четвер, 18 липня 2013 р.

Пісня серед літа. Презентація книги "Художники Закарпатської Гуцульщини"



Стигле літо ходить ґрунями-горами довкола Рахова, буяє травами, п’янить чебрецем і м’ятою. Ця пишна пора з диво-цвітом принесла Божі свята Петра і Павла. Співпало, що цього дня відбулася презентація книжки-альбому „Художники Закарпатської Гуцульщини”, яку видали рахів’яни підприємець-меценат Юрій Бендак та заслужений журналіст України, Почесний громадянин Рахова Олександр Масляник. Це було не свято, а пісня цим надзвичайно талановитим митцям чарівного краю.

У презентованій книжці-альбомі уперше зібрано під одну обкладинку відомості про життя і творчість 37 митців нашого неповторного в поетичній красі та епічній величі Карпатського краю. Вони різні за стилем і філософією, манерою письма, способом творення, але поєднують достоту сакральне поклоніння рідній землі, драматичні візії світу і буття, її величність артсофія.
Крім керівників району, міста та майстрів пензля, про яких написано у виданні, на святі були: головний редактор „Гуцульського календаря”, заслужений журналіст України Калина Ватаманюк (Верховина), віце-президент світового християнського конгресу, заслужений працівник культури України Володимир Гаюк та член національної Спілки художників України Олександр Гав’юк (Львів), журналіст, письменник, кіносценарист, лауреат літературних премій „Коронація слова” Олександр Гаврош (Ужгород), поетеса з Руського Кереструа (Сербія) Саманта Рац-Стоїлкович, знаний художник Микола Коваль (Чехія), член Національної спілки художників України, уродженець Ділового Ігор Луценко, краєзнавець, автор книги „Закарпатська Гуцульщина”, кандидат історичних наук Володимир Піп аш (Ужгород), член Національної спілки художників України Микола Ворохта (Одеса), журналіст і редактор Василь Пилипчинець, голова райоб’єднання художників „Карпатські кольори” і громадський діяч з Між гір’я Михайло Дерич, заслужений журналіст України Василь Гей ніш (Буковина), депутата районної ради і меценат Василь Шорбан  й інші відомі люди краю. 
Конференц-зала турбази „Європа” не міг вмістити всіх, хто хотів торкнутися серцем цього пишного дійства – презентації книги-альбому „Художники Закарпатської Гуцульщини”, яку відкрили автори Ю. Бендак та О. Масляник. Вони розповіли про ідею видання, про 37 талановитих художників, представлених тут. Якщо про Йосипа Бокшая з Кобилецької Поляни, відомого корифея Закарпатської школи малярства, знають у Європі і світі, то про таких як Ганна Волошин, Володимир Руснак, Марина Ліщук, Петро Дудчук, Ріта Мініх, Василь Титор – лише у краї та ближньому зарубіжжі, роботи яких випадково потрапили до приватних колекцій.
Приємною несподіванкою для авторів Ю. Бендака та О. Маслянка було привітання рахівської художниці Г. Волошин з букетами троянд. Пан Масляник одразу подарував букет своїй матері Єві Василівні, за вірну впевненість та підтримку в нелегкій творчій праці над виданням.
Голова районної ради Микола Беркела та в. о. голови РДА Валерій Сабов подякували авторам за унікальний збірник і вручили їм грамоти районної ради.
Цікавими, колоритними, зі спогадами і подяками, були виступи міського голови Ярослава Думина, голови Львівського товариства „Гуцульщина” Василя Коржука, голови Всеукраїнського товариства „Гуцульщина” Дмитра Ватаманюка, селищного голови Ясіня Едуарда Зелінського, рахів’ян, заслуженого художника Угорщини Івана Доробана, скульптора, члена Спілки художників України, Почесного громадянина Рахова Юрія Гав’юка, відомого закарпатського дизайнера і художнього редактора філії видавництва „Знання” (Київ), вихідця з Богдана Миколи Дем’яна, заслуженого майстра народної творчості України Юрія Павловича, дружини покійного митця Василя Зейкана художниці Василини Зейкан, письменника-гумориста з Румунії Дмитра Коренюка, художника з Міжгір’я Василя Шиндри та інших. Невимушену атмосферу підтримував ведучий заходу – головний спеціаліст відділу культури РДА Василь Кухар.
– Як голова міста, чесно зізнаюся, що відкрив для себе, як і багато присутніх, нову сторінку талановитих митців, моїх земляків, за що щиро вдячний авторам, – сказав Я. Думин. – У місті багато зроблено, але ще більше треба зробити. В першу чергу – будівництво гуцульського музею, щоб не загубилася безцінна культурна спадщина самобутнього гірського краю.
– Сьогоднішня презентація – подія в культурному житті Рахова, – поділився думками Юрій Павлович. – Приємно, що влада всіляко підтримує  і сприяє творчим ідеям, а, значить, музею в місті бути. Віддам до гуцульської скарбниці і власні доробки.
Пан Ю. Павлович вручив О. Маслянку виготовлену власноруч мосяжну бартку, а голова Львівського товариства „Гуцульщина” В. Коржук – найвищу нагороду „Заслужений гуцул” Ю. Бендаку.
У розмові з митцями слова і пензля виробився чіткий нотний стан, залишається розкласти ноти, щоб мелодія культурного життя краю була такою ж барвистою, запальною, захоплюючою, як гуцулка, співанка, коломийка. То ж збираймо старовинні речі, все, що варто нашої історії – від кінських підков, бербениць, ґеліток, мірок, вишивок, ткацтва, іншого рукоділля, гуцульську ношу тощо.
І як тут не згадати гарні слова з передмови книги-албому „Художники Закарпатської Гуцульщини”, гарно і добротно оформленої у львівському видавництві „Тиса”: „Ми ніколи не зможемо сказати, чим вона достеменно є для нас, з чого починається і як триває – наша незбагненна й осяяна особливим теплом і тремтом, любов до рідного краю. Вона екзистенційна, несподівано трансцендентальна, і так, як і Бог, проявляється у вигляді дару, щоб тривати вічно. Людина ніколи не матиме прямого доступу до цих таїнств. Однак їй даровано унікальний шанс навчитися сповна сприймати сей найвищий дар і відтворювати його словом, пензлем чи різцем”...
Повертався зі свята з думками про рідний край, його людей. Перебирав прізвища художників з книги-альбому: Микола і Степан Козураки, Михайло та Юрій Кузуки, Микола та Михайло Ворохти, Василь Скрипка, Микола Тушер, Йосип Ягнюк, Микола Юращук, Ярослав Савіних, Юрій Писар, Василь Титор, Василь Нямищук, Петро Дудчук, Марина Білак... Хіба всіх назвеш?
Місяць повний пестив літо, бо завтра з косами – на сінокіс, з бисагами-тайстрами – на полонину, до дробів. А завтра-позавтра з’явиться нова ідея, новий малюнок, нова книжка про цих твердих гуцулів, як ялівець – не загнути, не зламати. А коли вже беруться за діло, то роблє, роблє...
Місяць показав личко трохи-трохи, а потім усміхався на усе лице до дбайливих, талановитих ґаздів. Та й літо цвіло так красно, пахло так духм’яно-духм’яно.


Іван ВОЛОЩУК

























Дописати коментар