Солдатські
портрети на вишитих крилах пливуть...
І
доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти
й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
-------------------------------------------
Ніхто
не забутий! На попіл ніхто не згорів!
Травень... Це місяць буяння садів,
місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень... А ще це
місяць, коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов
довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і
ніщо не забуте!..»
Наш
девіз «Від гуманності до миру»!
(М.Ю. Мартин)
Про тих, хто пройшов горнило Другої світової,
про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги, – вели розповідь ведучі тематичного вечора
Михайло Дьордяк та Ганна Зварич, працівники бібліотеки.
9 травня 1945 року… День Перемоги… Для юних
– це вже давнина. Минуло мирних 70 років, як з нашої землі ненависна війна
втікла полохливим кроком. За ці роки
народилося покоління наших батьків, рідних. Але кожне нове покоління дивиться
на минуле очима свого часу. Утім, такі події єднають усіх, з роками набуваючи
ще більшої ваги…
Роки
над нами пропливали,
І
час випробувань прийшов.
Жінки
солдатів проводжали,
Сльозою
в погляді дрижали
Надія,
віра і любов!
Ми не повинні, не маємо права забути те,
що відбулося 70 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило
народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це…
Велика
вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх
серцях через усе життя. Тож пам’ятаймо про все і про всіх!
• Олійник Ярослав Денисович
• Бочкор Василь Петрович
• Мазар Василь Юрійович
• Тулик Зоя Дмитрівна
• Сидоренко Антоніна Федорівна
• Чірва Людмила Яковлівна
• Калько Олексій Петрович
• Боднар Марія Миколаївна
Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона
дивиться на нас із старих фронтових фотографій. Протягом усього заходу на
екрані одна одну змінювали фотографії фронтовиків м. Рахова, які були присутні і тих. які вже
відійшли у вічність.
Хвилина мовчання – затихли всі кроки,
Скорботи
хвилина, громада мовчить.
Ніколи
хай не вертаються роки,
Димами
не вкриється неба блакить.
«Навіть
небо заплакало!», - сказав О. П. Калько, коли під час хвилини мовчання пішов
проливний дощ.
Вже занадто багато ми чуємо кожен день про
кроки війни.
І навряд чи ми спокій відчуємо, поки гинуть
Вкраїни сини.
Прокидається
кожна людина лише з думкою, кожного дня:
–
Стала б мирною моя Україна…– Хай скінчиться війна…
По закінченню масового заходу за чашкою
гарячого чаю та фронтовими «сто грамами» учасники згадували свої фронтові
дороги та фронтове дитинство. Калько О.
П. читав свої власні вірші, а оркестр народних інструментів під керівництвом П. П.
Ерстенюка дарував чарівні гуцульські мелодії.
Ганна
Зварич
бібліотекар
Рахівської ЦРБ
Немає коментарів:
Дописати коментар