Народився Іван Жеґуц 26 червня 1923 року у гуцульському селі Берлибаш (нині - Костилівка) Рахівського округу. Народну школу закінчив у рідному селі. По її закінченні вчився в Рахівській горожанській школі. Наприкінці 30 років Іван Жеґуц виїхав у Прагу, вчився в Українській реальній гімназії у Модржанах під Прагою.
З початку 60 – х років Іван Жеґуц – науковий працівник Мюнхенського університету та викладач Українського Вільного університету, де студіював історію, філологію, географію і соціологію.1962 р. захистив наукову роботу й отримав ступінь доктора.
У червні 1992 році уперше після більш як 50-річної розлуки, приїхав у рідний край, відвідав своїх сестер і брата, земляків на Рахівщині.
З багатогранної діяльності Івана Жеґуца слід виділити збір і написання ним етносоціологічної студії про села рідної Гуцульщини. У своїх нарисах він талановито і правдиво змальовував життя, суспільні відносини і побут земляків, формування світогляду і національної свідомості дітей і підлітків, образи незабутніх сільських учителів 30-х рр. ХХ ст.
Відійшов у вічність в червні 2020 року. Похований у Мюнхені.
На зустрічі були присутні: племінниця – Гріджак Марина Михайлівна, історик, кандидат історичних наук; журналіст, головний спеціаліст Рахівського відділу освіти, культури молоді та спорту Рахівської міської ради – Ференц Петро Петрович; староста села Костилівка - Романюк Іван Іванович; рахів`янин та людина, яка особисто була знайома з Іваном Жегуцом - Михайлюк Микола Васильович, читачі бібліотеки та односельчани.Добре знана на Рахівщині та за її межами поетеса-сатирик Оксана Йонаш-Тодер написала вірш «Добре знати про свій край» - присв`ячений – 100 – річчю від дня народження Івана Жеґуца.
В читальній залі оформлена книжкова виставка «Краянин закинутий в чужий край».
Добре знати про сві край,
Де ти всьо знайоме.Але добре ще би знати
Про людей відомих.
Про людей, які туй жили,
Стали знамениті.
Й про одну таку людину
Треба говорити.
В Берлибаши, в Костилівці,
Нині йи 100 годів,
Як Іван Жегуц відомий
Наш земляк си родив.
Ходив в школу берлибаську,
Добре ю закінчив,
Після того в горожанці
В Рахові си вівчив.
Він поїхав заграницю,
В гімназії вчивси.
Аж у Чехії під Прагов
Іван опинивси.У Німеччину Івана
Война відогнала,
Яка вже вітак з годами
Ріднов хатов стала.
На чужині всьо непросто,
І тьижка дорога.
Але мав велику поміч
Від Господа Бога.
Вчивси в Мюнхені Жегуц
В університеті.
Секретарем, в філософськім,
Робив факультеті.
Ступінь доктора дістав.
Вікладав науки.
Вченим він з годами став.
Знают то й правнуки.
Через 50 лиш годів
В Берлибаш вернувси.
Рідних ввидів, братів, сестрів,
Файно там набувси.
Про Гуцульщину писав
Велику роботу.
Земляків ще залучав,
Шо мали охоту.
І з Канади, Амеріки,
Австралії тоже,
Земляки му помагали
Писати похоже.
Про тото, як в селі жили
В книжках розказав він.
Як гуцули говорили
Словник написав він.
Книжки відав нам на памньить.
Лишив добрий спадок.
Аби кождий ним гордивси
Жегуців нащадок.
На Николи він дарив
Подарунки в школі
Наш земляк – Іван Жегуц -
Вчений та історик.
Він у Ужгород послав
Гроші немаленькі
Аби пам’ятник поклали
Тарасу Шевченку.
Вмер в Німеччині. І там
Йвана поховали.
Але памньить в нашім краї
Й нині не пропала.
Оксана Йонаш-тодер
Немає коментарів:
Дописати коментар