АНГЕЛ ІЗ ВИСОКОЇ СТОРОЖІ. Пам’яті Василя Мартинюка

Герої не вмирають

 Василь КУХТА

 АНГЕЛ ІЗ ВИСОКОЇ СТОРОЖІ

 Пам’яті Василя Мартинюка,

 солдата 24 окремої механізованої бригади (Яворів), уродженця м. Рахова

Жив хлопчина з ніжними очима...

Ти його на фото зауваж:

Автомат за юними плечима

І зручний плямистий камуфляж.



Він дівчатам посмішки дарує:

Ранку, сонцю, чистим росам рад...

Каже так: «Солдат завжди жартує

І нічим не журиться солдат...»

Та журитись, звісно, не причина –

Він до цього «статусу» вже звик:

Бойову леліяти машину,

Ремеслом гордитись: навідник.

Ще життя покличе до бар’єра,

Бо для цього здатен чоловік...

Небуденну вимріяв кар’єру,

В армію закоханий повік.

Був йому легким солдатський ранець...

Та хистка здригнулася земля:

Розпочав смертельний номер – танець –

Божевільний Путін із Кремля.

Посилає у чужі керунки

На прокльон приречені полки...

І летять залізні подарунки

З ніжної хлоп’ячої руки.

Корчиться Луганськ у лютій муці –

Чорний «Град» весь світ розколисав...

Мов на танку, ніжно у «Фейсбуці»:

«Я люблю Вкраїну!» – написав.

Написав: «Помру за діло праве...*»

(Стрижена в бандані голова...),

Бо для нього «воля» і «держава» –

Це не просто завчені слова.

Степ розлогий, даль карпатська синя...

Глянь, небесне жевріє табло:

Мов ковтаєш грудку: Україна...

А вони: «капуста» і «бабло».

У захмарні він полинув далі –

Від бійців споряджений послом...

Переріс бездарних генералів

Непростим солдатським ремеслом.

Найгіркішим – не вернутись з битви

І шолом зронити з голови,

Пригорнувши мамину молитву:

«Ти живи, мій хлопчику, живи!..»

Знищити всі засідки ворожі...

Як без нього вистоїмо?! Без...

Ангел із Високої Сторожі

Ніжно посміхається з небес.

_______________

*На сторінці у соціальній мережі незадовго до загибелі в бою під Луганськом

(14 серпня 2014 р.) Василь Мартинюк помістив власного пророчого

вірша: «Нехай і так! Я радо йду на чесне, праве діло! За нього радо в горі

вмру і аж до гробу додержу свій прапор ціло».