середа, 14 листопада 2012 р.

Українська писемність та українська мова: доба стара – доба нова










Яка прекрасна українська мова! 

Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова…яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами… 


9 листопада, в Україні відзначали День української писемності та мови.
Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щорічно на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Адже ретельні дослідження джерел української писемності, сформували стійку дослідницьку думку про про те, що саме з діяльності Преподобного Нестора Літописця починається письмова мова

Святкування Дня української писемності та мови відбулося в читальній залі Рахівської ЦРБ, на свято зібрались користувачі нашої бібліотеки та шанувальники рідної мови.

Вперше українську мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVIII століття з виходом 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського.




Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І вогник, ним засвічений, не згас.
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Безсмертні твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки донесли до нас первозданну красоту української мови. У чудових піснях народу збереглися колорит, своєрідність та її життєздатність:

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люди наша слава,
Слава України.

На святі користувач бібліотеки Білінкевич Мирон розповів гумореску Павла Глазового «Гаряча філософія»

Не боялася дівулька ні лайки, ні бійки.
Закінчила десять класів на нещасні трійки.
Але в мами є знайомий в університеті.
— Будеш ти на філософськім вчитись факультеті! —
Та, явившись на екзамен, ляпнула дівуля,
Що жив колись на Вкраїні філософ Каструля...
І сказав екзаменатор, вставши із-за столу:
— Я вам радив би вступити в кулінарну школу.
Закінчила та дівулька курси кулінарні.
Пече тепер пиріжечки і оладки гарні,
Порядкуючи на кухні рукою твердою,
І не плутає каструлі зі сковородою.
 
Також був проведений бібліографічний огляд «У тобі – великого народу ніжна і замріяна душа» 
 





На закінчення свята прозвучав вірш «Якби я втратив очі, Україно»

Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
У глибині моїх темнот і снів
Твоя б лунала мова солов'їно;
Той світ, що ти дала мені у віно,
Від сяйва слова знову б заяснів.
Я глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов'я;
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови, -
Ото була б загибель - смерть моя.
Дмитро Павличко


Локотош Марія
бібліотекар читальної зали
Дописати коментар