Любов до України - єдине багатство Олеся Гончара

 

«Понищиш, кинеш у небуття батьківське, то й власне твоє життя безцільно впаде, заглухне в тебе ж біля ніг… Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити. Людині дано пам'ять, що сягає у віки, тому вона й людина…»   

Олесь Гончар

  24 березня у рахівській публічній бібліотеці пройшов тематичний вечір «Любов до України - єдине багатство Олеся Гончара», присвячений 105 – річниці від дня народження українського письменника.

Його творчість входить до золотого фонду української літератури, вона залишається актуальною і для сучасного читача: недарма у ХХ столітті він став однією з визначальних постатей українського духовного життя взагалі й літературного процесу зокрема.

У заході взяли участь учні 10 - го класу з вчителем української мови та літератури Рогожан Мар’яною Іванівною ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1.

Присутні мали змогу почути біографію Олеся Гончара та цікаві факти про його  життя.

Олесь Гончар заслужив у суспільстві славу людини моральної й совісної. Свого часу компартійна система планувала за допомогою його творчості розправитися зі своїми ідеологічними противниками. Письменнику запропонували написати роман про Українську повстанську армію –  обіцяли надати всі необхідні документи, аби лиш написав «так, як треба». Олесь Гончар відмовився: «Правду ви мені все одно не дасте написати, а неправду — не хочу!».

Після хвилі арештів української інтелігенції, він написав у щоденнику: «Яка дика епоха! З якою сатанинською силою нищилася Україна! За трагізмом долі ми народ унікальний. Найбільші геній нації — Шевченко, Гоголь, Сковорода — все життя були безпритульними. Шевченків «Заповіт» написано в Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само бездомним пішов із життя й Сковорода... Але сталінщина своїми жахіттями, державним садизмом перевершила все. Геноцид винищив найдіяльніші, найздібніші сили народу. За які ж гріхи нам випала така доля?»

В ході заходу декламувались вірші Данила Кононенка «Його душа - мов тронька у степах», який читав Климпотюк Віталій та вірш автора «Думи про Батьківщину», читала Оренчак Ѓабріела.