четвер, 13 грудня 2018 р.

Микола Дем’ян: СПОГАДИ ПРО УЖГОРОД і БОҐДАН


 3 частина. 
(Продовження публікації, 
початок теми див. частини 



«Як віштудерований  мальир я став шнайдером  лудини… до книжок у «Карпатах»



«Після інституту в 1979 р. за персональним викликом прибув до Ужгорода у Республіканське ордена Дружби народів багатопрофільне книжкове видавництво “Карпати” на посаду художнього редактора. І як дипломований художник-графік — так би мовити став кравцем книжкових шат...









Пригадую, як на прохання редакції туристичної і краєзнавчої літератури, погодився ілюструвати книжку Василя Комендара “Барвінок для майбутнього”. Необхідно було зробити обкладинку, титул й сторінкові ілюстрації до уподобаних нарисів та заставки до них. Читав вдома рукопис, надрукований друкарською машинкою на стандартному папері, і наче повертався у знайомі околиці. Здивували нариси — “Шовкова косиця” і “Гінзура”, у яких автор описує знайомі мені місцини — рідний Боґдан і село Луги, розповідає про відому в окрузі цілительку-травознайку Шандорку. І тоді неодмінно захотілося зустрітися з автором.
Побачились у видавництві при обговоренні ескізних начерків ілюстрацій та оформлення. Розмова здивувала ще більше... Виявилося, що в 1952 р. Василь Іванович, як аспірант-ботанік досліджував флору в околицях Боґдана та гори Петрос і квартирував у центрі села в мого прадіда по мамі Василя Кріса. Навіть фотографував гуцульське весілля моїх батьків біля церкви. Тоді відбулася цікава розмова про Боґдан і нашу родину. Намалював ілюстрації зокрема й до “Шовкової косиці” і “Гінзури”, а також 34 тематичних заставок до кожного нарису.












Робота над книгою спонукала мене взятися за пензель й продовжити тему охорони природи у триптиху олією на картоні розміром 40х60 см. Це своєрідні великі метафоричні ілюстрації з спеціально обмеженою кольоровою гамою у 4-5 фарб. Назвав роботи: “Шовкова косиця”, “Підсніжник” та “Ялинка”, “приховавши” додаткові сюжетні зображення людини у тлі пейзажу.






Під час відпусток у рідному Боґдані малював етюди на пленері. Гуцульський рідний пейзаж і зараз є для мене найулюбленішою темою…».

























(Із автобіографічного нарису книги «Митець з гуцульського Парижа». Див. творчі роботи 80-90-х років), світлини та розгорти з книги. Закінчення теми в наступній публікації.)

P.S. На жаль, багато кращих моїх робіт я не зміг представити тут, тому що, у свій час не зробив із них фоторепродукції. Це кращі шкільні малюнки з пленерів, які експонувалися на різних виставках та неповторні пейзажні етюди олією з натури були подаровані, а ще деякі загубилися при переїздах.



Немає коментарів: