субота, 1 вересня 2012 р.

Сміху іскорки ясні


Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді народний улюбленець Павло Глазовий.
31 серпня в читальній залі Рахівської ЦРБ зібрались шанувальники творчості сатирика, гумориста, байкаря, заслуженого діяча мистецтв, лауреата премій ім. Остапа Вишні, П. Сагайдачного, І. Нечуй-Левицького, Н. Забіли – Павла Прокоповича Глазового.

 З нагоди 90 річчя від дня народження сатирика, шанувальникам гумору був представлений вечір сатири «Дотепна мудрість українського поета».
Розповідь про життя і творчість П.Глазового перепліталася низками сатиричних мініатюр, кожна з яких спрямована проти конкретних виявів суспільного лиха.

Запитав сусід сусіда
У сучасному селі:
- А чого то твій кабанчик
Шкандиба на костилі?
Той сказав: - З харчами туго
Уривається терпець.
Я у нього задню ногу
Відрубав на холодець.

Скарби живої мови, перлини народної мудрості, гарячі думки про майбутнє, про які веде мову П.Глазовий у своїх творах, влучно передав Мирон білінкевич, який читав гуморески автора.

-         Підшукав собі я куме,
До душі роботу.
Відпрацюю понеділок,
Середу й суботу,
А чотири дня у мене
Вільні від роботи.
Став я більше виявляти
До дітей турботи.
-         Як же саме виявляєш?
-         Дуже просто, брате, -
Зараз четверо у мене,
Скоро буде п’яте.

Доповненням вечора стала книжкова виставка «Дотепна мудрість українського поета». Присутні були ознайомлені з книжковими виданнями, які є в книжковому фонді бібліотеки.
На закінчення прозвучав вірш автора, яким закінчується двотомник «Велика сміхологія»:

Коли у мене на могилі,
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
Ти пам»ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.


Зварич Ганна 






Дописати коментар