До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Квасівський Метеорит

Метеорит падав у с. Кваси, що на Закарпатській Гуцульщині

   

      Про те, що в с. Кваси на Закарпатській Гуцульщині падав метеорит, я вперше почув влітку 1982 року. Це у розмові згадав колишній голова Закарпатської обласної ради професійних спілок Юрій Іванович Стенчук, який був родом із цього села. Тоді ця інформація здалася мені якимось жартом. Подумав, що Кваси і метеорит, Кваси, і космос -  щось не дуже сумісне, хоча в той час космічна тема серед людей була дуже популярна. Минуло майже 50 років. І ось, декілька днів тому, мені зателефонували директор Квасівського санаторію «Гірська Тиса» Кирпа Микола Олександрович та головний лікар цього закладу Біляк Іван Павлович, і повідомили про те, що до них приїжджає знімальна група, яка буде займатися документальним фільмом про падіння в селі метеорита, і чи я б не згодився дати інтерв’ю з цього приводу. Прийшлось погодитись. Але перед тим заглянув у мережу Інтернет і знайшов ще деяку інформацію про те падіння.

         На запит про Квасівський метеорит у Вікіпедії (Всесвітній енциклопедії) появилася інформація, що метеорит під назвою Боркут (Borkut) дійсно впав у межах села 13 жовтня 1852 року о 15 годині. Тут же наводяться координати падіння: 48⁰,9^І,00^ІІ північної широти та 24⁰,17^І,00^ІІ східної довготи і його загальна вага (точніше те, що залишилося від нього після падіння, тобто горіння в навколишній земній атмосфері) становила 7 кг. Тут же повідомлялося про те, що метеорит  Боркут знаходиться в Тюбінгенському університеті у Німеччині. Також ведучий знімальної групи, котра приїздила до Квасів, повідомив, що в одній із польських енциклопедій є дещо більше інформації про наш метеорит, ніж у Вікіпедії. Там, зокрема зазначено, що він впав десь за 50 м від річки Тиса у дворі квасівського господаря Іштвана Шедорек (можливо Стефана Сидора або Сидоряка). У Каталозі метеоритів, складений і випущений Кембріджським університетом, який відзнайшов теж у Вікіпедії працівник КБЗ Юрій Юрійович Беркела, зазначено, що цей метеорит роздроблено на кусочки різної ваги, які зберігаються в лабораторіях у різних місцях нашої Землі. Так, в уже згаданому університеті м.Тюбінген ця частка метеориту є найбільшою і важить вона 3 кг., 202 гр. є в  Національно-історичному музеї  Будапешта (Угорщина), 190 - у Національно-історичному музеї Відня (Австрія), 115 - у Гарвардському університеті (Великобританія), 74 гр.- у  Чікаго (США), 40 гр.- у  Берліні (Німеччина), 7,5 гр. - у м. Вашингтон (США), 1,7 гр. у Ватикані (м. Рим, Італія), 5 гр.- у Майнці ( Німеччина), 23,2 гр.- у Лос-Анджелесі (США), 34,2 гр.- у  Нью-Йорку (США), 23,7 у  Палатіні (штат Іллінойс, США), 9 гр.- у Бартошевітці (Німеччина), 107 - у Російській Академії Наук (м. Москва) та 3,4 грами у м. Калькутта (Індія).      

Звичайно вся група за допомогою GPS намагалася знайти місце падіння неземного тіла, але там де це могло відбутися, а це навпроти через Тису торгового центру «Дубок», була лише невелика поляна на лівому досить високому березі річки та навколо неї зарослі й дерева, і ніяких слідів від будинку та заглибини від падіння. Вдалося віднайти лише декілька каменів, вершечки яких стирчали з-під землі. Можливо вони і є свідками колишнього житла, бо в давнину місцеві люди, будуючи будинок, спочатку на чотирьох досить високих каменях ставили підвалини і витягали зруб та вкривали будову, а потім підмуровували побудоване меншим камінням. Цю роботу виконували без всяких  траншей заповнених камінням і бетонів, тобто без фундаменту у сучасному розумінні. А навколо викладених підмурків для утеплення будинку, насипали насип з глини, який звався призьбою. А за декілька десятків метрів від тієї земельної ділянки заходилося буркутове джерело, викладене доґами у вигляді бочки, що свідчило про можливу наявність тут у свій час житла, адже і тепер місцеві люди будують власні будинки поблизу джерельної води, особливо буркутової.

 У цьому ж документі повідомляється, що під час падіння метеорит розпався на дві досить великі частини. Більший фрагмент важив 4030 грамів, менший – 120. Погода тоді була похмура  та дощова, але в той момент господар будинку перебував на подвір’ї і чув, що щось дуже гримнуло, від чого  перелякався.

Про незвичайну подію дізнався місцевий інспектор державних лісів Йозеф Роскіл, який забрав фрагменти небесного тіла, а також позбирав з інших місць ще декілька уламків. Найбільший – напевно вагою 4030 г.,надіслав брату Каролю Роскілу, котрий служив у австрійській армії в званні майора і колекціонував гірські мінерали. Менший, вагою120 г. та дрібніші частинки, зберіг для себе. Очевидно, що брати потім продавали роздроблені шматки метеорита, які зараз знаходяться у наукових установах 15 міст Європи, Північної Америки та Азії, і заробили на його продажі чималі кошти.

На підставі викладеного матеріалу можна зробити висновок, що Кваси – найвідоміше в світі село серед усіх населених пунктів Закарпатської Гуцульщини, завдяки падінню небесного тіла.           

  Для місцевого русино-українського населення падіння в межах Квасів метеориту, яке тоді мало назву Тісо-Боркут,  було, як грім серед ясного неба, як кара господня за людські гріхи. Тому вони цю ділянку обходи стороною і ніхто вже там не ходів жити, а господар попередньої будови, подібне прізвище якого зазначено у мапі земельного кадастру середини ХІХ сторіччя, ймовірно незабаром звідти переїхав і у селі його ніхто уже не пам’ятає. І дійсно ця земельна ділянка є поганою для проживання, бо навіть мурашників немає, а якщо мурашок не видно, то давні люди на тому місці житла не будували. Сучасні жителі Квасів теж не знають про падіння метеорита на території села, що не дуже є дивиною, адже з тих пір змінилося щонайменше чотири покоління людей.  Їхні попередники тоді проживали високо в горах (адже були втікачами від польських магнатів в яких вони мали бути кріпаками, а тут були вільними людьми), де щодня від зорі до зорі доглядали свою худібку, обробляли нивки на розкорчованій ними землі, щоб якось вижити. Про метеорит вони, напевно, боялися й думати, адже на їх думку це було гріховно, Та й безпросвітність цьому не сприяла. Представники тодішньої влади, які могли мати якесь відношення до метеорита, пішли в інший світ, а їхні нащадки давно виїхали з Квасів. Так, що нікому було щось пам’ятати про незвичайний випадок з минулого. Тільки й залишилося те, що десь було записано і якимось чином дійшло до нас.

А щодо походження слів Боркут, Беркут, то вчені-етимологи пояснюють, що вони є тюркського походження і означають назву хижого птаха, якого мисливці й по нині використовують на полюванні за зайцями та іншими звірами, що водилися не тільки у Карпатах. Можливо від цих слів появилася назва «буркут», що ті ж  вчені доводять, яке на їх думку, означає «пригощення». За народними переказами назва буркута походить від газових викидів із буркутового джерела у вигляді бульбашок, що названо ними буркотінням.

Микола Ткач 

історик, краєзнавець

Ци сте чули, ци сте знали

Про небесний д'нам візит,

Шо в Квасáх (в книжках писало)

З неба впав метеорит.

 Було то ще в вісімсотих,

Ни тепер, а дес давно.

Но у тих якраз широтах

На земнé упав він дно.

Сімкіловий гéпнув камінь,

Дгóрі всий він ни згорів.

Люди думали, шо áмінь

Д'ним прийшов. Так Бог хотів.

Кажут було там ґаздівство

Ниделеко від ріки.

Іштван жив на тому місці

Шедорек - в Квасáх тогди.

Ци то Божа була кара,

Ци той Іштван нагрішив.

Лиш на місці тім й дов нині

Так ніхто уже й ни жив.

Вже чотири поколіньи

З тих часів змінило світ.

Там лиш поле без коріньи,

Лиш такий си лишив слід.

Там нима й від хати сліду,

Аби мож шос туй зирчьи,

Лиш камінчьиків піціцькі

Вершьички в земли стирчьи.

Й мурашки́ туда ни ходьи,

Бо нима мурашників.

І ни чули люди, вроді,

Де тогди си Іштван дів.

Так той камінь роздробили

На пйитнадціть кусаків.

Розпродали по всім світу.

Шо й у Індію забрів.

При імперії Австрійські

Був в той час Тісо-Боркýт,

Шо Квасáми тепер звеси -

Квасівчини де жиют.

"Боркутом" назвали камінь.

Записали у книжки.

Й лиш тепер ми вчули з вами

Про боргáн отой тьижкий.

Бо прийшла знімальна група,

Уключила "ДжіПіЕс"

Де земничку всю прощупав,

Ще май ліпше вже як пес.

Шос ходили, шос знімали.

Мемо видіти кіно.

Квасівчини і ни знали...

(Й ми узнали заодно).

Та хоть вірте, хоть ни вірте.

І най добре вам си спит.

Але просто собі знайте

Про "Боркут" метеорит.

Автор: Оксана Йонáш-Тóдер.

*Боргáн - великий камінь;

*Кваси́ - село в Закарпатській області на Рахівщині;

*Буркýт - мінеральне джерело, мінеральна вода.

 Вірш написаний зі статті історика, краєзнавця Миколи Ткача в газеті "Зоря Рахівщини".

Фото з сайту http://www.tourinformm.ru/meteor.php