Найпочеснішу гуцулку Рахівщини, - з ювілеєм!

Гуцульщина – край талантів, обдарованих людей і чарівної природи. Неповторні гірські вершини, розмаїті зелені ліси та барвисті полонини, легенди і віковічні традиції – усі вони творять унікальне середовище, додають горянам неабиякої здібності, що їх називаємо талантом від Бога. 

В рамках національного тижня читання: «Ріки незмінно течуть додому», 21 березня у Всесвітній день поезії Рахівська публічна бібліотека спільно з учнями 9-А класу та вчителем української мови та літератури Рогожан Мар'яною Іванівною Рахівської ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 відзначили ювілейну дату письменниці, поетеси, краєзнавця Гафії Василівні Ковбаснюк. На вечорі поезії присутні мали можливість більш детально ознайомитись з біографією та творчою діяльністю Гафії Василівни. 

У віршованих творах вміщено різні художні жанри: поезія, проза, а також народні коштовності,- коломийки, балади, колядки, замовляння, загадки, прислів'я та повір'я гуцулів зібрані в селі Кваси. Душа Гафії Василівни сповнена гордості за мальовничий куточок Карпат.

На захід завітала дочка поетеси Олеся Олексіївна Кабаль, яка розповіла про видання мами-Гафії Василівни, в яких існує безліч різних жанрів, що вражають своєю красою та емоційністю, і прочитала свій власний вірш, який присвятила своїй найріднішій дорогій матусі. 

Олеся Олексіївна подарувала читачам бібліотеки нове видання, якого не було у фонді бібліотеки та є новинкою для нас «Я пішов у сині гори» за авторством Дмитра Тафійчука, рідного брата Гафії Василівни Ковбаснюк.

Також Олеся Олексіївна зачитала присутнім побажання матері молодому підростаючому поколінню:

Вірші читали: Катеринюк Яна, Шушман Ірина, Басараба Анастасія, Єгорова Кароліна, Соболєв Денис, Гладуняк Валентина, Паламарчук Евеліна, Шемота Ангеліна, Христан Максим, Тодер Юлія, Буда Василь.

Довідково:

Гафія Василівна Ковбаснюк народилася 15 березня 1939 року в селі Кваси в сім'ї  робітника-лісоруба. Дитинство поетеси проходило серед чудової природи рідного села. Батько був дуже суворим і вимогливим до себе і до дітей. Він був прекрасним скрипалем, грав на цимбалах, був на всі руки майстер. Мати була веселою, співучою, доброю, музикальною жінко. Мала гарний голос, грала на дримбі і фрелі. Зростаючи у талановитій сім’ї Гафія Василівна уже в чотири роки знала на пам'ять багато коломийок та колискових пісень.

До школи пішла у шість років 1945-го року в рідному селі, а десятирічну школу закінчила у Ясінях 1955 року. Багато читала художньої літератури: «Кобзар» Т.Г. Шевченка, «Кайдешеву сім'ю», «Миколу Джерю» Івана Нечуя-Левицького та багато різних казок. Після закінчення Ясінської середньої школи почала працювати старшою піонервожатою Квасівської восьмирічної школи. У 1956 році вступила на заочне відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету, який закінчила в 1963 році. З того часу працювала вчителькою української мови і літератури у рідній школі.Також викладала німецьку мову.

Писати вірші почала у 70 роках минулого століття. На це її надихнув фольклор рідного краю та творчість Лесі Українки, Івана Франка, Максима Рильського, Платона Воронька та Марії Кабалюк-Тисянської, яка часто виступала перед школярами. Свого першого вірша  «ЇЇ турботи» було надруковано в літературній сторінці «Світанок» 1978 року. Згодом вірші з'явились на сторінках газети «Зоря Рахівщини», «Голосі Мараморощини» та в альманасі «Гуцуліє, рідна земле». Була членом літоб'єднання «Світанок».

У продовж багатьох років керувала гуртком юних фольклористів та ансамблем «Троїста музика». Завжди була активною учасницею художньої самодіяльності села: співала в хорі, грала в струнному оркестрі на гітарі, виконувала певні ролі в п'єсах.

У 1963 році вийшла заміж. Народила двох чудових діток: сина Тараса та дочку Олесю. Своїм дітям прищепила любов до рідних співанок і мелодій рідної землі. Але на долю цієї мужньої жінки випали нелегкі випробовування. 

Будучи головою осередку товариства  «Просвіта», доклала чимало зусиль, щоб активізувати сільську молодь, спрямувати її діяльність в ім'я духовного розквіту незалежної України.

За добру роботу на освітянській ниві Гафії Василівні присвоєно звання «Відмінник народної освіти УРСР» в 1991 році. За активну роботу в громадсько-політичному житті села нагороджено грамотами, нагрудним знаком «Патріот Гуцульщини» та медаллю із присвоєнням звання «Заслужена Гуцулка України» у 2013 році.

Літературний та етнографічний доробок дослідниці та поетеси складають такі книги: «Кваси мої рідні»; «Квіти розмаїті»; «Вінок синьоокої Гуцулки» - 2014 рік; «З бабусиної тайстрини» - 2016; «Народні таланти села Кваси» - 2018 рік; «Барвінкове перевесло» була видана у 2015 році та перевидана у 2019 році; «Тобі моя Гуцульщина». На сьогоднішній день поетеса проживає у рідному селі Кваси Ясінської ТГ Рахівського району.