистецький вернісаж «Вінок Шевченкові складаємо з віршів пророчих», де читці Яна Біроваш, Тетяна Павлючок, Адріана Котлан, Вікторія Пугач, Уляна Буржунецька, Гамеза Анастасія декламували твори генія українського народу, та після кожного прочитаного вірша кріпили частинку портрета Шевченка на імпровізований мольберт.

Захід відбувся під час урочистої події – відкриття дерев'яної композиції «Кобзар» в місцевому парку відпочинку, виготовленої місцевими майстрами-різбярами Василем Новаком та Іваном Калинюком.

Вони прославили свій край: Аракелян Сєда Рубеновна – лікар-інфекціоніст

Сєда Аракелян народилася 21 серпня 1925 року в сім’і священнослужителя у м. Баку. З досягненням нею семирічного віку родина з трьома дітьми переїжджає до території Нагорного Карабаху, де в одному із населених пунктів вчиться у загальноосвітній школі. Тут вони перебувають і  під час Другої світової війни. Здобувши середню освіту із золотою медаллю успішно поступає на медичний факультет Єреванського державного університету, куди незабаром переїжджають її рідні. Вищий навчальний заклад у Єревані вона закінчує з червоним дипломом по спеціальності «інфекція». Згідно рознарядці, як тоді було прийнято, на роботу її направляють у міську лікарню м. Рязань Російської Федерації. Тут знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Миколою Дмитровичем Зенковим. А так як він був військовим та ще і офіцером й фронтовиком, і його направляли продовжувати службу у м. Рава - Руська, то на третій день після знайомства їх розписують у загсі. У Рава - Руській вона теж працювала у лікарні по здобутій спеціальності. Але чоловіка через  невеликий період, у зв’язку з розформуванням військової частини, переводять у Рахівський райвійськкомат на посаду начальника 2-го відділення, тому їх сім’я переїздить до Рахова. Сєду Рубенівну радо приймають на роботу у районну лікарню і призначають завідуючою інфекційного відділення, яким керувала до 1988 року.

Нелегка це була робота, бо все потрібно було починати майже з нуля. Адже, крім забезпечення потрібними спеціалістами, ще треба було облаштувати занедбане приміщення, оптимізувати ліжковий фонд і подбати про необхідні медичні препарати та обладнання тощо. Як згадують колишні її пацієнти, вона до хворих ставилася доброзичливо, особливо до дітей, детально  вивчала причини їх хвороби, щоб запобігти дальшому її поширенню, проводила різноманітні маніпуляції, піклувалася про правильне  харчування перебуваючих у відділенні, чим врятувала дуже багато життів. У разі не підтвердження діагнозу хворому, встановленого іншими лікарями, вона особисто їх відводила до інших відділень, якщо, на її думку, це було потрібно. Все це показує про відсутність у неї цинізму  у відношеннях до людей. Стосовно  керівників  лікарні, то вона до них була, як і до себе, безкомпромісною, що свідчило про її харизму.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Угорці та їх прихід на історичне Закарпаття

         Дев’яте століття ознаменувалося окремими вікопомними подіями, важливими не тільки в анналах (літописах, хроніках) відповідних земель, але й у загальній історії євро-азійських племен, серед яких найважливішими були: початок руської державності, що датується 860 роком та перехід угорців з Азії, як частини монгольського народу, з північного Тибету у Європу протягом понад трьохсот років ( 551-896). Після відходу з середньоазіатських степів вони поділилися на дві частини. Перша з них, які називалися «білими» мадярами, а інші були просто мадярами, зайняла землі на території біля річок Терек, Кума і Турк, підкоривши місцеве населення. Через деякий час вони окремими групами почали переселятися на захід. Пройшовши біля Києва, перші поселилися на землях слов’ян біля Дунаю. Згодом за ними тим же шляхом пішли ще дві їхні групи, які зайняли давні поселення слов’ян (гетів), Молдавію, а також Трансільванію ( ця географічна назва території є слов’янського походження, звідки на історичному Закарпатті починався так званий «соляний шлях», по якому транспортували на захід сіль із соляних копалень. У нашому краї він пролягав із соляних джерел Солотвини, очевидно, звідси і починається ця Трансільванія, яка зі соляними мінералами простягається далеко на південь).

         Ті мадяри, які пішли на північ, поселилися по сусідству з хозарами, предки яких спочатку називалися кіммерійцями, а потім таврами. Два століття проживали у Башкирії, де печеніги, які проживали теж поруч, не давали їм дозволу на переселення, бо почували себе слабкими проти ворогів. Зміцнівши, вони  нарешті, у 884 році такий дозвіл дали і мадяри уклавши союз між сімома племенами та обравши вождем Альмоша, теж вирушили на захід.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Велике переселення народів і його роль у подальшому заселенню території Рахівщини та поява слов’ян

Біля 800 року до н. е. в Карпатському регіон появляється нова технологія, плавлення залізної руди і виробництво заліза. Їх, очевидно, принесли індоєвропейські племена аріїв, які спочатку проживали на Іранському нагір’ї під назвою мідійців, частина з яких із часом повернулася з Індії, заснувавши там державу та побудувавши міста, куди  перейшли з Північної Європи під час насування останнього льодовика. Вони також у грецькій міфології відомі під назвою як гіперборейці ( немов би «люди північного вітру») й про них писали Пліній Старший - давньогрецький історик та Діодор Сицілійський – давньоримський письменник і деякі інші діячі античного і більш сучасного світу.  Це приводить до витіснення виробів з міді та бронзи. Поступового застосування залізного плуга, особливо рала з вузьколезим і широким наральником, на рівнинних і передгірських територіях історичного Закарпаття, в тому числі можливо і в південно-західній частині Рахівщини, різко підвищує продуктивність праці, що призводить до підвищення урожайності зернових і, як наслідок, ще до часткового збільшення населення. У той же час вожді племен будують укріплені городища для захисту від нападів сусідів у відповідь, зокрема і в урочищі Читатя на території Солотвини (ІХ-VI ст. до н.е.). У VI ст. до н. е. у Потисянську низовину і передгір’я Карпат поселяються північно-фракійські племена, які приносять в регіон досягнення егейської цивілізації, зокрема, виробництво кераміки на гончарному крузі. Зі сходу через карпатські перевали, очевидно в тому числі і через перевал у межах сьогоднішнього Ясіня, в Центральну Європу почали проникати кочові племена скіфів, а згодом і сармат, які заснували Сарматську імперію, що стала родоначальником Русі. Одночасно з ними через північні проходи в Карпатах проникла частина лужицьких племен, можливо це були серби. Їхні поселення на території Закарпаття призвели до формування куштановицької курганної культури (VI-IV ст. до н.е.(тепер с.Куштановиця на Мукачівщині), які своїх померлих родичів після спалення ховали в курганах у глиняних посудинах.

Початок епохи пізнього заліза в Карпатському регіоні пов’язаний з приходом іллірійців, а потім – кельтських племен (V-I ст. до н. е.), останні з яких досягли великих успіхів у виробництві і обробці заліза та інших металів (включаючи і чеканку монет), у виробництві кераміки, про що свідчить унікальний залізоробний центр ІІІ-І сторіч на горах Голіш і Ловачка поблизу сучасного Мукачеве. У другій половині І ст. до н. е. раптово на історичне Закарпаття вторглися слов’яно-фракійські племена даків з території Трансільванії і одноразово – германські племена із заходу та півночі. Біля 60 року до н. е. весь регіон Верхнього Потися став складовою частиною держави даків. На основних шляхах у долині Тиси і її притоках даки побудували укріплені городища, в тому числі в уже згаданому  урочищі Читатя на території Солотвини. Починаючи від цього укріплення, як уже відомо, розпочинався перехід через Карпати у межах Рахівщини,  який  і далі використовувався людьми для економічних зв’язків з Подністров’ям. Даки також торгували з римськими провінціями в Подунав’ї та Паннонією.