(літературні псевдоніми: Василь Піпаш – Косівський, П. Васинчук, Олесь Березник, Березенко, Вапіко) народився 17 грудня 1922 року в с. Косівська Поляна , що на Закарпатській Гуцульщині.
Початкову освіту здобув у рідному селі, а далі навчався в горожанській гімназії о. Василіан у Великому Бичкові. Тут він вступає до «Пласту», який як і «Просвіта» відіграли важливу роль у становленні світогляду молодого хлопця.
Ще в юнацькі роки почав Василь Олексійович захоплюватись збиранням фольклорних та етнографічних матеріалів рідного краю. Юнак і сам почав писати вірші та оповідання.
У 1962 році та 1964 роках у видавництві « Карпати» було надруковано збірку «Трембіта», в яку ввійшли коломийки, записані у різних селах дорогої його серцю Рахівщини . До речі, без згоди автора ця збірка була перевидана і в Канаді.
Зписані й літературно- опрацьовані Піпашем - Косівським коломийки друкувались також у книжці «Коломийки» (1969), у збірниках «Пісні Карпат» (1972), «Співанки-хроніки» (1972), «Від пиття – нема життя» (1987); народні пісні – у збірнику « Наймитські та заробітчанські пісні»(1975), легенди – в книжках «Легенди Карпат» і « Ходили опришки», а народні жарти вміщено в книжках «Сміховинки»та « Добридень, сусіде».
В 1992 році в книзі « Яворова сопілка» була вміщена добірка його віршів про волю і красу синьоокої Гуцулії.
Стараннями Василя Олексійовича в 1993 році виданий альманах «Гуцуліє, рідна земле», до якого ввійшли твори літераторів Рахівщини 20-30-х років ХХ ст. та членів літературного об’єднання «Світанок». Він упорядкував це видання й написав вступні статті до творів кожного автора.
Величезним є творчий доробок В. Піпаша – Косівського за десятиліття журналістської творчості. Він був також одним з керівників районного літературного об’єднання «Світанок», був у перших рядах відродження «Просвіти» у нашому краї, очолював Рахівське районне об’єднання Всеукраїнського товариства « Просвіта». Був активним членом Руху України з 1989 року, а згодом і головою міського осередку НРУ.
Немає коментарів:
Дописати коментар