Методико – бібліографічні матеріали
до 105-ї
річниці від дня народження
Марка
Бараболі
„Закарпатський Остап Вишня”
91.9:83.3(4Укр-4Зак)
З-18
У виданні представлено життєвий та творчий шлях Івана
Федоровича Рознійчука
(літературний псевдонім Марко Бараболя).
Марко Бараболя - псевдонім, під яким увійшов у закарпатську літературу
наприкінці 20-х років ХХ століття Іван Федорович Рознійчук.
Дивною та надзвичайно сумною є
доля цього одного із найпопулярніших і найулюбленіших письменників краю у 30-х
роках минулого століття, творчість якого тільки у роки незалежності України
зайняла чільне місце у літературному процесі Закарпаття.
Марко Бараболя - одна з найбільш
своєрідних постатей у літературному процесі Закарпаття. Без нього годі уявити в
усій повноті розвиток письменства на західноукраїнських землях, сутність рис
культурного і суспільного життя краю 20-х першої половини 40-х років ХХ ст.
Ім`я гумориста-сатирика було на той час справді популярним. Правда,
поколінням післявоєнних читачів художній набуток письменника був майже
недоступний. Лише старші віком захоплено згадували (а то й цитували з пам`яті)
його дотепні твори, розгублені на сторінках дорадянської преси. А збірочки
Марка Бараболі, видані за кордоном - "З - під їдкого пера" (Прага,
1941) і "Тутешняцька губернія" (Братислава - Пряшів, 1970), - до
наших співвітчизників майже не доходили. Опубліковані добірки творів сатирика -
в антології "На Верховині" (Ужгород, 1984) та "Проект
автономії" (Ужгород, 1991), - хоч і були скупими, будили інтерес до
призабутого письменника.
Народився Марко Бараболя 30 квітня 1910 року в гірському селі Трибушани
(нині Ділове) Рахівського району. Батько-лісоруб, мати ж поралася по
господарстві, на розкиданих схилами смужками землі. У багатодітній трудовій
родині (шестеро дітей, із них найстарший був Іван) хлопець ріс жвавим,
допитливим, охочим до науки. Тому після закінчення чотирьох класів народної
школи його віддали на навчання в Ясінянську горожанську (неповно середню) школу
(1920-1924). Як згадувала тодішня його однокласниця Василина Божук: Іван
був ростом найменший із учнів, виявляв особливі нахили до вивчення шкільних
дисциплін, кохався у літературі, любив декламації, був найздібнішим математиком
класу. Всіх дивувало: скромний, завжди серйозний хлопець, любив
фіглі-жарти".
Пізніше Іван продовжує навчання в торговій академії (училищі) в Ужгороді
(1924-1926) та Мукачеві (1926-1928).
П’ять років вітак працював у книгарнях Ужгороду (1928-1931) та Хусту
(1931-1932), два роки - у страховій касі робітників у Хусті (1932-1934). Та усе
дужче вабила його педагогічна робота. Із квітня 1934 року І. Рознійчук учителює
в селах Закарпаття. Спочатку в Шандорові (нині Олександрівка Хустського
району); потім - на Рахівщині: в присілках Ясіня: Плитоватому, Зимірі,
Лазещині, а закріпивши улюблений фах складанням у 1936 р. екзамену на
вчительську зрілість - у с. Вишня Апша (нині Верхнє Водяне). Працює він і
діловодом шкільного інспекторату в м. Рахові (1936-1937), а там знову коловорот
переміщень: Лазещина (1937-1938), Богдан-Луги (1938-1939), шкільний інспекторат
у Рахові, Лазещині та с. Лисичеве на Іршавщині (1941-943).
На завершальному етапі війни -13 червня
1943 р. І. Рознійчука забрали до угорської армії, у складі якої з
піхотним полком був відправлений на східний фронт. На території Румунії
патріотично настроєний учитель переходить на бік червоної армії, де працює
перекладачем (справжньою знахідкою для командування було те, що Іван Федорович
знав російську, чеську, словацьку, угорську та німецьку мови).
Тематика творів Марка Бараболі не така й широка, та життєво й естетично
значима. Вона, як і проблематика, зумовлена суспільно-громадськими, культурними
та політичними питаннями тодішнього життя. Зате в полі зору Марка Бараболі
різні соціальні та професійні сфери - літератори, журналісти, чиновники,
політикани, вчені. Широка й амплітуда жанрових рис творів: гумореска, фейлетон,
особливо актуальними є сатиричні елементи - іронії, сарказму, пародії; автор
успішно залучає форми драматично - комедійної сатири, послання, листів, що
засвідчує зв’язок письменника з літературними традиціями.
Ще далекого 1935 року в інтерв'ю львівській газеті "Новий
час" Василь Ґренджа-Донський по-товариськи тепло і щиро говорив: "Мушу
згадати небувалий талант сатирика Марка Бараболі, закарпатського Остапа Вишню”.
Розуміння непересічності таланту
Івана Рознійчука неодноразово зафіксоване і в радянському літературознавстві
минулих десятиліть. "Претензії" до автора були скоріше даниною
часові й зводилися до того, що в окремих творах "сміх є самоціллю",
окремі "засвідчують національну обмеженість", а ще окремі,
"не маючи революційних переконань", друкував "на сторінках
націоналістичної преси". Як би там не було, а до масового читача Марко Бараболя
прийшов лише добіркою в до сьогодні найґрунтовнішому виданні "На Верховині"
(Карпати. – Ужгород, 1983).
Найзначимішими в художньому синтезі дійсності є твори
Марка Бараболі "Продукція язиков", "Гальо! Гальо! Радіо
Кошіце!", "Проект автономії". Кожна з цих сатир за формою різна,
хоч пафос і стиль ріднить їх: це не просто осуд, а гнів проти людської і
суспільної несправедливості, черствості, деспотизму, тьми. Характеризуючи
основний ідейний сенс літературного набутку Марка Бараболі, лауреат
Шевченківської премії О. Мишанич слушно підкреслює, що сатирик "висміяв
вади суспільного життя на Закарпатті часів панування Чехословаччнини і
критикував ренегатство місцевої інтелігенції, антинародну діяльність партій,
колоніальну політику уряду тощо". Згадаймо твір "Продукція
язиков" - нищівну сатиру на
вирішення верховодами мовного питання для закарпатоукраїнського населення.
Про цілісність і послідовність
позиції Івана Рознійчука в питаннях, що хвилювали краян загалом або ж
прогресивні кола інтелігенції, можемо судити з його творів. Літературна діяльність
Бараболі почалася з відстоювання тої істини, що мистецтво не буває провінційним.
Вимогливість до художнього слова – один з провідних мотивів доробку
письменника. Поступово увага Бараболі зосереджується на проблемах
національної свідомості, а точніше – на розкритті природи та інтересів різних
суспільних сил, що здійняли галас навколо "істинної історії",
"істинної культури" і "єдино" можливих "устремлінь"
Підкарпатської Русі. Для Івана Рознійчука усвідомлення своєї Батьківщини як
чогось невіддільного від України, незалежно від того, куди на даний момент пролягають
державні кордони і яка національна політика верховенствує, було природним
і безсумнівним. Він чітко бачив і соціально-політичну, і мовно-національну
ситуацію у краї. Переконатися у цьому не важко. Достатньо перечитати хоча б
"Проект автономії". В досконалій художній формі, яка увібрала в
себе широку амплітуду можливостей слова – від глибокого народного гумору
до нищівного сарказму – Марко Бараболя задокументував складні реалії часу, залишаючи
авторську позицію чітко визначеною. Таку ж визначеність зустрічаємо і у творах,
присвячених суто мовно-національним питанням ("Продукція язиков",
"Розвиток язика", "Гальо! Галь! Радіо Кошіце!", тощо).
Таки розумів він наскільки живуче це явище, коли присвятив йому стільки
уваги...
Рознійчукові перепало од світу,
мабуть, надміру щедро. Сумлінно розміряний з точністю майже що не до дня тридцятип’ятирічний
життєвий шлях на ще не надто зжовклому папері. Рівний красивий почерк.
Можливо, у цьому доречно б розгледіти професійні ознаки вчителя чи
торгівця. Чіткість, лаконізм. Однак, це не особливість стилю письменника Марка
Бараболі. Це всього-на-всього елементарні вимоги "Опитувального
листка" НКВС. Документ (певно, не перший і не останній у тих трагічних
часах) Іван Федорович Рознійчук, єфрейтор-аспірант, писар кулеметної роти ІІІ
батальйону 42 піхотного полку угорської армії заповнював 15 лютого 1945
року у 7 Новоросійському відділенні 148 табору військовополонених
та інтернованих. Але не був би Рознійчук Бараболею, якби і попри холодні ґрати
анкетних граф не прорвався знайомий голос глибинно-печальним самокпином.
Здоров'я Рознійчукове на той час
було геть підірваним. Ще у 1943 році захворів на туберкульоз. Табірні умови
лише прискорювали фізичне і духовне виснаження. 73 дні перебування в
евакогоспіталі – це, можливо, трохи уповільнена смерть письменника. І як
епілог:
АКТ
27 ноября 1945 года
Составили настоящий акт в
том, что сего числа в а/г №5443 умер военнопленный Рознийчук Иван Федорович,
украинец, 1910 года рождения, єфрейтор. От /диагноз/ левосторонняя
казеозная пневмония.
Подписи:
Зам. нач. по риж. и охр.
Дежурный врач
Дежурная м/с.
Того ж дня тіло покійного було
поховано (очевидно на кладовищі евакогоспіталя) "в квадрате 3 могила №
9" – також засвідчено актом.
"Ой, стелися ти, барвінку,
на його могилі..." – так назвав Марко Бараболя один із своїх творів.
Події відбуваються 1999 року. Урок літератури. Вчитель просить розповісти зокрема
про творчість Бараболі. Учень відповідає, що про живих не прийнято говорити,
тому він краще прочитає його твір...
У 1990 році Івану Рознійчуку
виповнилося б 80. Ми не знаємо, де його могила. Знаємо квадрат і номер.
Знаємо, що десь під Краснадаром... Якщо не розрита плугом Відродження та
Цілини...
Твори Марка Бараболі органічно
вписані в контекст свого часу. Вони допомагають краще зрозуміти складну
історичну долю тієї гілки українського народу, яка на Захід від
Карпат упродовж тисячоліття перебувала під іноземним владарюванням, зазнаючи
всю силу соціального, національного і духовного гніту, зокрема дозволяють
глибше усвідомити суспільно-психологічні та моральні тенденції останніх
десятиліть, що передували возз`єднанню з матір`ю - Україною.
Своєрідне художнє слово закарпатського
письменника-сатирика, відкриваючись новим поколінням читачів, заслужено
повертається до життя, до повнокровного громадянства.
Література про Марка Бараболю (Івана Рознійчука)
Пагиря, В. Марко Бараболя [Текст] / Василь Пагиря //
Пагиря, В. Я світ узрів під Бескидом … – Ужгород : Карпати, 1993. – С. 127 –
128
Бараболя, М. Проект автономії [Текст] : [сатира та
гумор] / Марко Бараболя. – Ужгород, 1991. – 87 с.
Бараболя, М. Проект автономії : твори [Текст] /
Марко Бараболя ; упоряд., вступ. ст., приміт. В. С. Попа ; худож. Н. С.
Пономаренко. – Ужгород : Карпати, 1991. – 132 с.
Ференц, Н. Марко Бараболя [Текст] / Н. Ференц //
Письменники Срібної Землі : до 60-річчя Закарпат. орг. Націон. спілки письм.
України / упоряд. П. М. Ходанич. – Ужгород : Ужгород. міська друк., 2006. – С.
158-166.
Бараболя, М. Як стати поетом [Текст] / Марко
Бараболя // Закарпатське оповідання ХХ століття : антологія / Упоряд. П. М.
Ходанич. – Ужгород : Закарпаття, 2002. – С. 19 – 28.
Хланта, І. Марко Бараболя прозаїк, поет [Текст] /
Іван Хланта // Хланта, І. Літературне Закарпаття у ХХ столітті. – Ужгород :
Закарпаття, 1995. – С. 39 – 41.
Кришеник, В. Іван
Рознійчук (Марко Бараболя)... : [про письм.] / Володимир Кришеник // Екзиль. —
2007. — № 2. — С. 33. : фото.
Мольнар, М. Друге повернення Марка Бараболі : [про письм.] / Михайло Мольнар // Екзиль. — 2007. - № 9. — С. 24-27.
Хланта, І. Його твори й нині звучать по-сучасному : До 95-річчя від дня народження Марка Бараболі : [письм.-сатирик] / Іван Хланта // Календар "Просвіти" на 2005 рік. — Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 2005. — С. 66-67.
В підготовці використано матеріали Інтернет-ресурсів
Підготовка матеріалу та
комп’ютерний набір
Є.Дідик
Немає коментарів:
Дописати коментар