Михайло Лемак народився 3 жовтня 1920 року у с. Затисівка Севлюського округу Угочанськоко комітату за
Чехословаччини. Батько, Михайло і мати Варвара, дуже хотіли «віддати сина в
науку», але для цього потрібні гроші, яких у простій селянській сім`ї нізвідки
було взяти. Тому на початку 30-х років ХХст. старший М. Лемак їде до Америки
заробити кошти для оплати здобуття сином
освіти. Повернувшись додому, він віддає сина Михайла, після його навчання в
народній державній школі, до Севлюшської (тепер Виноградово) горожанки, а далі
до гімназії. У 1940 році, за Угорщини, починає навчатися у місцевій промисловій
школі. Під час Другої світової війни, з 1943р. по 1945р., був мобілізований до
мадярської армії, де служив у будівельній військовій частині. Але на початку
1945р. йому вдалося втекти із війська додому і, після ретельної перевірки
каральними органами Радянського Союзу, з 1 вересня цього ж року продовжує
навчання у Виноградівському політтехнікумі, реорганізованому на базі колишньої
промислової школи.
Після закінчення технікуму у 1946р. його
направляють начальником електростанція у Великий Березний, а у 1950р.
переведений начальником електростанції у Рахові. Та електростанція, яка
знаходилася біля сьогоднішнього підвісного мосту й гаражів, була примітивною,
адже працювала на дровах і генератор приводився в рух за допомогою тиску пари з
парового котла. Тільки десь у середині 50-х років тут був встановлений
дизельний двигун.
Згодом, під керівництвом Михайла
Михайловича, з проведенням у 1959-1960рр. високовольтної лінії електропередачі
(ЛЕП), у Рахові (біля картонної фабрики), у Великому Бичкові та Ясіню було
встановлено розподільні підстанції (35/10 кВ), за допомогою яких з часом були
електрифіковані майже всі населені пункти Рахівщини. З проведенням ЛЕП – 110 кВ
(більш потужної), яка діє і по сьогодні, було встановлено велику розподільну
підстанцію 110/35/10 кВ(навпроти Лазів), яка діє і в наш час. У той же період з
ініціативи М. М. Лемака було побудовано адміністративний будинок Рахівської
РЕМ. З виходом на пенсію він ще 16 років пропрацював на рідному підприємстві.
Разом з жінкою, Євфимією Михайлівною, яка
всі трудові роки працювала у райлікарні, виростили двох дітей. Дочка Наталія
працювала вчителькою музики, а син Михайло, так як і батько, довго трудився у
Рахівській РЕМ. У них виросло троє внуків, один з яких, Ганущин Олександр
Олександрович, сьогодні є очільником Львівської обласної ради.
Особливих нагород він не мав, крім грамот і
медаль ветерана праці УРСР і СРСР, адже під час війни, як уже відомо, служив в
угорській армії, хоч у боях не приймав участь і весь час перебував у тилу. Однак, рішенням Рахівського міськвиконкому
№109 від 30.08.2000 року йому присвоєно звання «Почесний громадян міста».
Помер 13 грудня 2005 року. Похований у
Рахові.
Микола Ткач
історик, краєзнавець
Немає коментарів:
Дописати коментар