Гуцульщина – край талантів, обдарованих людей і чарівної природи. Неповторні гірські
вершини, розмаїті зелені ліси та барвисті полонини, легенди і віковічні
традиції – усі вони творять унікальне середовище, додають горянам неабиякої
здібності, що їх називаємо талантом від Бога.
На захід завітала дочка поетеси Олеся Олексіївна Кабаль, яка розповіла про видання мами-Гафії Василівни, в яких існує безліч різних жанрів, що вражають своєю красою та емоційністю, і прочитала свій власний вірш, який присвятила своїй найріднішій дорогій матусі.
Олеся Олексіївна подарувала читачам бібліотеки нове видання, якого не було у фонді бібліотеки та є новинкою для нас «Я пішов у сині гори» за авторством Дмитра Тафійчука, рідного брата Гафії Василівни Ковбаснюк.
Також Олеся Олексіївна зачитала присутнім побажання матері молодому підростаючому поколінню:
Вірші читали: Катеринюк Яна, Шушман Ірина, Басараба Анастасія, Єгорова Кароліна, Соболєв Денис, Гладуняк Валентина, Паламарчук Евеліна, Шемота Ангеліна, Христан Максим, Тодер Юлія, Буда Василь.
Гафія Василівна Ковбаснюк народилася 15 березня 1939 року в селі Кваси в
сім'ї робітника-лісоруба. Дитинство
поетеси проходило серед чудової природи рідного села. Батько був дуже суворим і
вимогливим до себе і до дітей. Він був прекрасним скрипалем, грав на цимбалах,
був на всі руки майстер. Мати була веселою, співучою, доброю, музикальною
жінко. Мала гарний голос, грала на дримбі і фрелі. Зростаючи у талановитій
сім’ї Гафія Василівна уже в чотири роки знала на пам'ять багато коломийок та
колискових пісень.
До школи пішла у шість років 1945-го року в рідному селі, а десятирічну школу закінчила у Ясінях 1955 року. Багато читала художньої літератури: «Кобзар» Т.Г. Шевченка, «Кайдешеву сім'ю», «Миколу Джерю» Івана Нечуя-Левицького та багато різних казок. Після закінчення Ясінської середньої школи почала працювати старшою піонервожатою Квасівської восьмирічної школи. У 1956 році вступила на заочне відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету, який закінчила в 1963 році. З того часу працювала вчителькою української мови і літератури у рідній школі.Також викладала німецьку мову.
Писати вірші почала у 70 роках минулого століття. На це її надихнув фольклор
рідного краю та творчість Лесі Українки, Івана Франка, Максима Рильського,
Платона Воронька та Марії Кабалюк-Тисянської, яка часто виступала перед
школярами. Свого першого вірша «ЇЇ
турботи» було надруковано в літературній сторінці «Світанок» 1978 року. Згодом
вірші з'явились на сторінках газети «Зоря Рахівщини», «Голосі Мараморощини» та
в альманасі «Гуцуліє, рідна земле». Була членом літоб'єднання «Світанок».
У продовж багатьох років керувала гуртком юних фольклористів та ансамблем «Троїста музика». Завжди була активною учасницею художньої самодіяльності села: співала в хорі, грала в струнному оркестрі на гітарі, виконувала певні ролі в п'єсах.
У 1963 році вийшла заміж. Народила двох чудових діток: сина Тараса та дочку Олесю. Своїм дітям прищепила любов до рідних співанок і мелодій рідної землі. Але на долю цієї мужньої жінки випали нелегкі випробовування.
Будучи головою осередку товариства
«Просвіта», доклала чимало зусиль, щоб активізувати сільську молодь,
спрямувати її діяльність в ім'я духовного розквіту незалежної України.
Літературний та етнографічний доробок дослідниці та поетеси складають такі
книги: «Кваси мої рідні»; «Квіти розмаїті»; «Вінок синьоокої Гуцулки» - 2014
рік; «З бабусиної тайстрини» - 2016; «Народні таланти села Кваси» - 2018 рік; «Барвінкове
перевесло» була видана у 2015 році та перевидана у 2019 році; «Тобі моя
Гуцульщина». На сьогоднішній день поетеса проживає у рідному селі Кваси
Ясінської ТГ Рахівського району.
Немає коментарів:
Дописати коментар