середа, 22 листопада 2023 р.

«Шукатиму незвідані розмаї…» (вірш "Ad infinitum / До Інтермеццо")

Попередні публікації: 
вірш "Музика"                                                                                               






Шановні читачі нашого блогу. 
Пропонуємо вашій увазі наступний вірш Юлії в її особистій авторській рубриці 









Ad infinitum

До Інтермеццо

 

Сонце ласкаво у щоки цілує,

мовчки гудять і шепочуть сади.

Спека показує свою натуру,

червень лишає на тілі сліди.

 

Літо миттєве до вічності лине

в обіймах вітру, в застиглій тиші.

Небо, дивлюся, спокійне і синє,

проміння сонця мене колише.

 

І ниви у червні, в повітрі спека,

весь світ – так ніби не проминає,

завмер, стоїть; кудись дуже далеко

моя утома вже відступає.

літо,2020



Коментар автора до вірша:

Ad infinitum

З латинської "знову і знову, до безкінечності". У спекотні літні дні може здаватися, що світ зупинився, завмер. Але це була приємна пауза - сповнена спокою.

Твір має присвяту - До Інтермеццо. Інтермеццо - твір Михайла Коцюбинського. Ця новела стала натхненням для певних образів, адже вона саме про те, як важливо іноді взяти перерив від буденної суєти, і як у цьому нам може допомогти природа. 







Немає коментарів: