історичний портрет «Наш земляк» - до 100-річчя від дня народження Івана Івановича Жеґуца

26 червня 2023 року в Рахівській публічній бібліотеці відбувся історичний портрет «Наш земляк» - до 100 – річчя від дня народження Івана Івановича Жеґуца, ученого, просвітянина, громадсько-політичного і культурного діяча, який проживаючи за кордоном досліджував села рідної Гуцульщини.

Хата, де народився та виріс Іван Жегуц

Народився Іван Жеґуц 26 червня 1923 року у гуцульському селі Берлибаш (нині - Костилівка) Рахівського округу. Народну школу закінчив у рідному селі. По її закінченні вчився в Рахівській горожанській школі. Наприкінці 30 років Іван Жеґуц виїхав у Прагу, вчився в Українській реальній гімназії у Модржанах під Прагою.

З початку 60 – х років Іван Жеґуц – науковий працівник Мюнхенського університету та викладач Українського Вільного університету, де студіював історію, філологію, географію і соціологію. 

1962 р. захистив наукову роботу й отримав ступінь доктора. 

У червні 1992 році уперше після більш як 50-річної розлуки, приїхав у рідний край, відвідав своїх сестер і брата, земляків на Рахівщині.

З багатогранної діяльності Івана Жеґуца слід виділити збір і написання ним етносоціологічної студії про села рідної Гуцульщини. У своїх нарисах він талановито і правдиво змальовував життя, суспільні відносини і побут земляків, формування світогляду і національної свідомості дітей і підлітків, образи незабутніх сільських учителів 30-х рр. ХХ ст.  

За свідченням родини відійшов у вічність у 2020 році. Похований у Мюнхені.  

На зустрічі були присутні: племінниця – Гріджак Марина Михайлівна, історик, кандидат історичних наук; журналіст, головний спеціаліст Рахівського відділу освіти, культури молоді та спорту Рахівської міської ради – Ференц Петро Петрович; староста села Костилівка  - Романюк Іван Іванович; рахів`янин та людина, яка особисто була знайома з Іваном Жегуцом -  Михайлюк Микола Васильович, читачі бібліотеки та односельчани. 

Під час виступу племінниця Івана Жегуца – Гріджак Марина Михайлівна, розповіла про вуйка-Івана цікаві факти з його життя:

« -  Опісля, як вуйко в 30-роках виїхав до Праги, родина взагалі нічого не знала  про нього, навіть те чи він живий. Лише у 60-62 роках, рідні брати Юрій та Іван зустрілися на конференції за кордоном. Тоді Юрій дав звістку рідним про те, що Іван живий, здоровий і він займається науковою діяльністю. З того часу рідні почали між собою тримати зв'язок. Однак, рідне село, в якому народився та зростав, відвідав лише один раз у 1992 році, хоча періодично відвідував Україну. Незважаючи на кордони між рідною домівкою та далеким Мюнхеном, Жегуц Іван дарував дитячі подарунки учням школи рідного села Берлебаш до Дня Св. Миколая.

Також Іван Іванович мріяв останні роки свого життя проживати в рідному селі та подарувати у школу телескоп, але через досить поважний вік та погане самопочуття, його бажанню виповнитись не судилося. По сьогоднішній день збереглися листи Івана Жегуца, в яких він до нас звертався внучаті –племінниці. Рідних дітей у вуйка – Івана не було».

В спомин родини Жигуців встановлено хрест в Межегір'ї де народився наш земляк, дослідник рідної Гуцульщини - Іван Іванович Жегуц.

В читальній залі оформлена книжкова виставка «Краянин закинутий в чужий край».

Добре знана на Рахівщині та за її межами поетеса-сатирик Оксана Йонаш-Тодер написала вірш «Добре знати про свій край» - присв`ячений – 100 – річчю від дня народження Івана Жеґуца.

Добре знати про свій край, 

Де ти всьо знайоме.

Але добре ще би знати

Про людей відомих.

Про людей, які туй жили,

Стали знамениті.

Й про одну таку людину

Треба говорити.

В Берлибаши, в Костилівці,

Нині йи 100 годів,

Як Іван Жегуц відомий

Наш земляк си родив.

Ходив в школу берлибаську,

Добре ю закінчив,

Після того в горожанці

В Рахові си вівчив.

Він поїхав заграницю,

В гімназії вчивси.

Аж у Чехії під Прагов

Іван опинивси.

У Німеччину Івана

Война відогнала,

Яка вже вітак з годами

Ріднов хатов стала.

На чужині всьо непросто,

І тьижка дорога.

Але мав велику поміч

Від Господа Бога.

Вчивси в Мюнхені Жегуц

В університеті.

Секретарем, в філософськім,

Робив факультеті.

Ступінь доктора дістав.

Вікладав науки.

Вченим він з годами став.

Знают то й правнуки.

Через 50 лиш годів

В Берлибаш вернувси.

Рідних ввидів, братів, сестрів,

Файно там набувси.

Про Гуцульщину писав

Велику роботу.

Земляків ще залучав,

Шо мали охоту.

І з Канади, Амеріки,

Австралії тоже,

Земляки му помагали

Писати похоже.

Про тото, як в селі жили

В книжках розказав він.

Як гуцули говорили

Словник написав він.

Книжки відав нам на памньить.

Лишив добрий спадок.

Аби кождий ним гордивси

Жегуців нащадок.

На Николи він дарив

Подарунки в школі

Наш земляк – Іван Жегуц -

Вчений та історик.

Він у Ужгород послав

Гроші немаленькі

Аби пам’ятник поклали

Тарасу Шевченку.

Вмер в Німеччині. І там

Йвана поховали.

Але памньить в нашім краї

Й нині не пропала.

Оксана Йонаш-тодер