Сьогодні святкуємо Міжнародний день рідної мови!
Із пуп`янка долонь
Вихоплюється слово,
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.
Молись за нас, молись, Пречиста рідна Мово,
Народжена з хлібів і чистої лози.
Єдина і свята, Пречиста Діво Мово,
У полум`ї свічок прийди в пусті серця,
Навчи молитись нас блакитно й калиново,
Навчи чудових слів, яким нема кінця.
Українська мова - коштовний і неоціненний скарб нашого народу. Багата і милозвучна наша українська мова. Нею можна передати най тонші відгуки думок і почуттів. Мова – одне із багатьох див створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.. У нашій мові є багато захоплюючого і дивовижного.
Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, традиційний звичай взаємодопомоги, незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник – все це родовідна пам'ять, може почасти й сумна, але в основі своїй велична і життєстверджувальна.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих - рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа
Максим Рильський
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.
У Рахівській публічній бібліотеці оформлена постійно діюча книжкова виставка "Мова - ДНК нації", на якій можна підібрати для себе книги з історії виникнення української мови, розвитку грамотного мовлення, збільшення словникового запасу, а також ознайомитись з широкою добіркою книг, що відображають українську міфологію та усну народну творчість.
Немає коментарів:
Дописати коментар